Використання ІКТ в діяльності вихователя ЗДО

Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом на нього інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ), які проникають в усі сфери людської діяльності, забезпечують поширення інформаційних потоків у суспільстві і утворюють глобальний інформаційний простір.

Невід'ємною і важливою частиною цих процесів є комп'ютеризація освіти. Зараз в Україні йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий інформаційно-освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу, пов'язаними із внесенням коректив у зміст технологій навчання, які повинні бути адекватними сучасним технічним можливостям і сприяти гармонійному входженню дитини в інформаційне суспільство.

Комп'ютерні технології покликані стати невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищувати його ефективність. Тому рівень комп'ютеризації разом з кадровим і методичним забезпеченням навчального процесу є вирішальним показником оцінювання дієздатності не тільки сучасної школи, а й дошкільного закладу.

Використання ІКТ в діяльності вихователя ЗДО

Інформаційне середовище – засіб ефективної взаємодії учасників освітнього процесу: дітей, педагогів, батьків.

Основним призначенням служби інформаційного забезпечення є:

· формування інформаційного освітнього середовища закладу, поетапне вирішення задач інформатизації освіти;

· упровадження нових інформаційних технологій в освітній і управлінський процеси;

· інформаційно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу;

· упровадження електронного документообігу.

Використання ІКТ у навчально-виховному процесі

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі ЗДО – це одна із самих нових та актуальних проблем у педагогіці.

Специфіка введення персонального комп'ютера у процес виховання дошкільників в Україні полягає в тому, що комп'ютери спочатку використовуються в сім'ї, а тільки пізніше в дитячому садку та школі - в умовах колективного виховання.

Комп'ютер же для педагогів може стати потужним технічним засобом навчання дітей. Використання комп'ютера дозволить розширити можливості педагога, створити базу для залучення дітей до комп'ютерних навчальних програм.

На сьогоднішній день комп'ютерні програми, ігри, завдання у своїй роботі можуть застосовувати всі педагогічні працівники: вихователі, музичні керівники, психолог, методист.

У багатьох іграх та програмах присутні елементи новизни, сюрпризності, незвичності, в них використовуються засоби заохочення, що так полюбляють діти.

Застосування комп'ютерів, мультимедіа та інформаційних технологій у якості дидактичних засобів використовується для підвищення мотивації та індивідуалізації навчання, розвитку творчих здібностей дітей та для створення благополучного емоційного фону.

Використання мультимедіа у навчанні не тільки збільшує швидкість передачі інформації дітям та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких процесів як увага, пам'ять, мислення, уява, мовлення, розвиває почуття кольору, композиції, бере участь у інтелектуальному, емоційному та моральному розвитку дітей.

Новизна комп'ютера та інтерактивного обладнання відображаються в розширенні та збагаченні змісту знань, вмінь та навичок дитини, в інтенсифікації створення структурних комплексів інтелектуального та мотиваційно-емоційного характеру, у зміні динаміки процесу психічного розвитку.

Важливо відзначити, що інформаційно – комунікаційні технології можна успішно використовувати і в освітній діяльності педагогів:

1.     Оформлення ділової документації;

2.     Виготовлення дидактичних ігор;

3.     Робота в мережі Інтернет з питання самоосвіти та накопичення інформаційного матеріалу;

4.     Розробка презентацій до семінарів;

5.     Використання мультимедійного супроводу в роботі з дітьми на заняттях, під час проведення свят та розваг, режимних моментів; у роботі з батьками (під час проведення консультацій, батьківських зборів, Днів відкритих дверей тощо);

6.     Оформлення картотеки дидактичних ігор та методичної літератури;

7.     Оформлення стендів, інформаційних куточків;

8.     Оформлення буклетів, ППД роботи кращих вихователів,матеріалів для участі в різноманітних конкурсах.

9.     Накопичення ілюстративних матеріалів для випуску санбюлетнів,

10.                       Обмін досвідом роботи з іншими педагогічними колективами.

 Телекомунікації дозволять батькам у реальному режимі часу відстежувати освітньо – виховний процес своїх дітей, отримувати інформацію про проблеми, що виникають у навчанні і поради, спрямовані на усунення конкретних проблем у взаємодії з педагогом.

Вирішення проблем формування професійної компетентності педагога в умовах інформатизації сучасної освіти потребує змін змісту наявної підготовки педагогічних кадрів та створення належних організаційно-педагогічних умов для впровадження сучасних комп'ютерних та інформаційних технологій в освітньо-виховний процес.

У результаті впровадження в роботу закладів дошкільної освіти ІКТ можна очікувати такі результати:

1.     Підвищення ефективності процесу навчання.

2.     Активізація пізнавальної діяльності дітей.

3.     Підвищення рівня професійної майстерності педагогів.

4.     Виявлення рівня психолого-педагогічної компетенції батьків.

5.     Створення єдиного інформаційного середовища.

6.     Створення активної, працездатної системи підтримки сімейного виховання, через використання інформаційно – комп’ютерних технологій.

7.     Забезпечення активної участі батьків у освітньо-виховному процесі ЗДО.

8.     Підвищення педагогічної культури членів родин вихованців.

 

 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

"ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМПЕТЕНТНОГО ГРОМАДЯНИНА У ГРІ"

(джерело Журнал "Вихователь-методист" №6 2021 року

 Банк ідей для педагогів

"Вимоги до проведення походів за межі 

закладу дошкільної освіти" 

          Вирушаючи на екскурсію чи здійснюючи піший перехід, вихователь повинен знати кількість дітей, яких він бере із собою. Якщо в ЗДО  залишаються з групи діти, їх передають під відповідальність одного з педагогічних працівників ЗДО(за вказівкою завідувача ).

§  При виході за межі ЗДО треба мати не менше двох пра­цівників. У разі переходу вулиці слід зупинити дітей біля переходу, вихователю або помічнику вихователя стати із червоним прапорцем на проїжджій частині дороги, що буде сигналом для припинення руху транспорту. Після повної зу­пинки транспорту діти переходять вулицю з дорослим. Той, хто зупинив рух, переходить вулицю останнім. Не дозволя­ється об'єднувати групи.

§  Не проводити екскурсії, піші переходи поблизу доріг з ін­тенсивним рухом транспорту, а також трамвайних, заліз­ничних колій.

§  Екскурсії на річку можуть проводитися лише зі старшими дошкільниками за умови невеликої групи дітей на одного дорослого (8-10 осіб).

§  Категорично забороняється кататися на човнах!

§  Піший перехід слід дозувати за віком і змінювати від пе­ріоду року, погоди і змісту. Довжина шляху в один кінець для дітей 4-5 років не повинна перевищувати - 1,5 км, а старших дошкільників - 2 км. Після   кожних 15 хв. ходьби слід робити   короткочасні (4-5 хв.) зупинки для відпочинку дітей.

§  Під час пересування маршрутом діти можуть іти вільно, зграй­кою, групуючись за бажаннями. Парами переходять тільки через дорогу та в той час, коли група йде по тротуару, де ходять пішоходи.

§  Після прибуття до місця проведення екскурсії, пішого пере­ходу нагадати дітям правила поведінки в природі.

§  Стежити за тим, щоб діти без дозволу вихователя не зривали і не вживали рослини, ягоди, гриби.

§  Під час проведення екскурсій, піших переходів необхідно весь час тримати в полі зору всіх дітей, збираючись у дорогу до ЗДО, перевірити наявність усіх дітей.

§  У спеку, щоб уникнути перегрівання, діти повинні мати легкі головні убори.

§  Під час повернення до ЗДО вихователь повинен йти трохи позаду, щоб бачити усіх дітей. Першими повинні йти най­більш організовані діти.

§  Стежити, щоб ніхто з дітей не відстав.

 Вимоги безпеки після пішохідного переходу

§  Вихователь повинен повідомити завідувача  та сестру медичну старшу про те, що група повернулася до ЗДО

§   Повідомити про стан здоров'я дітей.

§  Зробити відповідні записи в спеціальному журналі.

Пішохідні переходи здійснюються  під час ранкової прогулянки. Тривалість переходу залежить від віку:

Старші групи – 25 - 30 хв

Середні групи – 20 - 25хв

Молодші групи – 15 - 20 хв

З активним відпочинком між переходами 40-60 хв. Будь-якої пори року потрібно цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів.

У своєму плані вихователь фіксує:

1.     Місце кінцевої зупинки

2.     Мета (удосконалення рухових навичок, пізнавальні завдання)

3.     Вправи з основних рухів ( використовувати рельєф місцевості та природні умови)

4.     Рухливі ігри

5.     Обладнання

Плануючи екскурсію, необхідно пам’ятати, що вона має(забезпечувати первинне цілісне яскраве сприйняття дитиною предметів і явищ. Для розширення і поглиблення, узагальнення уявлень дітей про знайомі об’єкти  і явища природи проводять повторні екскурсії.

           Планують екскурсію в першу половину дня. У день екскурсії в групі проводять лише одне заняття, потім – екскурсія. Денну прогулянку цього дня не організовують. У своєму плані вихователь фіксує:

1.      Тему екскурсії 

2.     Програмовий зміст

3.     Підготовку вихователя та дітей (попередня робота)

4.     Матеріали, які необхідні для екскурсії (обладнання)

5.     Її хід.

         Кількість об’єктів для первинного ознайомлення на екскурсії має бути обмежена. Так, для середньої групи планують два-три незнайомих об’єкта, а для старшої – три-чотири. Для кращого запам’ятовування дітьми об’єкти слід обирати різних класів і видів, наприклад: дерево, трав’яниста рослина, комаха.)

Проведення кожного пішого переходу проводилося за чітко визначеним планом, у якому обов’язково було зафіксовано:

1.Визначення мети переходу.

2.Розроблення маршруту.

3.Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах).

4.Визначення місця для відпочину.

5.Добір фізичних вправ, що використовуватимуться під час маршруту.

6.Планування рухової діяльності на кінцевому пункті.

7.Добір ігор, вправ, художнього слова, цікавої інформації.

8.Планування спостереження.

9.Добір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цінності.

10.Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості.

11.Попередження заздалегідь батьків і дітей про проведення пішохідного переходу (щоб правильно дитину одягнути та взути).

12.Вивчення правил дорожнього руху.

13.Перед виходом із дитячого садка попередити завідувача (методиста).

14.Проведення інструкції з охорони праці під час проведення екскурсій, пішохідних переходів.

15.Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми.

16.Перевірити як одягнені діти, чи зручне взуття.

17.Правильно вишикувати дітей (попереду йдуть діти із середнім темпом ходьби; всередині – повільні малюки зі швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду – найбільш організовані діти).

18.Взяти з собою кип’ячену воду та аптечку.

Гра «Скласти план екскурсії або пішого переходу»

(Пропоную педагогам взяти з таці коло. Потім перевернути їх і подивитися. У кого піктограма з посмішкою, той стає учасником гри. У кого інші емоції, той глядач.) Для створення сюжету можна використовувати будь-який матеріал і іграшки. Час для роботи 3-4 хвилини  Потім потрібно придумати і обіграти цей сюжет всім разом за ролями.

Питання для обговорення:

- Ваші почуття, відчуття при виконанні даного завдання?

- В роботі з дітьми якого віку можна використовувати цю екскурсію,піший перехід? Чому?

Отже регулярне проведення пішохідних переходів та екскурсій дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою.

    УВАГА!!!! НА ЧАС ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ ЕКСКУРСІЇ ЗА МЕЖІ ЗДО ЗАБОРОНЕНІ!!!!

 

 Педагогічна майстерня

«Концепція спостережень під час прогулянки з молодшими дошкільниками»

Прогулянка для дошкільників — не просто відпочинок, а й щоденні відкриття і нові враження. Дізнайтеся, як за допомогою спостереження зробити прогулянки для дітей молодшого дошкільного віку насиченими та пізнавальними — скористайтеся орієнтовними планами для спостережень

         Дитячі спостереження за будь-якими проявами життя, явищами природи — важливі для розвитку мовлення, для активізації прагнення до творчості тощо. Саме під час спостереження дитина вчиться знаходити й бачити цікаве, захопливе, прекрасне, а ще — передавати іншим це бачення.

Як організувати спостереження

         Спостереження проводять із невеликою групою по 4-7 дітей чи з усією групою у куточку природи або надворі. Оптимальний час для інтенсивної розумової діяльності молодших дошкільників — від 5 до 10 хв. тож і спостереження має тривати у цих межах.

Залежно від його змісту спостереження можна проводити:

до та після сніданку;

на прогулянці;

перед обідом;

увечері.

Розкажіть або нагадайте вихованцям, що є певні правила поведінки під час спостережень:

обрати зручне для себе місце;

не заважати іншим.

Для збільшення концентрації уваги дітей використайте емоційні вправи, як-от «Вітер-вітерець», «Послухаємо тишу» тощо.

Заздалегідь спроєктуйте концепцію спостереження.

Спостереження побудуйте за такою схемою:

розглянути предмет, об’єкт, явище;

повідомити дітям цікаву інформацію про нього;

спрямувати дитяче сприймання відповідно до спроєктованої концепції;

детально проаналізувати об’єкт спостереження, стимулювати запитання від дітей;

узагальнити інформацію, наголосити на значенні природи в житті людей.

        Об’єктами спостережень можуть бути явища природи, рослини, тварини. Зазвичай дітям найцікавіше спостерігати за представниками тваринного світу.

        Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, порівняно зі спеціально організованими.

З молодшими дошкільниками можна провести цикли спостережень за різними об’єктами упродовж року:

вересень — квітучі рослини, пісок у пісочниці

жовтень-листопад — акваріумні рибки

грудень — ялинки, вечірнє небо

січень-лютий — птахи, які зимують, та домашні птахи у клітці

лютий-березень — цибуля, яка росте на підвіконні, гілки дерев у вазі

квітень-травень — рослини, які пробуджуються навесні

навесні-влітку — різні комахи: сонечко, бабка, мурахи, метелики

           Обсяг інформації й об’єкти спостережень визначайте відповідно до змісту програми, за якою працює ваш заклад, та інтересів дітей.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»

       Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин. 

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.

     Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.   

       Першим показав соціальну якість і значення гри, як дитячої, так і дорослої, швейцарський вчений К. Гросс. Дитячу гру він розглянув як важливий засіб формування і тренування навичок, необхідних для розвитку та майбутньої діяльності індивіда. За К. Гроссом, гра є первинною формою залучення людини до соціуму: добровільне підпорядкування загальним правилам чи лідеру; виховання почуття відповідальності за свою групу, благородного прагнення показати свої можливості в дії, що здійснюється заради групи; формування здатності до спілкування.

      На соціальне стимулювання і культурний вплив як на основні фактори, що обумовлюють форми гри і розваг, вказали в своєму дослідженні американські вчені М. і Е. Неймейер. На їхню думку, ігри містять подвійну соціальність: з одного боку, розвиваються в процесі соціальної взаємодії і групових впливів, з іншого, самі впливають через поведінку особистості на суспільство. Підкреслюючи груповий характер гри, автори підкреслюють, що саме групова стимуляція є найістотнішим елементом гри, що додає їй «родзинку».

         Особлива виховна роль, на думку родоначальника теорії гри у вітчизняній науці К. Д. Ушинського (1824-1871), належить колективним іграм, що виробляють у дітей навички суспільної поведінки і зав’язують «перші асоціації громадських відносин».

         Д. Б. Ельконін, називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», трактував її як діяльність, що виникає на певному етапі онтогенезу. Вчений визначив гру в дитячому віці як «головний засіб, що сприяє вирішенню внутрішніх суперечностей і являє собою приготування їжі дитини до здійснення нових видів діяльності».

         Інтерес до ігрової діяльності як однієї з найбільш важливих сторін в житті дитини в даний час природний, про що свідчить розвиток методів ігрової терапії.

         Ігрова терапія розглядається багатьма зарубіжними і вітчизняними педагогами і психологами як засіб:

-  «придбання нових знань, природним чином взаємодіючи один з одним, не тільки про інших дітей, але і про себе» (Г. Л. Лендрет);

 - сприяння «формуванню системи міжособистісних відносин дітей» (Г. І. Репринцева);

- «засвоєння суспільних функцій норм поведінки людей, що і визначає в цілому становлення його особистості» (А. С. Співаковська);

-  «забезпечення реального соціального оточення для знаходження та експериментування з новими, більш ефективними способами ставлення до однолітків» (Хейм Дж. Джінотт).

         Проведені дослідження показують, що в іграх сучасних дітей, у зв’язку  із змінами в суспільстві, зростає значення рухливих ігор з правилами, в яких мобілізуються духовні сили дитини в досягненні самостійно висунутих цілей. Правила, що регулюють соціальні відносини в світі, сприяють соціалізації особистості дитини, так як за допомогою правил вона апробує і практикує свій соціальний досвід, що впливає і на зміст, і на якість протікання самостійної гри.  Свідомість своєї самостійності і задоволення стає джерелом дитячої впевненості, комунікативних відносин з оточуючими, становлення соціалізованої  особистості.

         Отже, можна виділити наступні особливості ігрової діяльності, що сприяють соціалізації дітей:

- різноманітність предметного змісту ігор, що представляє широкий спектр знань про навколишній світ;

- емоційна привабливість, що забезпечує мотивацію до позитивного взаємодії з соціумом;

- практична спрямованість на творчість, що дає можливість самореалізації;

- досвід індивідуального проживання унікальних соціальних ролей;

- навички соціально адекватної поведінки.

         Таким чином, ігри допомагають зблизити дітей, об’єднати їх загальною цікавою для всіх діяльністю. Регулярне проведення спільних ігор збагатить дошкільнят новими враженнями, буде сприяти формуванню навичок соціальної компетентності, дасть їм новий соціальний досвід, який так важливий для розвитку їх особистості.

         Можна зробити висновок, що гра – вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння соціальних відносин, в якому формується і вдосконалюється соціально активна індивідуальність дитини.  Для дітей старшого дошкільного віку необхідно створювати спеціальний ігровий простір, в якому б дитина могла не просто вступати у взаємини з однолітками та близькими дорослими, але й активно засвоювати знання, норми, правила суспільства, іншими словами – формуватися як соціально компетентна особистість.