понеділок, 12 квітня 2021 р.

 

Організація праці дітей на ділянці ЗДО у весняний період



Весняні місяці — оптимальний час для посадки рослин. Ця робота зазвичай викликає неабиякий інтерес у дітей. Тож, вихователям слід обов’язково долучати до неї своїх вихованців. Під час посадки рослин на городі або у квітнику, а відтак догляду за ними у дітей формується система знань про рослинний світ, зокрема:

*    про його закономірності та розмаїття:

*    про стадії розвитку рослин та їхню будову;

*    про сезонні зміни у природі.

Під час праці у квітнику, саду або на городі у дошкільників формуються практичні навички догляду за рослинами, а також розвиваються важливі інтелектуальні вміння. Зокрема, діти навчаються:

*    планувати роботу;

*    підбирати матеріали та інструменти, необхідні для виконання певних дій;

*    розподіляти у часі окремі етапи роботи;

*    розподіляти   функції   та   знаряддя праці між учасниками процесу;

*    адекватно оцінювати результати роботи тощо.

Завдяки колективній праці, яка передбачає взаємодопомогу, у дошкільників формуються також комунікативні навички.

Плануючи працю дітей у природі, необхідно враховувати такі важливі моменти:

*    характер праці;

*    тривалість та обсяг роботи;

*    способи залучення дітей до праці та організації їх взаємодії;

*    методи і прийоми виховання.

Праця дітей у квітнику, саду та на городі має бути різноманітною, посильною та регулярною. Варто пам’ятати, що тільки різноманітна за змістом праця викликає у дітей живий інтерес та бажання долучитися до неї.

Завдання необхідно ускладнювати поступово. Фізичні зусилля, докладені дітьми для їх виконання, не повинні викликати перевтому. Інакше у дітей виникне негативне ставлення до трудових завдань. Тривалість праці залежить від її характеру і віку дітей. Вона може бути такою:

Ø у молодшій групі — 5 — 7 хвилин;

Ø у середній групі — 10-15 хвилин з невеликим відпочинком залежно від характеру праці;

Ø в у старшій групі — 15 — 25 хвилин з перервою на відпочинок або зміною характеру праці.

Знаряддя праці мають бути безпечні і відповідати віковим особливостям дітей. Не варто використовувати іграшковий інвентар — ним важко і незручно працювати.

Зміст праці у природі навесні дітей дошкільного віку:

(молодша та середня групи):

*висаджування розсади у відкритий грунт

* посів овочевих культур

* висаджування цибулі та часнику

* посів квітів

* зняття захисних покрівель з рослин після зими

* поливання дерев, кущів і розсади

Зміст праці у природі навесні дітей старшого дошкільного віку:

(старша група):

* прибирання ділянки

* підготовка грунту до посадки та посіву — перекопування, розпушування

* догляд за рослинами — прополка, підгортання,

* прорідження, мульчування

* посів квітів та овочевих культур

* висаджування картоплі, цибулі та часнику

* висаджування розсади у відкритий грунт

* висаджування кімнатних рослин у відкритий грунт

* висаджування дерев та кущів

* поливання дерев, кущів і розсади

* зняття захисних покрівель з рослин після зими

У роботі з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку доцільно використовувати тематичні загадки, прислів’я, приказ­ки та ігри — «Знайди за описом», «Вгадай, не помилися», «Вершки та корінці» тощо.

Надзвичайно ефективним є поєднання спостережень за розвитком рослин з читанням художніх творів відповідної тематики — віршів, казок та оповідань. Наприклад, посіявши огірки або висадивши у грунт їх розсаду (а робити це потрібно наприкінці квітня або на початку травня), варто звернути увагу дітей на особливості цієї овочевої культури, а потім прочитати казку чи оповідання про неї. Тематичні читання будуть доцільні й під час догляду за рослиною. Такий підхід дасть змогу розширити уявлення дітей про світ рослин.

Вихователь має правильно організувати спільну працю дітей. Доцільним є такий розподіл обов’язків:

перша група дітей доставляє на візочку ємкості з розсадою та розташовує їх якомога ближче до місця посадки, щоб іншим дітям було зручно брати рослини;

друга група намічає рядочки чи робить лунки;

третя група висаджує та поливає рослини.

Важливо, щоб під час праці у природі діти не лише набува­ли практичних навичок, а й отримували знання. Вихователь повинен пояснювати причину або мету кожної виконуваної дії, наприклад:

Ø розсаду «переселяють» у грунт у похмурі дні, а якщо погода сонячна, то вранці або увечері, інакше, одразу потрапивши на яскраве сонечко, рослинки засохнуть;

Ø за кілька годин до посадки розсаду рясно поливають для того, щоб грудочки землі міцно трималися біля корінця;

Ø поливши посаджену рослину, вологе місце засипають сухою землею, щоб запобігти випаровуванню.

Працюючи на городі з дошкільниками, вихователю слід активно спілкуватися з ними — разом уважно розглядати рослини, визначати їхні властивості (колір, величину, форму), спільні та відмінні риси, пригадувати перебіг розвитку тої чи тої рослини тощо.

Цікавою формою організації праці у природі з дошкільниками є експеримент. Існує чимало простих та водночас захопливих способів його проведення. Наприклад, можна посіяти на двох сусідніх грядках горох. Засіваючи першу грядку, використати пророщений горох, а засіваючи другу — його сухе насіння. Потім необхідно поспостерігати разом з дітьми, на якій грядці горох зійде швидше, та допомогти їм зрозуміти, чому так відбулося. Замість гороху можна посадити звичайні та пророщені бульби картоплі.

 



 

четвер, 1 квітня 2021 р.

Методичні рекомендації «Форми роботи, методи та прийоми подачі знань про традиції українського народу»

                                                       Методичні рекомендації

«Форми роботи, методи та прийоми подачі знань про традиції українського народу»

         Кожна людина неповторна. І кожна  веде свій рід від своїх батьків, від землі, де народилася. Українська родина і в наш нелегкий час здатна вижити і духовно відродитися, і в цьому ій  допомагає давня культура рідного народу. Знайомство зі звичаями та традиціями починається у сім’ї. Саме родина, дотримуючись певних народних свят та обрядів, тих неписаних законів, якими керуються і в найменших щоденних, і в найбільших всенаціональних справах, передає їх знання дитині.  Недаремно українці кажуть: «Від родини йде життя людини».

         Любов до свого народу, до своєї землі витікає із знання народних традицій, звичаїв, із знання народної  творчості. Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що це результат виховних зусиль протягом багатьох поколінь. Народні традиції виступають важливим засобом виховання, який охоплює всі сторони життя народу.

         Добрі традиції не повинні зникати, і саме від нас, батьків та вихователів, залежить, чи збережемо їх, чи зможемо передати наступним поколінням.

Сам процес ознайомлення дітей з народними традиціями та звичаями має бути цікавим, змістовним і не перевтомлювати малят.