Методичні рекомендації

«Вимоги до організації самоосвіти педагогів

у закладі дошкільної освіти»

Самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань або засвоєння вже відомої наукової інформації. Метою підвищення професійного рівня педагога є придбання нових наукових і методичних знань, практичних навичок.

Самоосвіта має бути безперервною, поповнення й оновлення знань повинне здійснюватися на підставі професійної підготовки педагога. Систематичність і безперервність цієї діяльності регулюються планами самоосвіти.

Самоосвіта має сприяти оволодінню педагогом засобами застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Самоосвіта педагога - це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб закладу дошкільної освіти, із різних джерел - додатково до тих, що здобуті в вищих навчальних закладах.

Самоосвіту можна визначити як систему і процес надбання необхідних знань, умінь і навичок шляхом самостійних занять на робочому місці чи поза ним.

По-перше, самоосвіта є організованим процесом, тому це - система.

По-друге, самоосвіта - це процес, адже головне місце в ньому займає мотивація, а також технологія одержання знань, умінь і навичок.

По-третє, самоосвіта здатна забезпечити, і, нарешті, забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок.

Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає ефект розвитку дітей, а не лише самовдосконалення в особистому і професійному плані.

 

Організація самоосвіти педагога:

Перший етап - установчий. Він передбачає створення певного настрою у педагога до самоосвітньої роботи. На цьому етапі вихователеві важливо правильно обрати мету своєї роботи, від чого залежатиме і вибір змісту самоосвіти; залежно від науково-методичної проблеми (теми) ЗДО трансформувати особисту педагогічну проблему в індивідуальну тему, осмислити послідовність своїх дій.

Другий етап - освітній. Зміст роботи вихователя на цьому етапі зводиться до вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з обраної проблеми самоосвіти. Знайомство педагога зі станом проблеми в сучасній педагогічній науці допоможе конкретно застосувати її у своїй роботі.

Третій етап - практичний. Це основна ланка роботи кожного педагога, оскільки він пов'язаний із нагромадженням педагогічних фактів; їхнім добором, аналізом, перевіркою нових методів роботи, з постановкою експерименту. Практична робота має обов'язково супроводжуватися систематичним вивченням літератури. Необхідним елементом роботи на цьому етапі є також відвідування занять з дітьми у своїх колег, які працюють над аналогічними проблемами. На третьому етапі роботи потрібна особлива увага керівництва до педагога, підтримка його пошуків, створення доброзичливої атмосфери.

Четвертий етап - теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромаджених у ході третього етапу педагогічних фактів. На цьому етапі доцільно залучити принципи колективності у роботі: колективне обговорення прочитаної педагогічної та методичної літератури; творчі звіти про хід роботи з самоосвіти на засіданні методичного об'єднання; відвідування з наступним обговоренням відкритих занять із обраної проблеми та інші колективні форми роботи. За такої організації науково-теоретичні знання, якими володіє вихователь, стають надбанням багатьох, і сам доповідач у процесі підготовки до виступу засвоює теорію питання.

П'ятий етап - підсумково-контрольний - виступає як заключний. На цьому етапі педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. В ході п'ятого етапу основним є опис проведеної роботи й з'ясованих фактів, їхній аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, загальні висновки та визначення перспектив у роботі.

Підсумки самостійної роботи зазначають у звіті, який доцільно побудувати за таким планом:

·        обґрунтування добору індивідуальної теми;

·        короткий аналіз літератури з теми;

·        опис особистого досвіду в межах теми;

·        вплив роботи над темою на результати освітньої роботи;

·        висновки.

Отже, запропонована поетапність у роботі вихователя з самоосвіти сприяє систематичній її організації з поетапним ускладненням і дає змогу здійснювати постійний самоконтроль за ходом і результативністю цієї роботи, а керівництву - знаходити засоби стимулювання, розвитку професійних інтересів і творчих пошуків кожного педагога.

Під час добору змісту та форм самоосвітньої роботи педагогу слід враховувати два аспекти:

·       предметом вивчення можуть стати нові наукові ідеї, найактуальніші педагогічні проблеми (досить часто відповідно до науково-методичної проблеми, яку визначає дошкільний навчальний заклад);

·       предметом самостійного вивчення може виступати перспективний педагогічний досвід, який ще не дістав належного теоретичного узагальнення.

Для того, щоб зробити правильний вибір для конкретного колективу структури, змісту, форм і методів методичної роботи, необхідно пам'ятати, що він визначається:

·        пріоритетною метою і завданнями конкретного ЗДО;

·        якісним аналізом результатів діагностичного вивчення особистості і діяльності педагогів;

·        змістом методичної роботи і рівнем розвитку її основних напрямів;

·        порівняльною ефективністю форм і методів роботи;

·        особливостями освітнього процесу;

·        матеріальними, морально-психологічними умовами в колективі;

·        передовим досвідом і науковими рекомендаціями з організації методичної роботи тощо.