Консультація для вихователів

"Розвивальне предметне середовище: 

чим наповнити осередки"

Освітнє середовище

Освітнє середовище — сукупність зовнішніх умов, факторів, впливів, способів навчання і виховання, необхідних для успішного функціонування освіти. Це один з головних чинників вдосконалення освітнього процесу. Іншими словами, це середовище для формування та розвитку особистості.

Освітнє середовище має такі характеристики, як: цілісність, різносторонність, варіабельність, суб’єктивність, соціокультурна мобільність, координованість, емоційна насиченість.

Середовище спрямоване на розвиток дитини у різних сферах дитячої життєдіяльності:

• Фізичній
• Пізнавально-інтелектуальній
• Соціально-моральній
• Комунікативно-мовленнєвій
• Художно-естетичній
• Предметно-практичній.

Простір дошкільника має складатися із чотирьох компонентів, відповідно до яких педагог розв’язує освітні завдання:

Розвивальне середовище 

Поняття «розвивальне середовище» увів шотландський психолог Джон Равен (John Raven), маючи на увазі простір розвитку компетентності: «У такому середовищі люди мають можливість прагнути до цілей, які їх цікавлять, і у процесі досягнення розвивати свою компетентність». Розвивальне середовище для дітей — простір дитинства, широких можливостей, де створені максимальні умови для розвитку та саморозвитку кожної дитини.  

Науково визначено, що розвивальне середовище — це комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі. Одним із компонентів розвивального середовища дошкільного закладу є предметно-ігрове середовище груп.

Предметно-розвивальне середовище в ЗДО 

Незаповнене й безбарвне предметно-ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку дітей. 

І лише періодично поновлюване, варіативне, оптимально організоване та мобільне предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.

Що ще важливо в облаштуванні предметно-розвивального середовища

• Спортивний куточок. Можна створити доріжку руху, де за допомогою модулів, картинок і знаків визначатиметься, які рухи мають виконувати діти (ходьба, повзання, лазіння, подолання перешкод тощо).
• У групах для дітей старшого дошкільного віку мають бути різні матеріали, які сприяють оволодінню читанням, математикою: друковані літери, слова, таблиці, книжки звеликим шрифтом, посібники з цифрами, настільно-друковані ігри з цифрами та літерами, ребуси, головоломки.
• Місце для релаксації. Щоб забезпечити комфорт кожній дитині, тобто надати їй «особистий простір», створіть «куточок усамітнення» чи «куточок роздумів» із м’якими подушками абощо. Утім, це не обов’язково має бути постійне місце. Його можна створювати й за допомогою звичайної ширми чи переносної шторки.

Принципи при проєктуванні розвивального середовища

Є 13 принципів, що допоможуть вам у проєктуванні предметного розвивального середовища:

1)Враховуйте вік вихованців. При виборі засобів та обладнання для навчання беріть до уваги потреби дітей різного віку. А також орієнтуйтесь на сензитивні періоди. Це так звані «вікна можливостей», які підказують оптимальний період для навчання дитиною чогось. Їх легко помітити, якщо спостерігати за інтересом дитини до певних видів занять.

2)Розвивальна спрямованість. Облаштовувати осередки необхідно з урахуванням найбільш актуального заняття для розвитку дитини в даний час. Орієнтуйтесь на особистісний підхід і творчий розвиток дитини.

3)Розширення та вдосконалення. Важливо урізноманітнювати умови розвитку дитини, можливості для її якісного навчання. Необхідно максимально збагачувати діяльність дитини в середовищі, задовольняти потреби її розвитку.

4)Поєднання різних видів діяльності, таких як спілкування, гра, праця, пізнавально-пошукова, рухова, художньо-мовленнєва, образотворча та інших.

5)Функціональності. Нашим завданням є підлаштувати елементи предметного середовища до освітніх цілей і програми. Вони мають відповідати вимогам: практичність у використанні, мобільність, варіативність.

6)Культуровідповідності, зв’язку з реальним життям.

7)Діалогу та співпраці. Просторове розміщення й вміст осередку має сприяти співтворчості та спілкування однолітків між собою і з дорослими.

8)Динамічності. Наповнення середовища має бути мобільним, для того щоб його можна було легко змінювати та вдосконалювати. Однак, потрібно забезпечити відносну постійність, для відчуття комфорту і захищеності. На основі цієї постійності можна вносити необхідні корективи. Такі періодичні зміни та оновлення середовища дозволять не втрачати інтерес вихованців до навчання. Не забувайте наповнювати середовище відповідно до вподобань дітей, а також враховуйте психолого-педагогічну доцільність.

9)Активності. Середовище має спонукати до активного розвитку та дозвілля дітей, взаємодії з його наповненням. Воно має бути розраховане на зниження надмірної активності дитини, щоб «переключити» її на інші види діяльності.

10)Емоційного комфорту. Принцип базується на відчутті благополуччя дорослого й дитини у предметному середовищі. Для цього потрібно забезпечити позитивні емоції,  різноманітність вражень на загальному позитивному емоційному тлі.

11)Центрування. Допомагає комфортно розташовуватись у просторі, дає змогу взаємодіяти дітям у групах, не заважати один одному, почергово змінювати вид діяльності.

12)Естетичності. В облаштуванні приміщень, майданчиків, території закладу важливо поєднювати звичні та нестандартні елементи. Потрібно орієнтуватись на загальні канони естетичної організації предметного середовища. Правильне оформлення створює сприятливі умови для комфортного та цікавого перебування дітей.

13)Безпеки. Облаштовувати розвивальне предметне середовище слід не тільки естетично, а безпечно. Потрібно організовувати середовище відповідно до санітарно-гігієнічних, техніко-ергономічних норм безпеки щодо будівель, ділянок, обладнання та навчальних засобів.

ЧИМ НАПОВНИТИ ОСЕРЕДКИ В ГРУПІ?

Природознавчий осередок. У природознавчому осередку розміщують постійні та сезонні об’єкти природи, предмети догляду за ними. Постійними мешканцями цього осередку можуть бути акваріумні рибки, папуги, канарки, хом’яки, морські свинки тощо. У природознавчому осередку обов’язково розміщують календар природи (погоди), де діти відмічають пору року, погодні зміни тощо. Тут також доцільно представити вироби дітей з природного матеріалу, гербарії; розмістити альбоми з ілюстраціями об’єктів та явищ природи. Доречно у природознавчому осередку мати карти зоряного неба, макети планет, глобус тощо; розміщувати інформацію краєзнавчої тематики, фотографії різних природних ландшафтів. У цьому осередку влаштовують і тематичні виставки, наприклад: «Природа рідного краю», «Як я провів літо», «Діти нашої групи на екскурсії в осінньому парку» тощо.

Осередок дитячого експериментування. Осередок дитячого експериментування може бути як самостійним осередком, так і складовою природознавчого осередку. У ньому доцільно передбачити дослідне обладнання (різні ємності, колби, пробірки, дитячий мікроскоп, фільтри, ваги, а також допоміжні матеріали), за допомогою якого діти, шляхом ігрових маніпуляцій, дізнаються про властивості води, повітря, грунту, про особливості їх впливу на рослини, тварин, людей; а також встановлюють логічні взаємозв’язки у природі. У групах для дітей старшого дошкільного віку в осередках дитячого експериментування можна розмістити окремі міні-центри екологічних досліджень.

Осередок ігрової діяльності. У групових приміщеннях необхідно створити умови для різних видів ігор: сюжетно-рольових, конструкторсько-будівельних, настільно-друкованих, театралізованих, дидактичних. Для цього в осередку ігрової діяльності варто організувати відповідні міні-осередки. Для проведення сюжетно-рольових ігор слід передбачити атрибути для організації найбільш популярних серед дошкільників ігор, зокрема таких, як: «Сім'я», «Магазин», «Перукарня», «Лікарня», «Автомайстерня» тощо.

Атрибутами для ігор можуть бути:

• сюжетно-образні іграшки (ляльки, фігурки тварин, м’які іграшки, іграшкові меблі, посуд, побутова техніка, різні види транспорту, технічні інструменти);

• предмети-замісники (клаптики тканини, поролон, мотузки, коробки,

килимки різні за формою і розміром);

• макети та предметно-ігрові фони (палац ляльки з кімнатами, макет-карта

«Вулиці мого міста» тощо);

• ігрові модулі.

Для дітей молодшого дошкільного віку доречно створити повноцінні розгорнуті міні-осередки із залученням усієї зазначеної атрибутики. При цьому варто використовувати великогабаритні допоміжні конструкції: наприклад, у грі «На кухні» — плита, мийка, стіл зі стільцями, кухонний та столовий посуд; у грі «Магазин» — прилавок, ваги, каса, полиці з товарами, відповідно до зросту дітей. 

Для дітей старшого дошкільного віку відповідні атрибути повністю не виставляють, а зберігають на полицях шаф чи у коробках. Конструкторсько-будівельні ігри потребують достатньо місця для зведення будівель та розміщення необхідного обладнання: дерев’яні, металеві, пластмасові конструктори універсального і тематичного типу, а також кубики, коробки, колодки різного розміру та інші нетрадиційні й допоміжні матеріали. У цьому міні-осередку також можуть бути представлені малюнки і схеми будівель, модульні та великогабаритні системи, які трансформуються, — палатка-автобус, будинок-пароплав тощо.

У міні-осередку театралізованих ігор доречно мати різні види театрів (настільний, пальчиковий, маріонетковий та інші), елементи декорацій, ширми, театральну бутафорію, атрибути для ігор-драматизацій, костюми та їх елементи, наголовники, нагрудні знаки, зображення відомих казкових персонажів тощо. 

Міні-осередок дидактичних ігор можна розміщувати як в ігровому осередку, так і в осередку розвивального навчання. Сучасна освіта пропонує для використання у роботі з дітьми дошкільного віку широкий вибір продукції настільно-друкованих ігор. Це — різноманітні площинні та об’ємні пазли, лото, доміно, шашки, ігри-подорожі, ігри за сюжетами казок, ігрові набори тощо.

Осередок образотворчої діяльності. Створюючи осередок образотворчої діяльності, слід наповнити його різноманітними матеріалами, зокрема такими, як:

• прості та кольорові олівці;

• пастель, акварель, гуаш;

• фломастери;

• крейда;

• папір для малювання;

• розмальовки;

• мольберти;

• глина;

• лекала;

• обладнання для аплікації та ліплення, для роботи з природним матеріалом. Також у цьому осередку варто розмістити копії скульптур, репродукції картин, відомості про їх авторів тощо.

Музичний осередок. У музичному осередку слід розмістити різні види музичних іграшок та музично-дидактичних ігор, дитячі музичні інструменти, ілюстрації до музичних творів тощо. 

Осередок художнього слова. В осередку художнього слова має бути облаштоване місце для роботи дітей із книжкою. Педагогічним працівникам слід розмістити на полицях книги різних жанрів, альбоми, папки з ілюстраціями до художніх творів, зображення казкових персонажів, портрети класиків української дитячої літератури. Також у цьому осередку доцільно облаштувати «книжкову лікарню», де діти мали б змогу ремонтувати книги.

Осередок народознавства. В осередку народознавства можна розмістити предмети української національної символіки — вінок, вишитий рушник, жовто-блакитний прапорець, тризубець, ляльки в українському народному вбранні, посуд, традиційні українські іграшки, витвори декоративно-вжиткового мистецтва, зображення «родинного дерева життя» тощо. В осередку народознавства можна також створити міні-осередок — куточок родини, в якому розмістити фотографії членів родини, інформацію про найближче сімейне оточення дітей.

Осередок розвивального навчання. Для дітей раннього та молодшого дошкільного віку в осередку розвивального навчання мають бути матеріали, спрямовані на розвиток сенсорних відчуттів у дітей:

• дидактичні іграшки (мотрійки, різні піраміди, різнокольорові втулки);

• геометричні фігурки, коробочки різного розміру;

• спеціально виготовлене обладнання для розпізнавання предметів на дотик,

слух, для розвитку зорового сприйняття та дрібної моторики рук тощо.

Оснащення осередку розвивального навчання для дітей старшого дошкільного віку слід збагатити атрибутами, які спрямовані на розвиток у них пізнавальних та психічних процесів. Це можуть бути:

• головоломки;

• ребуси;

• кросворди;

• ігри типу «Танграм», «Чарівні палички»;

• математичне лото;

• доміно тощо.

З метою формування елементарних математичних уявлень у дітей цей осередок необхідно забезпечити матеріалами для ознайомлення з цифрами, числовими множинами, просторовими, часовими поняттями та поняттями розміру і об’єму. Для цього варто мати:

• різноманітні розмальовки;

• парні картки; • площинні лабіринти;

• схематичний годинник;

• штанги;

• стрічки;

• смужки різної довжини і ширини;

• умовні мірки;

• різні ємності;

• предмети для вимірювання об’єму і ваги тощо.

У цьому осередку також мають бути матеріали для навчання дітей грамоти: зображення букв, алфавіт, кубики Зайцева, магнітна абетка, таблиці, схеми, тренажери та посібники для підготовки руки дитини до письма тощо.

Осередок трудової діяльності. В осередку трудової діяльності має бути обладнання, яке спонукатиме дітей до практичних дій та сприятиме розвитку у них навичок самообслуговування. Для дітей раннього та молодшого віку слід мати різні типи тренажерів на застібання та шнурування, таці, фартухи, ганчірки, губки тощо. Для дітей старшого дошкільного віку в осередку трудової діяльності варто передбачити міні-стенди, наприклад, куточок «Ми чергуємо» — з фартухами, совочками для змітання крихт зі столу, губками, ганчірками; куточок «Маленькі помічники» — з дитячими граблями, совками, лопатами тощо.

Осередок відпочинку та усамітнення. В осередку відпочинку та усамітнення варто створити умови, які давали б дітям можливість відпочити, заспокоїтися, позбутися негативних емоцій, поділитися з педагогом своїми проблемами, переживаннями, разом розв’язати конфліктну ситуацію. Цей осередок доцільно облаштовувати м’якими меблями, бажано відокремити його від інших осередків ширмою.

 "Духовно-моральне виховання

 на християнських цінностях у ЗДО"

                 

                   В Україні мають гриф МОН дві парціальні програми з духовно-морального 
         виховання дітей дошкільного віку, засновані на християнських цінностях: 
         «Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських          
         цінностях» (2015) 
         та «Зерно любові» (2017). 
                 Виховання духовності, морально-етичних норм, відповідної релігії  
         починається з раннього дитинства, іде із укладу сім’ї, взаємин між її членами  
         та сімейних традицій. 

                 Формування духовної культури особистості відбувається під впливом сім'ї, дитячого  садка,школи і є пріоритетним питанням у вихованні особистості.

         Сучасні вчені  А. Богуш, В. Жуковський, В. Оржеховська. Т, Саннікова, 

О. Сухомлинська, Т. Тхоржевська та ін., спираючись на досвід класиків педагогічної 

думки  Г. Вашенка, В. Зеньківського, І. Огієнка, К. Ушинського, С. Русової та ін., 

доводять, що відродженню духовності та підвищенню якості духовно-морального 

виховання дітей  значно сприятиме застосування християнських морально-етичних 

цінностей у навчально-виховному процесі. 

         Без відродження християнських моральних цінностей у виховному процесі 

освітніх закладів молодь приречена на духовну деградацію та знищення. 

         Християнські цінності сьогодні, за справедливим переконанням  

О. Сухомлинського, припинили ототожнюватися лише з релігією та є 

невід’ємною складовою сучасної культури, 

впливаючи таким чином на життя кожної людини й суспільства в цілому.

         Історично склалося так, що на території України основоположником, 

культурно-національним пластом є християнство. 

        Засноване на любові, воно спрямоване на збереження звичаїв, 

позитивних норм поведінки та правил життя, етичних виховних цінностей, 

допомагає суспільству утримуватися під час різноманітних потрясінь. 

        І вихованню залишається лише в основу всього вкорінити вічні істини 

християнства. Воно дає життя і вказує найвищу мету будь-якому вихованню, 

воно ж і повинно служити для виховання…  джерелом світла й істини. 

Це незгасимий світоч, що йде вічно, як вогняний стовп у пустелі, попереду людини

 й народів; за ним повинен прямувати розвиток народності й істинне виховання, 

що йде разом із народністю».

         Найсприятливішим для духовно-морального виховання особистості є 

дошкільний вік, який із усіх вікових етапів є найбільш благодатним, 

оскільки вирізняється, за справедливим переконанням С. Русової, 

так званою «духовно-релігійною сенситивністю». 

Саме в цей період ми, закладаючи ґрунт на майбутнє, маємо унікальну можливість 

сіяти в душі кожної дитини зерна високої духовності, що в старшому віці дасть 

багатий урожай. Адже дитяча душа, за твердженням  К. Ушинського, є моральною, 

гуманною, вона відкрита на добро. 

 

«Організація художньо-театралізованої діяльності дітей дошкільного віку відповідно до вимог освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина»       

     

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено основну мету діяльності ЗДО – забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника є саме театралізована діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до світу мистецтва, розвиває вміння бачити, чути та розуміти красу навколишнього світу.

Оновлена освітня програма для дітей від 2 до 7 років «Дитина», у відповідь на виклики сучасного соціуму, зокрема на орієнтир soft skills (гнучкі навички), протегує підсилення ролі мистецтва у розвитку особистості дошкільника. Сучасний підхід до театралізованої діяльності розкрито у підрозділі «Театральне образотворення».

Яка ж мета та завдання організації театралізованої діяльності дошкільників в закладі дошкільної освіти?

Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з вихованням дошкільників. Можна сміливо назвати цей вид мистецтва – мистецтвом самовираження. 

Неоціненним є вплив театру на розвиток особистості дитини:

Ø емоційний вплив – дитина отримає різний спектр емоцій як глядач;

Ø естетичний вплив – театр формує естетичний смак;

Ø когнітивний вплив – театр змушує глядача мислити;

Ø комунікативний вплив – театр є засобом колективного співпереживання;

Ø підвищення рівня психічних процесів – уваги, уяви, пам’яті, мислення, мовлення.

          Цінність театралізованої діяльності дошкільника полягає в тому, що дозволяє імпровізувати, проявляти фантазію у створенні сценічного образу,  відчути ситуацію успіху, пережити палітру емоцій і вражень у спільній творчій справі.

          Хочу звернути Вашу увагу, на реалізацію засад театралізованої діяльності дітей, які мають будуватися на принципах:

Ø гуманізації (виховання в дітей поваги до інших, самоповаги й гідності);

Ø ціннісної орієнтації (тобто розкривати загальнолюдські цінності театрального мистецтва й особистісні цінності дитини);

Ø інтеграції (цілісності освітнього процесу).

У контексті технології образотворення в Програмі визначено такі види театралізованої діяльності:

1.     За способом організації:

§  індивідуальні ігри;

§  парні ігри;

§  групові ігри;

§  колективні ігри.

2.     За змістом театралізованої діяльності:

§  пантомімічні етюди;

§  інтонаційні етюди;

§  інсценування літературних творів.

3.     За наявністю матеріалу:

§  без матеріалів

§  костюмований

§  імітаційний (пальчиковий театр, театр долоньок)

§  атрибутний (театр ляльок, театр іграшок, театр ложок, театр склянок, театр шкарпеток, театр рукавичок тощо).

Варто відзначити аспекти використання педагогами елементів театралізації у різних фрагментах життєдіяльності дітей:

Ø - під час ранкової гімнастики, гімнастики пробудження, сюжетних фізкультурних заняттях;

Ø - на музичних фізкультхвилинках, пальчикових іграх-інсценівках;

Ø - мімічних етюдах;

Ø - під час тематичних розваг;

Ø - в дидактичних іграх.

       Одним із найбільших актуальних завдань вихователя – створити театрально-мистецьке розвивальне середовище в групі, яке б:

1)    забезпечило психологічний комфорт кожній дитині;

2)    давало відчуття захищеності й упевненості в собі;

3)    створювало умови для саморозвитку й прояву творчості кожного вихованця групи.

      Проте, пам’ятайте, що метою залучення дітей до театралізованою діяльності є не лише підготовка їхніх виступів, а й передусім:

Ø створення атмосфери творчості;

Ø формування мистецької рефлексії;

Ø розвиток мовлення та інтонування;

Ø формування навичок акторсько-виконавської діяльності;

Ø соціалізація тощо.

Розглянемо три напрями ознайомлення дітей з театральним мистецтвом

1 напрям – безпосереднє ознайомлення (перегляд вистав, перегляд відео, мультфільмів про театр, зустрічі з акторами).

2 напрям – опосередковане ознайомлення (діалоги, полілоги, альбоми, листівки, слухання аудіо).

3 напрям – самостійна художня діяльність (інсценізація творів, режисерські, творчі ігри).

На допомогу вихователям в Освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина» виокремлено вектори огранізації театралізованої діяльності:

Ø формування глядацької та виконавської культури;

Ø подано алгоритм долучення дітей до мистецтва театру (створення особливої атмосфери, яка забезпечує емоційний відгук; ознайомлення з театральними професіями),

які представлені новими рубриками:

1. Дитяча академія уважного (емоційного, допитливого, свідомого) глядача. Формування в дітей основ глядацької культури.

2. Студія «Маленький актор» («Акторська студія» середня, старша групи).

Формування виконавської культури дитини, розвиток умінь роботи з образом.

3. Театральнi арабески (з іт. «візерунок») (старші групи). Ознайомлення з феноменом «театральна атмосфера», світом театральних професiй, театральним мистецтвом рiзних країн.

Організація театралізованої дiяльностi і проведення театральних вистав має два напрями:

1) театральнi вистави, у яких дитина виступає як глядач;

2) театральні вистави, якi дiти готують разом із дорослими, виступаючи у певній ролі (актор, режисер, музикант, диригент, танцюрист, художник, звукооператор, костюмер, суфлер, касир та ін.).

Умови, які сприяють ефективності формування глядацької культури дітей дошкільного віку:

ü створення відповідного мистецького простору;

ü забезпечення естетико-педагогічного контенту (якість, доступнiсть для віку дитини, гуманно-духовний зміст вистави);

ü забезпечення сприятливої психологічної атмосфери (настрій на перегляд, пояснення незрозумілого, обговорення побаченого, здiйснення рефлексії, зворотного зв'язку, запитання дітям, розставлення акцентів).

           Герої театральних вистав сильно впливають на дітей, адже малюки сприймають їх як реальних істот: переживають разом iз ними, не погоджуються з їхнiми руйнівними вчинками, вчаться бачити й розуміти прояви дружби, правдивості, хоробрості, винахідливості, взаємодопомоги. У зв'язку з цим у дітей розвивається вміння осмислювати явища довкілля, відбувається формування власної картини світу, чуттєвої й мистецької рефлексії.

          Під час показу інсценівок не варто робити дітям зауваження дисциплінарного характеру. Перед початком вистави доцільно провести з дітьми підготовчу роботу до перегляду, налаштувати їхній емоційний стан (нагадайте про особливий настрій пiд час перегляду; повідомте, яку казку дивитимуться діти тощо).

          Після закінчення показу не варто ставити дітям запитання за змiстом переглянутого. Слід дати їм можливість пережити свої почуття. Коли ж у дітей виникають запитання, потрібно відповідати на них чітко й точно. Через два-три дні після показу (як радять фахівці) проведіть роботу, спрямовану на закріплення: це може бути «інтерв'ю», малювання за змістом вистави, художнi iнсталяції тощо.

         Аспекти, на яких Вам варто зупинитись під час обговорення вистави з дітьми:

§  оцінити декорації вистави;

§  звернути увагу на акторську гру» (жести, інтонацію);

§  зробити акцент на музиці, які емоції вона викликала;

§  проаналізувати власнi вiдчуття під час вистави: коли хотілось

сміятись, коли хотілось плескати у долоні і чому, коли дратувала (ви-

кликала подив, гнів) поведінка, слова персонажів.

        Формування виконавської культури дітей передбачає:

ü уміння «входити в образ» і «утримувати» його протягом певного часу діяльності;

ü уміння передавати характерні особливості будь-якого художнього образу;

ü усвідомлення прояву своїх емоцій і власних виконавчих дій;

ü здатність виявляти зацікавленість до театру як виду мистецтва – усвідомлення змісту вистави, ідеї, художніх образів літературних творiв;

ü готовність творити в групі.

        У театралізованій діяльності дитина має простір свободи самовираження, створення свого образу найдоступнішими для неï способами – рух, міміка, інтонація, жести.

       Орієнтовну тематику творів також диференційовано за двома векторами:

1)    для формування глядацької культури дітей:

- малі фольклорні форми,

- українські народні, авторські казки,

- казки народів світу,

- вірші;

2) для формування виконавської культури дітей:

- пантомімічні етюди (вид сценічного мистецтва, у якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла),

- етюди інтонаційні (вправа для розвитку акторської майстерності, зокрема вправляння мелодики мовлення, ритму, темпу, наголосу),

- інсценування літературних творів (термін «інсценування» апелює до активізації почуттєвої сфери у передачі образу театрального героя і пріоритетом має не фотографічне відтворення тексту, а створення, проживання власного образу засобами театралізації),

- вiршi-діалоги,

- казки, оповідання.

         В Програмі запропоновано орієнтовну тематику творів для формування глядацької й виконавської культури дітей (ранній вік ст. 63-64, молодша група ст.122, середня група ст.191, старша група ст. 272-273).

         Розглянемо види театрів, з якими ознайомлюють дітей у закладі дошкільної освіти, відповідно до Освітньої програми.

Стендові види театрiв

        Являють собою просту конструкцію, що включає поверхню, яка є основою для кріплення дійових театральних персонажів та супутніх декорацій. Ляльки зазвичай пласкі, виготовлені з паперу, цупкого картону тощо. Спосіб, яким ляльки та декорацiї кріпляться на стендi, залежить від матеріалу, з якого вiн виготовлений. Існує кілька різновидів стендового театру:

-         фланелеграф – найпростіший театр на дошках, обтягнутих текстилем або іншими матеріалами. Таку поверхню можна виготовити самостійно або придбати вже готову. Персонажів вистави (відповідні фігурки, що кріпляться налiпками до зворотного боку дошки) бажано виготовляти разом із дітьми, принаймні в їхній присутності);

-         театр на магнітах – можна назвати різновидом фланелеграфного театру. Різниця у тому, що дошка знадобиться металева, а картинки кріпитимуться за допомогою магнітів. Малюки легко зможуть перемiщати фігурки й активно брати участь у виставі.

Настільний театр

        Різновидом цього театру є настільний театр iграшок. Рекомендується використовувати різні іграшки або фігурки з картону, гуми, дерева, природного матеріалу. Бажано, аби всі іграшки були однофактурними. Педагог має враховувати певні аспекти при підготовці та організації показу вистави в театрі іграшок:

-         ретельна робота над текстом, який потрібно знати напам'ять, читати голосно, чітко й виразно;

-         особливості маніпуляцій з іграшками: тримати іграшки слід зі спини, так щоб пальці були захованi пiд руками фігурки;

-         рухи іграшок повинні збігатися з текстом; якщо на сцені дві іграшки розмовляють між собою, їх обличчя мають бути звернені одне до одного: іграшка, яка говорить, легенько рухається, а коли припиняє говорити, стає нерухомою (цей прийом допомагає дітям розрізнити, яка з іграшок наразі розмовляє);

-         мiсцеположення іграшок: усі іграшки педагог кладе бiля себе на дитячі стільці так щоб іх не було видно дітям; іграшки, що з'являються праворуч, кладуть на правий стілець; ті, що ліворуч, на лівий;

-         головна вимога до іграшок, аби вони добре стояли на столі і їх легко можна було пересувати.

Театр на фартуху

          Особливість цього театру: фартух одягає дорослий, а пересувати площинні фігурки на липучках він може разом iз дітьми. Театр на фартуху цікавий малюкам наявністю різних кишеньок. Варто відзначити мобiльнiсть театру: зникає потреба довго готувати обладнання й приміщення, заощаджується час на організаційні заходи. Вихователь вільно маніпулює фігурками, доповнюючи й вносячи колорит у виставу своїми жестами, мімікою, відповідними рухами.

Teaтp нa прищіпках

          Для виготовлення цього театру потрібні прищіпки, бажано дерев'яні, щоб були зручні для розфарбовування: цупкий папір, клей. Персонажів можна вирізати з старих журналів, тематичних сторінок дитячих часописів або намалювати самим. Як сцену можна використати картонну коробку, прикрашену тематичною декорацією. Прищіпки забезпечують статичне або

динамічне розташування персонажів і декорацій. Вправляння прищіпками розвиває дрібну моторику рук, що впливає на мовлення дітей.

 

Тантамареска

         Вид театру, який являє собою яскравий стенд з ілюстрацією певного театралізованого сюжету та отворами для обличчя й рук. Театр можна виготовити самим, використовуючи великі коробки. Театр тантамаресок розвиває у дітей дошкільного віку уяву й творчі здібності.

Тіньовий театр

        Тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Фігури  потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.    

Організації роботи з театралізованої діяльності в групі раннього віку

Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. З допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань.

Молодша група

В молодшій групі продовжуємо показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучаємо вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в «Театр». Продовжуємо вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями.

Середня група

У години розваг показуємо вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), кінофільми. Спонукаємо до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них. Вчимо за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості. Удосконалюємо навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів.

Старша група

Залучаємо дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до участі в дитячих драматичних гуртках. Вчимо обговорювати проведені вистави і інсценівки. Стимулюємо дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Удосконалюємо вміння відтворювати рухи і дії, які притаманні людям різних професій. Закріплюємо вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. Підтримуємо творче відтворення різноманітних імітаційних рухів та емоційних станів персонажів ігор-драматизацій.

          Отже, завдання педагога не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів. Організація театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.