"Організація ігрової діяльності

 на прогулянках влітку"

Ефективним засобом оздоровлення та фізичного виховання дітей є прогулянки, які організовують на ігрових майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи. Активна діяльність на про­гулянці (ігри, фізкультурні комплекси, спортивні розваги, спо­стереження, трудова діяльність тощо) загартовує дітей, розвиває їхні рухи, сприяє фізичному розвитку, підвищує життєвий тонус. Тому в літній період слід забезпечити максимальну тривалість що­денного перебування дітей на свіжому повітрі.

Прогулянку здійснюють за будь-якої погоди за виключенням тих випадків, коли склалися небезпечні умови для її проведення. Літня прогулянка особливо важлива, тому що зі зменшенням на­вчального навантаження діти мають більше часу для самостійної діяльності. З'являється можливість пограти в улюблені ігри, ви­користовуючи обладнання майданчиків, виносні іграшки та по­сібники; проявити свою ініціативу та творчі здібності.

Щоб зробити прогулянку цікавою та змістовною, вихователь має ретельно спланувати її. Правильна організація прогулянки передбачає зміну різних видів діяльності (гра, праця, спостереження тощо) та забезпечення оптимального рухового режиму.

Прогулянки розширюють можливості індивідуальної роботи вихователя з дітьми. Малорухливих дітей слід активізувати, залу­чати до діяльності, яка сприяє підвищенню інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах виконання рухів, якими дитина володіє гірше. Активних і рухливих дітей слід за­лучати до діяльності, яка передбачає точні рухи, увагу та стрима­ність. Але завжди треба враховувати особистий інтерес дитини до певних ігор та вправ.

Улітку бажано широко використовувати спортивні ігри та вправи: елементи гри в бадмінтон, настільний теніс, городки, во­лейбол, футбол, катання на велосипеді, самокаті тощо.

Пішохідні прогулянки за межі дошкільного закладу

Теплий період року сприяє організації з дітьми пішохідних прогулянок за межі дитячого садка. Правильно організовані пі­шохідні прогулянки в поле, ліс, парк, сквер допомагають удо­сконалювати рухові навички та підвищувати витривалість дітей дошкільного віку. Для вихованців молодшої групи прогулянки в один кінець мають тривати 15-20 хвилин, для середньої — 20- 25 хвилин, а для старшої — 30-40 хвилин. Щоб запобігти пере­втомі, потрібно зупинятися для відпочинку на 2-3 хвилини через кожні 10 хвилин руху. Під час таких прогулянок діти мають змо­гу закріпити й удосконалити рухові вміння та навички в природ­них умовах: піднятися на гірку й збігти з неї, пройти по дереву, яке лежить, по м'якому сипучому піску, перестрибнути з каменя на камінь тощо. У них розвивається спритність, швидкість, ви­тривалість тощо.

Спортивно-туристичні походи

Одним із напрямів роботи з фізичного виховання дошкільни­ків улітку є організація спортивно-туристичної роботи. Спортив­но-туристичні походи проводять за участю батьків, використову­ючи туристичне спорядження. У поході діти можуть у природних умовах удосконалювати навички, набуті в різних життєвих ситу­аціях, вправлятися в подоланні перешкод, орієнтуванні на місце­вості. Під час переходу до місця стоянки дітям можна давати певні завдання, які потребують виконання основних рухів: різних видів ходьби й бігу, стрибків, лазіння, вправ на рівновагу тощо. На кін­цевому пункті влаштовують короткий відпочинок з ігровими заба­вами та сюрпризами, а потім можна організувати активну рухову діяльність із використанням природних перешкод, ігор-естафет, різноманітних змагань сімейних команд тощо.

Дотримання безпеки на прогулянці

Ефективність прогулянки цілком залежить від вихователя. Його досвід і знання мають бути спрямовані на максимальне ви­користання позитивного впливу природи на здоров'я дитини, а та­кож на попередження всіх небезпек, пов'язаних із сезонними змі­нами в природі.

У літні спекотні дні ліпше організовувати ігри в затемненій зоні, де сонячні промені розсіяні. Діти обов'язково мають бути в головних уборах. Сонячні ванни проводять строго дозовано під наглядом медичних працівників з урахуванням індивідуальної чутливості дітей до сонця, особливостей стану їхнього здоров'я. Під час рухової активності в організмі людини підвищується те­плоутворення.

Якщо температура повітря перевищує рекомендовані межі, то процес тепловіддачі організмом утруднюється, що призводить до перегрівання, порушення теплової рівноваги. Усе це може погір­шити функціонування фізіологічних систем, що не лише знижує ефективність діяльності, але й негативно впливає на здоров'я ди­тини, спричиняє застудні захворювання. Тому в умовах спекотного клімату при температурі + ЗО °С і вище прогулянку в першій по­ловині дня доцільно перенести на більш ранній час, а діяльність, яку передбачали організувати на майданчику, з деякими змінами можна провести й у приміщенні.

Під час колективних бесід, спостережень чи пояснень не реко­мендовано ставити дітей обличчям до сонця, бо це негативно впли­ває на зір і розсіює увагу.

На прогулянці потрібно суворо дотримувати питного режиму, особливо у спекотні дні. Адже підвищена рухова активність та ви­сока температура повітря зневоднюють організм.

 

«Вплив загартування водою на здоров’я дітей»

 

«ДОТРИМАННЯ РЕЖИМУ ДНЯ В ПЕРІОД КАРАНТИНУ – ЗАПОРУКА ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ»

          Режим — точно встановлений порядок життя — не вигадка фахівців. У його основі — багатовікове спостереження за розвит­ком природи та фізіо-логічними процесами людини. На цій ос­нові фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково-обґрунто­вані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності.

Дитині встановлюють постійний режим дня, якого необхідно строго дотримуватися. Це сприяє її правильному розвитку, при­вчає до дисципліни, формує уявлення про обов'язки.

На науковій основі доведено, що прийом їжі, вкладання спа­ти, прогулянки, ігри — усе це сприяє зросту, зміцненню здоров'я та врівноваже-ному психологічному стану дитини.

Для дітей правильно організований цілодобовий режим дня — умова не тільки успішного навчання, але й збереження та зміц­нення їх здоров'я.

Основні принципи необхідного режиму дня дитини дошкільного віку: гігієнічно повноцінний нічний та денний сон, достатня рухова активність на свіжому повітрі, чергування різних занять з відпочинком та раціональне харчування.

Істотно важливе значення для нормальної життєдіяльності організму має сон. Під час денного сну організм дитини відпочи­ває, відновлюється його працездатність. Здорова дитина швидко засинає, якщо вона постійно лягає спати в один і той самий час. Дуже важливо, щоб у дитини виробилася звичка лягати спати і прокидатися о певній годині.

Час перед сном, особливо нічним, дитина повинна проводи­ти в спокійних, не збуджуючих її заняттях. Перед сном дорослі допомагають дітям привести до ладу одяг та взуття, потім маля­та виконують загальноприйняті правила особистої гігієни. Водні процедури, окрім їх гігієнічного та гартувального значення, доб­ре впливають на нервову систему. їх виконання у певний час пе­ред сном допоможе дитині швидше заснути. Постіль малюка має бути чистою, не надто м'якою, але і не жорсткою. Такі подразни­ки, як шум, світло, звуки теле-, -аудіоапаратури, голосні розмови, заважають нормальному сну. Необхідно також, щоб діти спали в добре провітреній кімнаті.

У холодну пору року температура повітря в кімнаті не повин­на бути нижчою +18 градусів С. Найбільша тривалість нічного сну для дітей старшого дошкільного віку становить 11,5 — 12 го­дин.

Діти дошкільного віку повинні щоденно проводити на сві­жому повітрі не менше 4-х годин — це має на організм дитини зміцнювальну дію, поліпшує всі життєві процеси (обмін речо­вин, функціонування дихальної та серцево-судинної систем то­що), підвищує загартованість організму.

Узимку в морозну погоду час перебування дітей на повітрі скорочується, а влітку потрібно попіклуватися, щоб діти знахо­дилися на вулиці якомога довше.

День дитини має починатися з ранкової гімнастики. У неї включають фізичні вправи, посильні та цікаві дітям.

Після зарядки проводяться загартовувальні процедури — обтирання або обливання. Дитина одягається, чистить зуби, вмивається, причісується. Завжди пам'ятайте, що у дитини обов'язково повинні бути власний рушничок для обличчя та рук, окремий рушник для ніг, зубна щітка та паста. Чистити зуби слід щоденно вранці та ввечері.

У режимі дня малюка дошкільного віку відводять час для занять з розвитку мовлення, рахунку, малювання, ліплен­ня, конструювання тощо.

Науковцями доведено, що тривалість активної уваги у дітей дошкільного віку становить приблизно 15—20 хвилин. Діти стомлюються, їх працездатність знижується і не відновлюється протягом 10-хвилинного відпочинку. Тому заняття доцільно чер­гувати з рухливими іграми, прогулянками тощо.

Дитина -«входить в роботу» поступово. Цей період у 80 % ви­падків у дітей триває від 2 до 7 хвилин. Потім пра­цездатність відновлюється на відносно високому рівні. Така змі­на працездатності типова для здорової дитини. У слабких дітей, як правило, відзначаються дуже низька працездатність і досить нестійка увага.

Стомлення у здорових дітей з'являється вже після 20-хвилин-ної роботи. Зовнішньо воно виявляється в розгубленості, занепо­коєних рухах, у тому, що дитина відволікається на сторонні речі. Проведення маленької «розминки» відновлює працездатність ді­тей і дає можливість, якщо потрібно, продовжити заняття ще про­тягом 10—15 хвилин.

Суворе дотримання певних гігієнічних вимог під час прове­дення занять забезпечує повноцінний фізичний розвиток дитини та перешкоджає появі у неї короткозорості і порушень в осанці.

Кімнату перед заняттям провітрюють. Дорослі повинні стежи­ти за правильною поставою дитини, освітленням столу, за яким вона працює. Для занять дошкільнику потрібен спеціальний уч­нівський столик-парта з висотою, яку можна регулювати. Такий стіл знадобиться дитині, коли вона стане школярем. Висота столу і стільця встановлюються відповідно до зросту дитини.

Якщо для занять пристосовують звичайний стіл, то добре ви­готовити дерев'яну підставку з дошкою, нахиленою під кутом 12—15 градусів. Така підставка забезпечує правильну поставу, що полегшує роботу очей під час малювання, розглядання ілюстра­цій тощо.

У режимі дня потрібно відводити вільний час для ігор та занять на власний вибір дитини (бажано після денного сну і обов'язково після занять).

 

 ПАМ'ЯТКИ З БЕЗПЕКИ

 Використання квест-технології в освітньому процесі

Квест — це проблемне завдання, спрямоване на пізнавальну та дослідницьку діяльність, розвиток критичного, логічного, аналітичного і творчого мислення дітей.

На думку вчених, які досліджують квест-технології, під час виконання завдань квесту дошкільники проходять повний цикл мотивації (від уваги до задоволення), ознайомлюються з автентичними матеріалами, що дають їм змогу досліджувати, обговорювати та шукати нові варіанти розв’язання поставленого завдання.

Квест поєднує в собі елементи мозкового штурму, тренінгу, гри тощо. Під час проходження квесту задіяні розум дітей, їхні фізичні здібності, уява, пам’ять і увага. Окрім цього, дошкільники проявляють кмітливість та організованість. Тому квест дає змогу ефективно поєднувати ігрову та навчальну діяльності дітей.

Види та особливості квестів

У сучасній педагогіці найчастіше використовують такі види квестів:

Ø лінійний — завдання потрібно розв’язувати одне за одним;

Ø гравці рухаються за заздалегідь спланованим маршрутом;

Ø штурмовий — гравці отримують завдання, підказки до його виконання, але спосіб розв’язання та маршрут обирають самостійно;

Ø  коловий — маршрут має колову структуру.

У цьому виді квесту беруть участь, як правило, кілька команд, що стартують із різних позицій і рухаються до фінішу кожна за власним маршрутом. З огляду на вікові особливості дітей у ЗДО найдоцільніше проводити лінійні квести. Вони можуть містити різні завдання: інтелектуальні — ребуси — головоломки — загадки — шифрування рухові — біг на швидкість — стрибки у висоту — проходження лабіринту творчі — малювання карти — складання віршів — співання пісень тощо.

Основними критеріями вдалого квесту є насамперед його безпечність для учасників, оригінальність, логічність, цілісність, відповідність запланованому сюжету, створення атмосфери повного занурення в гру. Якісний квест має бути побудований на комунікаційній взаємодії між гравцями. За відсутності злагодженої взаємодії неможливо досягти поставленої мети. Натомість спілкування, обговорення можливих варіантів дій стає хорошим засобом для згуртування гравців.

Підготовка квест-гри передбачає детальне вивчення ігрового простору та обізнаність із рівнем розвитку гравців. Саме тому ми не даємо готового сценарію, а пропонуємо ідеї та завдання, які можна використати для побудови власного лінійного квесту.

Перший етап підготовки квест-гри — це вибір сюжету та постановка відповідно до нього завдання. У межах проєкту «Тижня безпеки» можна обрати кілька варіантів розгортання квесту: казкові лабіринти — у чарівному казковому світі подорожують по казках та рятують казкових героїв (Колобка, Червоного капелюшка, семеро козенят тощо). Діти вирушають у подорож та в процесі виконання завдань знаходять картки із зображеннями казки, які потім розміщують на карті Безпеки. Коли всі матеріали зібрано, діти спільно складають правила з безпечного поводження.

Маршрут. Побудова маршруту — один із найскладніших етапів підготовки квест-гри, оскільки обраний шлях має бути безпечним, цікавим та незвичним для дітей. Водночас важливо, щоб під час проходження запропонованого маршруту діти мали змогу вільно рухатися і діяти самостійно. Тож залежно від особливостей ЗДО можна розробити один із таких маршрутів: у кімнаті, на вулиці, в музичній залі. У межах реалізації проєкту ігровий простір доцільно умовно розподілити на станції, зупинки, тощо.

На початку квесту запропонувати дітям карту з позначенням необхідних «станцій» (для зручності їх можна пронумерувати). На кожній станції діти виконують одне або кілька завдань та отримують підказку щодо подальших дій. Маршрут квесту на вулиці (на ігровому майданчику) передбачає активну рухову діяльність дітей. Для його організації слід скласти карту майданчика та позначити місця, де діти зможуть знайти завдання.

Квест можна поєднувати з конструкційно-будівельною діяльністю з природних матеріалів. Квест у кімнаті та на вулиці передбачає комплесний маршрут, який буде об’єднувати декілька локацій на подвір’ї та в приміщенні. Для урізноманітнення завдань можна передбачити різні способи пересування дітей.

Цікавості квесту додадуть «фальшиві» підказки. Для них можна використати повітряні кульки, маленькі коробочки, сувої тканини тощо. Діти мають відкрити всі коробочки (лопнути кульки, розгорнути сувої тощо) та знайти лише в одній із них необхідну підказку або картку із завданням.

Пам’ятка

Етапи підготовки квесту:

Ø написання сценарію, який буде цікавий дітям за сюжетом і міститиме інформацію пізнавального характеру;

Ø розроблення маршруту, що має бути незвичним для дітей і цілком безпечним;

Ø підготовка завдань, які мають не лише спиратися на наявні у дітей знання, а й бути орієнтованими на зону найближчого розвитку;

Ø виготовлення реквізиту, як-от карти скарбів, грамот, підказок, «чарівних речей», міток, позначок тощо.

 

 

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

Розвинутий фонематичний слух – один із важливих чинників вчасного оволодіння правильною та чіткою звуковимовою. Часом дитина може мати труднощі в цьому та потребує допомоги, тому над розвитком фонематичного слуху потрібно починати працювати з народження дитини, зацікавлюючи іграми та вправами. Це і буде профілактикою щодо вчасного формування мовлення, а також передумовою успішного навчання в школі.

Добірка нескладних, зрозумілих ігор для дітей від самого народження з описом, стане в допомогу турботливим батькам та вихователям.

«Де звучить?»
Дитина тихо лежить або сидить. У дорослого в руках яскраве брязкальце чи інша іграшка, що звучить (звук іграшки повинен бути не дуже гучним та різким, а більш приємним та привабливим). Дорослий рухає іграшкою, видаючи звуки, дитина повинна показати реакцію, повернувши на звук голову, або відшукати очима.

«Що ти почув?»
Дитина тихо сидить в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

«Де плескали в долоні?»
Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

«Вгадай, хто покликав»
В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

«Доручення»
Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

«Луна»
Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

«Запам’ятай слова»
На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Слухаємо музику»
Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

«Що звучало – розкажемо, як звучало – покажемо»
Мета гри – навчити визначати джерело звуку, розвивати слухову увагу, пам’ять. Спочатку пропонуємо прослухати, розпізнати та запам’ятати такі звуки: шелест аркушів книги, клацання ключів, м’яча, дзюрчання води, що ллється. Потім дорослий знов створює ті ж самі звуки, стоячи за екра¬ном, а дитина називає, який предмет звучав, та самостійно відтворює аналогічний звук, використовуючи потрібні предмети.

«Тихо-гучно»
Навчаємо визначати силу звучання  іграшкових фортепіано, барабана, сопілки, бубна.
Дорослий грає на лялькових інструментах спочатку тихо, потім гучно. Дитина слухає уважно, та, за завданням дорослого, створює самостійно на заданому інструменті тихий, або гучний звук.

«Хто як розмовляє»
Формуємо вміння визначати джерело звуків, розвиваємо слухову увагу, слухову пам’ять, навчаємо звуконаслідувати голоси тварин.
«Гуси стали ґелґотати
По-гусиному кричати: «га-га-га».
Кошенята замурчали: «мур-мур-мур».
Горобці зацвірінчали: «цвінь-цвірінь!».
Коні заіржали: «і-гі-гі!».
Жабенята квакали: «ква-ква-ква».
Каченята крякали: «кря-кря-кря»
Солов’ї висвистували: «ф’ю-ф’ю-ф’ю!»
Після прочитання вірша «розмовляємо» з дитиною мовою тварин.

Розвиток фонематичного слуху

«Впіймай звук»
Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

«Повтори»
Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк

«Ланцюжок слів»
Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;

«Назви слово»
Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка
 

 Використання здоров’язберігаючих технологій на логопедичних заняттях з логоритмики

Здоров'я дитини - це не тільки відсутність хвороб, але і повне фізичне, психічне і соціальне благополуччя. Тому оздоровлення дітей в останні роки стає пріоритетним напрямком в роботі багатьох ЗДО. Педагоги і медики шукають нові прийоми збереження і зміцнення здоров'я дітей, створюють сприятливі умови для їх впровадження, спираючись на результати діагностики стану здоров'я та індивідуальні особливості кожної дитини.

Логоритміка – це форма активної терапії метою якої є подолання мовленнєвих порушень через розвиток рухової сфери дитини в поєднанні зі словом, ритмом і музикою.

Логоритміка корисна всім дітям. Це потужний допоміжний засіб для ефективної роботи з корекції різних порушень мовлення. Логоритмічні заняття спрямовані на всебічний розвиток дитини, вдосконалення її мовлення, оволодіння руховими навичками, вміння орієнтуватися в навколишньому світі, розуміння сенсу пропонованих завдань, здатність долати труднощі, творчо проявляти себе. Крім того, логоритміка з використанням здоров’язберігаючих технологій надає сприятливий вплив на здоров’я дитини: в її організмі відбувається перебудова різних систем: серцево-судинної. Дихальної, мовленнєво-рухової.

Одним із розділів логоритміки є спів.. Спів, розвиваючи координацію голосу і слуху, покращує дитяче мовлення. Правильно поставлений спів організовує діяльність голосового апарату, зміцнює голосові зв'язки, розвиває приємний тембр голосу. Правильна поза впливає на рівномірне і більш глибоке дихання.

Дихання - найперша функція людського організму, навіть без їжі людина може прожити два-три тижні, а без повітря - кілька хвилин. Вправи на розвиток дихання відіграють важливу роль в системі оздоровлення дошкільнят. Лікарями доведено, що дихальна гімнастика накладає на дітей психотерапевтичну, оздоровчу і навіть лікувальну дію. Позитивно впливає на обмінні процеси, які відіграють важливу роль у кровопостачанні (в тому числі і легеневої тканини), сприяє відновленню центральної нервової системи, покращує дренажну функцію бронхів, відновлює порушене носове дихання.

Варто звернути особливу увагу на дітей, які часто хворіють і дітей, що мають мовленнєві порушення. Адже ослаблене дихання не дає дитині повністю промовляти фрази, правильно будувати речення, навіть співати пісні - доводиться вдихати повітря частіше. Тому основними завданнями дихальних вправ є:

- Зміцнювати фізіологічне дихання дітей

- Тренувати силу вдиху і видиху

- Формувати правильне мовленнєве дихання (короткий вдих - довгий видих).

Вправа «Вдих-видих (ніс-рот)» виконувати під музичний супровід (Йоган Шраммель марш `Wien bleibt wien`).

Величезну роль в логоритміці відіграють музично ритмічні рухи. Музика і рухи є засобами, які благотворно впливають на здоров'я дитини. Музично-ритмічні рухи виконують релаксуючу функцію, допомагають досягти емоційної розрядки, зняти розумове перевантаження і втому. Ритм, який музика диктує головного мозку, знімає нервову напругу. Рух і танець допомагають дитині подружитися з іншими дітьми, дає певний психотерапевтичний ефект.

Ігроритмічні вправи - спеціальні вправи для узгодження рухів з музикою. Гра і рух найважливіші компоненти життєдіяльності дітей. Подібні вправи сприяють розвитку уяви, музично-творчих здібностей дитини, формуванню процесу сприйняття і включенню в роботу обох півкуль мозку, знімає м'язове напруження, покращує фізичне самопочуття, підвищує товариськість дітей. Через ігроритмічні вправи дитина висловлює свої почуття і вивільняє накопичену енергію, перетворюючи її в акт творчості.

Ігроритмічна вправа (з використання металевих кришечок з резинками) під музичний супровід.

Пальчикова гімнастика. Виконуючи її, у дітей удосконалюється мовлення. Вправно і ритмічно рухаючи пальчиками, малюк активізує мовленнєві центри кори головного мозку.

Вона розвиває вміння малюка наслідувати нам, дорослим, вчить прислухатися до нашої мови і розуміти її, підвищує мовленнєву активність, і просто створює сприятливу емоційну атмосферу.

Пальчикова гімнастика вчить дитину концентрувати увагу і правильно її розподіляти. Це дуже і дуже важливе вміння! І нам і батькам, потрібно допомагати дитині його формувати, так як довільно управляти своєю увагою дитина зможе навчитися тільки до віку 6-7 років. І від цього вміння багато в чому будуть залежати її шкільні успіхи.

Коли малюк почне говорити і зможе віршами супроводжувати вправи з пальчикової гімнастики - це робитиме його мовлення більш чітким, ритмічним, яскравим. Крім цього, він зможе підсилити контроль за своїми рухами.

У пальчикових іграх потрібно запам'ятовувати багато: і положення пальців, і послідовність рухів, та й просто вірші, тому це дуже гарна вправа для розвитку пам'яті. З допомогою пальчикових ігор також можна розвивати фантазію та уяву.

У процесі виконання таких вправ кисті і пальці рук стануть сильними, рухомими, гнучкими, що допоможе в подальшому в освоєнні навичок письма.

Пальчикова гра «Дощик»

Артикуляційна гімнастика і вправи з розвитку мовленнєвого слуху. Діти зі складними порушеннями звуковимови зможуть швидше подолати свої мовленнєві дефекти, коли з ними почне займатися логопед: їх м'язи будуть вже підготовлені.

Артикуляційна гімнастика дуже корисна також дітям з правильною, але млявою звуковимовою, про яких кажуть, що у них «каша в роті».

Вправи з артикуляційної гімнастики дозволяють всім - і дітям, і дорослим - навчитися говорити правильно, чітко і красиво. Треба пам'ятати, що чітка вимова звуків є основою при навчанні письма на початковому етапі.

Артикуляційна гімнастика не тільки зміцнює мовленнєвий апарат, але і розвиває співочий голос і сприяє його збереженню, а також зміцнює здоров'я дитини.

Артикуляційна гімнастика під музичний супровід

Ігровий масаж. Чому нам приємно плескати в долоні, ходити босоніж? Чому всім - і дорослим, і дітям - подобається масаж? Вся справа в тому, що масажуючи певні точки тіла, ми несвідомо посилаємо позитивні сигнали серця, легким, печінки, шлунку і інших органів. Виконання масажних маніпуляцій розширює капіляри шкіри, покращуючи циркуляцію крові, активно впливає на обмінні процеси організму, тонізує центральну нервову систему. Крім того, піднімає настрій і покращує самопочуття людини. Навчання дітей найпростішим масажним прийомам найкраще відбувається в грі.

Масаж м’ячиком- їжачком під музичний супровід

Музикотерапія - один з перспективних напрямків оздоровчої роботи в ЗДО. Вона сприяє корекції психофізичного здоров'я дітей в процесі їх життєдіяльності. У дитячому садку музика необхідна дітям протягом всього дня. Це не означає, що вона повинна звучати безперервно. Музика повинна прослуховуватися дітьми дозовано, в залежності від часу доби, виду діяльності, навіть настрою дітей.

На мою думку,  ігрова діяльність з логоритміки потрібна не тільки дітям логопедичних груп, але і всім іншим вихованцям ЗДО, так як в ній використовуються здоров'язберігаючі методики. Вони не тільки корисні, але і допомагають за допомогою ігрових прийомів зберегти і зміцнити фізичне і психічне здоров'я, створити умови, що забезпечують емоційне благополуччя, а також підвищити адаптивні можливості дитячого організму.

Диференційоване використання елементів логоритміки на музичних заняттях в дитячому саду необхідна умова, що диктуються сьогоднішнім часом. Аналізуючи процес музичної освіти в дитячому садку було відзначено, що з кожним роком збільшується кількість дітей зі складними мовленнєвими розладами, для усунення яких необхідний комплексний вплив логопедів і музичних керівників дошкільних установ. Виходячи з цього, необхідно адаптувати модель логоритміки до традиційної програми музичного виховання дошкільнят, доповнивши тим самим її зміст.

Музика, рух і слово в логоритміці поєднуються різним чином. Про це було сказано раніше. Але якою б не була доля музики і слова, музики і руху і т. д., у вправах в комплексі вони формують і впорядковують рухову сферу дитини, її діяльність, позитивно впливають на особистість. Важливим є те, що б у дитини ці процеси стали нормалізуватися неусвідомлено, природно.

Музика є могутнім засобом у вирішенні корекційних, виховних, розвиваючих завдань. Організація послідовної, систематичної роботи на музичних заняттях в дитячому саду над вирішенням завдань музичного виховання в поєднанні з рішенням корекційних, є в наш час актуальною проблемою.

Впровадження нових педагогічних і здоров'язберігаючих технологій в процес музичної освіти в дитячому садку - є однією з основних цілей нашої роботи.

Логоритмічна гра (зі стрічками),  під муз. Супровід -  Андрій Петров вальс із х\ф «Стережись автомобіля» (диференціація звуків [с] - [ш]).

Доступність логоритміки, захоплююча ігрова форма, цікавий за змістом музично-мовленнєвий матеріал створюють на музичному занятті позитивний емоційний настрій і стимулюють потребу дітей в спілкуванні, розвиваючи не тільки основні музично-ритмічні навички, але порушення загальної моторики і мовленнєвого недорозвинення дітей.

У висновку хочеться відзначити, диференційоване використання в дитячому саду елементів логоритміки, розвиває у дошкільників музичний смак, забезпечує формування рухової сфери в цілому, а також підвищує ефективність корекційного впливу на сприйняття ними ритмічної структури слова.