Консультація для вихователів

"Педагогічна етика у спілкуванні з дітьми, 

батьками та колегами"

          Вихователь у групі – найголовніша людина для маленької дитини. Вона повністю довіряє вихователю, наділяє його авторитетом і всілякими перевагами: розумом, красою, добротою. І це не дивно, оскільки все життя малюка в дошкільному закладі залежить від головного дорослого. Саме він вирішує, коли можна гратися, коли піти на прогулянку, помалювати, побігати, а коли можна з усіма дітьми спокійно посидіти і послухати казку, розповідь, оповідання. Він влаштовує цікаві ігри, конкурси, вистави, читає книжки. Саме він є суддею у розв’язанні дитячих конфліктів, вводить правила; він усе знає і може допомогти, підтримати, похвалити, а може не помітити, насварити чи відштовхнути.

1.                                                                                                  Спілкування з дитиною:

• Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, випромі­нюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний — ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.
• Якщо ви хочете поговорити з дитиною, присядьте чи нахиліться до рівня дитини, встановіть зоровий контакт; якщо потрібно – покладіть свої руки дитині на плечі, або на спину між лопатками та поставте дитині запитання.
• Частіше використовуйте "Я-повідомлення",таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за­раз, і на те є певні причини. Наприклад: "Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає ді­тям гратися".
• Якщо ви побачили, що дитина не зрозуміла вашої пропозиції – попросіть її повторити вашу фразу.
• При спілкуванні враховуйте вік і досвід цієї дитини, а не свій власний.
• Говоріть з дитиною спокійним тоном, змінюючи тембр голосу в залежності від обставин.
• Деяким дітям одну і ту ж фразу потрібно повторити декілька разів.
• Намагайтеся створювати і підтримувати по­зитивну атмосферу,дбайте про "збереження об­личчя" кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві кон­флікту, підтримати його.

2

     Спілкування з батьками:

1. Під час спілкування з батьками потрібно формувати «Я – повідомлення»:

- якщо я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб...

- я розумію вашу точку зору, проте...

- мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б...

- у вашої дитини чудово виходить робити... та треба попрацювати над...

2. Під час спілкування з батьками не потрібно боятися ставити запитання:

- я помітила, що дитина почала...

- я цікавлюся, як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа...

- на жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.

 

   Спілкування з колегами:

• Під час спілкування з колегами з робочих питань не потрібно боятися ставити запитання, оскільки ваш досвід роботи менший за досвід вихователів, і те, що зрозуміло їм, може бути не зрозуміло вам.
• Вислухавши старшого колегу, відстоюйте свою думку, якщо ви впевнені в своїй правоті.
• Використовуючи досвід старших колег, не забувайте про власні отримані новітні знання.

                                                                  Педагогічна година

«Цифрова грамотність педагога

 в сучасному освітньому середовищі»

          Основні області цифрової компетентності: 

1. Інформаційна грамотність. 

2. Комунікація і співробітництво. 

3. Створення цифрового контенту. 

4. Безпека. 

5. Вирішення проблем.

Інформаційна грамотність містить перегляд, пошук, фільтрування, оцінку й керування цифровими даними. 

Комунікація та співробітництво включають в себе взаємодію засобами цифрових технологій, обмін даними через цифрові технології, громадянську активність за допомогою цифрових технологій, нетикет, керування цифровою ідентичністю. 

Створення цифрового контенту – це розробка, інтеграція, опрацювання даних, авторське право, ліцензія. 

Безпека передбачає захист персональних даних і конфіденційність, захист здоров’я та навколишнього середовища. 

Вирішення проблем – це виявлення та розв’язання технічних неполадок, творче нетипове використання цифрових технологій. 

Таким чином, сфери застосування цифрових технологій у життєдіяльності педагога та основні області цифрової компетентності тісно переплітаються між собою. 

Можна виділити три рівні розвитку цифрової компетентності педагога: 

1. Базовий рівень. 

2. Цифрове використання. 

3. Цифрова трансформація. 

Базовий рівень включає в себе загальне уявлення педагога про цифрові технології, періодичне їх використання для вирішення окремих педагогічних задач.

      Цифрове використання полягає в регулярному та продуктивному використанні цифрових технологій у своїй педагогічній діяльності. 

       Цифрова трансформація передбачає творче використання цифрових технологій у професійній діяльності, постійний розвиток і вдосконалення цифрових навичок. 

Отже, бачимо, що сучасному педагогу необхідно постійно розвивати свою цифрову компетентність, прагнучи до все більшого рівня.

Тож Міністерство цифрової трансформації України розробило багато корисних онлайн-продуктів саме для педагогів, які допоможуть отримати цифрові навички. Знайти їх можна на національному порталі з розвитку цифрової грамотності ”Дія. Цифрова освіта”.

Популярні платформи, які Вам стануть у нагоді:

    WatsApp, Viber зручні для обміну повідомленнями, фото та відео.

    Zoom, Google Meet підходять для онлайн-зборів, консультацій та занять.

 Google Classroom дозволяє організовувати освітній процес, обмінюватися завданнями та матеріалами.

    Google Форми допомагають в проведенні опитувань, тестувань, аналітичних даних.

«Корисні сервіси, які можуть допомогти у роботі»

1.     Для організації роботи та спілкування:

    Google Workspace (Google Диск, Документи, Презентації): дозволяє створювати та зберігати навчальні матеріали, планувати заняття, обмінюватися інформацією з колегами та батьками.

    Google Календар допомагає планувати заходи та зустрічі.

  Canva: зручний сервіс для створення яскравих презентацій, плакатів, буклетів та інших наочних матеріалів.

2.     Для створення навчальних матеріалів:

    LearningApps: платформа для створення інтерактивних вправ, ігор та вікторин.

    Wordwall: дозволяє створювати інтерактивні ігри та вправи для дітей.

 YouTube Kids: безпечний відеохостинг з розвиваючими мультфільмами та навчальними відео для дітей.

    «Розумники»: педагогічні ігри – захоплюючі навчальні програми.

3.     Для пошуку та обміну інформацією:

    «Всеосвіта» та «На урок»: онлайн-платформи з великою кількістю методичних матеріалів, конспектів занять, презентацій та тестів.

    Pinterest: платформа для пошуку ідей для творчих занять, ігор та оформлення групи.

        Аудіоказки українською: сайти з великим вибором аудіоказок.

4.                                                                                

 Методичні рекомендації

«Вимоги до організації самоосвіти педагогів

у закладі дошкільної освіти»

Самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань або засвоєння вже відомої наукової інформації. Метою підвищення професійного рівня педагога є придбання нових наукових і методичних знань, практичних навичок.

Самоосвіта має бути безперервною, поповнення й оновлення знань повинне здійснюватися на підставі професійної підготовки педагога. Систематичність і безперервність цієї діяльності регулюються планами самоосвіти.

Самоосвіта має сприяти оволодінню педагогом засобами застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Самоосвіта педагога - це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб закладу дошкільної освіти, із різних джерел - додатково до тих, що здобуті в вищих навчальних закладах.

Самоосвіту можна визначити як систему і процес надбання необхідних знань, умінь і навичок шляхом самостійних занять на робочому місці чи поза ним.

По-перше, самоосвіта є організованим процесом, тому це - система.

По-друге, самоосвіта - це процес, адже головне місце в ньому займає мотивація, а також технологія одержання знань, умінь і навичок.

По-третє, самоосвіта здатна забезпечити, і, нарешті, забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок.

Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає ефект розвитку дітей, а не лише самовдосконалення в особистому і професійному плані.

 

Організація самоосвіти педагога:

Перший етап - установчий. Він передбачає створення певного настрою у педагога до самоосвітньої роботи. На цьому етапі вихователеві важливо правильно обрати мету своєї роботи, від чого залежатиме і вибір змісту самоосвіти; залежно від науково-методичної проблеми (теми) ЗДО трансформувати особисту педагогічну проблему в індивідуальну тему, осмислити послідовність своїх дій.

Другий етап - освітній. Зміст роботи вихователя на цьому етапі зводиться до вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з обраної проблеми самоосвіти. Знайомство педагога зі станом проблеми в сучасній педагогічній науці допоможе конкретно застосувати її у своїй роботі.

Третій етап - практичний. Це основна ланка роботи кожного педагога, оскільки він пов'язаний із нагромадженням педагогічних фактів; їхнім добором, аналізом, перевіркою нових методів роботи, з постановкою експерименту. Практична робота має обов'язково супроводжуватися систематичним вивченням літератури. Необхідним елементом роботи на цьому етапі є також відвідування занять з дітьми у своїх колег, які працюють над аналогічними проблемами. На третьому етапі роботи потрібна особлива увага керівництва до педагога, підтримка його пошуків, створення доброзичливої атмосфери.

Четвертий етап - теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромаджених у ході третього етапу педагогічних фактів. На цьому етапі доцільно залучити принципи колективності у роботі: колективне обговорення прочитаної педагогічної та методичної літератури; творчі звіти про хід роботи з самоосвіти на засіданні методичного об'єднання; відвідування з наступним обговоренням відкритих занять із обраної проблеми та інші колективні форми роботи. За такої організації науково-теоретичні знання, якими володіє вихователь, стають надбанням багатьох, і сам доповідач у процесі підготовки до виступу засвоює теорію питання.

П'ятий етап - підсумково-контрольний - виступає як заключний. На цьому етапі педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. В ході п'ятого етапу основним є опис проведеної роботи й з'ясованих фактів, їхній аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, загальні висновки та визначення перспектив у роботі.

Підсумки самостійної роботи зазначають у звіті, який доцільно побудувати за таким планом:

·        обґрунтування добору індивідуальної теми;

·        короткий аналіз літератури з теми;

·        опис особистого досвіду в межах теми;

·        вплив роботи над темою на результати освітньої роботи;

·        висновки.

Отже, запропонована поетапність у роботі вихователя з самоосвіти сприяє систематичній її організації з поетапним ускладненням і дає змогу здійснювати постійний самоконтроль за ходом і результативністю цієї роботи, а керівництву - знаходити засоби стимулювання, розвитку професійних інтересів і творчих пошуків кожного педагога.

Під час добору змісту та форм самоосвітньої роботи педагогу слід враховувати два аспекти:

·       предметом вивчення можуть стати нові наукові ідеї, найактуальніші педагогічні проблеми (досить часто відповідно до науково-методичної проблеми, яку визначає дошкільний навчальний заклад);

·       предметом самостійного вивчення може виступати перспективний педагогічний досвід, який ще не дістав належного теоретичного узагальнення.

Для того, щоб зробити правильний вибір для конкретного колективу структури, змісту, форм і методів методичної роботи, необхідно пам'ятати, що він визначається:

·        пріоритетною метою і завданнями конкретного ЗДО;

·        якісним аналізом результатів діагностичного вивчення особистості і діяльності педагогів;

·        змістом методичної роботи і рівнем розвитку її основних напрямів;

·        порівняльною ефективністю форм і методів роботи;

·        особливостями освітнього процесу;

·        матеріальними, морально-психологічними умовами в колективі;

·        передовим досвідом і науковими рекомендаціями з організації методичної роботи тощо.

 

 Яким має бути сучасний вихователь?

Основною фігурою у виховній системі дошкільного закладу є вихователь.

Вихователь — посадова особа, яка займається вихованням дітей в навчально-виховному закладі.

Вихователь — це, перш за все, педагог.

Професія вихователя належить до творчих видів діяльності, оскільки професійна діяльність будь-якого педагога спрямовується на виховання унікальної, неповторної особистості.

Хто такий сучасний вихователь ДНЗ?

 Сучасний вихователь – це кваліфікований фахівець, який працює в системі дошкільної освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про дитину.

Насамперед, вихователь — це людина, яка:

1) любить, розуміє і поважає особистість дитини;

2) сприймає її такою, якою вона є;

3) має професійну освіту;

4) володіє педагогічною майстерністю;

5) має педагогічний такт;

5) прагне до самовдосконалення;

6) це добра і чуйна людина, яка багато знає, вміє, цікаво навчає.

Сучасний вихователь також повинен бути хорошим психологом.

 

Ефективність діяльності дошкільного навчального  закладу залежить не лише від програм навчання і виховання, а й від особистості педагога.

 Тому вихователь має бути доброзичливим, відкритим у ставленні до вихованців і батьків, уміти налагодити співробітництво з усіма учасниками навчально – виховного процесу в повсякденному житті, оскільки побут дає найбільше можливостей для розвитку малят. 

Надзвичайно важливе вміння вихователя є вміння спілкуватися з дітьми.

Вихователь сучасного ДНЗ повинен володіти мистецтвом спілкування з людьми і дітьми.

 В.Сухомлинський відзначав:

 «Виховання — це людські стосунки. Хороший педагог – це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що він сам був дитиною».