МІНІ-БРИФІНГ

"КОНСОЛІДАЦІЯ СПІВПРАЦІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ"

Методичні рекомендації

«Створення умов для ранньої етнізації та формування соціально-громадянської компетентності дитини в закладі дошкільної освіти»

Введення дитини у світ людських взаємин — важливе завдання дошкільної освіти. У Базовому компоненті дошкільної освіти (Державному стандарті дошкільної освіти), затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 33 від 21.01.2021, новою ключовою для дошкільної освіти компетентністю дитини визначено соціально-громадянську. Основні ознаки її сформованості перелічено в інваріантному складнику освітнього напряму “Дитина в соціумі”. Основи соціально-громадянської компетентності закладаються в дошкільному віці і є передумовою для подальшого розвитку соціальної та громадянської компетентностей в Новій українській школі.

Саме тому, важлива наступність дошкільної і початкової освіти:

В Державному стандарті дошкільної освіти (2021) зазначено, що соціально-громадянська компетентність – це здатність до прояву особистісних якостей, соціальних почуттів, любові до Батьківщини; готовність до посильної участі в соціальних подіях, що відбуваються в дитячих осередках, громаді, суспільстві та спрямовані на покращення суспільного життя.

В Державному стандарті початкової освіти (2018) громадянські та соціальні компетентності пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають:

- спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському й суспільному житті, зокрема в житті школи та класу, спираючись на розуміння соціальних, економічних і політичних понять та сталого розвитку, критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини і верховенства права, цінування культурного розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України;

- виявлення поваги до інших і толерантності, уміння конструктивно співпрацювати, співчувати та діяти в конфліктних ситуаціях, зокрема пов’язаних із різними проявами дискримінації;

- дбайливе ставлення до особистого, соціального і фізичного добробуту та здоров’я, дотримання здорового способу життя;

- розуміння правил поведінки і спілкування, що є загальноприйнятими в різних спільнотах і середовищах, спроможність діяти в умовах невизначеності та багатозадачності.

Реалізація завдань освітнього напряму

Завдання і зміст освітнього напряму «Дитина в соціумі» реалізуються з урахуванням системи особистісних цінностей, здібностей, потреб, інтересів, активності дітей дошкільного віку.

Сформованість соціально-громадянської компетентності має виражатися в ціннісному ставленні дитини до себе, своїх прав та прав інших, наявності уявлень про правила і способи міжособистісної взаємодії між членами сім’ї, родини, іншими людьми та вмінні дотримуватись цих правил у соціально-громадянському просторі, а також у ціннісному ставленні та повазі до культурних надбань українського народу, представників різних національностей і культур.

Соціально-громадянська компетентність дитини дошкільного віку формується в різних видах діяльності, зокрема в ігровій, комунікативній, здоров’язбережувальній, художньо-естетичній, пошуково-дослідницькій тощо.

Методичний інструментарій

Форми роботи

Š Гра. Завдяки імітації та можливості перевтілення можуть проєктуватися ситуації, у яких

розкриваються норми і моделі поведінки, особливості відносин між дітьми і дорослими.

Š Заняття. Початкові уявлення про соціум і життя в ньому закладаються на заняттях (комплексних, інтегрованих, тематичних) з використанням ігрових прийомів.

Š Колективні справи, спільна пошукова діяльність. Участь у таких формах діяльності сприяє набуттю дітьми:

-         індивідуального досвіду спільної життєдіяльності;

-         уміння співпрацювати;

-         відстоювати власну позицію, домовлятися, узгоджувати особисті потреби з потребами інших;

-         здатності брати участь у розробленні правил/повсякденних практик

співжиття;

-         досвіду культури демократії, що є необхідним для встановлення соціальних контактів у майбутньому, взаємодії в суспільстві тощо.

Методи

Š Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація, відеометод. Застосування комплексу наочних методів сприятиме візуалізації соціальних явищ і процесів, у яких старші дошкільники можуть брати посильну участь (демонстрування соціальних правил та норм поведінки, домовленостей у щоденній життєдіяльності, засвоєння зразків демонстрації відкритості до спілкування та взаємодії з представниками різних національностей і культур).

Š Словесні: бесіда, розповідь, читання (слухання дітьми) художньої літератури. Словесні методи спрямовані на формування в дітей умінь виражати почуття за допомогою слів, міміки, жестів; пояснювати причини своїх емоцій;

звертатися по допомогу до однолітків та знайомих; використовувати під час спілкування ввічливі слова; висловлювати власну думку та приймати думку іншого, розв’язувати конфлікти шляхом діалогу.

Š Практичні: вправи, прості досліди, дидактичні ігри, моделювання. Під час виконання практичних дій діти набувають досвід дотримання норм моралі, виявляють повагу до прав і свобод людини; вчаться поводитись відповідно до

соціальної ролі (донька/син, брат/сестра, онука/онук, друг/подруга); долучаються до різних видів діяльності, беруть участь у прийнятті рішень з особистих питань та щодо життя колективу тощо.

Š Проблемні — постановка і розв’язання завдань. Проблемні методи дають можливість зробити пізнавальне завдання актуальним для кожної дитини в групі. Розв’язання завдань, пов’язаних із необхідністю дати оцінку подіям і персонажам, соціальним явищам і фактам, сприятиме формуванню емоційно-ціннісного ставлення до них.

Š Дослідницькі — організація пошукової, творчої діяльності дітей. Дослідницькі методи задовольняють потребу малят у набутті досвіду соціальної поведінки під час діяльності та творчому його використанні в повсякденні.

Š Інтерактивні: соціальне проєктування, різні форми обговорення соціальних проблем, рольові та ділові ігри в розв’язанні конфліктних ситуацій тощо. Інтерактивні методи передбачають взаємодію і співпрацю всіх учасників освітнього процесу під час розв’язання практичних завдань. Вони створюють необхідні умови як для становлення та вдосконалення компетентності через залучення учасників освітнього процесу в осмислене проживання індивідуальної й колективної діяльності, так і для усвідомлення і прийняття ними громадянських цінностей, для накопичення досвіду соціально громадянської діяльності.

Наприклад, розглядаючи ситуацію, можна попросити дитину уявити себе на місці персонажа, розповісти про його почуття, оцінити дії та змоделювати власну поведінку в цій або схожій ситуації. Так дитина занурюється в соціальний сюжет, переживає емоційну реакцію, що сприяє розвитку вмінь адекватно оцінювати, співвідносити свою поведінку з поведінкою інших.

ПОЗИЦІЯ ВИХОВАТЕЛЯ

Для успішного формування соціально-громадянської компетентності дошкільників необхідна особистісно орієнтована взаємодія між усіма учасниками освітнього процесу. Важливу роль відіграють у цьому процесі також особистісні цінності вихователя, його життєвий досвід.

Педагог має:

-         знати, поважати і захищати права дітей;

-         проявляти повагу до людської гідності, різноманітності, показувати приклад спілкування на основі взаємної поваги;

-         організовувати розвивальний простір для ознайомлення дітей із правами та обов’язками людини в демократичному суспільстві;

-         створювати умови для набуття дітьми соціального досвіду;

-         підтримувати ініціативи дітей щодо участі в різних видах діяльності;

-         надавати можливість прийняття рішення щодо власної участі в розв’язанні питань життя групи;

-         забезпечувати усвідомлення дітьми своєї індивідуальності, унікальності та цінності для колективу;

-         підтримувати дітей, коли вони ініціюють взаємодію, висловлюють свої думки, демонструють товариські стосунки;

-          говорити про норми взаємодії між людьми та пропонувати дітям розробляти такі норми і правила разом;

-         допомагати вихованцям установлювати власні межі, поважати межі інших, знаходити шляхи розв’язання конфліктних ситуацій; запобігати проявам булінгу, зупиняти їх;

-         сприяти формуванню лідерських якостей;

-         взаємодіяти з батьками;

-          стимулювати батьків до спільного прийняття рішень, що стосуються роботи дошкільного закладу, групи, наприклад, спільної організації

заходів, у яких беруть участь діти, тощо.

Демократичний устрій освітнього простору передбачає:

ü участь усіх учасників освітнього процесу у створенні норм, правил, рутин спільного життя;

ü відкритість прийнятих рішень;

ü наявність різноманітних колективних творчих справ і проєктів, які створюють умови для самовираження, самореалізації, прояву індивідуальності кожної дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використання прийомів мнемотехніки на логопедичних заняттях

         Мнемотехніка (в перекладі з грецької - «мистецтво запам'ятовування). Це система методів і прийомів, що забезпечують ефективне запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Мета навчання з її використанням - розвиток пам'яті (різних видів: слухової, зорової, рухової, тактильної), мислення, уваги, уяви, мови.

          Спочатку мнемотехніка виникла як невід'ємна частина риторики (ораторського мистецтва) і призначалася для запам'ятовування довгих промов.

          Сучасна мнемотехніка - це потужне тренування уваги та мислення. 

          Одним з методів мнемотехніки є метод асоціативних зв'язків. Суть методу полягає в тому, що з його допомогою розрізнений матеріал об'єднується в єдину штучно створену асоціативну картину за допомогою подумки сформованих образів. Надалі варто лише відтворити будь-який образ, як мимоволі і легко пригадуються всі інші образи, об'єднані в асоціативний зв'язок.

       Дуже ефективний метод асоціацій при автоматизації звуку. Показуємо дитині дві картинки і пропонуємо їх запам'ятати. Для цього дитина повинна об'єднати їх в єдину асоціативну картину, тобто скласти речення з цими словами. Важливо відзначити, що дитина самостійно придумує асоціації. Наприклад, картинки «фортепіано» і «корова» дитина може об'єднати пропозицією «Корова грає на фортепіано», що в свою чергу викличе у дитини позитивні емоції, і така нісенітниця краще запам'ятається. Кількість пропонованих пар картинок залежить від рівня розвитку дитини. На початковому етапі їх може бути 3-4, поступово збільшується.

        Далі можна вчити дитину запам'ятовувати ланцюжок слів. Наприклад при автоматизації звуку [Р] можна запропонувати такі слова: картина, дерево, веселка, морква, коза, дзвінок. Для цього картинки викладаються в ряд, і дитина по черзі називає картинки і об'єднує їх послідовно в розповідь. Як правило, в результаті виходять веселі небилиці, які дитина потім легко пригадує, називаючи картинки в тій же послідовності.

        Даний метод можна використовувати не тільки для запам'ятовування картинок, але і пропонувати дітям запам'ятовувати слова, орієнтуючись на слуховий аналізатор.

         Розвитку тактильної пам'яті сприяють заняття з «тактильними дощечками». Це набір дощечок з різною жорсткістю поверхонь. Мета таких занять - розвиток уяви, фантазії; розвитку мовлення, вміння висловлювати словами свої відчуття від дотику.

        Вихователь кладе кілька дощечок в мішечок. Дитина на дотик бере одну дощечку і придумує до неї асоціацію. Це може бути кошеня (дощечка з хутром) або сходи (дощечка з ребристою поверхнею). Викладаючи дощечки по порядку, дитина пов'язує образи послідовно в єдине ціле, тобто в розповідь. Потім педагог прибирає дощечки назад у мішечок. Дитина, пригадуючи складену розповідь, дістає дощечки в тій же послідовності, що і в перший раз.

         Важливу роль в освоєнні прийомів мнемотехніки грає дидактичний матеріал. Тут особливе місце займає використання різних мнемотехнічних прийомів.

Мнемотаблиця - це схема, в яку закладена певна інформація. Оволодіння прийомами роботи з мнемотаблицями значно скорочує час навчання.

        Мнемотаблиці використовуються при заучуванні текстів, навчанні переказу, складання описового оповідання, знайомство з сезонними явищами і т.д.

Суть полягає в наступному: на кожне слово або маленьке словосполучення придумується картинка.

     Для відпрацювання сюжетного методу запам'ятовування використовуються колажі. Колаж - це аркуш картону (щільний папір або фланелеграф), на який наклеюються або накладаються різні картинки, букви, геометричні фігури, цифри. Уявний безлад картинок і становить суть колажу. Це посібник дозволяє розвивати фотографічну пам'ять дитини; розширити словниковий запас, образне сприйняття, розвивати усне мовлення, уміння зв'язно говорити, розповідати.

                                  Колаж для шиплячих звуків

        Спільне виготовлення з дітьми фризів (у вигляді колажу) допомагає краще запам'ятати вивчені звуки і букви. Наприклад, букву Д діти зображують у вигляді будинку і тут же приклеюють різні картинки, в назві яких є звук [Д].

        Таким чином, прийоми мнемотехніки вирішують завдання, спрямовані на:

•      розвиток основних психічних процесів - пам'яті, уваги, мислення, а також творчої фантазії;
•     перекодування інформації, тобто перетворення абстрактних символів в образи;
•          розвиток дрібної моторики рук.

       Використання мнемотехніки в корекційній роботі з дітьми, що мають порушення мови, дає позитивні результати.

       Мнемотехніка використовує природні механізми пам'яті мозку і дозволяє повністю контролювати процес запам'ятовування, збереження і пригадування інформації.

БЕСІДА З ПЕДАГОГАМИ

 "ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЦИФРОВОЇ ГРАМОТНОСТІ ПЕДАГОГА"

        Сучасне інформаційне суспільство характеризується інформатизацією всіх сфер життєдіяльності людини, зокрема сфери освіти. Ми спостерігаємо зростання продуктивності комп'ютерів, розвиток комп'ютерних мереж, поява технологій мультимедіа, віртуальної та доповненої реальності. У подібних умовах до сучасного педагога висуваються вимоги обов'язкового володіння інформаційними та комунікаційними технологіями. З'являється поняття цифрової грамотності, яке покликане охарактеризувати знання, вміння та навички у галузі комп'ютерних технологій. 

       Цифрову грамотність педагога можна визначити з урахуванням навичок, які застосовує педагог під час реалізації різних інформаційних процесів: 

- створення

-  пошук

         - передача

         -  зберігання 

         - обробка інформації з урахуванням критерію безпеки.

    Безпека під час роботи з інформацією торкається кіберетики, навичок надійного зберігання даних та захисту персональної інформації з використанням різних технологій.  

    Компоненти цифрової грамотності: 

1) інформаційна грамотність 

2) комп'ютерна грамотність 

3) комунікативна грамотність 

4) медіаграмотність 

5) ставлення до технологій або інновацій. 

    Таким чином, кожен компонент цифрової грамотності оцінюється з позиції перерахованих аспектів. Даний підхід є одним із найпоширеніших способів оцінки цифрової грамотності. Ще одним підходом до оцінки рівня цифрової письменності є аналіз електронного портфоліо. Цей підхід є поширеним через його простоту і доступність. В інтернеті на даний момент є велика кількість ресурсів, призначених для створення портфоліо. До електронного або цифрового портфоліо педагога можна включити загальні відомості про педагога, робочі навички та вміння, офіційні документи, інформацію про досвід роботи, освіту, про участь у конкурсах, про можливості педагога використовувати у своїй діяльності технології та ін.     

    Портфоліо бувають різних видів, оскільки створюються з різними цілями (пошук роботи, демонстрація досягнень за певний період часу, оцінка власника портфоліо досягнень та ін.). Але на практиці найчастіше зустрічається гібридне портфоліо, що вирішує відразу кілька завдань і містить різнобічну інформацію. На основі аналізу даних електронного портфоліо можна зробити висновок про знання та вміння педагога в цифровій сфері. Використовуючи системний підхід до аналізу портфоліо можна уникнути елементів суб’єктивності при його оцінці. 

     Оцінку рівня цифрової грамотності успішно можна провести, використовуючи два найбільш поширені підходи: 

1) оцінка п'яти компонентів цифрової грамотності педагога (інформаційна грамотність, комп'ютерна грамотність, комунікативна грамотність, медіаграмотність, ставлення до технологій) з точки зору трьох аспектів: когнітивний, технічний, етичний; 

2) аналіз електронного портфоліо педагога.

                     Використання ІКТ в діяльності вихователя ЗДО

Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом на нього інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ), які проникають в усі сфери людської діяльності, забезпечують поширення інформаційних потоків у суспільстві і утворюють глобальний інформаційний простір.

Невід'ємною і важливою частиною цих процесів є комп'ютеризація освіти. Зараз в Україні йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий інформаційно-освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу, пов'язаними із внесенням коректив у зміст технологій навчання, які повинні бути адекватними сучасним технічним можливостям і сприяти гармонійному входженню дитини в інформаційне суспільство.

Комп'ютерні технології покликані стати невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищувати його ефективність. Тому рівень комп'ютеризації разом з кадровим і методичним забезпеченням навчального процесу є вирішальним показником оцінювання дієздатності не тільки сучасної школи, а й дошкільного закладу.

Використання ІКТ в діяльності вихователя ЗДО

Інформаційне середовище – засіб ефективної взаємодії учасників освітнього процесу: дітей, педагогів, батьків.

Основним призначенням служби інформаційного забезпечення є:

· формування інформаційного освітнього середовища закладу, поетапне вирішення задач інформатизації освіти;

· упровадження нових інформаційних технологій в освітній і управлінський процеси;

· інформаційно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу;

· упровадження електронного документообігу.

Використання ІКТ у навчально-виховному процесі

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі ЗДО – це одна із самих нових та актуальних проблем у педагогіці.

Специфіка введення персонального комп'ютера у процес виховання дошкільників в Україні полягає в тому, що комп'ютери спочатку використовуються в сім'ї, а тільки пізніше в дитячому садку та школі - в умовах колективного виховання.

Комп'ютер же для педагогів може стати потужним технічним засобом навчання дітей. Використання комп'ютера дозволить розширити можливості педагога, створити базу для залучення дітей до комп'ютерних навчальних програм.

На сьогоднішній день комп'ютерні програми, ігри, завдання у своїй роботі можуть застосовувати всі педагогічні працівники: вихователі, музичні керівники, психолог, методист.

У багатьох іграх та програмах присутні елементи новизни, сюрпризності, незвичності, в них використовуються засоби заохочення, що так полюбляють діти.

Застосування комп'ютерів, мультимедіа та інформаційних технологій у якості дидактичних засобів використовується для підвищення мотивації та індивідуалізації навчання, розвитку творчих здібностей дітей та для створення благополучного емоційного фону.

Використання мультимедіа у навчанні не тільки збільшує швидкість передачі інформації дітям та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких процесів як увага, пам'ять, мислення, уява, мовлення, розвиває почуття кольору, композиції, бере участь у інтелектуальному, емоційному та моральному розвитку дітей.

Новизна комп'ютера та інтерактивного обладнання відображаються в розширенні та збагаченні змісту знань, вмінь та навичок дитини, в інтенсифікації створення структурних комплексів інтелектуального та мотиваційно-емоційного характеру, у зміні динаміки процесу психічного розвитку.

Важливо відзначити, що інформаційно – комунікаційні технології можна успішно використовувати і в освітній діяльності педагогів:

1.     Оформлення ділової документації;

2.     Виготовлення дидактичних ігор;

3.     Робота в мережі Інтернет з питання самоосвіти та накопичення інформаційного матеріалу;

4.     Розробка презентацій до семінарів;

5.     Використання мультимедійного супроводу в роботі з дітьми на заняттях, під час проведення свят та розваг, режимних моментів; у роботі з батьками (під час проведення консультацій, батьківських зборів, Днів відкритих дверей тощо);

6.     Оформлення картотеки дидактичних ігор та методичної літератури;

7.     Оформлення стендів, інформаційних куточків;

8.     Оформлення буклетів, ППД роботи кращих вихователів,матеріалів для участі в різноманітних конкурсах.

9.     Накопичення ілюстративних матеріалів для випуску санбюлетнів,

10.                       Обмін досвідом роботи з іншими педагогічними колективами.

 Телекомунікації дозволять батькам у реальному режимі часу відстежувати освітньо – виховний процес своїх дітей, отримувати інформацію про проблеми, що виникають у навчанні і поради, спрямовані на усунення конкретних проблем у взаємодії з педагогом.

Вирішення проблем формування професійної компетентності педагога в умовах інформатизації сучасної освіти потребує змін змісту наявної підготовки педагогічних кадрів та створення належних організаційно-педагогічних умов для впровадження сучасних комп'ютерних та інформаційних технологій в освітньо-виховний процес.

У результаті впровадження в роботу закладів дошкільної освіти ІКТ можна очікувати такі результати:

1.     Підвищення ефективності процесу навчання.

2.     Активізація пізнавальної діяльності дітей.

3.     Підвищення рівня професійної майстерності педагогів.

4.     Виявлення рівня психолого-педагогічної компетенції батьків.

5.     Створення єдиного інформаційного середовища.

6.     Створення активної, працездатної системи підтримки сімейного виховання, через використання інформаційно – комп’ютерних технологій.

7.     Забезпечення активної участі батьків у освітньо-виховному процесі ЗДО.

8.     Підвищення педагогічної культури членів родин вихованців.