Пам'ятка 

"Кілька порад вихователю по оптимізації спілкування з дітьми"

            Професія вихователя належить до творчих видів діяльності, оскільки професійна діяльність будь – якого педагога спрямовується на виховання унікальної, неповторної особистості.

            Сучасний вихователь – це фахівець, який сьогодні працює в системі дошкільної освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про дитину.

            Він повинен вміти працювати в умовах ринку, розуміти що тільки високий професіоналізм, творчість, ініціатива допоможуть йому знайти своє місце та самореалізуватися в професії.

            В.Сухомлинський сказав про це так «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення та оновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує».

            Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми і дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він знадобиться в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

            В сучасних умовах вихователь повинен мати найвищий рівень фахової підготовки та високий інтелектуально – креативний потенціал. Вихователь – впевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе, людина, яка дотримується чотирьох основних правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

           Джерелом натхнення, що живить вихователя, є діти, він живе ними. Саме діти, яких він так любить, дають вихователю невичерпну енергію, життєлюбність і позитивне мислення.

Заповіді педагога:

• Будь обережний!
• Не помились!
• Не нашкодь!
• Будь надією для дитини!
• Знай, чого прагнеш!
• Постійно шукай у дитини скарби в душі!

Пам’ятка для вихователів

«Негативні ознаки заняття, проведеного без творчості» 

або«Чого не повинно бути ніколи»

• · Відсутність плану заняття;
• · Відсутність чітких цілей заняття;
• · Невміння вихователя поставити і виконати програмові завдання;
• · Відсутність бажання проводити заняття;
• · Неспроможність вихователя бачити заняття в перспективі його розвитку;
• · Використання тільки фронтальних способів організації дітей;
• · Приділення уваги тільки вербальним методам спілкування з дітьми;
• · Одноманітність структури заняття. Бідний його зміст;
• · Дисциплінарні відносини з дітьми;
• · Використання застарілих шаблонів занять;
• · Відсутність комплексних завдань;
• · Відсутність ігрових дій, ігрових вправ та інш.;
• · Гальмування творчості дітей на заняттях;
• · Відсутність самостійності, розкутості дітей, вільного спілкування;
• · Спілкування вихователя з дітьми по типу «над дітьми», а не «поруч з ними»;
• · Відсутність педагогічного такту, етики з боку вихователя;
• · Невміння використати авторські програми, педагогічний досвід в практику своєї роботи;
• · Невміння використати акторські здібності, невміння перетворити заняття в маленький театр чи казку.