Використання квест-технології в освітньому процесі

Квест — це проблемне завдання, спрямоване на пізнавальну та дослідницьку діяльність, розвиток критичного, логічного, аналітичного і творчого мислення дітей.

На думку вчених, які досліджують квест-технології, під час виконання завдань квесту дошкільники проходять повний цикл мотивації (від уваги до задоволення), ознайомлюються з автентичними матеріалами, що дають їм змогу досліджувати, обговорювати та шукати нові варіанти розв’язання поставленого завдання.

Квест поєднує в собі елементи мозкового штурму, тренінгу, гри тощо. Під час проходження квесту задіяні розум дітей, їхні фізичні здібності, уява, пам’ять і увага. Окрім цього, дошкільники проявляють кмітливість та організованість. Тому квест дає змогу ефективно поєднувати ігрову та навчальну діяльності дітей.

Види та особливості квестів

У сучасній педагогіці найчастіше використовують такі види квестів:

Ø лінійний — завдання потрібно розв’язувати одне за одним;

Ø гравці рухаються за заздалегідь спланованим маршрутом;

Ø штурмовий — гравці отримують завдання, підказки до його виконання, але спосіб розв’язання та маршрут обирають самостійно;

Ø  коловий — маршрут має колову структуру.

У цьому виді квесту беруть участь, як правило, кілька команд, що стартують із різних позицій і рухаються до фінішу кожна за власним маршрутом. З огляду на вікові особливості дітей у ЗДО найдоцільніше проводити лінійні квести. Вони можуть містити різні завдання: інтелектуальні — ребуси — головоломки — загадки — шифрування рухові — біг на швидкість — стрибки у висоту — проходження лабіринту творчі — малювання карти — складання віршів — співання пісень тощо.

Основними критеріями вдалого квесту є насамперед його безпечність для учасників, оригінальність, логічність, цілісність, відповідність запланованому сюжету, створення атмосфери повного занурення в гру. Якісний квест має бути побудований на комунікаційній взаємодії між гравцями. За відсутності злагодженої взаємодії неможливо досягти поставленої мети. Натомість спілкування, обговорення можливих варіантів дій стає хорошим засобом для згуртування гравців.

Підготовка квест-гри передбачає детальне вивчення ігрового простору та обізнаність із рівнем розвитку гравців. Саме тому ми не даємо готового сценарію, а пропонуємо ідеї та завдання, які можна використати для побудови власного лінійного квесту.

Перший етап підготовки квест-гри — це вибір сюжету та постановка відповідно до нього завдання. У межах проєкту «Тижня безпеки» можна обрати кілька варіантів розгортання квесту: казкові лабіринти — у чарівному казковому світі подорожують по казках та рятують казкових героїв (Колобка, Червоного капелюшка, семеро козенят тощо). Діти вирушають у подорож та в процесі виконання завдань знаходять картки із зображеннями казки, які потім розміщують на карті Безпеки. Коли всі матеріали зібрано, діти спільно складають правила з безпечного поводження.

Маршрут. Побудова маршруту — один із найскладніших етапів підготовки квест-гри, оскільки обраний шлях має бути безпечним, цікавим та незвичним для дітей. Водночас важливо, щоб під час проходження запропонованого маршруту діти мали змогу вільно рухатися і діяти самостійно. Тож залежно від особливостей ЗДО можна розробити один із таких маршрутів: у кімнаті, на вулиці, в музичній залі. У межах реалізації проєкту ігровий простір доцільно умовно розподілити на станції, зупинки, тощо.

На початку квесту запропонувати дітям карту з позначенням необхідних «станцій» (для зручності їх можна пронумерувати). На кожній станції діти виконують одне або кілька завдань та отримують підказку щодо подальших дій. Маршрут квесту на вулиці (на ігровому майданчику) передбачає активну рухову діяльність дітей. Для його організації слід скласти карту майданчика та позначити місця, де діти зможуть знайти завдання.

Квест можна поєднувати з конструкційно-будівельною діяльністю з природних матеріалів. Квест у кімнаті та на вулиці передбачає комплесний маршрут, який буде об’єднувати декілька локацій на подвір’ї та в приміщенні. Для урізноманітнення завдань можна передбачити різні способи пересування дітей.

Цікавості квесту додадуть «фальшиві» підказки. Для них можна використати повітряні кульки, маленькі коробочки, сувої тканини тощо. Діти мають відкрити всі коробочки (лопнути кульки, розгорнути сувої тощо) та знайти лише в одній із них необхідну підказку або картку із завданням.

Пам’ятка

Етапи підготовки квесту:

Ø написання сценарію, який буде цікавий дітям за сюжетом і міститиме інформацію пізнавального характеру;

Ø розроблення маршруту, що має бути незвичним для дітей і цілком безпечним;

Ø підготовка завдань, які мають не лише спиратися на наявні у дітей знання, а й бути орієнтованими на зону найближчого розвитку;

Ø виготовлення реквізиту, як-от карти скарбів, грамот, підказок, «чарівних речей», міток, позначок тощо.

 

 

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

Розвинутий фонематичний слух – один із важливих чинників вчасного оволодіння правильною та чіткою звуковимовою. Часом дитина може мати труднощі в цьому та потребує допомоги, тому над розвитком фонематичного слуху потрібно починати працювати з народження дитини, зацікавлюючи іграми та вправами. Це і буде профілактикою щодо вчасного формування мовлення, а також передумовою успішного навчання в школі.

Добірка нескладних, зрозумілих ігор для дітей від самого народження з описом, стане в допомогу турботливим батькам та вихователям.

«Де звучить?»
Дитина тихо лежить або сидить. У дорослого в руках яскраве брязкальце чи інша іграшка, що звучить (звук іграшки повинен бути не дуже гучним та різким, а більш приємним та привабливим). Дорослий рухає іграшкою, видаючи звуки, дитина повинна показати реакцію, повернувши на звук голову, або відшукати очима.

«Що ти почув?»
Дитина тихо сидить в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

«Де плескали в долоні?»
Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

«Вгадай, хто покликав»
В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

«Доручення»
Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

«Луна»
Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

«Запам’ятай слова»
На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Слухаємо музику»
Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

«Що звучало – розкажемо, як звучало – покажемо»
Мета гри – навчити визначати джерело звуку, розвивати слухову увагу, пам’ять. Спочатку пропонуємо прослухати, розпізнати та запам’ятати такі звуки: шелест аркушів книги, клацання ключів, м’яча, дзюрчання води, що ллється. Потім дорослий знов створює ті ж самі звуки, стоячи за екра¬ном, а дитина називає, який предмет звучав, та самостійно відтворює аналогічний звук, використовуючи потрібні предмети.

«Тихо-гучно»
Навчаємо визначати силу звучання  іграшкових фортепіано, барабана, сопілки, бубна.
Дорослий грає на лялькових інструментах спочатку тихо, потім гучно. Дитина слухає уважно, та, за завданням дорослого, створює самостійно на заданому інструменті тихий, або гучний звук.

«Хто як розмовляє»
Формуємо вміння визначати джерело звуків, розвиваємо слухову увагу, слухову пам’ять, навчаємо звуконаслідувати голоси тварин.
«Гуси стали ґелґотати
По-гусиному кричати: «га-га-га».
Кошенята замурчали: «мур-мур-мур».
Горобці зацвірінчали: «цвінь-цвірінь!».
Коні заіржали: «і-гі-гі!».
Жабенята квакали: «ква-ква-ква».
Каченята крякали: «кря-кря-кря»
Солов’ї висвистували: «ф’ю-ф’ю-ф’ю!»
Після прочитання вірша «розмовляємо» з дитиною мовою тварин.

Розвиток фонематичного слуху

«Впіймай звук»
Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

«Повтори»
Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк

«Ланцюжок слів»
Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;

«Назви слово»
Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка
 

 Використання здоров’язберігаючих технологій на логопедичних заняттях з логоритмики

Здоров'я дитини - це не тільки відсутність хвороб, але і повне фізичне, психічне і соціальне благополуччя. Тому оздоровлення дітей в останні роки стає пріоритетним напрямком в роботі багатьох ЗДО. Педагоги і медики шукають нові прийоми збереження і зміцнення здоров'я дітей, створюють сприятливі умови для їх впровадження, спираючись на результати діагностики стану здоров'я та індивідуальні особливості кожної дитини.

Логоритміка – це форма активної терапії метою якої є подолання мовленнєвих порушень через розвиток рухової сфери дитини в поєднанні зі словом, ритмом і музикою.

Логоритміка корисна всім дітям. Це потужний допоміжний засіб для ефективної роботи з корекції різних порушень мовлення. Логоритмічні заняття спрямовані на всебічний розвиток дитини, вдосконалення її мовлення, оволодіння руховими навичками, вміння орієнтуватися в навколишньому світі, розуміння сенсу пропонованих завдань, здатність долати труднощі, творчо проявляти себе. Крім того, логоритміка з використанням здоров’язберігаючих технологій надає сприятливий вплив на здоров’я дитини: в її організмі відбувається перебудова різних систем: серцево-судинної. Дихальної, мовленнєво-рухової.

Одним із розділів логоритміки є спів.. Спів, розвиваючи координацію голосу і слуху, покращує дитяче мовлення. Правильно поставлений спів організовує діяльність голосового апарату, зміцнює голосові зв'язки, розвиває приємний тембр голосу. Правильна поза впливає на рівномірне і більш глибоке дихання.

Дихання - найперша функція людського організму, навіть без їжі людина може прожити два-три тижні, а без повітря - кілька хвилин. Вправи на розвиток дихання відіграють важливу роль в системі оздоровлення дошкільнят. Лікарями доведено, що дихальна гімнастика накладає на дітей психотерапевтичну, оздоровчу і навіть лікувальну дію. Позитивно впливає на обмінні процеси, які відіграють важливу роль у кровопостачанні (в тому числі і легеневої тканини), сприяє відновленню центральної нервової системи, покращує дренажну функцію бронхів, відновлює порушене носове дихання.

Варто звернути особливу увагу на дітей, які часто хворіють і дітей, що мають мовленнєві порушення. Адже ослаблене дихання не дає дитині повністю промовляти фрази, правильно будувати речення, навіть співати пісні - доводиться вдихати повітря частіше. Тому основними завданнями дихальних вправ є:

- Зміцнювати фізіологічне дихання дітей

- Тренувати силу вдиху і видиху

- Формувати правильне мовленнєве дихання (короткий вдих - довгий видих).

Вправа «Вдих-видих (ніс-рот)» виконувати під музичний супровід (Йоган Шраммель марш `Wien bleibt wien`).

Величезну роль в логоритміці відіграють музично ритмічні рухи. Музика і рухи є засобами, які благотворно впливають на здоров'я дитини. Музично-ритмічні рухи виконують релаксуючу функцію, допомагають досягти емоційної розрядки, зняти розумове перевантаження і втому. Ритм, який музика диктує головного мозку, знімає нервову напругу. Рух і танець допомагають дитині подружитися з іншими дітьми, дає певний психотерапевтичний ефект.

Ігроритмічні вправи - спеціальні вправи для узгодження рухів з музикою. Гра і рух найважливіші компоненти життєдіяльності дітей. Подібні вправи сприяють розвитку уяви, музично-творчих здібностей дитини, формуванню процесу сприйняття і включенню в роботу обох півкуль мозку, знімає м'язове напруження, покращує фізичне самопочуття, підвищує товариськість дітей. Через ігроритмічні вправи дитина висловлює свої почуття і вивільняє накопичену енергію, перетворюючи її в акт творчості.

Ігроритмічна вправа (з використання металевих кришечок з резинками) під музичний супровід.

Пальчикова гімнастика. Виконуючи її, у дітей удосконалюється мовлення. Вправно і ритмічно рухаючи пальчиками, малюк активізує мовленнєві центри кори головного мозку.

Вона розвиває вміння малюка наслідувати нам, дорослим, вчить прислухатися до нашої мови і розуміти її, підвищує мовленнєву активність, і просто створює сприятливу емоційну атмосферу.

Пальчикова гімнастика вчить дитину концентрувати увагу і правильно її розподіляти. Це дуже і дуже важливе вміння! І нам і батькам, потрібно допомагати дитині його формувати, так як довільно управляти своєю увагою дитина зможе навчитися тільки до віку 6-7 років. І від цього вміння багато в чому будуть залежати її шкільні успіхи.

Коли малюк почне говорити і зможе віршами супроводжувати вправи з пальчикової гімнастики - це робитиме його мовлення більш чітким, ритмічним, яскравим. Крім цього, він зможе підсилити контроль за своїми рухами.

У пальчикових іграх потрібно запам'ятовувати багато: і положення пальців, і послідовність рухів, та й просто вірші, тому це дуже гарна вправа для розвитку пам'яті. З допомогою пальчикових ігор також можна розвивати фантазію та уяву.

У процесі виконання таких вправ кисті і пальці рук стануть сильними, рухомими, гнучкими, що допоможе в подальшому в освоєнні навичок письма.

Пальчикова гра «Дощик»

Артикуляційна гімнастика і вправи з розвитку мовленнєвого слуху. Діти зі складними порушеннями звуковимови зможуть швидше подолати свої мовленнєві дефекти, коли з ними почне займатися логопед: їх м'язи будуть вже підготовлені.

Артикуляційна гімнастика дуже корисна також дітям з правильною, але млявою звуковимовою, про яких кажуть, що у них «каша в роті».

Вправи з артикуляційної гімнастики дозволяють всім - і дітям, і дорослим - навчитися говорити правильно, чітко і красиво. Треба пам'ятати, що чітка вимова звуків є основою при навчанні письма на початковому етапі.

Артикуляційна гімнастика не тільки зміцнює мовленнєвий апарат, але і розвиває співочий голос і сприяє його збереженню, а також зміцнює здоров'я дитини.

Артикуляційна гімнастика під музичний супровід

Ігровий масаж. Чому нам приємно плескати в долоні, ходити босоніж? Чому всім - і дорослим, і дітям - подобається масаж? Вся справа в тому, що масажуючи певні точки тіла, ми несвідомо посилаємо позитивні сигнали серця, легким, печінки, шлунку і інших органів. Виконання масажних маніпуляцій розширює капіляри шкіри, покращуючи циркуляцію крові, активно впливає на обмінні процеси організму, тонізує центральну нервову систему. Крім того, піднімає настрій і покращує самопочуття людини. Навчання дітей найпростішим масажним прийомам найкраще відбувається в грі.

Масаж м’ячиком- їжачком під музичний супровід

Музикотерапія - один з перспективних напрямків оздоровчої роботи в ЗДО. Вона сприяє корекції психофізичного здоров'я дітей в процесі їх життєдіяльності. У дитячому садку музика необхідна дітям протягом всього дня. Це не означає, що вона повинна звучати безперервно. Музика повинна прослуховуватися дітьми дозовано, в залежності від часу доби, виду діяльності, навіть настрою дітей.

На мою думку,  ігрова діяльність з логоритміки потрібна не тільки дітям логопедичних груп, але і всім іншим вихованцям ЗДО, так як в ній використовуються здоров'язберігаючі методики. Вони не тільки корисні, але і допомагають за допомогою ігрових прийомів зберегти і зміцнити фізичне і психічне здоров'я, створити умови, що забезпечують емоційне благополуччя, а також підвищити адаптивні можливості дитячого організму.

Диференційоване використання елементів логоритміки на музичних заняттях в дитячому саду необхідна умова, що диктуються сьогоднішнім часом. Аналізуючи процес музичної освіти в дитячому садку було відзначено, що з кожним роком збільшується кількість дітей зі складними мовленнєвими розладами, для усунення яких необхідний комплексний вплив логопедів і музичних керівників дошкільних установ. Виходячи з цього, необхідно адаптувати модель логоритміки до традиційної програми музичного виховання дошкільнят, доповнивши тим самим її зміст.

Музика, рух і слово в логоритміці поєднуються різним чином. Про це було сказано раніше. Але якою б не була доля музики і слова, музики і руху і т. д., у вправах в комплексі вони формують і впорядковують рухову сферу дитини, її діяльність, позитивно впливають на особистість. Важливим є те, що б у дитини ці процеси стали нормалізуватися неусвідомлено, природно.

Музика є могутнім засобом у вирішенні корекційних, виховних, розвиваючих завдань. Організація послідовної, систематичної роботи на музичних заняттях в дитячому саду над вирішенням завдань музичного виховання в поєднанні з рішенням корекційних, є в наш час актуальною проблемою.

Впровадження нових педагогічних і здоров'язберігаючих технологій в процес музичної освіти в дитячому садку - є однією з основних цілей нашої роботи.

Логоритмічна гра (зі стрічками),  під муз. Супровід -  Андрій Петров вальс із х\ф «Стережись автомобіля» (диференціація звуків [с] - [ш]).

Доступність логоритміки, захоплююча ігрова форма, цікавий за змістом музично-мовленнєвий матеріал створюють на музичному занятті позитивний емоційний настрій і стимулюють потребу дітей в спілкуванні, розвиваючи не тільки основні музично-ритмічні навички, але порушення загальної моторики і мовленнєвого недорозвинення дітей.

У висновку хочеться відзначити, диференційоване використання в дитячому саду елементів логоритміки, розвиває у дошкільників музичний смак, забезпечує формування рухової сфери в цілому, а також підвищує ефективність корекційного впливу на сприйняття ними ритмічної структури слова.

 

ПРОФІЛАКТИКА ЗАСТУДНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Профілактика застудних захворювань зводиться до проведення заходів, що зміцнюють імунну систему і дозволяють уникнути зараження.

Простудні захворювання є найпоширенішими недугами. Переважна більшість людей хоча б раз на рік хворіє застудою. На перший погляд застуда здається «нешкідливою» хворобою, яка завжди закінчується повним одужанням і відновленням працездатності. Але нехтувати нею не можна. Справді, застуда і грип не так страшні, але їхні потенційні ускладнення, дійсно, небезпечні. Особливо це стосується дітей, літніх людей та осіб з хронічними захворюваннями. Згідно з даними Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, приблизно 50 тисяч людей щорічно вмирають від застуди і грипу.

Як відомо, хворобу завжди краще попередити, ніж лікувати. Розумна профілактика простудних захворювань мінімізує ймовірність зараження хвороботворними вірусами.

Як запобігти застуді?

Мийте руки!

У більшості випадку простуда є хворобою брудних рук. Вірусні частинки осідають на руках, якими ми часто чіпаємо лице, тим самим полегшуючи потрапляння вірусів у дихальні шляхи. Крім того, патогенні збудники осідають на предметах меблів і оргтехніки, де можуть жити ще впродовж декількох годин.

Найбільш ефективним, і в той же час простим, методом профілактики застуди та грипу є регулярне миття рук з милом. Завжди мийте руки перед їжею, після туалету, а також щоразу, коли повертайтеся з вулиці.

Уникайте місць скупчення людей

У міжсезоння і в період епідемії грипу намагайтеся якомога рідше бувати в місцях великого скупчення людей.

Аеробні вправи

Регулярне фізичне навантаження (особливо аеробні вправи) покращують кровообіг, що підвищує інтенсивність переносу кисню з легенів в кров. Аеробні вправи поліпшують діяльність імунної системи, що дозволяє ефективніше справлятися з вірусами і бактеріями, що викликають застуду.

Вживайте продукти, що містять вітаміни

Для профілактики простудних захворювань рекомендується щодня з’їдати рослинні продукти, багаті вітамінами. Найбільше вітамінів міститься в темно-зелених, жовтих і червоних овочах і фруктах. Для підтримки захисних властивостей організму особливо корисні вітаміни С, А і Е.

Не допускайте переохолоджень

Переохолодження організму помітно знижує активність імунної системи, що підвищує ймовірність розвитку застуди. Одягайтеся тепло в холодну погоду, проте не перестарайтеся з одягом. Ви повинні себе почувати комфортно.

Навчіться відпочивати

Здоровий сон та відпочинок – найважливіші складові людського здоров’я. Встановлено, що хронічне недосипання, а також відсутність відпочинку зменшують кількість імунних клітин, здатних боротися з чужорідними агентами. Іншими словами, розвивається імунодефіцит, який призводить до частих застуд.

Зволожуйте повітря

Як не дивно, але пік захворюваності на застуду та грип припадає на початок опалювального сезону. В опалювальному приміщенні дуже сухе повітря, що призводить до сухості слизових оболонок носа, що істотно полегшує переміщення вірусних частинок з носової порожнини в легені. Для того щоб повітря у вашому будинку був постійно вологим, лікарі рекомендують встановити зволожувач повітря.

Не менш важливо регулярно провітрювати приміщення. Якою б не була погода на вулиці потрібно хоча б 2-3 рази на день провітрювати приміщення, в якому ви перебуваєте. Провітрювання та вологе прибирання зменшують кількість мікроорганізмів в повітрі, тим самим знижуючи ймовірність зараження.

     

 "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧОГО 

ПРОСТОРУ В ЗДО"

    Здоров’язберігаюче середовище ЗДО являє собою складно організовану систему, яка складається із сукупності санітарно-гігієнічних, організаційно-педагогічних та психолого-педагогічних умов.

       Тому воно спрямоване на оптимізацію санітарно-гігієнічних умов процесу організації життєдіяльності дітей, зокрема: 

- навчання та виховання, 

- вибір доцільних форм та методів фізкультурно-оздоровчої діяльності, - гуманізація взаємин учасників освітнього процесу, 

- активізація рухової діяльності, 

- запобігання розумовому та фізичному перенавантаженню дітей, - попередження стресових станів, 

- підвищення адаптаційних можливостей дитячого організму, 

- вибір доцільних інноваційних технологій, 

- моніторинг якості освітніх послуг. 

    Функції здоров’язберігаючого середовища включають: 

координаційну, 

інтеграційну, 

адаптивну, 

соціокультурну, 

орієнтаційну, 

пропедевтичну, 

стимулюючу та інші. 

        Координаційна функція забезпечує взаємодію різних структур у питаннях збереження та зміцнення здоров’я дітей, забезпечує наступність у реалізації державної політики на різних освітніх ступенях. 

    Інтегруюча функція тісно пов’язана із координаційною і спрямована вироблення спільних підходів до організації здоров’язберігаючого середовища.      Адаптивна – сприяє покращенню адаптаційних можливостей та функціональних можливостей організму дитини, готує до навчання в школі.               Соціокультурна спрямована на прилучення дітей до виробленої суспільством системи цінностей щодо здоров’я особистості, культивування здоров’язберігаючої поведінки як власної ціннісної потреби. 

       Орієнтаційна – забезпечує самовизначення дитини (відповідно до вікових можливостей) у різних сферах її життєдіяльності, допомога у пошуку адекватних шляхів вирішення різних життєвих ситуаціях. 

       Пропедевтична – характеризує валеологічних супровід дитини у освітньому процесі, як у змісті (сприяє формуванню валеологічних уявлень і виробленню певних практичних умінь), так і формах роботи. 

    Стимулююча – пов’язана з використанням позитивного зворотнього зв’язку, який дозволяє відстежувати зміни у особистості дитини, зокрема і у показниках здоров’я, орієнтацію не тільки на кінцевий результат, а й на процес його досягнення. 

      Створюючи здоров’язберігаюче середовище необхідно враховувати принципи організації здоровязберігаючої діяльності: 

принцип переходу до ціннісної парадигми виховання, 

принцип природоцільності, принцип педагогічної підтримки (педагогічного супроводу), 

принцип безперервності та наступності, 

принцип інтеграції зусиль суб’єктів освітнього процесу, спрямованих на забезпечення розвитку фізичного та психічного здоров’я дітей, 

принцип гармонійного розвитку особистості, 

принцип оздоровчої спрямованості освітнього процесу.

  Дані фактори поглиблюють розуміння сутнісних характеристик здоров’язбергаючого середовища, підкреслюючи необхідність комплексного підходу до його створення. 

    Під час проектування здоров’язберігаючого середовища ЗДО необхідно забезпечити наступні педагогічні умови: 

 розробка та затвердження здоров’язберігаючої концепції, формулювання стратегічних цілей та завдань, 

 здійснення діагностики та моніторингу стану здоров’я дітей, 

 прилучення дітей до основ здорового способу життя, формування валеологіної компетентності, 

 підвищення професійної компетентності педагогічного колективу в контексті здоров’язбережувальної діяльності, формування культури здоров’я, 

 змістовна взаємодія всіх суб’єктів педагогічного процесу (адміністрація, вихователі, інструктор з фізичної культури, психолог, медична сестра, діти, батьки), визначення їхніх обов’язків та відповідальності в реалізації програмних цілей.

Основою для розробки критеріїв ефективності функціонування здоров’язберігаючого середовища можуть слугувати наступні: матеріальнотехнічна забезпеченість здоров’язберігаючого середовища, їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам; 

відповідність організації системи харчування чинним санітарним правилам та нормам; 

міжособистісні взаємини між суб’єктами освітнього процесу; 

стан фізичного та психічного здоров’я дітей і вихователів; 

показники рухової підготовленості дітей, рівень професійної компетентності педагогів, цілісність оздоровчих впливів та стабільність результатів. 

Отже, створення здоров’язберігаючого середовища процес, який вимагає чіткого усвідомлення усіма суб’єктами освітнього процесу значущості відповідального ставлення до власного здоров’я. Таке середовище має забезпечувати не лише збереження та зміцнення здоров’я дітей, а й формування культури здоров’я. Лише злагоджена та змістовна співпраця дошкільного навчального закладу та родини у сфері здоров’язбереження зможе забезпечити успішну реалізацію здоров’язберігаючих технологій, спрямованих на покращення стану здоров’я дітей.