ІГРОВІ МЕТОДИКИ 

для відновлення комунікативних навичок у стресових умовах

        Відновлення комунікативних навичок у стресових умовах базується на саморегуляції, усвідомленому спілкуванні та психологічній стійкості. 

        Основні методи включають фізичну активність для зниження тривожності, техніки дихання, роботу з емоціями, наприклад, паузи перед відповіддю, та розвиток навичок активного слухання й чіткого формулювання думок. 

                                  ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ 

                 КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК

Сороконіжка

Цю гру слід проводити з групою дітей (від 6 осіб) під веселу музику. Ведучий пропонує гравцям вишикуватися одне за одним і покласти руки на плечі тому, хто стоїть попереду. Таким чином утворюється сороконіжка. Перший учасник — голова сороконіжки — починає рух (швидко чи повільно, залежно від музики й сигналів ведучого), інші гравці мають рухатися за ним так, щоб не відірвати рук від попереднього гравця. Ведучий може ускладнити гру завданнями для сороконіжки (наприклад, пропонує підстрибнути, заспівати, махнути лівою ногою тощо).

Дзеркало

Ведучий розповідає дітям, що дзеркало — це предмет, який точно показує рухи й зовнішність тих, хто в нього дивиться. Одному з гравців пропонують стати дзеркалом. Усі інші по черзі стають навпроти нього і виконують певні рухи. «Дзеркало» намагається точно відтворити ці рухи.

Компліменти

Цю гру слід проводити з групою дітей (від 6 осіб) під веселу музику. Якщо цю гру проводити з групою дітей, їх треба посадити в коло. Якщо з одним чи двома малюками — запропонуйте їм стати обличчям одне до одного на відстані 5-6 кроків. Кожен гравець, дивлячись іншому в очі, має сказати йому комплімент (добрі слова, за щось похвалити). Той, хто слухав комплімент, дякує і дарує комплімент своєму сусідові — наступному гравцеві. Дорослі мають бути готові до того, що не всі діти одразу зможуть сказати приємні слова. Тож їм знадобиться ваша підказка.

Чарівні іграшки

Ведучий розповідає гравцям історію про те, що насправді всі іграшки вночі оживають, і пропонує дітям показати, як це відбувається. Кожен гравець по черзі показує, як оживає вночі його улюблена іграшка, як вона спілкується з іншими іграшками. Інші гравці мають відгадати, яку саме іграшку їм зараз демонстрували.

Фотогалерея

Усі діти по черзі стають ведучими. Гравці вибирають собі пози — неначе вони портрети у фотогалереї. Ведучий уважно розглядає їх. Коли ведучий виходить з кімнати, у галереї роблять кілька змін (не більше трьох): хтось із дітей змінює позу, хтось міняється місцями. Завдання ведучого — помітити й назвати всі зміни, які відбулися.

Де ми були — не скажемо, що робили — покажемо!

У грі беруть участь і діти, і дорослі, поділившись на групи по 4-5 гравців. Учасники кожної групи домовляються заздалегідь, яку дію виконуватимуть (танцюватимуть, гратимуться в пісочниці, плаватимуть, збиратимуть суниці тощо). Потім група, вимовивши слова «Де ми були — не скажемо, що робили — покажемо!», розігрує свою дію без слів. Завдання глядачів — здогадатися, де і що саме роблять гравці. Якщо відгадали дію, свою презентацію розпочинає наступна група. У цій грі можна влаштовувати й індивідуальні презентації.

Чарівний мікрофон

Для проведення цієї гри знадобиться мікрофон (іграшковий чи справжній) або предмет, який нагадує мікрофон за формою. Гравцям пропонують по черзі вийти на сцену й заспівати чи розказати вірш у чарівний мікрофон. Слід заздалегідь домовитися з глядачами про те, що артистів треба підтримувати гучними оплесками.

Інформаційний вісник

 "Функції вихователя та керівника музичного у музичному вихованні дітей"

Функції музичного керівника

• Професійно-педагогічна: Проведення систематичних занять (спів, танець, музично-ритмічні рухи, гра на інструментах).
• Планувальна: Розробка репертуару, планування занять, діагностика музичного розвитку.
• Організаційна: Підготовка та проведення свят, розваг, тематичних вечорів.
• Методична: Консультування вихователів, розучування з ними музичного матеріалу для використання у групі.
• Робота з батьками: Проведення бесід, консультацій. 

Функції вихователя

• Закріплювальна: Розучування з дітьми пісень, танців, ігор, які були засвоєні на музичних заняттях.
• Активізаційна: Впровадження музики у повсякденне життя (ранкова гімнастика, прогулянки, заняття з малювання).
• Підготовча: Активна допомога на музичних заняттях, допомога дітям у засвоєнні складних рухів.
• Розвивальна: Розвиток музичного слуху та почуття ритму через музично-дидактичні ігри.
• Взаємодіюча: Спільна підготовка до свят, участь у музично-ігровій діяльності. 
• 

Вихователь спрямовує самостійну музичну діяльність дошкільників, створюючи і регулярно поповнюючи відповідно до віку куточки самостійної музичної діяльності, добирає музику до ігор, прогулянок, трудової діяльності, використовуючи вивчений дітьми на музичному занятті матеріал, підтримує інтерес до музики, формує позитивне ставлення до неї. 

Здебільшого вихователі усвідомлюють важливість музичного виховання у загальному розвитку дошкільника. Задля цього вони створюють належні педагогічні умови, прагнуть, аби пісні, музичні ігри, хороводи ввійшли в життя дітей, стали їх улюбленим заняттям. 

Робота з вихователем – дуже важлива ділянка діяльності музичного керівника. Основна мета цієї роботи в тому, щоб підвищити ефективність музично-виховної роботи в дошкільному закладі шляхом налагодження спільної діяльності. Найбільш висока якість роботи може бути в тих дитячих садках, де вихователь постійно підвищує свою музичну освіту, стає активним і умілим помічником музичного керівника. Таких умінь вихователь набуває поступово, за уважного ставлення до роботи музичного керівника з дітьми, детального її аналізу.

Музичний керівник працює з вихователем не лише над співом, рухами, правильною методикою подання музичного матеріалу дітям, а й, вивчаючи музичний матеріал, сприяє підвищенню загальної музичної культури вихователя, тобто розумінню ним таких особливостей музики, як характер, жанр твору, музична форма тощо, чого потрібно навчати дітей.

Підсумовуючи вищесказане, робимо висновок, що у музичному розвитку дітей вихователю відводиться важлива роль. Він проводить значну роботу, бо має безпосередній контакт з дітьми і може виявити їх інтереси та здібності,створити необхідні умови для розвитку творчої діяльності дітей у групах, узгоджуючи свої дії з музичним керівником. Привчаючи дітей естетично ставитися до музики,вихователь має докласти багато зусиль,виявити терпіння і наполегливість.

Тільки в спільній роботі музичного керівника і вихователя – запорука успіху в навчанні дітей!

 Методичні рекомендації

"Художня література в освітньому процесі ЗДО"

Сучасні методики роботи з художньою літературою в ЗДО:

• Літературні творчі ігри: діти перетворюються на співавторів, змінюючи сюжет казки, придумуючи нові кінцівки або пригоди героїв.
• Інтерактивне читання та обговорення: не просто читання, а бесіда, де вихователь спонукає дітей аналізувати вчинки героїв, висловлювати власні почуття та асоціації.
• Драматизація та інсценізація: обігрування сюжетів, жартів, гуморесок, що розвиває емоційний інтелект та мовлення.
• Коментоване малювання: створення малюнків за сюжетами творів, що допомагає візуалізувати почуте та краще зрозуміти художні образи.
• Літературні вікторини: підсумкові заняття, спрямовані на систематизацію знань та виховання інтересу до книги.
• Використання малих фольклорних форм: активне введення в заняття віршів, загадок, скоромовок для розвитку мовленнєвої культури. 

      ПЕДАГОГІЧНА ГОДИНА

"Технології soft skills у роботі з дітьми дошкільного віку" 

      Технології розвитку soft skills у дошкільнят базуються на ігрових методиках, що формують комунікацію, емоційний інтелект та командну роботу, а також на особистісно-орієнтованому підході, де через проблемні завдання, критичне мислення, творчі проєкти вчать аналізувати, співпрацювати, приймати рішення та виховувати відповідальність.

      У даній технології використовуються ігрові взаємодії, ігротерапія, читання з обговоренням та залучення до дослідницької діяльності, щоб діти вчилися розуміти свої емоції, висловлювати думки, адаптуватися та вирішувати конфлікти. 

Ключові напрямки та технології:

1. Комунікація та командна робота
   • Ігри: Дискусії, дебати, командні завдання, рольові ігри.
   • Методики: Вчимося слухати, висловлювати думки, презентувати ідеї, розподіляти ролі, вирішувати конфлікти.
   • 
2. Критичне мислення та креативність
   • Методики: Проблемні завдання, аналіз кейсів, науково-дослідницькі проєкти.
   • Діяльність: Розвиток уміння ставити запитання, аналізувати інформацію, робити висновки, шукати нестандартні рішення.
   • 
3. Емоційний інтелект та самоорганізація
   • Ігротерапія: Допомагає гармонізувати емоції.
   • Діяльність: Розвиток емпатії, розуміння себе, вміння керувати емоціями.
   • Технології: Використання художніх (малювання, ліплення) та природничих (садівництво) проєктів, що виховують відповідальність та ініціативність.
   • 
4. Адаптивність та відповідальність
   • Ігрова взаємодія: Допомагає пристосовуватися до нових умов.
   • Практики: Колективна праця, чергування, доручення, де діти вчаться брати відповідальність і вчитися на помилках. 
   • 
     
     
     

 Консультація для вихователів

"Експресивні етюди для розвитку емоційного інтелекту дітей"

Експресивні етюди для розвитку емоційного інтелекту дітей – це психогімнастичні вправи та ігри, що вчать дітей розпізнавати, виражати та розуміти емоції через міміку, пантоміміку та голос, імітуючи радість, сум, страх, гнів, спокій, доброзичливість тощо, за допомогою завдань на кшталт «Вгадай емоцію», малювання настроїв, «Мова тіла» та ігор-імітацій за сюжетами казок, що сприяє формуванню самосвідомості та емпатії.

Основні типи експресивних етюдів

Мімічні та пантомімічні етюди: Імітація емоцій (радість, сум, страх, гнів) за допомогою виразу обличчя та рухів тіла. Наприклад, «Ведмідь розгнівався» або «Мишка біжить».

«Вгадай емоцію»: Дитина зображує емоцію за допомогою міміки, пантоміміки чи голосу, а інші вгадують.

«Мова тіла»: Показати емоцію лише рухами, без міміки, а потім помінятися ролями.

«Живі картинки» / «Зображення емоцій»: Діти створюють «живі картини» певних емоційних станів.

Емоції за сюжетом: Використання епізодів з казок для зображення почуттів персонажів.         

Практичні приклади вправ

"Малюємо емоції": Малювати пальцями або пензлем радісні, сумні, злісні лінії, кольори, а потім пояснювати свій вибір.

"Чарівний мішечок": Дитина намацує в мішечку предмет і описує свої відчуття, асоціюючи їх з емоціями.

"Музика та емоції": Слухати музику і зображувати або малювати емоцію, яку вона викликає.

"Емоційний компас": Картки з емоціями (радість, страх, гнів тощо), які асоціюються зі словами чи ситуаціями. 

Як це працює для розвитку емоційного інтелекту?

• • Розвиток самопізнання: Діти вчаться розрізняти та називати свої почуття.
  • Розвиток емпатії: Здатність розуміти та співпереживати почуттям інших.
  • Самоконтроль: Управління емоціями в різних ситуаціях.
  • Комунікативні навички: Вираження емоцій через невербальні засоби. 

ТОП-12 ігор для розвитку емоційного інтелекту у дітей

Пропонуємо ігри, що стануть у пригоді дорослим, які мають на меті збагатити досвід емоційних переживань дітей. У процесі гри можна навчити дитину управляти своїми емоціями, адекватно реагувати на різноманітні емоційні ситуації, сформувати позитивний емоційний фонд.

1. Зiпсований телефон. Це незвичайний варіант добре всім відомої гри. Проводити її слід із групою гравців. Цікаво буде грати, якщо учасниками будуть і діти, й дорослі. Ведучий пропонує всім гравцям сісти в коло й «заснути» (заплющити очі). Потім ведучий «будить» одного з гравців і показує йому за допомогою міміки якусь емоцію. Гравець має «розбудити» свого сусіда справа й передати йому без слів цю ж емоцію. І так до останнього учасника гри. Ведучий і останній учасник порівнюють результати, показавши емоцію одночасно. Якщо емоція однакова — телефон виявився справним, а якщо різна — усі гравці із задоволенням посміються над результатом.

2. Мiмiчна гiмнастика. Гру можна проводити як з однією дитиною, так і з групою малюків. Дорослий пропонує дитині зобразити певну емоцію виразом обличчя. Називаючи емоцію, показує й розказує, який саме вираз має бути на обличчі.

Приклади:

подив — підняти брови;

презирство — стиснути губи, примружити очі;

страх — розширити очі, відкрити рот;

роздратування — зсунути брови, насупитися;

байдужість — розслабити брови, підняти вгору очі;

радість — розслабити чоло, широко посміхнутися, підморгнути.

3. Малювання. Для цієї гри знадобляться аркуші паперу, гуаш, склянка з водою та пензлик. Запропонуйте дитині намалювати емоції, які вона відчуває зараз. Малювати можна пензликом або пальцями. Потім попросіть пояснити, що саме дитина намалювала, чому обрала такі кольори. Таке ж завдання може виконати дорослий, а дитина нехай спробує визначити, яку саме емоцію він намалював.

4. Вiдгадай емоцiю. У цій грі можна використовувати схематичні малюнки обличчя, що виражає різні емоції, а можна обійтися і без них. Дорослий розкладає малюнки на столі зображенням вниз і пропонує дитині вибрати одну з карток. Завдання дитини — назвати емоцію, намальовану на картці, й зобразити її за допомогою міміки, пантоміми, голосових інтонацій. Якщо ви вирішили провести гру без малюнків-підказок, ведучий сам має зобразити якусь емоцію, а малюк — назвати її та відтворити.

5. Три обличчя. Це ускладнений варіант попередньої гри. Його можна запропонувати малюкові, коли він уже добре розрізняє й називає емоції. Дорослий показує малюкові три різні вирази обличчя поспіль. Малюк має назвати, які саме емоції намагався показати дорослий, і відтворити ці вирази обличчя.

6. Царiвна Несмiяна. Гру можна проводити як з однією дитиною, так і з групою малюків. Дорослий пропонує малюкові перетворитися на царівну Несміяну, а інші діти по черзі мають спробувати розсмішити царівну. Якщо ви граєте з однією дитиною, то самі спробуйте розвеселити царівну, а потім перетворіться на царівну Несміяну й запропонуйте малюкові розсмішити вас.

7. Луна. Ведучий вимовляє якусь відому малюкові фразу, коротенький віршик чи пісеньку з певною інтонацією (зображуючи злість, радість, сум тощо). Малюк має назвати емоцію, з якою було виконано уривок, і повторити його з тією ж інтонацією.

8. Усмiшка. Цю гру краще проводити з групою дітей або з дитиною та кількома дорослими. Ведучий пропонує всім гравцям стати або сісти так, щоб утворилося коло, а потім передати по колу свою найкращу усмішку. Ведучий усміхається першим і, повертаючись праворуч, передає свою усмішку сусідові. Гра триває, поки усмішка не пройде колом і не повернеться до ведучого.

9. Дзеркало. Якщо ви граєте з однією дитиною, виконуватимете роль дзеркала по черзі, якщо з групою дітей — один малюк виконує роль ведучого, решта — дзеркала. Ведучий має зобразити певну емоцію за допомогою міміки й рухів, а дзеркала — відтворити цю емоцію.

10. Протилежностi. Ведучий кидає дитині м’ячик і називає якийсь настрій або емоцію. Дитина повертає м’яч, називаючи при цьому протилежний настрій. Наприклад: веселий - сумний, добрий - злий.

11. Через скло. Поясніть малюкові, що треба уявити, ніби між вами скло, що не пропускає жодного звуку. Тепер спробуйте «сказати» йому що-небудь, користуючись тільки жестами та мімікою. Запропонуйте малюкові відгадати, що саме ви хочете йому повідомити. Коли дитина виконає завдання, поміняйтеся ролями. Нехай малюк спробує пояснити вам щось без слів.

Приклади:

Подай мені парасольку.

Не відчиняй нікому двері.

Обережно, у чашці гарячий чай!