Ярмарок педагогічних знахідок

«Здоров'язбережувальні технології в ЗДО»

        Батьків і педагогів сьогодні надзвичайно турбує питання допомоги малюкам бути здоровими, сильними, витривалими, адже, на жаль, рівень дитячої захворюваності в нашій країні дедалі зростає.

        Головне завдання дорослих полягає в тому, щоб сформувати в малих українців свідоме ставлення до власного здоров'я.

        З огляду на це одним із пріоритетних напрямків роботи ЗДО повинен бути збереження і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дошкільнят, активної життєвої позиції  щодо власного життя та власної безпеки.

        Зважаючи на це, є ряд важливих завдань:

• створення сприятливих умов для рухово-оздоровчого простору;
• впровадження і використання в процесі фізичного розвитку дитини  інноваційних технологій сучасності;
• організація фізкультурно-оздоровчої роботи на основі  здоров'язбережувальних  технологій.

         На сьогодні в ЗДО склалася ціла система здоров'язбережувальних технологій, які практично реалізуються в роботі з дітьми з метою збереження та зміцнення їх здоров'я.

Види  здоров'язбережувальних технологій

Профілактично-лікувальні технології:

-  Дихальна гімнастика.

-  Різні види самомасажу, ходіння по доріжках здоров'я, загартувальні   процедури тощо.

                                  

Оздоровчі  технології терапевтичного спрямування:

·         Музична терапія;

·        Пісочна терапія (сендплей);

·        Казкотерапія;

·        Кольоротерапія;

·        Природотерапія та ін.

Інноваційні  оздоровчі  технології:

·        Елементи художньої гімнастики;

·        Пальчикова гімнастика;

·        Психогімнастика (вправи, ігри, етюди, пантоміми);

·        Фітбол - гімнастика;

·        Степ - аеробіка;

·        Ігровий  стретчінг.   

   Широко використовується нетрадиційне фізкультурне обладнання:

·        Тунель для повзання;

·        Різнокольорові сліди;

·        Килимки здоров’я з різного підручного, естетичного матеріалу;

·        Природний матеріал для виконання  вправ, що стимулює біологічно активні точки;

·        Яскраво оформлені предмети та інвентар для виконання вправ та ін.

         Впровадження інноваційних технологій з фізичного виховання такі, як: фітбол-гімнастика, стретчінг, степ-аеробіка  на заняттях з фізичної  культури сприяють ефективному доповненню здоровому способу життю і  є елементом фітнес-технологій в освітній діяльності ЗДО.

    Дитячий фітнес – це здоровий вид спортивної активності, що дозволяє організувати для дитини цікаве й корисне дозвілля, при цьому знизивши ризик травмування, який присутній під час відвідування більшості спортивних секцій. Такий варіант фізичного навантаження передбачає гармонійне поєднання елементів різних дисциплін: аеробіки, гімнастики, стретчинга та ін. Важлива особливість дитячого фітнесу полягає в тому, що заняття проводяться в ігровій формі, а значить, це завжди динамічно й захоплююче.

Фітбол-гімнастика

     Фітбол (Ви також можете називати його швейцарським м'ячем, м'ячем для фітнесу, гімнастичним м'ячем) - це велика надувна куля. Фітболи витримують різну вагу, бувають різних розмірів і кольорів.

    Фітболи  використовуються тепер не лише у фітнес-центрах і домашніх умовах, їх купують для садочків, шкіл, кабінетів лікувальної фізкультури. Завдяки вправам на гімнастичному м'ячі діти тренують координацію, розвивають гнучкість і зміцнюють м'язи. Але, мабуть, головною перевагою використання м'яча є те, що діти самі хочуть займатися, гратися, виконувати на ньому вправи. Причина популярності фітболу проста - на ньому може займатися дитина з будь-яким рівнем фізичної підготовки, а ще це дуже весело.

Степ-аеробіка

  Степ-аеробіка – це танцювальні вправи на спеціальній платформі, під час яких потрібно підніматися і опускатися в ритмі музики, у поєднанні із звичайними танцювальними рухами. В результаті занять степ-аеробікою тіло стає більш струнким, гнучким, пластичним і витривалим. Степ-аеробіка впливає на весь організм, зміцнюючи дихальну, серцевосудинну, м'язову й нервову системи, розвиває діяльність вестибулярного апарата; покращує психічний та емоційний стан дитини. Степ-аеробіка для дітей – це цілий комплекс різних вправ, які різні за темпом і інтенсивністю. Ритмічні рухи виконуються легко і тривалий час не викликають стомлення.

Ігровий стретчинг

      Стретчинг – це система вправ на статичне розтягнення хребта та м’язів тіла. Ці вправи дають змогу запобігати порушенню постави, мають оздоровчий вплив на весь організм, допомагають активізувати його захисні сили. Крім того, стретчинг використовується для профілактики плоскостопості. Фактично, стретчинг передбачає вправи на зміцнення й поліпшення еластичності та гнучкості м’язів й однаково корисний як для дітей, так і для дорослих. Ігровий стретчинг дозволяє без шкоди, стимулювати захисні сили організму, попереджати захворювання, т. к. впливу на хребет, органи, м'язи, залози внутрішньої секреції, дихальну і нервову системи, виробляти природну опірність  організму.

 МЕТОДИЧНИЙ ДІАЛОГ

Пiдбiр i використання iграшок для дiтей дошкiльного вiку у ЗДО

    Органiзацiя предметного середовища у ЗДО повинна вiдповiдати завданням фiзичного i психологiчного благополуччя дошкiльника. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років "Дитина" визначає основнi вимоги до його облаштування, а саме: рiзноманiтнiсть, варiативнiсть, доступнiсть для ознайомлення та використання iграшок, предметiв, фiзкультурного обладнання тощо.

    Однiєю iз важливих складових предметного середовища є iграшки, що створюють оптимальнi умови для зростання практично умiлого, вправного у взаємодiї з предметним свiтом дошкiльника.

    Розмаїття iграшок вимагає вiд дорослих, педагогiв та батькiв, виваженого пiдходу до їх пiдбору. Матерiали для гри повиннi створювати оптимально наповнене (без надлишку i недостачI) цiлiсне iгрове оточення, безпечне i комфортне для дитини.

    Створення педагогiчно доцiльної системи iграшок неможливе без врахування вiкового принципу та принципу дiяльностi. З одного боку, властивостi та якостi iграшок повиннi бути близькими i зрозумiлими дитинi певного вiку, з iншого — кожна iграшка у взаємодiї з системою iграшок в цiлому, повинна сприяти виникненню iгрових цiлей та способiв дiї, притаманних наступному, вищому етаповi розвитку iгрової дiяльностi (за Л. С. Виготським — зона найближчого розвитку).

    Необхiдно враховувати iншi аспекти педагогiчної класифiкацiї iграшок, вiдповiдно до якої iграшки розрiзняють за:

- ступенем готовностi (готовi, збiрно-розбiрнi, напiвфабрикати, — матерiали для виготовлення iграшок-саморобок);

- матерiалом (iграшки з деревини, тканини та хутра, паперу, гуми, пластмаси, металу та iнших матерiалiв);

- розмiром (дрiбнi (до 10см), середнi (спiврозмiрнi руцi дитина), великогабаритнi (вiд 35 см));

- за художньо-образним рiшенням (умовнi, прототиповi, реалiстичнI).

    Наказом Мiнiстерства освiти i науки України затверджено Типовий перелiк обов’язкового обладнання, навчально-наочних посiбникiв та iграшок у ЗДО, який пропонує загальну схему пiдбору iграшок за видами, а також їх орiєнтовну кiлькiсть на групу дiтей.  Запропоновано асортимент iграшок для дiтей 2-го та 3-го року життя, який повинен забезпечувати удосконалення сенсорного досвiду малюкiв, пiдготувати їх до засвоєння сенсорних еталонiв, розумiння призначення предметiв, засвоєння способу дiї з ними, виховання культури взаємодiї з iгровими партнерами як передумови виникнення сюжетно-рольової гри.

    Дошкiльний вiк знаменується становленням та розвитком сюжетно-рольової гри, яка є провiдним видом дiяльностi в цьому вiцi. Моделюючи вiдносини у свiтi дорослих, дiти засвоюють завдання, мотиви i норми iснування «дорослого» свiту. Дошкiльники оволодiвають рольовою поведiнкою, вiдображаючи взаємовiдносини людей з найближчого оточення. Розширене коло знань конкретного та бiльш загального характеру, розмаїття вражень вiд навколишнього свiту, багатший порiвняно з раннiм вiком особистий досвiд дитини потребує ширшого асортименту iграшок. Кiлькiсть однакових або подiбних iграшок зменшується, оскiльки дiти поступово оволодiвають спiльними сюжетно-рольовими iграми.

    В молодшому дошкiльному вiцi iграшка спочатку є пiдказкою, «пусковим механiзмом» iгрового сюжету. Спостерiгається досить помiтна залежнiсть дитини 3–4 рокiв вiд запропонованого дорослим iгрового оточення. Для розгортання сюжету молодшi дошкiльники потребують всiєї сукупностi сюжетних iграшок, що задають iгрову ситуацiю. Це iграшки, якi вказують на мiсце подiї (будиночки, кухонне обладнання тощо), на iгрових персонажiв (ляльки, фiгурки, iгровi костюми або iншi специфiчнi атрибути, наприклад, халат лiкаря), а також iграшки, що iмiтують засоби людської дiяльностi (праска, посуд, iнструменти тощо). Спостерiгається тенденцiя до зменшення розмiру iграшок. Проте iгровi предмети, пристосованi до зросту та ваги дiтей, не втрачають своєї актуальностi.

    Старшi дошкiльники, розiгруючи складнi сюжети, розгортаючи режисерськi iгри, є менш залежними вiд предметно-iгрового оточення, вiд тих чи iнших iграшок. Ігровi дiї набувають узагальненостi, стають бiльш згорнутими, вiдбувається перехiд до внутрiшнього або мовного плану дiй («малюнка дiї»). Іграшки вiдiграють роль стимулу, пiдтримки одного чи декiлькох компонентiв iгрової ситуацiї, служать для актуалiзацiї життєвого досвiду дiтей, який негайно задiюється у грi.

    Старшi дошкiльники потребують, з одного боку, реалiстичних, досконалих iграшок, що максимально передають ознаки та властивостi прототипу. Вони реалiзують потяг дiтей 5–6 рокiв до «справжнiх» предметiв. З iншого боку, високий рiвень розвитку творчої гри, необхiднiсть подальшої активiзацiї фантазiї дитини вимагає наявностi максимально умовних iграшок. Педагогiчно цiнними в цьому контекстi є iгровi модулi, великогабаритнi набори будiвельних матерiалiв. Такi iграшки та iгрове обладнання стають сюжетними, починають працювати» на iгровий задум пiсля творчого втручання дитини, намагання максимально задiяти iгровий простiр для вiдображення уявної iгрової ситуацiї.

 

 Самосвідомість і самооцінка дошкільника       

У дитини паралельно з усвідомленням зовнішнього світу розвивається й усвідомлення себе, що приводить до створення Я, яке переважає над почуттями і мисленням. У дошкільному віці виникнення самосвідомості — найважливіше досягнення у розвитку особистості дитини. Усвідомлення дитиною власних дій через дорослих, які її оточують, є основою для формування самооцінки. Спочатку оцінка себе і своїх дій безпосередньо відображає оцінки інших людей, які керують її розвитком. Однак таке ставлення до себе ще не є самооцінкою, оскільки вона передбачає насамперед свідоме розуміння й оцінювання власних вчинків, якостей і можливостей. Це досягається лише у старшому дошкільному віці. 

Отже, шлях формування дитячої самосвідомості пролягає від усвідомлення власних дій через оцінювання їх іншими до самооцінки. Тому самооцінка є найскладнішим продуктом розвитку свідомої діяльності дитини, одним із основних новоутворень дошкільного віку. 

Самооцінка — компонент самосвідомості, який виявляється в тому, як індивід оцінює свої досягнення і невдачі, якості і можливості.

            Оцінка дошкільником себе суттєво залежить від оцінки дорослого. Занижені оцінки послаблюють упевненість дитини в собі, завищені — спричинюють переоцінювання своїх можливостей і особистих якостей. Чим точніший оцінний вплив дорослого, тим адекватніше уявлення дитини про свої можливості і результати своїх дій. Попри те, сформовані уявлення про власні дії допомагають дошкільнику критично ставитися до оцінки дорослих, навіть протистояти їм. 

        У молодшому дошкільному віці думки, оцінки дорослого не викликають жодних сумнівів у дитини. 

        Старші дошкільники сприймають їх уже через призму власного досвіду, можуть навіть не погодитися з цими оцінними міркуваннями. Це відбувається на основі вміння аналізувати результати своїх дій, відокремлювати самооцінку від оцінки себе іншими. Пізнання дошкільником своїх можливостей відбувається як на основі спілкування з дорослими, так і на основі власного досвіду. Діти із завищеними або заниженими уявленнями про себе чутливіші до того, що думають і кажуть про них дорослі, легко піддаються їхнім впливам. 

         Приблизно із 3-х років спілкування з однолітками починає все більше впливати на розвиток самосвідомості дошкільника, оскільки дорослого він сприймає як недосяжний еталон. Натомість цілком доступними, природними і зрозумілими для нього є порівняння з ровесниками. Взаємооцінка дошкільників розвиває здатність бачити себе з боку. Уміння дитини аналізувати результати власної діяльності залежить від уміння аналізувати результати інших дітей. У спілкуванні з однолітками формується здатність оцінювати іншу людину, що стимулює виникнення самооцінки. З віком самооцінка стає більш адекватною можливостям дитини, це зумовлюють продуктивні види діяльності, ігри за правилами, де вона бачить і порівнює свій результат (малюнок, конструкцію) з результатом інших дітей, дає собі правильну оцінку. На основі самооцінки дитина у взаємодії з ровесниками може зайняти егоїстичну, конкурентну або гуманну позицію.

        Егоїстична позиція полягає в байдужості до інших дітей, зосередженні інтересів на предметах. Діти з такою позицією часто нічого не знають про своїх ровесників і навіть не завжди пам’ятають їхні імена, проявляють стосовно них грубість, агресивність. Це однаково шкодить як одноліткам, так і їм самим. Таких дітей не люблять, не хочуть з ними гратися, дружити, тому вони стають ще агресивнішими.

       Дитина з гуманною позицією ставиться до людей як до самоцінних особистостей, чутлива до їхнього внутрішнього стану, добре знає інтереси, настрої і бажання. За своєю ініціативою ділиться тим, що має, допомагає іншим, не думаючи про похвалу, отримуючи від цього радість і задоволення.

        Пам'ятка 

"Кілька порад вихователю по оптимізації спілкування з дітьми"

            Професія вихователя належить до творчих видів діяльності, оскільки професійна діяльність будь – якого педагога спрямовується на виховання унікальної, неповторної особистості.

            Сучасний вихователь – це фахівець, який сьогодні працює в системі дошкільної освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про дитину.

            Він повинен вміти працювати в умовах ринку, розуміти що тільки високий професіоналізм, творчість, ініціатива допоможуть йому знайти своє місце та самореалізуватися в професії.

            В.Сухомлинський сказав про це так «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення та оновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує».

            Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми і дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він знадобиться в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

            В сучасних умовах вихователь повинен мати найвищий рівень фахової підготовки та високий інтелектуально – креативний потенціал. Вихователь – впевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе, людина, яка дотримується чотирьох основних правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

           Джерелом натхнення, що живить вихователя, є діти, він живе ними. Саме діти, яких він так любить, дають вихователю невичерпну енергію, життєлюбність і позитивне мислення.

Заповіді педагога:

• Будь обережний!
• Не помились!
• Не нашкодь!
• Будь надією для дитини!
• Знай, чого прагнеш!
• Постійно шукай у дитини скарби в душі!

Пам’ятка для вихователів

«Негативні ознаки заняття, проведеного без творчості» 

або«Чого не повинно бути ніколи»

• · Відсутність плану заняття;
• · Відсутність чітких цілей заняття;
• · Невміння вихователя поставити і виконати програмові завдання;
• · Відсутність бажання проводити заняття;
• · Неспроможність вихователя бачити заняття в перспективі його розвитку;
• · Використання тільки фронтальних способів організації дітей;
• · Приділення уваги тільки вербальним методам спілкування з дітьми;
• · Одноманітність структури заняття. Бідний його зміст;
• · Дисциплінарні відносини з дітьми;
• · Використання застарілих шаблонів занять;
• · Відсутність комплексних завдань;
• · Відсутність ігрових дій, ігрових вправ та інш.;
• · Гальмування творчості дітей на заняттях;
• · Відсутність самостійності, розкутості дітей, вільного спілкування;
• · Спілкування вихователя з дітьми по типу «над дітьми», а не «поруч з ними»;
• · Відсутність педагогічного такту, етики з боку вихователя;
• · Невміння використати авторські програми, педагогічний досвід в практику своєї роботи;
• · Невміння використати акторські здібності, невміння перетворити заняття в маленький театр чи казку.

Методичні посиденьки "Безпечне літо, або як поводитися в екстрених випадках"

Методичні посиденьки 

"Безпечне літо,  або як поводитися в екстрених випадках" 

 Дискусійний клуб

"Формування свідомого ставлення до здоров'я"

    Збереження та зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку є одним із головних завдань соціальної програми нашої держави. Пріоритетним є соціальне замовлення на вихователя, який володіє здоров’язбережувальними технологіями навчання і виховання, здатний організовувати інноваційну діяльність в умовах здоров’язбережувального освітнього процесу та розвивати здоров’язбережувальну компетентність дітей дошкільного віку.

    Зміст Базового компонента дошкільної освіти орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, підкреслює важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь. Увага педагога має спрямовуватися на головні НАПРЯМИ розвитку фізичного, психічного та морально-духовного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації з формування навичок практичного життя, емоційної сприйнятливості та сприяння розвитку індивідуальності дитини. Освітній напрям «Особистість дитини» передбачає: обізнаність із будовою свого тіла, гігієнічними навичками за його доглядом; належністю до певної статі; продуктами харчування; основними показниками власного здоров’я, цінністю здоров’я для людини. Уміння виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я, не зашкоджуючи як власному, так і здоров’ю інших людей. Дотримання правил безпеки життєдіяльності. 

    Показниками фізичного здоров’я дитини є рівень морфофізіологічного розвитку (нормальне функціонування всіх органів та систем організму, їх ріст і розвиток), що виявляється й підтверджується віковими антропо- та біометричними показниками (довжина, маса тіла, об’єм грудної клітки, робота серця, дихання, опорно-руховий апарат, постава, стан шкіри, гострота зору, нюху, слуху, смаку тощо). 

Показники психічного здоров’я – рівень розвитку психічних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, уява, мислення, мовлення, воля), емоційної сфери, збалансованих психічних станів, умінь свідомо керувати своєю поведінкою, адекватно реагувати на зовнішні й внутрішні подразники, регулювати відносини із соціальним, природним, предметним середовищем та власним „Я”. 

Показники духовного здоров’я – врівноважене спілкування з однолітками та іншими дітьми, дорослими людьми, швидка адаптація до середовища, спрямованість на суспільно-корисну справу, культура користування матеріальними благами. 

    Умовами цілісного розвитку дитини є використання в ЗДО здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми. 

    У процесі життєдіяльності дітей у ЗДО використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря, сонце, вода), гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). 

    Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад: фітболгімнастика – вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг – система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили. З метою повноцінного фізичного розвитку дітей дошкільний навчальний заклад забезпечує проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, організацію рухової активності у повсякденному житті та проведення занять з фізичної культури.

    До фізкультурно-оздоровчої роботи можна віднести такі форми: ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультурні хвилинки, паузи, загартувальні процедури. Рухову активність у повсякденному житті забезпечують рухливі ігри, фізичні вправи на прогулянках, походи за межі ЗДО, фізкультурні свята і розваги, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання. 

    Заняття з фізичної культури розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності, що має на меті оптимізацію рухового режиму, формування та закріплення рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, надання дітям спеціальних знань з фізичної культури. 

    Ранкова гімнастика – обов’язкова складова організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Вона сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції. Головна вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку – у добре провітреному приміщенні. Для підвищення опірності організму до несприятливих кліматичних умов одяг під час виконання вправ має бути легким.       Гімнастика після денного сну проводиться після поступового підйому дітей у спальній, групових кімнатах або залі. Комплекс такої гімнастики включає загальнорозвивальні вправи на різні м’язові групи із зміною вихідних положень та спеціальні вправи для формування стопи і постави. Тривалість від 6 до 9 хвилин залежно від віку дітей. 

    Фізкультурні хвилинки – проводяться під час організованих занять у вигляді короткотривалих комплексів фізичних вправ, що дає можливість зменшити втомлюваність дітей і відновити їхню працездатність для подальшої успішної роботи. До комплексів фізкультурних хвилинок входять 3-4 вправи, кожна з яких повторюється 4-6 разів. Їх тривалість 1-2 хвилин. 

    Загартувальні процедури – система заходів, спрямованих на підвищення опірності організму дітей, розвитку у них здатності швидко й без шкоди для здоров’я пристосовуватися до змінних умов навколишнього середовища. У ЗДО застосовуються повсякденні та спеціальні загартувальних заходи. До повсякденних належать: відповідний температурний режим, застосування широкої аерації, використання прохолодної води для миття рук, обличчя, полоскання рота, горла. 

    Спеціальні загартувальні процедури – повітряні й сонячні ванни, різноманітні водні процедури (наприклад: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання ніг, тіла), сон при відкритих фрамугах тощо. При використанні водних процедур температура води поступово знижується відповідно до встановлених норм. Проводяться й інші загартувальні (ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо) та спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, ароматерапія тощо), які включаються до системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

 Природнича лабораторія 

"Рекомендації щодо проведення експериментів та дослідів з водою, піском"

ТЕМА «ВОДА»

1. Мета: навчити розрізняти стан води (холодна, тепла, гаряча, чиста, забруднена).
   Матеріал: три склянки з водою різної температури, дві прозорі банки з чистою та забрудненою водою (вкинути грудочку землі).
   Умови: звичайне приміщення за будь-якої пори року.
   Хід досліду:
   Розглянути з дітьми три однакові склянки з водою. Запитати: чи однакова вода в них? (Так, зовні однакова). Запропонувати по черзі відчути на дотик. З'ясувати, яка температура води у склянках, як використовують різну воду.
   Розглянути дві банки з водою. Запитати: чим вони відрізняються? Показати дітям, що крізь забруднену воду погано видно предмети. Підкреслити, що чиста вода прозора, не має ні запаху, ні кольору.
2. Мета: продемонструвати нагрівання води сонячним промінням і випаровування її.
   Матеріал: пласкі мисочки з водою.
   Умови: літо, сонячна днина.
   Хід досліду: Вранці виставити на дворі дві мисочки з водою: одну – на сонці, іншу – у затінку. Порівняти температуру та кількість води вранці та надвечір.

3. Мета: ознайомити дітей з тим, що вода потрібна для людей, рослин, тварин; учити визначати і називати основні її ознаки та властивості (може бути чистою/брудною, холодною/теплою, розливається, ллється, капає); розвивати здатність встановлювати найпростіші зв'язки і взаємозалежності в стані речовини, спостережливість і допитливість. У дітей другої молодшої групи вже є деякі уявлення про використання води людиною в побуті, сформовані у них у першій молодшій групі. Але ці уявлення часткові, безсистемні. Під час спостережень у другій молодшій групі вихователь супроводить свою розповідь наочними засобами, що продемонструють ті ознаки і властивості, які доступні для сприймання, розуміння і засвоєння дітьми цього віку.

   Властивість 1. Чиста – брудна – кольорова вода. Для порівняння доцільно використати воду з-під водопровідного крана та дощову, наливши її у прозору посудину.
   Хід досліду: У склянку з водою покласти кілька кристаликів марганцевокислого калію. Якого кольору стала вода? Провести аналогічний дослід, додаючи інші барвники. Діти роблять висновок про зміну кольору води.
4. Властивість 2. Холодна – тепла вода. Порівняти температуру води, торкаючись до посудини, у яку її налито; пробуючи на смак – воду для пиття різної температури; через тактильні аналізатори – воду різної температури для миття рук і обличчя, прання лялькового одягу. За наявності відповідних умов слід залучити дітей до порівняння температури води під час ігор, плескання та виконання вправ на мілководді річки, у басейні. У середній групі спонукати водночас до порівняння кольору та прозорості води під час занурення з головою.
   Хід досліду: Одну частину води нагріти у посудині, другу – залишити на столі без змін, третю – винести на холод. Від чого залежить температура води? Чому? Висновок діти роблять самостійно.
5. Властивість 3. Розливається – ллється – капає.
   Хід досліду: Шляхом довільних дій з предметами з гладенькою поверхнею (великою тарілкою, тацею, іншим посудом, столом для ігор з водою і піском) вихователь демонструє властивість води поширюватися в різних напрямках від місця дотику до поверхні предмета – розливатися. Вода при цьому може набувати плям різної форми і розмірів. Вода ллється єдиною цівкою з посуду з носиком (чайник, поливальниця, глечик) і кількома – з посуду, що має овальний або круглий отвір. Чому? (до самостійного висновку слід спонукати дітей 5-го року життя). Вода капає, коли рухається повільно. Доцільно провести в дощову погоду спостереження, як капає вода з даху та з предметів на майданчику, з паркану. Можна заздалегідь виставити на підставку, що дорівнює росту дітей, фанеру або дощечку довільних розмірів горизонтально до поверхні землі і спостерігати за рухом водяних крапель з чотирьох боків (під час зливи тоненькі цівки; в помірний дощ – краплі).
6. Властивість 4. Вода прозора. Для підведення дітей до висновку про прозорість води доцільно використати нескладний дослід: занурити у воду кілька різних предметів.
   Хід досліду: Запропонувати дітям спробувати воду на смак. Вода – без смаку. Опустити в склянку ложечку цукру (солі). Що трапилося з цукром? Сіллю? Якою стала вода на смак, в яку поклали цукор, а в яку – сіль? Від чого залежить смак води? Дітям 5-го року життя допомогти засвоїти, що одні предмети плавають у воді, інші – тонуть. Цю роботу можна об’єднати з демонстрацією властивості розчинності у воді сипучих речовин.

7. Хід досліду: У прозору посудину, користуючись умовною міркою, опустити пісок, дрібні камінці, по 2-3 предмети однакової форми та об’єму, але з різного матеріалу (дерева, скла, пластмаси, паперу, тканини, воску, використовуючи послідовні дії), вчити дітей пояснювати поведінку цих предметів у воді. Чому деякі з них плавають, інші тонуть, а окремі – розчиняються, змінюючи за6арвлення води? Знання властивостей спостережуваних об’єктів закріпити з дітьми в малюнках, розповідях, читанні віршів напам'ять. Для підсилення інтepecy і стимулювання пізнавальної діяльності переглянути у другій молодшій групі 3-6 кадрів діафільму «Вода служить людям», у середній групі – діафільм «Дівчинка і фонтан».

ТЕМА «ПІСОК»

Мета: розширити та погли6ити уявлення дітей про пісок – сипкий, вологий – з вологого піску можна ліпити, пісок стає вологим, якщо його полити, після дощу, вранці від роси; розвивати допитливість, 6ажання пізнавати взаємозалежності у стані речей під час їх взаємодії. Ще задовго до того, як дітей цілеспрямовано ознайомлять з властивостями піску, вони пізнають їх самостійно (або під керівництвом педагога) у другій групі раннього віку та у першій молодшій під час ігор з піском на груповому майданчику чи в груповій кімнаті. Однак ці уявлення мають стихійний, неусвідомлений характер. У процесі спостережень у другій молодшій та середній групах пояснення властивостей піску супроводяться діями вихователя і дітей, спрямованими на перехід піску з одного стану в інший. Спостереження варто проводити за різної погоди під час прогулянки дітей на свіжому повітрі.

1. Хід досліду: Кожній дитині запропонувати взяти трішки сухого піску, покласти на долоні й розтерти. Чому розтирається пісок? 3 чого він складається? Якого розміру oкpeмі піщинки? Якого кольору? Чи скріплюються вони у грудку?
2. Хід досліду: Взяти трішки сухого піску й з висоти піднятої руки висипати його на дощечку для ліплення. Що сталося з піском? Чому? Чому на майданчику пісок розсипався по всій ділянці? Сухий пісок – сипкий.
3. Хід досліду: Кожен насипає гірку піску на дощечку і змочує водою. Пісок ліпиться? Чому? А глина? Висновки діти ро6лять самостійно. Для закріплення та погли6лення знань дітей доцільно використовувати кадри діафільму «Про глину і пісок».