КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«Проводимо рухливі ігри в обмеженому просторі»

Дошкільникам шкідливо довго перебувати в статичному положенні. Проте останнім часом діти часто змушені залишатися в обмеженому просторі через різні причини: пандемія, несприятливі погодні умови, надзвичайні стани тощо. В таких обставинах у пригоді стануть рухливі ігри, які можна проводити в груповій кімнаті чи будь-якому іншому приміщенні.

Особливості рухливих ігор

         Рухлива гра — основний засіб збагачення рухового досвіду дітей. Вона допомагає задовольняти потреби в руховій активності навіть в умовах обмеженого простору. Рухливі ігри впливають як на фізичний, так і на інтелектуальний розвиток дітей. Адже при будь-якому русі тренуються м’язи та мозок дитини. У рухливій грі збагачується мовленнєва активність і вміння стримувати себе.

         Гра навчає діяти в колективі, домовлятись одне з одним, ділитись іграшками. У кожній рухливій грі дітям необхідні елементарні вміння орієнтуватись у просторі: не наштовхуватись одне на одного, не відставати, знаходити своє місце, узгоджувати свої дії із зусиллями інших дітей. Спільні ігрові дії зумовлюють загальні радісні емоції, розвивають емпатію, зміцнюють взаємини між дітьми й дорослими.

Вимоги до організації

         Рухливі ігри різноманітні і за змістом, і за рівнем фізичного навантаження. Та не всі ігри однаково подобаються дітям. Тому, коли добираєте ігри для своїх вихованців, ураховуйте їхній рівень оволодіння конкретними видами рухів, температуру повітря, місце проведення гри тощо. А також не забувайте чергувати ігри різного ступеня рухливості. Розгляньмо, як добирати й проводити ігри для дітей різного віку.

Молодший дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри з нескладним змістом та обов’язковим чергуванням руху та відпочинку. Ігри мають містити одне-два прості правила та не більше трьох ролей.

Як керувати грою. Головне завдання — стимулювати рухову активність і створювати радісний настрій. Коли розучуєте нову гру з дітьми, зосередьте увагу на регулюванні рухів дітей. Згодом, коли вони засвоять гру, надавайте дітям більше самостійності та заохочуйте виконувати роль ведучого.

Підсумок гри — короткий та оптимістичний, з позитивною оцінкою всіх дітей.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 10 с.

Кількість повторів гри — 3—5 разів.

Тривалість гри — 6—8 хв

Середній дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри з елементами змагання (індивідуальними та колективними), ігри-атракціони.

Як керувати грою. Коли діти грають уперше, роль ведучого виконує вихователь. Стежте, щоб діти дотримували правил і діяли відповідно до поставлених рухових завдань.

Підсумок гри — загальний позитивний. Зверніть особливу увагу на дітей, які правильно виконували правила та рухові дії.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 15—20 с.

Кількість повторів гри — 3—5 разів.

Тривалість гри — 8—10 хв

Старший дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри-естафети, спортивні ігри. В іграх використовуйте кидання та ловлення м’ячів, стрибки. Також пропонуйте дітям малорухливі ігри, які містять елементи командної взаємодії. В іграх може бути до чотирьох ролей, які розподіляють між усіма дітьми.

Як керувати грою. Перш ніж пояснювати нову гру, повторіть разом з дітьми найскладніші рухи. Використовуйте під час ігор команди та умовні сигнали. Робіть зауваження дітям, які порушують правила гри.

Підсумок гри — диференційована оцінка. Відмітьте тих, хто виявив спритність, швидкість, дотримував правил; назвіть тих, хто їх порушував. Проаналізуйте разом з дітьми, як їм вдалося досягнути успіху в грі, що допомагало чи заважало під час гри тощо.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 20—30 с.

Кількість повторів гри — 4—6 разів.

Тривалість гри — 10—12 хв

          "Скарбничка педагогічних термінів 

"Громадянське виховання"

        Патріотичне виховання дошкільників — це невіддільна складова усього освітнього процесу в дитячому садку. Формування національної свідомості та громадської відповідальності починається з раннього віку і триває протягом усього життя. Виховати патріота — ось яке завдання постає перед педагогами. Що вкладається в це поняття та які інструменти можна застосувати?

Принципи та завдання патріотичного виховання дошкільників

Патріот — це людина, яка любить свою Батьківщину, прагне бути відданою її народу, готова відстоювати чесноти, характерні українській ментальності: товариськість, повагу до традицій, високодуховність тощо. Прищеплення цих цінностей починається в сім’ї і продовжується у дитячому садку, де закладається  фундамент знань та громадських поглядів.

Патріотичне виховання в ЗДО реалізується відповідно до чинних програм і ґрунтується на таких принципах:

Природовідповідність	Враховуйте вік, релігійну приналежність, особливості фізичного та психологічного розвитку дітей
Культуровідповідність	Формуйте патріотизм на основі кращих культурних надбань держави
Етнізація	Гармонічно доповнюйте форми роботи етнічним компонентом
Гуманізм	Висловлюйте повагу до особистості дитини, її інтересів, прав та запитів. Формуйте людяність, доброзичливість, толерантне ставлення до інших. Допоможіть дітям сформувати уявлення про відносність добра і зла за допомогою казки. Саме через казку діти зможуть сприйняти складну тему. Ці засади були бзовими у Сухомлинського
Демократизм	Зберігайте партнерство, визнаючи право учасників виховного процесу мати власну думку
Інтегративность	Враховуйте педагогічні вимоги сім’ї, школи та суспільства. Залучайте до роботи батьків
Безперервність	Забезпечуйте цілісність та наступність патріотичного виховання, систематизуючи знання. Формуйте потребу в національному самоусвідомленні вихованців

 Виходячи з семи основних принципів перед педагогом постають завдання національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку:

• створювати уявлення про соціальну взаємодію людей
• виховувати любов до своєї родини, країни, та людства в цілому
• формувати ціннісне ставлення до історії України, її культури, традицій, символів та мови
• виховувати почуття гідності
• навчати правил культури поведінки
• виховувати толерантне ставлення до представників нацменшин
• заохочувати дбати про культуру та екологію України.

Напрями патріотичного виховання в ЗДО

Почуття патріотизму та національної гідності формуються на основі інтересу дітей до власного оточення. Дорослі впливають на дитину вчинками, поглядами та моделлю поведінки, адже в ранньому віці малюк спершу фіксує емоційне ставлення, а вже потім засвоює певні знання.

Організуйте роботу у закладі дошкільної освіти за різними напрямами, щоб позитивно вплинути на процес становлення особистості-патріота.

Напрями патріотичного виховання:

• Сім’я, родина, родовід та рідний край
• Традиції, звичаї та культурні явища народу
• Історія України, державні символи
• Суспільні явища, довколишній світ

Сім’я та краєзнавство

Дитинна має знати своє походження та історію роду. Засвоїти ці знання допоможе дерево родоводу, в якому чітко прослідковуються родинні зв’язки. Дізнавшись, ким були пращури і чого вони досягли, діти намагатимуться наслідувати їх. Це створить атмосферу причетності до спільної справи, в даному випадку – розвитку України.

Дошкільнята молодшої групи повинні знати назву малої батьківщини (міста чи села) і мати загальне уявлення про Україну. У старшій групі — називати визначні місця, знати столицю країни, мати уявлення про походження свого села чи міста.

«Територіальний» підхід у вихованні патріотичних почуттів здійснюється за принципом «від найменшого — до найбільшого». Сформувавши уявлення про рідну вулицю, село, район і місто дитина цілісно сприйме свою країну.

Народознавство

Вивчення традицій, звичаїв, культури є важливим напрямом національно-патріотичного виховання в закладі дошкільної освіти.

Ознайомте вихованців з культурними надбаннями та цінностями українців, пояснюючи зв'язок минулого та майбутнього. Народні традиції закладають смаки, погляди та норми поведінки, характерні українському народу (гостинність, шанування старших, піклування про менших). Вивчаючи їх, дитина зможе ідентифікувати себе за національною приналежністю, відчути українцем.

Довколишній світ та суспільство

Патріотичне виховання в ДНЗ невіддільно пов’язане з уявленням дитини про довколишній світ. Для формування громадської позиції слід накопичувати знання про життя навколо, доповнюючи їх враженнями й моральними оцінками.

Уявлення дошкільників про суспільство формується двома шляхами:

• індивідуально, природно — під впливом щоденних подій, ситуацій, різноманітності життя;
• комплексно, цілеспрямовано — під час систематизованого освітньо-виховного процесу.

Перший шлях збагачує яскравими емоціями, а другий — узагальнює враження та наштовхує на підсумки.

Ознайомлюйте дітей з довколишнім світом, обираючи цікаві та ефективні форми роботи — екскурсії, спостереження, заняття з розвитку мовлення. Звертайте особливу увагу на власний досвід вихованців. Образи, які на життєвій основі створила їх уява, допоможуть дітям швидко зорієнтуватися в знайомих уявленнях і усвідомити нові.

Показником рівня сформованості патріотичних почуттів є ставлення дітей до суспільних подій та процесів.

Історія держави, символи

Знайомитись з основними історичними подіями дитина починає ще змалечку. Слідкуйте за тим, або інформація не була викривленою, адже кожна деталь має значення.

Наприклад, суттєва різниця є в таких назвах події як Велика вітчизняна війна та Друга світова війна. Від вашого ставлення до історичних фактів залежить якість патріотичного виховання.

Поясніть дітям, що таке символи, навіщо вони потрібні та що в собі несуть. Використовуйте символи на кожному занятті, поглиблюючи та розширюючи знання про них.

Орієнтовні теми для занять

• Подорожуємо рідним краєм
• Мій рідний дім
• Природа моєї країни
• Видатні особистості нашого краю
• Легенди та повір’я
• Національний одяг
• Народна вишивка
• Рушник
• Народні ігри та забави
• Наша мова калинова
• Календарно-обрядові традиції
• Українська кухня
• Що для українця хліб
• Народний календар
• Державні символи України
• Символи нашого народу
• Народні свята
• Визначні дати
• Важливі історичні події
• Що значить твоє ім’я?
• Українській оберіг
• Мій край – моя гордість!

 Методичні рекомендації щодо організації

роботи з дітьми з основ безпеки життєдіяльності

Основні напрями роботи з БЖД:

1.     Формувати у дітей розуміння цінності власного життя та здоров’я.

2.     Формувати у дітей уявлення про стихійні природні явища, як-то: землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град тощо, ознайомити дітей природою, характерними ознаками, негативними наслідками.

3.     Виховувати в дітей відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, навчання правил протипожежної безпеки, вміння швидко і правильно знаходити вихід з небезпечної ситуації.

4.     Навчити дітей обережно поводитись з ліками та хімічними  речовинами, побутовою хімією.

5.     Формувати в дітей уявлення про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати в природі набуті знання.

6.     Виховувати вміння надати собі та іншим потерпілим допомогу на випадок травмування, свідомо виконувати правила поведінки на вулиці, під час зустрічі з незнайомцями, у надзвичайних ситуаціях.

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням трьох основних чинників:

1.     Крім навчання правил безпечної поведінки потрібно навчити їх бути обачними, вміти орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

2.     Проводити роботу з батьками, бо максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться в трьох напрямках:

дитсадок – діти – батьки.

3.     Під час проведення роботи з БЖД слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість.

    Тому неприпустимо застосовувати так звану “шокову” терапію з акцентуванням на страшні наслідки пожежі, повені і т.п.

   Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

Також потрібно враховувати вік дітей готовність дітей до сприйняття відповідної інформації.

Організовуючи роботу з навчання дітей основ БЖД вихователь повинен дотримуватись таких принципів:

1.     Принцип системності. Робота проводиться протягом всього дня, а не тільки на занятті, а далі – забули.

2.     Принцип сезонності, особливо  дитина і природа:

стихійні явища;

ознайомлення з грибами, отруйними ягодами, рослинами;

зимою – властивості снігу;

у спеку – тепловий, сонячний удар, пожежа;

3.     Принцип врахування умов села і міста.

       Сільським – як вести себе у місті.

       Міським дітям розповідати, як поводитись із свійськими тваринами, в лісі, на городі.

4.     Принцип доступності, врахування віку дітей.

5.     Принцип інтеграції, тобто пізнавальна робота з даного питання повинна поєднувати всі розділи програми (ознайомлення з довкіллям,

ознайомлення з природою, художня література, фізичний розвиток, образотворча діяльність, екологічне та валеологічне виховання.

       Дітям середньої групи необхідно розповісти про властивості вогню, про наслідки необачного поводження з ним. Оскільки дітям цього віку властиві наочно-дійові та наочно-образні форми мислення, можна такі заняття проводити, спостерігаючи за роботою кухаря на робочому місці.

       Розширювати знання дітей  старшої групи:

      Правила пожежної безпеки:  слід навчити дітей правильно користуватись телефоном, ввічливо і лаконічно розмовляти по телефону, знати телефони –101, 102, 103, вміти чітко повідомляти необхідну інформацію.

     Пізнавальна діяльність також має включати й елементарні знання про вулицю, правила дорожнього руху, безпечної поведінки на вулиці, які систематично закріплюються й доповнюються батьками і вихователями.

     Проводячи роботу з розділу “Ознайомлення з природою” педагогам слід познайомити дітей з правилами безпечної поведінки в природі, під час взаємодії з тваринами, комахами, зміями; рослинами – отруйні рослини, плоди та гриби.

     Спостерігаючи за роботою дорослих – няні, мами, двірника слід познайомити дітей з миючими засобами та безпечну поведінку з ними.

     Ознайомлюючи з працею лікаря – дати знання про  ліки та медпрепарати.

       Дитині щодня доводиться зустрічатися з різними людьми. Завдання вихователя – дати дітям поняття, що люди бувають рідні, близькі і чужі.

     Вчити правил ввічливої, але обачної поведінки при контактах з незнайомими людьми.

     Дати уявлення про безпечні та небезпечні іграшки та ігри.

     Про те, як поводитись з живою природою, щоб не завдавати собі та їй шкоди (тварини, гриби,  отруйні рослини).

     Навчально-пізнавальна діяльність з даного виду роботи має бути інтегрованою, поєднувати різні розділи програми:

      “Фізичний розвиток”, ”Ознайомлення з довкіллям”, “Ознайомлення з природою”, “Художньо-естетичний розвиток” – образотворча діяльність, художня література.

ФОРМИ РОБОТИ з дітьми:

     Розширення уявлень дітей про небезпечні предмети, явища, ситуації повинно відбуватися не лише на інформативному, а й на емоційно-чуттєвому рівні. Найефективніший засіб – художнє слово.

     Дітям не подобаються моралізаторські застереження щодо правил  безпечної поведінки. Художнє слово набагато ефективніше       активізує дитячу пам’ять, увагу, мислення.

     Використання ІКТ – ефективний метод проведення роботи з даного напряму.

     Використання  наочності також стане  в нагоді педагогам.

     Використання спеціальних іграшок та дидактичних ігор.

     Ігри-драматизації, які розігруються за мотивами казок, оповідань чи проблемних ситуацій.

     Надзвичайно ефективним та корисним є фізкультурно-оздоровча робота – організація Днів здоров’я, спортивних свят та розваг. Тут дитина сама стає учасником дійства, доходить власних висновків, формує для себе певні настанови.

     „Тиждень безпеки дитини” в ЗДО. Готуючись до такого тижня, вихователі спочатку складають план заходів на цілий день. 

Це можуть бути такі форми роботи з дітьми:

тематичні заняття;

дидактичні, сюжетні, театралізовані, конструктивно-будівельні ігри та ігри з елементами безпеки життя;

конкурси, проведення різних видів театру;

естафети, змагання;

екскурсії та прогулянки;

читання художніх творів відповідної тематики;

моделювання правильної поведінки;

аналіз небезпечних ситуацій;

перегляд діапозитивів, діафільмів.

     Наприкінці „Тижня безпеки” в групах доцільно провести бесіди з дітьми з метою з’ясування, що особливо сподобалося і запам’яталося.

Організація роботи з батьками.

     Основною умовою навчання правил БЖД є наявність позитивного прикладу з боку дорослих. Тому вихователям необхідно приділити особливу увагу роботі з батьками і переконати їх, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо близькі і дорослі самі його не завжди виконують. Розбіжності у вимогах до дитини з боку ЗДО та батьків можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження і навіть агресію.

     Основні напрямки роботи з батьками:

Ознайомити батьків з правилами особистої безпеки та правилами поведінки в різних екстремальних ситуаціях;

Інформувати батьків про те, як створити максимально безпечні умови перебування дитини вдома, на подвір’ї, на відпочинку.

Ознайомлення батьків з роботою ЗДО з проблеми БЖД дитини та результатами навчання і виховання дітей.

Залучення батьків до навчально-виховного процесу ЗДО.

Шляхом  :

Оформлення тематичної папки-пересувки (давати додому для ознайомлення);

Проведення батьківських зборів на дану тему;

Статті в батьківському осередку;

Індивідуальні та групові консультації;

Запрошення батьків відвідати „Тиждень безпеки” в ЗДО.

 МІНІ-БРИФІНГ

"КОНСОЛІДАЦІЯ СПІВПРАЦІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ"

Методичні рекомендації

«Створення умов для ранньої етнізації та формування соціально-громадянської компетентності дитини в закладі дошкільної освіти»

Введення дитини у світ людських взаємин — важливе завдання дошкільної освіти. У Базовому компоненті дошкільної освіти (Державному стандарті дошкільної освіти), затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 33 від 21.01.2021, новою ключовою для дошкільної освіти компетентністю дитини визначено соціально-громадянську. Основні ознаки її сформованості перелічено в інваріантному складнику освітнього напряму “Дитина в соціумі”. Основи соціально-громадянської компетентності закладаються в дошкільному віці і є передумовою для подальшого розвитку соціальної та громадянської компетентностей в Новій українській школі.

Саме тому, важлива наступність дошкільної і початкової освіти:

В Державному стандарті дошкільної освіти (2021) зазначено, що соціально-громадянська компетентність – це здатність до прояву особистісних якостей, соціальних почуттів, любові до Батьківщини; готовність до посильної участі в соціальних подіях, що відбуваються в дитячих осередках, громаді, суспільстві та спрямовані на покращення суспільного життя.

В Державному стандарті початкової освіти (2018) громадянські та соціальні компетентності пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають:

- спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському й суспільному житті, зокрема в житті школи та класу, спираючись на розуміння соціальних, економічних і політичних понять та сталого розвитку, критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини і верховенства права, цінування культурного розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України;

- виявлення поваги до інших і толерантності, уміння конструктивно співпрацювати, співчувати та діяти в конфліктних ситуаціях, зокрема пов’язаних із різними проявами дискримінації;

- дбайливе ставлення до особистого, соціального і фізичного добробуту та здоров’я, дотримання здорового способу життя;

- розуміння правил поведінки і спілкування, що є загальноприйнятими в різних спільнотах і середовищах, спроможність діяти в умовах невизначеності та багатозадачності.

Реалізація завдань освітнього напряму

Завдання і зміст освітнього напряму «Дитина в соціумі» реалізуються з урахуванням системи особистісних цінностей, здібностей, потреб, інтересів, активності дітей дошкільного віку.

Сформованість соціально-громадянської компетентності має виражатися в ціннісному ставленні дитини до себе, своїх прав та прав інших, наявності уявлень про правила і способи міжособистісної взаємодії між членами сім’ї, родини, іншими людьми та вмінні дотримуватись цих правил у соціально-громадянському просторі, а також у ціннісному ставленні та повазі до культурних надбань українського народу, представників різних національностей і культур.

Соціально-громадянська компетентність дитини дошкільного віку формується в різних видах діяльності, зокрема в ігровій, комунікативній, здоров’язбережувальній, художньо-естетичній, пошуково-дослідницькій тощо.

Методичний інструментарій

Форми роботи

Š Гра. Завдяки імітації та можливості перевтілення можуть проєктуватися ситуації, у яких

розкриваються норми і моделі поведінки, особливості відносин між дітьми і дорослими.

Š Заняття. Початкові уявлення про соціум і життя в ньому закладаються на заняттях (комплексних, інтегрованих, тематичних) з використанням ігрових прийомів.

Š Колективні справи, спільна пошукова діяльність. Участь у таких формах діяльності сприяє набуттю дітьми:

-         індивідуального досвіду спільної життєдіяльності;

-         уміння співпрацювати;

-         відстоювати власну позицію, домовлятися, узгоджувати особисті потреби з потребами інших;

-         здатності брати участь у розробленні правил/повсякденних практик

співжиття;

-         досвіду культури демократії, що є необхідним для встановлення соціальних контактів у майбутньому, взаємодії в суспільстві тощо.

Методи

Š Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація, відеометод. Застосування комплексу наочних методів сприятиме візуалізації соціальних явищ і процесів, у яких старші дошкільники можуть брати посильну участь (демонстрування соціальних правил та норм поведінки, домовленостей у щоденній життєдіяльності, засвоєння зразків демонстрації відкритості до спілкування та взаємодії з представниками різних національностей і культур).

Š Словесні: бесіда, розповідь, читання (слухання дітьми) художньої літератури. Словесні методи спрямовані на формування в дітей умінь виражати почуття за допомогою слів, міміки, жестів; пояснювати причини своїх емоцій;

звертатися по допомогу до однолітків та знайомих; використовувати під час спілкування ввічливі слова; висловлювати власну думку та приймати думку іншого, розв’язувати конфлікти шляхом діалогу.

Š Практичні: вправи, прості досліди, дидактичні ігри, моделювання. Під час виконання практичних дій діти набувають досвід дотримання норм моралі, виявляють повагу до прав і свобод людини; вчаться поводитись відповідно до

соціальної ролі (донька/син, брат/сестра, онука/онук, друг/подруга); долучаються до різних видів діяльності, беруть участь у прийнятті рішень з особистих питань та щодо життя колективу тощо.

Š Проблемні — постановка і розв’язання завдань. Проблемні методи дають можливість зробити пізнавальне завдання актуальним для кожної дитини в групі. Розв’язання завдань, пов’язаних із необхідністю дати оцінку подіям і персонажам, соціальним явищам і фактам, сприятиме формуванню емоційно-ціннісного ставлення до них.

Š Дослідницькі — організація пошукової, творчої діяльності дітей. Дослідницькі методи задовольняють потребу малят у набутті досвіду соціальної поведінки під час діяльності та творчому його використанні в повсякденні.

Š Інтерактивні: соціальне проєктування, різні форми обговорення соціальних проблем, рольові та ділові ігри в розв’язанні конфліктних ситуацій тощо. Інтерактивні методи передбачають взаємодію і співпрацю всіх учасників освітнього процесу під час розв’язання практичних завдань. Вони створюють необхідні умови як для становлення та вдосконалення компетентності через залучення учасників освітнього процесу в осмислене проживання індивідуальної й колективної діяльності, так і для усвідомлення і прийняття ними громадянських цінностей, для накопичення досвіду соціально громадянської діяльності.

Наприклад, розглядаючи ситуацію, можна попросити дитину уявити себе на місці персонажа, розповісти про його почуття, оцінити дії та змоделювати власну поведінку в цій або схожій ситуації. Так дитина занурюється в соціальний сюжет, переживає емоційну реакцію, що сприяє розвитку вмінь адекватно оцінювати, співвідносити свою поведінку з поведінкою інших.

ПОЗИЦІЯ ВИХОВАТЕЛЯ

Для успішного формування соціально-громадянської компетентності дошкільників необхідна особистісно орієнтована взаємодія між усіма учасниками освітнього процесу. Важливу роль відіграють у цьому процесі також особистісні цінності вихователя, його життєвий досвід.

Педагог має:

-         знати, поважати і захищати права дітей;

-         проявляти повагу до людської гідності, різноманітності, показувати приклад спілкування на основі взаємної поваги;

-         організовувати розвивальний простір для ознайомлення дітей із правами та обов’язками людини в демократичному суспільстві;

-         створювати умови для набуття дітьми соціального досвіду;

-         підтримувати ініціативи дітей щодо участі в різних видах діяльності;

-         надавати можливість прийняття рішення щодо власної участі в розв’язанні питань життя групи;

-         забезпечувати усвідомлення дітьми своєї індивідуальності, унікальності та цінності для колективу;

-         підтримувати дітей, коли вони ініціюють взаємодію, висловлюють свої думки, демонструють товариські стосунки;

-          говорити про норми взаємодії між людьми та пропонувати дітям розробляти такі норми і правила разом;

-         допомагати вихованцям установлювати власні межі, поважати межі інших, знаходити шляхи розв’язання конфліктних ситуацій; запобігати проявам булінгу, зупиняти їх;

-         сприяти формуванню лідерських якостей;

-         взаємодіяти з батьками;

-          стимулювати батьків до спільного прийняття рішень, що стосуються роботи дошкільного закладу, групи, наприклад, спільної організації

заходів, у яких беруть участь діти, тощо.

Демократичний устрій освітнього простору передбачає:

ü участь усіх учасників освітнього процесу у створенні норм, правил, рутин спільного життя;

ü відкритість прийнятих рішень;

ü наявність різноманітних колективних творчих справ і проєктів, які створюють умови для самовираження, самореалізації, прояву індивідуальності кожної дитини.