Екологічне виховання дошкільників

    Дитина дошкільного віку активно пізнає всі сфери людського життя, а особливо цікавиться природним середовищем. Її допитливість охоплює все: від способу життя найдрібнішої комахи до влаштування Всесвіту. Завдання педагогів — не лише пояснити дитині, чому небо блакитне, а трава зелена. Потрібно також навчити її цінувати й оберігати природні ресурси, усвідомлювати наслідки своєї діяльності для довкілля. 

 Природничо-екологічна компетенція

БКДО визначає, що перед вступом до школи дитина має оволодіти природничо-екологічною компетенцією:

• бути обізнаною з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди, Сонце, Місяць тощо
• усвідомлювати їх значення для діяльності людини, для себе
• сприймати природу як цінність
• виокремлювати позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи
• довільно регулювати власну поведінку в природі
• усвідомлювати себе частиною великого світу природи
• знати про залежність власного здоров’я, настрою, активності від стану природи, її розмаїття й краси
• виявляти інтерес, бажання та посильні вміння щодо природоохоронних дій
• знати про необхідність дотримання людиною правил доцільного природокористування, чистоти природного довкілля, заощадливого використання природних багатств, використання води, електричної та теплової енергії в побуті
• докладати домірних зусиль для збереження, догляду та захисту природного довкілля.
  
  
  

Екологічне виховання дошкільників — це співпраця педагогів та дітей, спрямована на розвиток умінь гармонійно взаємодіяти з природою.

Екологічна культура дошкільників формується через образ досконалого навколишнього світу, умовного ідеалу. Уявлення про ідеал ґрунтуються на:

• знаннях про природу та екологічні потреби живих організмів
• позитивному ставленні дорослих до природи
• усвідомленні своєї відповідальності за екологію. 
  

Методи та форми екологічного виховання

• Екскурсії
• Екологічні казки
• Дидактичні ігри
• Екологічні свята
• Практичні заняття
• Проекти
• Експерименти
• Паця на природі
• Ігри-подорожі
• Ігри-медитації
• Демонстрація картин та фільмів
• Бесіди
• Словесно-логічні завдання
• Екологічні виставки
• Екологічні конкурси тощо. 

Поради вихователям:

• Щоб зацікавити дітей та сформувати гуманне ставлення до природи, викличте в них співчуття до живих істот. Поясніть, що від людей залежить екологічний стан наших сіл, міст, країни та планети. Допоможіть дошкільнику відчути себе захисником та другом природи
• Закріпіть знання практичними заняттями, продемонструвавши, як саме можна допомагати природі — виготовити годівницю, посадити дерево тощо
• Ставтеся до дитячих спостережень за природою серйозно
• Підтримуйте інтерес вихованців до природи, її явищ та процесів
• Подбайте, аби у дошкільнят під час занять були залучені всі органи чуття – дотик, зір, слух та нюх
• Організовуйте заняття з екологічного виховання регулярно
• Використовуйте індивідуальний підхід
• Налаштуйтеся на співпрацю, а не повчання чи примус
• Допоможіть дитині побачити природу живою та незвичайною.

 Розвиток творчого становлення особистості педагога ЗДО за допомогою активних форм навчання

«Творчість є діяльністю, в яку

людина вкладає немовби частинку

своєї душі, і чим більше вона

вкладає, тим багатшою стає її душа»

В.О.Сухомлинський

За визначенням В.О.Сухомлинського, педагогічна творчість – це бачення людиною свого внутрішнього світу, передусім свого розуму, свого напруження інтелектуальних сил, свого розуміння і творення краси в наслідках своєї праці, своїх зусиль. Процес творчості характерний тим, що творець своєю діяльністю і її наслідками справляє величезний вплив на тих, хто перебуває поряд з ним. Практика доводить, що високий рівень розвитку творчої активності педагога є найважливішою умовою формування творчої активності дитини-дошкільника

Творчість (за словником з філософії) – це процес людської діяльності, який створює якісно нові матеріальні та духовні цінності.

В.О.Сухомлинський відмічав, що «творчість – це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту, особливий взаємозв’язок між інтелектуальним життям особистості та проявом її сил в активній діяльності».

Основні рівні професійної діяльності педагога у його спробі досягти високого творчого результату:

· рівень самосвідомості. Він включає оцінку власних можливостей, яка може виражатись в усвідомленні свого покликання у житті. Це передбачає володіння такими якостями: упевненість у власних силах, готовність до ризику, відсутність побоювання розкрити власні ідеї суспільству, контролювання емоцій, здатність до фантазії і відхилення від стереотипів;

· рівень професіоналізму, що ґрунтується на оптимальних знаннях і вміннях, які є обов’язковими в педагогічній діяльності, і залежить від здібностей та теоретичної підготовки педагога;

·рівень самореалізації. Творчу індивідуальність педагога характеризує передусім потреба в самореалізації. Самореалізація – це ставлення людини до себе як до діяча і її прагнення та здатність до зміни себе, людей, світу;

· рівень самоосвіти. Самоосвіта життєво необхідна кожній сучасній людині для її самореалізації. Сьогодні вихователь має розуміти: бути професіоналом – означає перебувати в постійному творчому пошуку, розвитку, самовдосконаленні;

·рівень мовознавчий. «Заговори, щоб я тебе побачив». Антична мудрість Сократа є актуальною і сьогодні, бо і в сучасності наявна потреба в людях, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, нести істину, добро і красу за допомогою якісного мовлення;

           Кожен педагог – індивідуальність, тому і його творча майстерність має особливості і певною мірою індивідуалізована. Він може самостійно обирати спосіб удосконалення. Проте ні в якому разі не варто забувати, що творчістю є «діяльність, в яку людина вкладає немовби частинку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа».

                               «Створення безпечного розвивального середовища

в закладі дошкільної освіти»

Війна увійшла в наше життя безпосередньо – тривогами, вибухами, руйнуванням. Там, де це відбулось, ми нічого не можемо змінити. Але ми віримо в нашу Перемогу і маємо робити все, що в наших силах, для того, аби вона швидше настала. Тож працюючи у цих складних умовах, маємо налагодити повноцінний освітній процес попри всі випробування. І передусім ми повинні дбати про безпеку дітей. Важливим чинником, що впливає на формування у дітей навичок безпечної поведінки, є безпечне розвивальне середовище в закладі дошкільної освіти.

Розвивальне середовище – сукупність умов, що є найприроднішими для дітей, у яких вони почуваються вільно, впевнено, і, головне – безпечно. При створенні безпечного, здоров’язбережувального, і комфортного розвивального середовища у закладі дошкільної освіти слід керуватися такими принципами:

-         врахування психологічних закономірностей розвитку дітей на певних вікових етапах, дитячої активності та самостійності;

-         універсальність і динамічність;

-         раціональна організація, комплектування та гнучкий поділ простору на осередки;

-         забезпечення позитивного емоційного навантаження на дітей.

Щоб розвивальне середовище сприяло фізичному розвитку, збереженню та зміцненню здоров'я маленьких вихованців, збагачувало їхні знання про власний організм та правила безпеки життєдіяльності, воно потребує відповідного насичення. Облаштовуючи територію дитсадка, слід уникати всіх можливих чинників ризику (наявність отруйних рослин, вільний доступ тварин, можливість проникнення небезпечних відвідувачів тощо). При облаштуванні приміщення групової кімнати особливу увагу слід приділити матеріалам, з яких виготовлено різноманітне обладнання, та добору іграшок, їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам. Варто подбати про те, щоб у різних осередках групових приміщень було достатньо матеріалів, які сприяють формуванню в дошкільнят навичок безпечної поведінки. При облаштуванні приміщень особливу увагу слід приділяти:

-         якості матеріалів, з яких виготовлене обладнання правилам добору іграшок, їх відповідності санітарно-гігієнічним нормам.

При цьому потрібно керуватися такими документами щодо безпеки:

-         Санітарним регламентом для дошкільних навчальних закладів, затв. наказом МОЗ від 24.03.2016 № 234 (зі змінами від 09.09.2022).

-         Технічним регламентом безпечності іграшок, затв. постановою КМУ від 28.02.2018 № 151 (зі змінами від 05.12.2022).

-         Примірним переліком ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, затв. наказом МОН від 19.12.2017 № 1633.

-         Правилами пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затв. наказом МОН від 15.08.2016 № 974.

Розглянемо обов’язки вихователя щодо забезпечення безпеки життєдіяльності вихованців.

Вихователь до початку трудової діяльності повинен зробити огляд кімнат:

• ігрової
• туалетної
• спальні.

    Про всі виявлені несправності меблів, обладнання або приміщень потрібно негайно повідомити завгоспу або завідувачу закладу. Не допускається прийом дітей у неперевірене приміщення. Усі наявні предмети в групі – шафи, полиці, піаніно або фортепіано, дзеркала, підставки для рослин –  повинні  бути міцно закріплені. Заборонено вбивати гачки, цвяхи на рівні зросту дітей. Канцелярські кнопки, скріпки, швейні голки, шпильки педагог зобов’язаний зберігати в недоступному для дітей місці. Користуватися голками і ножицями діти можуть тільки під наглядом вихователя.

Не можна користуватися у присутності дітей електроприладами:

• чайниками
• електричними кип’ятильниками
• прасками тощо.

Вихід із приміщення групового осередку повинен бути завжди вільний для можливої екстреної евакуації у разі надзвичайної ситуації. У разі виявлення травмонебезпечних будівель, явищ, меблів або обладнання, які педагогічний працівник не здатний усунути самостійно, необхідно:

• вжити екстрених заходів щодо недопущення дітей до травмонебезпечного місця або обладнання;
• чим-небудь захистити небезпечне місце.

Привівши дітей до закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину:

• тільки батькам (законним представникам дитини)
• або, на письмове прохання батьків, дорослим родичам, які не молодші 16-ти років.

    Важливою є безпека дітей на прогулянці. Збираючись на прогулянку, вихователь забирає дітей, які першими одяглися, і виходить на майданчик, а решту дітей виводить на майданчик помічник вихователя. У разі виявлення небезпечних предметів на майданчику закладу (скло, пляшки, шприци, палиці тощо) педагог повинен негайно акуратно прибрати їх з території або повідомити двірнику і переконатися в очищенні ділянки.

Під час перебування дітей на території закладу треба пильно стежити за тим, щоб діти:

• не виходили за межі закладу
• не зривали отруйних рослин, ягід, грибів, трави тощо.

Повертаючись з прогулянки, вихователь повинен перевірити, чи всі діти на місці.

Під час руху вихователь повинен:

• іти поруч з дітьми в кінці колони
• у першій парі ставити найорганізованіших вихованців.

Дітей до трьох років супроводжує на прогулянку і під час повернення з прогулянки помічник вихователя. Один із дорослих має іти в кінці колони, стежачи, щоб діти не відставали та не відходили в сторону.

Вашими головними опорами в роботі мають бути осмисленість, відповідальність, гнучкість. Організація освітнього процесу має змінитися гнучким реагуванням на «живу» ситуацію з урахуванням реальних потреб та інтересів дітей. Тож педагогічні колективи мають діяти більш самостійно і відповідально, усвідомлюючи всі ризики конкретних умов, у яких їм доводиться працювати, свідомо оцінювати свій потенціал і ресурси, щоб зберегти себе і дітей та реалізувати освітні завдання, визначені в Держстандарті.

Одним із найважливіших завдань адміністрацій та колективів ЗДО, що працюють у ситуації постійної готовності миттєво зреагувати на сигнал тривоги, є облаштування укриттів. Щодо планування освітнього процесу, зрозуміло, що загальний каркас організації життєдіяльності дітей має бути збережений. Це важливо для забезпечення відчуття стабільності в дітей, батьків і самих педагогів.

Але щоб планування освітньої роботи було реальним, вихователі мають орієнтуватися на короткі за часом (не більше 10-15 хв) форми навчальної взаємодії. Тобто заняття як основну форму навчально-пізнавальної діяльності краще умовно розділити на 2-4 частини, чітко визначивши їхній методичний статус («розповідь про...», «читання тексту...», «спільна діяльність дітей...» тощо). Причому необхідно бути готовими реалізувати ці частини не цілісно в межах одного заняття, а послідовно, відокремлено в часі. Щоб не розгубити закладені в темі смисли, на початку кожної окремої форми роботи педагог має пов'язати її із загальною темою (наприклад: «Діти, ми сьогодні дізнавалися про...», «Спробуймо тепер з'ясувати...»).

Гнучкість в організації дня дасть змогу зняти зайве напруження в усіх учасників освітнього процесу, жваво реагувати на стан і потреби дітей. Це дасть можливість і вихователю, й дітям більш чітко розуміти, що і для чого відбувається, у разі необхідності перервати, замінити одну активність іншою чи відновити вимушено перервану. Надходить багато запитань від вихователів стосовно того, що робити якщо заняття або іншу форму роботу необхідно перервати за сигналом тривоги, чи варто продовжувати заняття в укритті. Зрозуміло, що у стані різкої зміни ситуації, різного емоційного реагування на неї дітей і дорослих неможливо діяти так, наче нічого не сталося. І дітям, і дорослим знадобиться певний час для відновлення емоційної рівноваги. Тож найкращим рішенням у цей момент буде фізичне й емоційне єднання (сісти в коло, взятися за руки, обійнятися за плечі, знайти одне одного очима тощо). Трохи згодом буде добре, якщо дорослі зможуть запропонувати дітям якісь спокійні види активності в межах теми заняття: малювання; викладання з лічильних паличок чи ґудзиків, геометричного дріб'язку; сортування картинок тощо (заготовки і матеріали для такої «тихої активності» мають бути підготовлені заздалегідь). А до продовження заняття можна буде повернутися вже в більш спокійних умовах у групі. Тому вихователь має пам’ятати про особисту відповідальність за реалізацію завдань Держстандарту, за якість освіти наших дітей.

 

 

Формування світоглядних основ та компетенцій з безпеки життєдіяльності відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти

          Головними завданнями, які ставить перед собою заклад дошкільної освіти, є не тільки всебічний розвиток дитини, створення належних умов для її навчання та виховання, а й забезпечення безпеки життєдіяльності дитини. Саме тому  охорона та зміцнення здоров’я, безпека дітей мають бути пріоритетом у роботі вихователя.

         Питання безпеки життєдіяльності у закладі дошкільної освіти регламентують:

-         Закони України: «Про освіту»; «Про дошкільну освіту»; «Про охорону дитинства».

-         Кодекс цивільного захисту України.

-         Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів.

-         Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти.

-         Базовий компонент дошкільної освіти.

         Базовий компонент дошкільної освіти як державний освітній стандарт орієнтує педагогів на певний результат планомірної системної роботи щодо формування у дітей  елементарної компетенції з основ безпеки життєдіяльності. Для її реалізації робота має вестися в таких  напрямах: 

-         створення належних умов для  безпечної життєдіяльності;

-         формування елементарної життєвої компетенції  з питань безпеки, виховання основ безпечної поведінки у дітей, а також  культури безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя та здоров’я дітей.

         Базовим компонентом дошкільної освіти  передбачено дати дитині відповідні знання, прищепити вміння і навички безпечної поведінки. Так, в освітньому напрямі «Особистість дитини» зазначено сформованість знань дошкільника:

-         володіє елементарними знаннями про основні чинники збереження здоров’я;

-         дотримується правил здоров’язбережувальної поведінки;

-          диференціює поняття «безпечне» і «небезпечне»;

-         усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей);

-         знає правила поведінки з незнайомими людьми;

-         орієнтується у правилах пожежної та електробезпеки;

-         знає правила безпечного перебування вдома, у закладі дошкільної освіти, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому та спортивному майданчиках,

 й навички дошкільника: дотримується здоров’язбережувальної поведінки, демонструє здатність скористатись номером телефону основної служби допомоги (пожежна, медична, поліція), володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків, інших дітей, дорослих.

         Роботу з вихованцями потрібно планувати за розділами «Безпека дорожнього руху», «Протипожежна безпека», «Безпека життєдіяльності». При плануванні особливу увагу слід приділяти формуванню знань, умінь та навичок дітей про:

-       життя людей у природному та предметному середовищі;

-       правила поведінки з вогнем, електроприладами;

-       безпечні та небезпечні вулиці та дороги;

-         виховання вміння надавати собі та іншим допомогу у випадку необхідності.

Базовий компонент дошкільної освіти пропонує нові підходи, які допомагають створити інтегрований підхід до безпеки життєдіяльності, саме тому зміст освітнього напряму «Дитина в соціумі» передбачає формування у дітей навичок саморегуляції, дотримання соціальних правил та норм поведінки, вміння знаходити вихід з конфліктних ситуацій, розв’язання конфліктів шляхом діалогу.

Зміст освітнього напряму «Дитина у природному довкіллі» містить доступні дитині дошкільного віку уявлення про природу планети Земля та Всесвіт, розвиток емоційно-ціннісного та відповідального екологічного ставлення до природного довкілля.

Сформованість знань: знає про корисні й шкідливі рослини і тварини, здатна розрізняти найпоширеніші їстівні та отруйні гриби, ягоди, дотримуватися правил безпечної поведінки з ними.

Також, слід користуватись  засобами  ознайомлення дітей з основами безпеки життєдіяльності:

Художня література. Добірка літературних творів різних жанрів:

-         казки («Солом’яний бичок», «Троє поросят», «Колобок», «Вовк та семеро козенят», «Червоний капелюшок», «Котик та півник» тощо);

-         оповідання («Неслухняний котик» М. Побелян, «Півникове горе» А. Камінчук, «Ясочка на річці» Н. Забіла, «Пригоди Фунтика і Фантика» Л. Яковенко, «Ланцюжок» П. Гудим, «Небезпека у лісі» І. Дубровіна  та ін.);

-         вірші («Ось так пожартував» Л. Яковенко, «Поведінка у тролейбусі» В. Паронова, «Чим кінчається сварка» М. Людкевич, «Мій світлофор» Н. Григор’єва, «Вивчіть правила пожежі» Н. Артюхова, «Щоб не було біди» Д. Рось тощо);

-         прислів'я та приказки, загадки – є  одночасно джерелом знань про безпечну поведінку і джерелом почуттів.

Ілюстрації в книгах теж можуть стати засобом залучення дітей до ознайомлення основ безпеки, так як конкретизують його через наочність, образність -  це дитячі енциклопедії, серія книг «Я пізнаю світ» тощо.

Гра. Відображаючи в грі події навколишнього світу,  дитина ніби стає їх учасником, знайомиться зі світом, діючи активно. Доцільно  використовувати

-         словесно-наочні ігри («Хто уважніший», «М’яч злови небезпечний предмет назви», «Так чи ні», «Виправ помилку», «Добре-погано» тощо);

-         настільно-друковані ігри («Розрізні малюнки», «Безпечні та небезпечні іграшки», «Їстівні та отруйні гриби», «Корисна-шкідлива їжа», «Як бути в безпеці?», «Дорожні знаки», «Азбука безпеки» тощо);

-         дидактичні ігри («Світлофор», «Де чия машина», «Назви правильно», «Оціни вчинок», «Обережно! Отруйні рослини», «Не потраплю я в біду», «Дикі та домашні тварини», «Чим небезпечний, чим корисний», «Побутові прилади» тощо);

-          сюжетно-рольові ігри («Пожежники», «Дорожній рух», «Водії», «Лікарня», «Аптека» «Дитячий садок», «Сім’я», «Будівельники» та ін.);

-         театралізовані ігри - є одним із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини.

Предметна діяльність. Дає можливість пізнавати найближче оточення з допомогою всієї групи сенсорних відчуттів. Маніпулюючи з предметами, дитина дізнається про їхні властивості, якості, безпечність чи небезпечність. Предметна діяльність задовольняє в певний період розвитку дитини її пізнавальні інтереси, допомагає орієнтуватися в навколишньому світі.

Праця. Дитина починає наслідувати дорослих, роблячи спроби підмести підлогу, випрати лялькову білизну, протерти пил. У міру набуття трудових умінь, дитина набуває знань безпечного поводження з побутовими приладами. Спостереження. Особливе місце займає спостереження. Воно збагачує соціальний досвід дитини. Хай там що робить дитина, вона завжди спостерігає і все запам'ятовує (поведінка дорослих у небезпечних ситуаціях, взаємини з іншими людьми). Спостереження стимулює розвиток пізнавальних інтересів, закріплює правила поводження з небезпечними предметами.

Навчальна діяльність. Важлива для пізнання соціального світу. У процесі навчання на заняттях дитина має можливість здобувати знання під керівництвом дорослої людини, який організовує повідомлення знань, і контролює їх засвоєння дітьми, вносить необхідну корекцію.

Розглянемо методи ознайомлення дітей з основами безпеки життєдіяльності:

Метод порівняння. Діти можуть порівняти, наприклад, вогонь - це добре чи погано. Метод порівняння допомагає дітям виконувати завдання на групування і класифікацію.

Метод моделювання ситуацій. Наприклад, малювання план-схеми групової кімнати та позначення небезпечних місць червоними кружальцями. У групі є предмети, які можуть виявитися небезпечними для життя дітей: електричні розетки, голки, ножиці,  вилки, ліки, побутова техніка: пилосос, магнітофон, телевізор. Дітей доцільно навчити складати план-схему групи, ділянки на території закладу, дороги в дитячий садок і ін. Діти вчаться розташовувати предмети в просторі, співвідносити їх, «читати» карту. Моделювання ситуацій дає дитині практичні вміння застосувати отримані знання на практиці і розвиває мислення, уяву і готує дитину до вміння вибратися з екстремальних ситуацій в житті. Для розвитку уяви та творчого початку важливо ставити дітей у ситуацію пошуку рішення логічних і практичних завдань.

Метод повторення. Найважливіший дидактичний принцип, без застосування якого не можна говорити про міцність засвоєння знань. Від дітей потрібне вміння повторити те, що вони засвоїли. Повторення призводить до появи узагальнень, сприяє самостійного формулювання висновків, підвищує пізнавальну активність.

Експериментування і досліди. Наприклад, запитати дітей: «Чому не можна прикрашати ялинку свічками?» Піднести до засвіченої свічі сніжинку з паперу, вона починає  диміти і діти розуміють, що свічка це не прикраса, а небезпечний вогник, від якого може виникнути пожежа. Цінність цього методу в тому, що він дає дитині можливість самостійно знаходити рішення, підтвердження або спростування власних уявлень.

Ігрові прийоми. Підвищують якість засвоєння пізнавального матеріалу і сприяють їх закріпленню. «До нас у гості завітав Пустунчик, давайте йому розповімо про небезпечні ситуації в групі і вдома».

Придумування казок на різні теми. Придумаємо казку «Як я рятував ляльку від пожежі ... про будинок, де я живу і де багато електричних приладів ...». Підвищенню активності дітей допомагають ігри-драматизації, які можна включати в заняття.

    Також поліпшити навички безпечної поведінки дошкільників дають змогу інтегровані заняття - «Небезпечні іграшки», «Один удома», «Вогонь - друг чи ворог?»; заняття-роздуми валеологічного змісту - «Які іграшки можуть нашкодити здоров’ю», «Ліки – не цукерки»;  тренінги безпечної поведінки — «Як зберігати голки», «Як викликати службу допомоги».

         Інтегрувати знання, уміння й навички дітей з безпечної поведінки в різні види діяльності дають змогу проєкти. Під час роботи над темою проєкту діти усвідомлюють отримані знання та вчаться застосовувати їх на практиці. У результаті такої роботи вони не лише засвоюють правила особистої безпеки, але й навчаються пояснювати їх, обґрунтовувати необхідність застосовувати їх в екстремальних ситуаціях, а головне – підпорядковувати їм свою поведінку.

  Під час організації освітньо-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників вихователям необхідно  пам’ятати, що робота не повинна обмежуватись лише засвоєнням дітьми норм та правил, їх необхідно навчати обачності, формувати навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях. Також важливою умовою успішної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників є дотримання єдиної стратегічної лінії у діяльності педагогічного та батьківського колективів. Тому, радимо дотримуватись принципів формування безпечної поведінки дітей:

-       забезпечення взаємозв’язку життєдіяльності дитини з довкіллям;

-       інтегрований підхід до  освітньо-виховної роботи з безпеки життєдіяльності;

-       забезпечення взаємозв’язку ЗДО з батьками вихованців у формуванні безпечної поведінки дошкільників.

Проводячи таку роботу з безпеки життєдіяльності, у дітей з'являється  прагнення розширювати свій кругозір, бажання виявляти в навколишньому світі причинно-наслідкові зв'язки. Цим самим ми зберігаємо життя і здоров'я дітей, сприяємо формуванню усвідомленої безпечної поведінки в небезпечних ситуаціях.