Методичні рекомендації щодо організації

роботи з дітьми з основ безпеки життєдіяльності

Основні напрями роботи з БЖД:

1.     Формувати у дітей розуміння цінності власного життя та здоров’я.

2.     Формувати у дітей уявлення про стихійні природні явища, як-то: землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град тощо, ознайомити дітей природою, характерними ознаками, негативними наслідками.

3.     Виховувати в дітей відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, навчання правил протипожежної безпеки, вміння швидко і правильно знаходити вихід з небезпечної ситуації.

4.     Навчити дітей обережно поводитись з ліками та хімічними  речовинами, побутовою хімією.

5.     Формувати в дітей уявлення про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати в природі набуті знання.

6.     Виховувати вміння надати собі та іншим потерпілим допомогу на випадок травмування, свідомо виконувати правила поведінки на вулиці, під час зустрічі з незнайомцями, у надзвичайних ситуаціях.

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням трьох основних чинників:

1.     Крім навчання правил безпечної поведінки потрібно навчити їх бути обачними, вміти орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

2.     Проводити роботу з батьками, бо максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться в трьох напрямках:

дитсадок – діти – батьки.

3.     Під час проведення роботи з БЖД слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість.

    Тому неприпустимо застосовувати так звану “шокову” терапію з акцентуванням на страшні наслідки пожежі, повені і т.п.

   Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

Також потрібно враховувати вік дітей готовність дітей до сприйняття відповідної інформації.

Організовуючи роботу з навчання дітей основ БЖД вихователь повинен дотримуватись таких принципів:

1.     Принцип системності. Робота проводиться протягом всього дня, а не тільки на занятті, а далі – забули.

2.     Принцип сезонності, особливо  дитина і природа:

стихійні явища;

ознайомлення з грибами, отруйними ягодами, рослинами;

зимою – властивості снігу;

у спеку – тепловий, сонячний удар, пожежа;

3.     Принцип врахування умов села і міста.

       Сільським – як вести себе у місті.

       Міським дітям розповідати, як поводитись із свійськими тваринами, в лісі, на городі.

4.     Принцип доступності, врахування віку дітей.

5.     Принцип інтеграції, тобто пізнавальна робота з даного питання повинна поєднувати всі розділи програми (ознайомлення з довкіллям,

ознайомлення з природою, художня література, фізичний розвиток, образотворча діяльність, екологічне та валеологічне виховання.

       Дітям середньої групи необхідно розповісти про властивості вогню, про наслідки необачного поводження з ним. Оскільки дітям цього віку властиві наочно-дійові та наочно-образні форми мислення, можна такі заняття проводити, спостерігаючи за роботою кухаря на робочому місці.

       Розширювати знання дітей  старшої групи:

      Правила пожежної безпеки:  слід навчити дітей правильно користуватись телефоном, ввічливо і лаконічно розмовляти по телефону, знати телефони –101, 102, 103, вміти чітко повідомляти необхідну інформацію.

     Пізнавальна діяльність також має включати й елементарні знання про вулицю, правила дорожнього руху, безпечної поведінки на вулиці, які систематично закріплюються й доповнюються батьками і вихователями.

     Проводячи роботу з розділу “Ознайомлення з природою” педагогам слід познайомити дітей з правилами безпечної поведінки в природі, під час взаємодії з тваринами, комахами, зміями; рослинами – отруйні рослини, плоди та гриби.

     Спостерігаючи за роботою дорослих – няні, мами, двірника слід познайомити дітей з миючими засобами та безпечну поведінку з ними.

     Ознайомлюючи з працею лікаря – дати знання про  ліки та медпрепарати.

       Дитині щодня доводиться зустрічатися з різними людьми. Завдання вихователя – дати дітям поняття, що люди бувають рідні, близькі і чужі.

     Вчити правил ввічливої, але обачної поведінки при контактах з незнайомими людьми.

     Дати уявлення про безпечні та небезпечні іграшки та ігри.

     Про те, як поводитись з живою природою, щоб не завдавати собі та їй шкоди (тварини, гриби,  отруйні рослини).

     Навчально-пізнавальна діяльність з даного виду роботи має бути інтегрованою, поєднувати різні розділи програми:

      “Фізичний розвиток”, ”Ознайомлення з довкіллям”, “Ознайомлення з природою”, “Художньо-естетичний розвиток” – образотворча діяльність, художня література.

ФОРМИ РОБОТИ з дітьми:

     Розширення уявлень дітей про небезпечні предмети, явища, ситуації повинно відбуватися не лише на інформативному, а й на емоційно-чуттєвому рівні. Найефективніший засіб – художнє слово.

     Дітям не подобаються моралізаторські застереження щодо правил  безпечної поведінки. Художнє слово набагато ефективніше       активізує дитячу пам’ять, увагу, мислення.

     Використання ІКТ – ефективний метод проведення роботи з даного напряму.

     Використання  наочності також стане  в нагоді педагогам.

     Використання спеціальних іграшок та дидактичних ігор.

     Ігри-драматизації, які розігруються за мотивами казок, оповідань чи проблемних ситуацій.

     Надзвичайно ефективним та корисним є фізкультурно-оздоровча робота – організація Днів здоров’я, спортивних свят та розваг. Тут дитина сама стає учасником дійства, доходить власних висновків, формує для себе певні настанови.

     „Тиждень безпеки дитини” в ЗДО. Готуючись до такого тижня, вихователі спочатку складають план заходів на цілий день. 

Це можуть бути такі форми роботи з дітьми:

тематичні заняття;

дидактичні, сюжетні, театралізовані, конструктивно-будівельні ігри та ігри з елементами безпеки життя;

конкурси, проведення різних видів театру;

естафети, змагання;

екскурсії та прогулянки;

читання художніх творів відповідної тематики;

моделювання правильної поведінки;

аналіз небезпечних ситуацій;

перегляд діапозитивів, діафільмів.

     Наприкінці „Тижня безпеки” в групах доцільно провести бесіди з дітьми з метою з’ясування, що особливо сподобалося і запам’яталося.

Організація роботи з батьками.

     Основною умовою навчання правил БЖД є наявність позитивного прикладу з боку дорослих. Тому вихователям необхідно приділити особливу увагу роботі з батьками і переконати їх, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо близькі і дорослі самі його не завжди виконують. Розбіжності у вимогах до дитини з боку ЗДО та батьків можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження і навіть агресію.

     Основні напрямки роботи з батьками:

Ознайомити батьків з правилами особистої безпеки та правилами поведінки в різних екстремальних ситуаціях;

Інформувати батьків про те, як створити максимально безпечні умови перебування дитини вдома, на подвір’ї, на відпочинку.

Ознайомлення батьків з роботою ЗДО з проблеми БЖД дитини та результатами навчання і виховання дітей.

Залучення батьків до навчально-виховного процесу ЗДО.

Шляхом  :

Оформлення тематичної папки-пересувки (давати додому для ознайомлення);

Проведення батьківських зборів на дану тему;

Статті в батьківському осередку;

Індивідуальні та групові консультації;

Запрошення батьків відвідати „Тиждень безпеки” в ЗДО.

 МІНІ-БРИФІНГ

"КОНСОЛІДАЦІЯ СПІВПРАЦІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ"

Методичні рекомендації

«Створення умов для ранньої етнізації та формування соціально-громадянської компетентності дитини в закладі дошкільної освіти»

Введення дитини у світ людських взаємин — важливе завдання дошкільної освіти. У Базовому компоненті дошкільної освіти (Державному стандарті дошкільної освіти), затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 33 від 21.01.2021, новою ключовою для дошкільної освіти компетентністю дитини визначено соціально-громадянську. Основні ознаки її сформованості перелічено в інваріантному складнику освітнього напряму “Дитина в соціумі”. Основи соціально-громадянської компетентності закладаються в дошкільному віці і є передумовою для подальшого розвитку соціальної та громадянської компетентностей в Новій українській школі.

Саме тому, важлива наступність дошкільної і початкової освіти:

В Державному стандарті дошкільної освіти (2021) зазначено, що соціально-громадянська компетентність – це здатність до прояву особистісних якостей, соціальних почуттів, любові до Батьківщини; готовність до посильної участі в соціальних подіях, що відбуваються в дитячих осередках, громаді, суспільстві та спрямовані на покращення суспільного життя.

В Державному стандарті початкової освіти (2018) громадянські та соціальні компетентності пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають:

- спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському й суспільному житті, зокрема в житті школи та класу, спираючись на розуміння соціальних, економічних і політичних понять та сталого розвитку, критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини і верховенства права, цінування культурного розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України;

- виявлення поваги до інших і толерантності, уміння конструктивно співпрацювати, співчувати та діяти в конфліктних ситуаціях, зокрема пов’язаних із різними проявами дискримінації;

- дбайливе ставлення до особистого, соціального і фізичного добробуту та здоров’я, дотримання здорового способу життя;

- розуміння правил поведінки і спілкування, що є загальноприйнятими в різних спільнотах і середовищах, спроможність діяти в умовах невизначеності та багатозадачності.

Реалізація завдань освітнього напряму

Завдання і зміст освітнього напряму «Дитина в соціумі» реалізуються з урахуванням системи особистісних цінностей, здібностей, потреб, інтересів, активності дітей дошкільного віку.

Сформованість соціально-громадянської компетентності має виражатися в ціннісному ставленні дитини до себе, своїх прав та прав інших, наявності уявлень про правила і способи міжособистісної взаємодії між членами сім’ї, родини, іншими людьми та вмінні дотримуватись цих правил у соціально-громадянському просторі, а також у ціннісному ставленні та повазі до культурних надбань українського народу, представників різних національностей і культур.

Соціально-громадянська компетентність дитини дошкільного віку формується в різних видах діяльності, зокрема в ігровій, комунікативній, здоров’язбережувальній, художньо-естетичній, пошуково-дослідницькій тощо.

Методичний інструментарій

Форми роботи

Š Гра. Завдяки імітації та можливості перевтілення можуть проєктуватися ситуації, у яких

розкриваються норми і моделі поведінки, особливості відносин між дітьми і дорослими.

Š Заняття. Початкові уявлення про соціум і життя в ньому закладаються на заняттях (комплексних, інтегрованих, тематичних) з використанням ігрових прийомів.

Š Колективні справи, спільна пошукова діяльність. Участь у таких формах діяльності сприяє набуттю дітьми:

-         індивідуального досвіду спільної життєдіяльності;

-         уміння співпрацювати;

-         відстоювати власну позицію, домовлятися, узгоджувати особисті потреби з потребами інших;

-         здатності брати участь у розробленні правил/повсякденних практик

співжиття;

-         досвіду культури демократії, що є необхідним для встановлення соціальних контактів у майбутньому, взаємодії в суспільстві тощо.

Методи

Š Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація, відеометод. Застосування комплексу наочних методів сприятиме візуалізації соціальних явищ і процесів, у яких старші дошкільники можуть брати посильну участь (демонстрування соціальних правил та норм поведінки, домовленостей у щоденній життєдіяльності, засвоєння зразків демонстрації відкритості до спілкування та взаємодії з представниками різних національностей і культур).

Š Словесні: бесіда, розповідь, читання (слухання дітьми) художньої літератури. Словесні методи спрямовані на формування в дітей умінь виражати почуття за допомогою слів, міміки, жестів; пояснювати причини своїх емоцій;

звертатися по допомогу до однолітків та знайомих; використовувати під час спілкування ввічливі слова; висловлювати власну думку та приймати думку іншого, розв’язувати конфлікти шляхом діалогу.

Š Практичні: вправи, прості досліди, дидактичні ігри, моделювання. Під час виконання практичних дій діти набувають досвід дотримання норм моралі, виявляють повагу до прав і свобод людини; вчаться поводитись відповідно до

соціальної ролі (донька/син, брат/сестра, онука/онук, друг/подруга); долучаються до різних видів діяльності, беруть участь у прийнятті рішень з особистих питань та щодо життя колективу тощо.

Š Проблемні — постановка і розв’язання завдань. Проблемні методи дають можливість зробити пізнавальне завдання актуальним для кожної дитини в групі. Розв’язання завдань, пов’язаних із необхідністю дати оцінку подіям і персонажам, соціальним явищам і фактам, сприятиме формуванню емоційно-ціннісного ставлення до них.

Š Дослідницькі — організація пошукової, творчої діяльності дітей. Дослідницькі методи задовольняють потребу малят у набутті досвіду соціальної поведінки під час діяльності та творчому його використанні в повсякденні.

Š Інтерактивні: соціальне проєктування, різні форми обговорення соціальних проблем, рольові та ділові ігри в розв’язанні конфліктних ситуацій тощо. Інтерактивні методи передбачають взаємодію і співпрацю всіх учасників освітнього процесу під час розв’язання практичних завдань. Вони створюють необхідні умови як для становлення та вдосконалення компетентності через залучення учасників освітнього процесу в осмислене проживання індивідуальної й колективної діяльності, так і для усвідомлення і прийняття ними громадянських цінностей, для накопичення досвіду соціально громадянської діяльності.

Наприклад, розглядаючи ситуацію, можна попросити дитину уявити себе на місці персонажа, розповісти про його почуття, оцінити дії та змоделювати власну поведінку в цій або схожій ситуації. Так дитина занурюється в соціальний сюжет, переживає емоційну реакцію, що сприяє розвитку вмінь адекватно оцінювати, співвідносити свою поведінку з поведінкою інших.

ПОЗИЦІЯ ВИХОВАТЕЛЯ

Для успішного формування соціально-громадянської компетентності дошкільників необхідна особистісно орієнтована взаємодія між усіма учасниками освітнього процесу. Важливу роль відіграють у цьому процесі також особистісні цінності вихователя, його життєвий досвід.

Педагог має:

-         знати, поважати і захищати права дітей;

-         проявляти повагу до людської гідності, різноманітності, показувати приклад спілкування на основі взаємної поваги;

-         організовувати розвивальний простір для ознайомлення дітей із правами та обов’язками людини в демократичному суспільстві;

-         створювати умови для набуття дітьми соціального досвіду;

-         підтримувати ініціативи дітей щодо участі в різних видах діяльності;

-         надавати можливість прийняття рішення щодо власної участі в розв’язанні питань життя групи;

-         забезпечувати усвідомлення дітьми своєї індивідуальності, унікальності та цінності для колективу;

-         підтримувати дітей, коли вони ініціюють взаємодію, висловлюють свої думки, демонструють товариські стосунки;

-          говорити про норми взаємодії між людьми та пропонувати дітям розробляти такі норми і правила разом;

-         допомагати вихованцям установлювати власні межі, поважати межі інших, знаходити шляхи розв’язання конфліктних ситуацій; запобігати проявам булінгу, зупиняти їх;

-         сприяти формуванню лідерських якостей;

-         взаємодіяти з батьками;

-          стимулювати батьків до спільного прийняття рішень, що стосуються роботи дошкільного закладу, групи, наприклад, спільної організації

заходів, у яких беруть участь діти, тощо.

Демократичний устрій освітнього простору передбачає:

ü участь усіх учасників освітнього процесу у створенні норм, правил, рутин спільного життя;

ü відкритість прийнятих рішень;

ü наявність різноманітних колективних творчих справ і проєктів, які створюють умови для самовираження, самореалізації, прояву індивідуальності кожної дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використання прийомів мнемотехніки на логопедичних заняттях

         Мнемотехніка (в перекладі з грецької - «мистецтво запам'ятовування). Це система методів і прийомів, що забезпечують ефективне запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Мета навчання з її використанням - розвиток пам'яті (різних видів: слухової, зорової, рухової, тактильної), мислення, уваги, уяви, мови.

          Спочатку мнемотехніка виникла як невід'ємна частина риторики (ораторського мистецтва) і призначалася для запам'ятовування довгих промов.

          Сучасна мнемотехніка - це потужне тренування уваги та мислення. 

          Одним з методів мнемотехніки є метод асоціативних зв'язків. Суть методу полягає в тому, що з його допомогою розрізнений матеріал об'єднується в єдину штучно створену асоціативну картину за допомогою подумки сформованих образів. Надалі варто лише відтворити будь-який образ, як мимоволі і легко пригадуються всі інші образи, об'єднані в асоціативний зв'язок.

       Дуже ефективний метод асоціацій при автоматизації звуку. Показуємо дитині дві картинки і пропонуємо їх запам'ятати. Для цього дитина повинна об'єднати їх в єдину асоціативну картину, тобто скласти речення з цими словами. Важливо відзначити, що дитина самостійно придумує асоціації. Наприклад, картинки «фортепіано» і «корова» дитина може об'єднати пропозицією «Корова грає на фортепіано», що в свою чергу викличе у дитини позитивні емоції, і така нісенітниця краще запам'ятається. Кількість пропонованих пар картинок залежить від рівня розвитку дитини. На початковому етапі їх може бути 3-4, поступово збільшується.

        Далі можна вчити дитину запам'ятовувати ланцюжок слів. Наприклад при автоматизації звуку [Р] можна запропонувати такі слова: картина, дерево, веселка, морква, коза, дзвінок. Для цього картинки викладаються в ряд, і дитина по черзі називає картинки і об'єднує їх послідовно в розповідь. Як правило, в результаті виходять веселі небилиці, які дитина потім легко пригадує, називаючи картинки в тій же послідовності.

        Даний метод можна використовувати не тільки для запам'ятовування картинок, але і пропонувати дітям запам'ятовувати слова, орієнтуючись на слуховий аналізатор.

         Розвитку тактильної пам'яті сприяють заняття з «тактильними дощечками». Це набір дощечок з різною жорсткістю поверхонь. Мета таких занять - розвиток уяви, фантазії; розвитку мовлення, вміння висловлювати словами свої відчуття від дотику.

        Вихователь кладе кілька дощечок в мішечок. Дитина на дотик бере одну дощечку і придумує до неї асоціацію. Це може бути кошеня (дощечка з хутром) або сходи (дощечка з ребристою поверхнею). Викладаючи дощечки по порядку, дитина пов'язує образи послідовно в єдине ціле, тобто в розповідь. Потім педагог прибирає дощечки назад у мішечок. Дитина, пригадуючи складену розповідь, дістає дощечки в тій же послідовності, що і в перший раз.

         Важливу роль в освоєнні прийомів мнемотехніки грає дидактичний матеріал. Тут особливе місце займає використання різних мнемотехнічних прийомів.

Мнемотаблиця - це схема, в яку закладена певна інформація. Оволодіння прийомами роботи з мнемотаблицями значно скорочує час навчання.

        Мнемотаблиці використовуються при заучуванні текстів, навчанні переказу, складання описового оповідання, знайомство з сезонними явищами і т.д.

Суть полягає в наступному: на кожне слово або маленьке словосполучення придумується картинка.

     Для відпрацювання сюжетного методу запам'ятовування використовуються колажі. Колаж - це аркуш картону (щільний папір або фланелеграф), на який наклеюються або накладаються різні картинки, букви, геометричні фігури, цифри. Уявний безлад картинок і становить суть колажу. Це посібник дозволяє розвивати фотографічну пам'ять дитини; розширити словниковий запас, образне сприйняття, розвивати усне мовлення, уміння зв'язно говорити, розповідати.

                                  Колаж для шиплячих звуків

        Спільне виготовлення з дітьми фризів (у вигляді колажу) допомагає краще запам'ятати вивчені звуки і букви. Наприклад, букву Д діти зображують у вигляді будинку і тут же приклеюють різні картинки, в назві яких є звук [Д].

        Таким чином, прийоми мнемотехніки вирішують завдання, спрямовані на:

•      розвиток основних психічних процесів - пам'яті, уваги, мислення, а також творчої фантазії;
•     перекодування інформації, тобто перетворення абстрактних символів в образи;
•          розвиток дрібної моторики рук.

       Використання мнемотехніки в корекційній роботі з дітьми, що мають порушення мови, дає позитивні результати.

       Мнемотехніка використовує природні механізми пам'яті мозку і дозволяє повністю контролювати процес запам'ятовування, збереження і пригадування інформації.

БЕСІДА З ПЕДАГОГАМИ

 "ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЦИФРОВОЇ ГРАМОТНОСТІ ПЕДАГОГА"

        Сучасне інформаційне суспільство характеризується інформатизацією всіх сфер життєдіяльності людини, зокрема сфери освіти. Ми спостерігаємо зростання продуктивності комп'ютерів, розвиток комп'ютерних мереж, поява технологій мультимедіа, віртуальної та доповненої реальності. У подібних умовах до сучасного педагога висуваються вимоги обов'язкового володіння інформаційними та комунікаційними технологіями. З'являється поняття цифрової грамотності, яке покликане охарактеризувати знання, вміння та навички у галузі комп'ютерних технологій. 

       Цифрову грамотність педагога можна визначити з урахуванням навичок, які застосовує педагог під час реалізації різних інформаційних процесів: 

- створення

-  пошук

         - передача

         -  зберігання 

         - обробка інформації з урахуванням критерію безпеки.

    Безпека під час роботи з інформацією торкається кіберетики, навичок надійного зберігання даних та захисту персональної інформації з використанням різних технологій.  

    Компоненти цифрової грамотності: 

1) інформаційна грамотність 

2) комп'ютерна грамотність 

3) комунікативна грамотність 

4) медіаграмотність 

5) ставлення до технологій або інновацій. 

    Таким чином, кожен компонент цифрової грамотності оцінюється з позиції перерахованих аспектів. Даний підхід є одним із найпоширеніших способів оцінки цифрової грамотності. Ще одним підходом до оцінки рівня цифрової письменності є аналіз електронного портфоліо. Цей підхід є поширеним через його простоту і доступність. В інтернеті на даний момент є велика кількість ресурсів, призначених для створення портфоліо. До електронного або цифрового портфоліо педагога можна включити загальні відомості про педагога, робочі навички та вміння, офіційні документи, інформацію про досвід роботи, освіту, про участь у конкурсах, про можливості педагога використовувати у своїй діяльності технології та ін.     

    Портфоліо бувають різних видів, оскільки створюються з різними цілями (пошук роботи, демонстрація досягнень за певний період часу, оцінка власника портфоліо досягнень та ін.). Але на практиці найчастіше зустрічається гібридне портфоліо, що вирішує відразу кілька завдань і містить різнобічну інформацію. На основі аналізу даних електронного портфоліо можна зробити висновок про знання та вміння педагога в цифровій сфері. Використовуючи системний підхід до аналізу портфоліо можна уникнути елементів суб’єктивності при його оцінці. 

     Оцінку рівня цифрової грамотності успішно можна провести, використовуючи два найбільш поширені підходи: 

1) оцінка п'яти компонентів цифрової грамотності педагога (інформаційна грамотність, комп'ютерна грамотність, комунікативна грамотність, медіаграмотність, ставлення до технологій) з точки зору трьох аспектів: когнітивний, технічний, етичний; 

2) аналіз електронного портфоліо педагога.