КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ 

"Створення освітнього середовища вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації"

Булінг серед дітей  дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти  сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

• педагог або помічник вихователя —

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

• батьки або члени сім’ї —

– б’ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину, зокрема у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Прояви та ознаки булінгу:

• словесні образи, погрози, приниження, залякування та інші діяння;
• будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;
• будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;
• інші правопорушення насильницького характеру.

Ознакою є систематичність таких дій — це два і більше разів.

Дитина може бути як постраждалою від булінгу, так і кривдником/цею або спостерігачем/кою (пасивним або активним, схилятися на сторону кривдника або жертви).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Захищеність в освітньому середовищі — оцінка відсутності усіх видів, форм насильства для всіх учасників освітнього процесу.

Комфортність в освітньому середовищі — оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань, що домінують, під час взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

Задоволеність освітнім середовищем — задоволення базових потреб дитини у:

• допомозі та підтримці;
• збереженні та підвищенні її самооцінки;
• пізнанні та діяльності;
• розвитку здібностей і можливостей.                                                                                         Як розпізнати стрес, викликаний насильством.                              Дитина:

• часто скаржиться на погане самопочуття;
• замикається в собі, уникає друзів, самоізолюється;
• втрачає інтерес до діяльності;
• невпевнена в собі;
• не здатна концентруватися на виконанні завдання, неуважна, забудькувата;
• постійно або часто перебуває у стані тривожності, напружена;
• боїться гучних звуків і різких рухів, ляклива;
• постійно або часто має поганий настрій, пригнічена, або, навпаки, гіперактивна, дратівлива, агресивна;
• має різкі й безпричинні перепади настрою;
• одягнута в розірваний або зім’ятий одяг;
• із синцями на тілі.

Куди звертатися у випадку насильства .

Педагогам важливо знати та надавати інформацію батькам, куди вони можуть звертатися по допомогу у випадку насильства. Зокрема до:

• поліції;
• центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
• громадських організацій, які надають допомогу жертвам насильства;
• практичного психолога, соціального педагога тощо;
• близької людини;
• «гарячих ліній».

На які «гарячі» лінії телефонувати та які послуги вони надають.

Безплатні «гарячі» телефонні лінії:

• національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства —

– 0 800 50 03 35 та 11 61 23 (безплатно з міських телефонів;

– 0 800 50 02 25 та 11 61 11;

• Уповноважений Президента України з прав дитини 0800 50 17 20;
• єдиний телефоний номер контакт-центру системи надання безплатної правової допомоги: 0 800 21 31 03.

Особам, які постраждали від насильства, і зателефонували на «гарячі лінії», нададуть:

• інформаційні консультації — інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення тощо;
• психологічні консультації — поради та підтримка психолога анонімно по телефону;
• правову допомогу — консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради про правильне складання необхідних документів тощо.

Налагодьте співпрацю з соціальною службою сім’ї, дітей та молоді, службою у справах дітей, поліцією, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.

Проводьте роз’яснювальну роботу з батьками. Допоможуть вам у цьому буклети від ЮНІСЕФ:

• Як подолати стрес та попередити емоційне вигоряння;
• Подолання насильства щодо дитини: координація дій.

Також ознайомтеся з доповіддю освітнього омбудсмена «Дотримання прав в освіті — 2020».

Про права дитини читайте на сайті Уповноваженого ВРУ з прав людини.