«Інтегрована освітня діяльність для дітей з порушенням опорно-рухового апарату»

               Статистика свідчить про те, що з кожним роком збільшується кількість дітей з різного роду порушеннями у фізичному та розумовому розвитку, тобто дітей з особливими освітніми потребами. Оскільки ступінь прояву порушення може бути різного роду (наприклад, моно або комбіновані порушення, що супроводжуються різними супутніми чинниками: епілептичними нападами, приступами агресії тощо), навчання дітей з особливими освітніми потребами може здійснюватися відповідно до певних форм: індивідуальне навчання, інтеграція, інклюзивне навчання або навчання в умовах сегрегації (інтернатна модель). 

       В останні роки в Україні значно зріс інтерес до спільного навчання дітей з різними потребами в єдиному освітньому середовищі.

На державному рівні приймаються положення та законодавчі акти, що забезпечують і гарантують отримання якісної освіти учнями з особливостями психофізичного розвитку в масових школах за місцем проживання, створення умов для реалізації їх творчого потенціалу та розвитку індивідуальних здібностей.

Завдяки створенню інклюзивного освітнього простору, діти, чиї особливі потреби виходять за межи загальноприйнятої норми, мають можливість не тільки отримати гідну освіту, а й відчути себе повноцінними членами дитячого колективу, а згодом стати повноправними громадянами своєї країни, що мають однакові для всіх права і обов'язки незалежно від своїх можливостей.

Переваги інклюзивної освіти для

 педагогів та фахівців

На зміну спеціалізованому навчанню приходять нові, прогресивні форми здобуття освіти – інтеграція та інклюзія.

Інтеграція в освіті – це одна з форм навчання, при якій діти з особливими освітніми потребами основний час проводять у звичайних групах разом з іншими дітьми і якийсь час – окремо, в умовах особливим чином організованого освітнього процесу, де їм надаються встановлені освітні послуги, медична, психолого-педагогічна та соціальна індивідуалізована допомога.

Модель інтегративного навчання обґрунтовується тим, що кожна дитина, з будь-якими порушеннями психофізичного розвитку має такі ж потреби, як і всі члени суспільства і повинна вести життя, максимально наближене до нормального. Тому у дитячому садку проводиться корекційно-розвивальна робота з дітьми, які мають особливі освітні потреби.

Мета інтеграції в освіті – залучити дітей з різними можливостями і допомогти вписатися у вже існуючу модель навчання. При цьому успішність інтегрованого навчання визначається, головним чином, готовністю дитини до навчання в умовах освітньої простору, тобто наявністю в неї відповідного віковій нормі або близького до неї рівня психофізичного і мовного розвитку, що дозволяє дитині опанувати загальноосвітній стандарт у строки, передбачені для дітей, що нормально розвиваються. 

Інтеграція припускає, що дитина з особливими освітніми потребами має бути готова для прийняття її закладом освіти і суспільством, тобто відповідати стандартам системи освіти, і не враховує його індивідуальності. Тому, фізично присутня на заняттях , вона фактично виключена з процесу навчання. А оскільки інтегроване навчання може бути показано лише тій частині дітей, рівень психофізичного розвитку яких відповідає або близький віковій нормі, то виникає проблема диференційованого відбору дітей для інтегрованого навчання та їх подальшого супроводу. 

 Інклюзія дає можливість кожному члену суспільства зробити свій вибір з усіх аспектів повсякденного життя, дозволяє кожній людині повноправно брати участь в житті суспільства згідно з її бажанням.

«Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу».

Кожна дитина, незалежно від своїх особливостей – фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних чи мовних, повинна мати можливість реалізувати своє право на навчання в будь-якому типі освітнього закладу і отримати при цьому гідну та якісну освіту.  

 "Від творчого вихователя 

– до творчої дитини"

        В наш час, важливого значення набуває проблема розвитку творчості дітей дошкільного віку. Рівень творчого розвитку майбутнього покоління значною мірою визначається педагогічним професіоналізмом, творчою компетентністю, професійним педагогічним мисленням педагога, його психологічною готовністю до педагогічної творчості. 

       В. Сухомлинський підкреслював, що лише творчий педагог може розвинути творчі можливості дітей, розкрити їхній творчий потенціал.Учений писав: «Якщо ви хочете, щоб діти творили, створювали художні образи – перенесіть хоча б одну іскорку в свідомість дитини. Якщо ви не вмієте творити, або вам здається забавою спуститись до світу дитячих інтересів, – нічого не вийде».

    Робота вихователя характеризується як діяльність, якій властиві творче натхнення, педагогічна захопленість, мобільність,  здатність до інновацій. Але перш за все педагог має бути творчою особистістю, мати високий рівень педагогічної майстерності. 

Мета й основне завдання творчого педагога:

- Проаналізувати фактори, які визначають творчий портрет вихователя;

- коригувати освітній процес відповідно до розвитку творчого потенціалу дітей.

Основні умови перетворення діяльності вихователя у творчість 

1. Усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі.

2. Сприймання вихованця як особистості.

3. Усвідомлення сутності, значення і завдань власної педагогічної діяльності і мети.

4. Усвідомлення власної творчої індивідуальності.

Портрет педагога нової сучасної формації:

- проблемність мислення;

- системний світогляд;

- здібність приймати відповідальні рішення;

- професійна мобільність;

- самостійність та творчість;

- цілеспрямованість та наполегливість;

- профкомпетентність;

- інформаційна культура;

- комунікатівні здібності;

- співпраця;

- здатність до самоосвіти та розвитку;

- орієнтація на ефективність та якість;

- здатність до самоаналізу.

  Для того щоб зацікавити дитину у будь-якій  творчій діяльності, дорослий сам повинен стати безпосереднім учасником творчого дійства, уміти створити сприятливу атмосферу, відкриту для спілкування і творчого пошуку.