Консультація для вихователів

"Експресивні етюди для розвитку емоційного інтелекту дітей"

Експресивні етюди для розвитку емоційного інтелекту дітей – це психогімнастичні вправи та ігри, що вчать дітей розпізнавати, виражати та розуміти емоції через міміку, пантоміміку та голос, імітуючи радість, сум, страх, гнів, спокій, доброзичливість тощо, за допомогою завдань на кшталт «Вгадай емоцію», малювання настроїв, «Мова тіла» та ігор-імітацій за сюжетами казок, що сприяє формуванню самосвідомості та емпатії.

Основні типи експресивних етюдів

Мімічні та пантомімічні етюди: Імітація емоцій (радість, сум, страх, гнів) за допомогою виразу обличчя та рухів тіла. Наприклад, «Ведмідь розгнівався» або «Мишка біжить».

«Вгадай емоцію»: Дитина зображує емоцію за допомогою міміки, пантоміміки чи голосу, а інші вгадують.

«Мова тіла»: Показати емоцію лише рухами, без міміки, а потім помінятися ролями.

«Живі картинки» / «Зображення емоцій»: Діти створюють «живі картини» певних емоційних станів.

Емоції за сюжетом: Використання епізодів з казок для зображення почуттів персонажів.         

Практичні приклади вправ

"Малюємо емоції": Малювати пальцями або пензлем радісні, сумні, злісні лінії, кольори, а потім пояснювати свій вибір.

"Чарівний мішечок": Дитина намацує в мішечку предмет і описує свої відчуття, асоціюючи їх з емоціями.

"Музика та емоції": Слухати музику і зображувати або малювати емоцію, яку вона викликає.

"Емоційний компас": Картки з емоціями (радість, страх, гнів тощо), які асоціюються зі словами чи ситуаціями. 

Як це працює для розвитку емоційного інтелекту?

• • Розвиток самопізнання: Діти вчаться розрізняти та називати свої почуття.
  • Розвиток емпатії: Здатність розуміти та співпереживати почуттям інших.
  • Самоконтроль: Управління емоціями в різних ситуаціях.
  • Комунікативні навички: Вираження емоцій через невербальні засоби. 

ТОП-12 ігор для розвитку емоційного інтелекту у дітей

Пропонуємо ігри, що стануть у пригоді дорослим, які мають на меті збагатити досвід емоційних переживань дітей. У процесі гри можна навчити дитину управляти своїми емоціями, адекватно реагувати на різноманітні емоційні ситуації, сформувати позитивний емоційний фонд.

1. Зiпсований телефон. Це незвичайний варіант добре всім відомої гри. Проводити її слід із групою гравців. Цікаво буде грати, якщо учасниками будуть і діти, й дорослі. Ведучий пропонує всім гравцям сісти в коло й «заснути» (заплющити очі). Потім ведучий «будить» одного з гравців і показує йому за допомогою міміки якусь емоцію. Гравець має «розбудити» свого сусіда справа й передати йому без слів цю ж емоцію. І так до останнього учасника гри. Ведучий і останній учасник порівнюють результати, показавши емоцію одночасно. Якщо емоція однакова — телефон виявився справним, а якщо різна — усі гравці із задоволенням посміються над результатом.

2. Мiмiчна гiмнастика. Гру можна проводити як з однією дитиною, так і з групою малюків. Дорослий пропонує дитині зобразити певну емоцію виразом обличчя. Називаючи емоцію, показує й розказує, який саме вираз має бути на обличчі.

Приклади:

подив — підняти брови;

презирство — стиснути губи, примружити очі;

страх — розширити очі, відкрити рот;

роздратування — зсунути брови, насупитися;

байдужість — розслабити брови, підняти вгору очі;

радість — розслабити чоло, широко посміхнутися, підморгнути.

3. Малювання. Для цієї гри знадобляться аркуші паперу, гуаш, склянка з водою та пензлик. Запропонуйте дитині намалювати емоції, які вона відчуває зараз. Малювати можна пензликом або пальцями. Потім попросіть пояснити, що саме дитина намалювала, чому обрала такі кольори. Таке ж завдання може виконати дорослий, а дитина нехай спробує визначити, яку саме емоцію він намалював.

4. Вiдгадай емоцiю. У цій грі можна використовувати схематичні малюнки обличчя, що виражає різні емоції, а можна обійтися і без них. Дорослий розкладає малюнки на столі зображенням вниз і пропонує дитині вибрати одну з карток. Завдання дитини — назвати емоцію, намальовану на картці, й зобразити її за допомогою міміки, пантоміми, голосових інтонацій. Якщо ви вирішили провести гру без малюнків-підказок, ведучий сам має зобразити якусь емоцію, а малюк — назвати її та відтворити.

5. Три обличчя. Це ускладнений варіант попередньої гри. Його можна запропонувати малюкові, коли він уже добре розрізняє й називає емоції. Дорослий показує малюкові три різні вирази обличчя поспіль. Малюк має назвати, які саме емоції намагався показати дорослий, і відтворити ці вирази обличчя.

6. Царiвна Несмiяна. Гру можна проводити як з однією дитиною, так і з групою малюків. Дорослий пропонує малюкові перетворитися на царівну Несміяну, а інші діти по черзі мають спробувати розсмішити царівну. Якщо ви граєте з однією дитиною, то самі спробуйте розвеселити царівну, а потім перетворіться на царівну Несміяну й запропонуйте малюкові розсмішити вас.

7. Луна. Ведучий вимовляє якусь відому малюкові фразу, коротенький віршик чи пісеньку з певною інтонацією (зображуючи злість, радість, сум тощо). Малюк має назвати емоцію, з якою було виконано уривок, і повторити його з тією ж інтонацією.

8. Усмiшка. Цю гру краще проводити з групою дітей або з дитиною та кількома дорослими. Ведучий пропонує всім гравцям стати або сісти так, щоб утворилося коло, а потім передати по колу свою найкращу усмішку. Ведучий усміхається першим і, повертаючись праворуч, передає свою усмішку сусідові. Гра триває, поки усмішка не пройде колом і не повернеться до ведучого.

9. Дзеркало. Якщо ви граєте з однією дитиною, виконуватимете роль дзеркала по черзі, якщо з групою дітей — один малюк виконує роль ведучого, решта — дзеркала. Ведучий має зобразити певну емоцію за допомогою міміки й рухів, а дзеркала — відтворити цю емоцію.

10. Протилежностi. Ведучий кидає дитині м’ячик і називає якийсь настрій або емоцію. Дитина повертає м’яч, називаючи при цьому протилежний настрій. Наприклад: веселий - сумний, добрий - злий.

11. Через скло. Поясніть малюкові, що треба уявити, ніби між вами скло, що не пропускає жодного звуку. Тепер спробуйте «сказати» йому що-небудь, користуючись тільки жестами та мімікою. Запропонуйте малюкові відгадати, що саме ви хочете йому повідомити. Коли дитина виконає завдання, поміняйтеся ролями. Нехай малюк спробує пояснити вам щось без слів.

Приклади:

Подай мені парасольку.

Не відчиняй нікому двері.

Обережно, у чашці гарячий чай!