"Що таке дудлінг та чим він корисний"

 КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я»

    Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, всебічного розвитку особистості. Для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку, ціннісне ставлення до себе, свого образу «Я».

     Ця парадигма сучасної освіти яскраво відображена в державних документах, а саме: Законах України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Національній доктрині розвитку освіти», «Базовому компоненті дошкільної освіти» (нової редакції) та ін.

      Педагогічний процес з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у дітей дошкільного віку передбачає розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в загальній системі роботи мають бути віддані освітній діяльності. Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості. Дитина, у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності, намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування. Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих; прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню у повсякденне життя.

     Для досягнення мети необхідно спрямувати освітній процес на виконання наступних завдань:

Систематизувати знання дітей про:

• фізичну сферу здоров’я (будову тіла, функції органів тіла, засоби збереження здоров’я тощо);

•    психічну сферу здоров’я (почуття та емоції, керівництво ними);

• соціальну сферу здоров’я (залежність стану здоров’я від умов життя; правила поведінки в суспільстві; негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я тощо).

Сформувати вміння (навички):

•   у фізичній сфері здоров’я: самостійно піклуватися про власне здоров’я, орієнтуватися у показниках свого фізичного стану, використовувати знання про функції органів тіла в різних видах діяльності;

•   у психічній сфері здоров’я: зосереджуватися на приємних спогадах, використовувати їх для покращання настрою, контролювати негативні емоції;

•   у соціальній сфері здоров’я:  оцінювати життєві ситуації, прогнозувати результати діяльності, наслідки поведінки, безконфліктно спілкуватися, піклуватися про хворих, з повагою ставитися до здорових.

Розвинути установки до:

•    самостійного виконання оздоровчих процедур;

•    прояву позитивних емоцій у процесі здоров’я творчої діяльності;

•   дотримання здорового способу життя.

     Одним із актуальних завдань у практиці роботи ЗДО є забезпечення кваліфікованої допомоги у наданні дітям знань про основи здоров’я, виробленні навичок збереження, зміцнення і відновлення фізичного, психічного і соціального здоров’я дітей. Важлива місія у цій діяльності належить вихователям. 

    Великий педагог В. Сухомлинський з цього приводу писав: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили…».

     Освітній процес з формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я педагогам доцільно будувати на таких принципах:

• науковості (усі відомості, що пропонуються дошкільникам, повинні ґрунтуватися на науковому фактичному матеріалі);
• доступності (наукова інформація має бути адаптована до сприймання дітьми дошкільного віку, логічно структурована);
• наочності (інформацію, що надається дітям, доцільно супроводжувати демонстрацією наочного матеріалу, проведенням дослідів, прикладами з життя дітей, літературних джерел, використанням художнього образного слова тощо);
• системності (нові знання повинні базуватися на загальних знаннях, які вже мають діти, сприяти формуванню в дошкільників уявлень і понять щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я);
• урахування індивідуальних особливостей дітей (обов’язково враховувати індивідуальні можливості особистості);
• активності особистості (теоретичні знання доцільно закріплювати в практичній діяльності, створивши умови для самостійного пошуку дітьми фактичного матеріалу щодо формування складових здоров’я).

     Для формування компетенції дітей у сфері фізичного здоров’я необхідно щоденно планувати і проводити освітню роботу, використовуючи дидактичні ігри, посібники, художні та фольклорні твори, ілюстрації. Створювати умови для самостійного визначення дітьми функцій органів тіла, а саме: проводити досліди, експерименти, пропонувати для виконання проблемні завдання відповідно до теми, що вивчається. Під час виконання вихованцями гігієнічних і загартувальних процедур, у ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Лікарня”, „Перукарня” закріплювати назви органів тіла і правила догляду за ними. Необхідно спонукати дітей встановлювати зв’язок між станом окремих органів тіла і загальним самопочуттям, робити висновки щодо доцільності дотримання здоров’язберігаючого стилю поведінки.

     Кожні два тижні доцільно оновлювати комплекс вправ із коригувальної гімнастики та проводити її з дітьми з метою формування правильної постави, зміцнення стоп, м’язів тіла. Постійно спонукати дошкільників контролювати поставу в однолітків та рідних, пояснювати вплив постави на стан внутрішніх органів людини. У процесі спілкування доводити вихованцям доречність щоденного виконання фізичних вправ і дотримання рухового режиму, розкривати їх роль у розвитку організму дитини. Підтримувати бажання дошкільників організовувати рухливі ігри, придумувати власні загальнорозвивальні вправи. Спонукати слабоактивних дітей включатися в ігри, розваги.

      Дошкільників слід привчати до самостійного виконання загартувальних процедур (миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо), пропонувати виконувати їх з членами родини.

 

 Форми роботи, методи та прийоми подачі знань про традиції українського народу, ефективність їх використання

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним краєм  можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Метою освітньо-виховного процесу  в ЗДО є  створення таких умов виховання і гуманітарної освіти, у яких духовний, моральний, естетичний, патріотичний  розвиток дошкільнят здійснювався у процесі освоєння   знань. Завдяки звернення до особливостей культури та побуту, діти усвідомлюють свою приналежність  до культурно-природного середовища, розуміють міру своєї громадянської відповідальності до її збереження і відтворення.

 Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

1.  Ознайомлення дошкільнят з рідним краєм повинно природно „входити” в цілісний освітній процес, що будується на фоні краєзнавчого матеріалу.

2.                 Введення краєзнавчого матеріалу в роботу з дітьми з врахуванням принципу поступового переходу від більш близького дитині, особистісно значущого, до більш віддаленого від дитини – культурно-історичних фактів.

3. Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті краю, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

4. Розвиток музейної педагогіки, що надає можливість дитині налагодити діалог з культурним надбанням минувшини та сьогодення.

5. Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного краю, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

 6. Залучення дітей до участі в народних святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. 

7. Вибір методів ознайомлення дітей з рідним краєм, що перш за все підвищують їх пізнавальну та емоційну активність.

8. Створення відповідного розвивального середовища в групі та ЗДО, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

9. Організація роботи з батьками під девізом: їх знання та любов до рідного міста повинні передаватися дітям.

Форми роботи з дітьми дошкільного віку

І. Заняття:    

-    інтегровані

-    комплексні

-    ігри – заняття

-    заняття – бесіди

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним краєм, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне:

1. Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

2. Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

3. Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

4. Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

ІІ. Екскурсії:

-   по вулиці, на якій розташовано ЗДО, до адміністративних будівель, шкіл, до бібліотеки  архітектурних пам’яток, парків, музеїв, на підприємства, в магазини, аптеки, лікарні  та ін..;

ІІІ. Ігри:

-   дидактичні;

-     рухливі;

-    інтерактивні;

-    ігри – піктограми – «Поведінка в парку», «На вулицях міста».

ІV.  Зустрічі з цікавими людьми ( поетами, композиторами, вчителями, представниками різних професій).

V.   Проведення та участь  у різноманітних святах та розвагах :

День міста; День знань; спортивні розваги, та ін..

VI.  Виготовлення плакатів, краєзнавчих куточків  про рідне місто, його природу, місця відпочинку дітей тощо.

VII.  Виставки народно – прикладного мистецтва рідного краю.

 

 КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«Проводимо рухливі ігри в обмеженому просторі»

Дошкільникам шкідливо довго перебувати в статичному положенні. Проте останнім часом діти часто змушені залишатися в обмеженому просторі через різні причини: пандемія, несприятливі погодні умови, надзвичайні стани тощо. В таких обставинах у пригоді стануть рухливі ігри, які можна проводити в груповій кімнаті чи будь-якому іншому приміщенні.

Особливості рухливих ігор

         Рухлива гра — основний засіб збагачення рухового досвіду дітей. Вона допомагає задовольняти потреби в руховій активності навіть в умовах обмеженого простору. Рухливі ігри впливають як на фізичний, так і на інтелектуальний розвиток дітей. Адже при будь-якому русі тренуються м’язи та мозок дитини. У рухливій грі збагачується мовленнєва активність і вміння стримувати себе.

         Гра навчає діяти в колективі, домовлятись одне з одним, ділитись іграшками. У кожній рухливій грі дітям необхідні елементарні вміння орієнтуватись у просторі: не наштовхуватись одне на одного, не відставати, знаходити своє місце, узгоджувати свої дії із зусиллями інших дітей. Спільні ігрові дії зумовлюють загальні радісні емоції, розвивають емпатію, зміцнюють взаємини між дітьми й дорослими.

Вимоги до організації

         Рухливі ігри різноманітні і за змістом, і за рівнем фізичного навантаження. Та не всі ігри однаково подобаються дітям. Тому, коли добираєте ігри для своїх вихованців, ураховуйте їхній рівень оволодіння конкретними видами рухів, температуру повітря, місце проведення гри тощо. А також не забувайте чергувати ігри різного ступеня рухливості. Розгляньмо, як добирати й проводити ігри для дітей різного віку.

Молодший дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри з нескладним змістом та обов’язковим чергуванням руху та відпочинку. Ігри мають містити одне-два прості правила та не більше трьох ролей.

Як керувати грою. Головне завдання — стимулювати рухову активність і створювати радісний настрій. Коли розучуєте нову гру з дітьми, зосередьте увагу на регулюванні рухів дітей. Згодом, коли вони засвоять гру, надавайте дітям більше самостійності та заохочуйте виконувати роль ведучого.

Підсумок гри — короткий та оптимістичний, з позитивною оцінкою всіх дітей.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 10 с.

Кількість повторів гри — 3—5 разів.

Тривалість гри — 6—8 хв

Середній дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри з елементами змагання (індивідуальними та колективними), ігри-атракціони.

Як керувати грою. Коли діти грають уперше, роль ведучого виконує вихователь. Стежте, щоб діти дотримували правил і діяли відповідно до поставлених рухових завдань.

Підсумок гри — загальний позитивний. Зверніть особливу увагу на дітей, які правильно виконували правила та рухові дії.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 15—20 с.

Кількість повторів гри — 3—5 разів.

Тривалість гри — 8—10 хв

Старший дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри-естафети, спортивні ігри. В іграх використовуйте кидання та ловлення м’ячів, стрибки. Також пропонуйте дітям малорухливі ігри, які містять елементи командної взаємодії. В іграх може бути до чотирьох ролей, які розподіляють між усіма дітьми.

Як керувати грою. Перш ніж пояснювати нову гру, повторіть разом з дітьми найскладніші рухи. Використовуйте під час ігор команди та умовні сигнали. Робіть зауваження дітям, які порушують правила гри.

Підсумок гри — диференційована оцінка. Відмітьте тих, хто виявив спритність, швидкість, дотримував правил; назвіть тих, хто їх порушував. Проаналізуйте разом з дітьми, як їм вдалося досягнути успіху в грі, що допомагало чи заважало під час гри тощо.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 20—30 с.

Кількість повторів гри — 4—6 разів.

Тривалість гри — 10—12 хв

          "Скарбничка педагогічних термінів 

"Громадянське виховання"

        Патріотичне виховання дошкільників — це невіддільна складова усього освітнього процесу в дитячому садку. Формування національної свідомості та громадської відповідальності починається з раннього віку і триває протягом усього життя. Виховати патріота — ось яке завдання постає перед педагогами. Що вкладається в це поняття та які інструменти можна застосувати?

Принципи та завдання патріотичного виховання дошкільників

Патріот — це людина, яка любить свою Батьківщину, прагне бути відданою її народу, готова відстоювати чесноти, характерні українській ментальності: товариськість, повагу до традицій, високодуховність тощо. Прищеплення цих цінностей починається в сім’ї і продовжується у дитячому садку, де закладається  фундамент знань та громадських поглядів.

Патріотичне виховання в ЗДО реалізується відповідно до чинних програм і ґрунтується на таких принципах:

Природовідповідність	Враховуйте вік, релігійну приналежність, особливості фізичного та психологічного розвитку дітей
Культуровідповідність	Формуйте патріотизм на основі кращих культурних надбань держави
Етнізація	Гармонічно доповнюйте форми роботи етнічним компонентом
Гуманізм	Висловлюйте повагу до особистості дитини, її інтересів, прав та запитів. Формуйте людяність, доброзичливість, толерантне ставлення до інших. Допоможіть дітям сформувати уявлення про відносність добра і зла за допомогою казки. Саме через казку діти зможуть сприйняти складну тему. Ці засади були бзовими у Сухомлинського
Демократизм	Зберігайте партнерство, визнаючи право учасників виховного процесу мати власну думку
Інтегративность	Враховуйте педагогічні вимоги сім’ї, школи та суспільства. Залучайте до роботи батьків
Безперервність	Забезпечуйте цілісність та наступність патріотичного виховання, систематизуючи знання. Формуйте потребу в національному самоусвідомленні вихованців

 Виходячи з семи основних принципів перед педагогом постають завдання національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку:

• створювати уявлення про соціальну взаємодію людей
• виховувати любов до своєї родини, країни, та людства в цілому
• формувати ціннісне ставлення до історії України, її культури, традицій, символів та мови
• виховувати почуття гідності
• навчати правил культури поведінки
• виховувати толерантне ставлення до представників нацменшин
• заохочувати дбати про культуру та екологію України.

Напрями патріотичного виховання в ЗДО

Почуття патріотизму та національної гідності формуються на основі інтересу дітей до власного оточення. Дорослі впливають на дитину вчинками, поглядами та моделлю поведінки, адже в ранньому віці малюк спершу фіксує емоційне ставлення, а вже потім засвоює певні знання.

Організуйте роботу у закладі дошкільної освіти за різними напрямами, щоб позитивно вплинути на процес становлення особистості-патріота.

Напрями патріотичного виховання:

• Сім’я, родина, родовід та рідний край
• Традиції, звичаї та культурні явища народу
• Історія України, державні символи
• Суспільні явища, довколишній світ

Сім’я та краєзнавство

Дитинна має знати своє походження та історію роду. Засвоїти ці знання допоможе дерево родоводу, в якому чітко прослідковуються родинні зв’язки. Дізнавшись, ким були пращури і чого вони досягли, діти намагатимуться наслідувати їх. Це створить атмосферу причетності до спільної справи, в даному випадку – розвитку України.

Дошкільнята молодшої групи повинні знати назву малої батьківщини (міста чи села) і мати загальне уявлення про Україну. У старшій групі — називати визначні місця, знати столицю країни, мати уявлення про походження свого села чи міста.

«Територіальний» підхід у вихованні патріотичних почуттів здійснюється за принципом «від найменшого — до найбільшого». Сформувавши уявлення про рідну вулицю, село, район і місто дитина цілісно сприйме свою країну.

Народознавство

Вивчення традицій, звичаїв, культури є важливим напрямом національно-патріотичного виховання в закладі дошкільної освіти.

Ознайомте вихованців з культурними надбаннями та цінностями українців, пояснюючи зв'язок минулого та майбутнього. Народні традиції закладають смаки, погляди та норми поведінки, характерні українському народу (гостинність, шанування старших, піклування про менших). Вивчаючи їх, дитина зможе ідентифікувати себе за національною приналежністю, відчути українцем.

Довколишній світ та суспільство

Патріотичне виховання в ДНЗ невіддільно пов’язане з уявленням дитини про довколишній світ. Для формування громадської позиції слід накопичувати знання про життя навколо, доповнюючи їх враженнями й моральними оцінками.

Уявлення дошкільників про суспільство формується двома шляхами:

• індивідуально, природно — під впливом щоденних подій, ситуацій, різноманітності життя;
• комплексно, цілеспрямовано — під час систематизованого освітньо-виховного процесу.

Перший шлях збагачує яскравими емоціями, а другий — узагальнює враження та наштовхує на підсумки.

Ознайомлюйте дітей з довколишнім світом, обираючи цікаві та ефективні форми роботи — екскурсії, спостереження, заняття з розвитку мовлення. Звертайте особливу увагу на власний досвід вихованців. Образи, які на життєвій основі створила їх уява, допоможуть дітям швидко зорієнтуватися в знайомих уявленнях і усвідомити нові.

Показником рівня сформованості патріотичних почуттів є ставлення дітей до суспільних подій та процесів.

Історія держави, символи

Знайомитись з основними історичними подіями дитина починає ще змалечку. Слідкуйте за тим, або інформація не була викривленою, адже кожна деталь має значення.

Наприклад, суттєва різниця є в таких назвах події як Велика вітчизняна війна та Друга світова війна. Від вашого ставлення до історичних фактів залежить якість патріотичного виховання.

Поясніть дітям, що таке символи, навіщо вони потрібні та що в собі несуть. Використовуйте символи на кожному занятті, поглиблюючи та розширюючи знання про них.

Орієнтовні теми для занять

• Подорожуємо рідним краєм
• Мій рідний дім
• Природа моєї країни
• Видатні особистості нашого краю
• Легенди та повір’я
• Національний одяг
• Народна вишивка
• Рушник
• Народні ігри та забави
• Наша мова калинова
• Календарно-обрядові традиції
• Українська кухня
• Що для українця хліб
• Народний календар
• Державні символи України
• Символи нашого народу
• Народні свята
• Визначні дати
• Важливі історичні події
• Що значить твоє ім’я?
• Українській оберіг
• Мій край – моя гордість!

 Методичні рекомендації щодо організації

роботи з дітьми з основ безпеки життєдіяльності

Основні напрями роботи з БЖД:

1.     Формувати у дітей розуміння цінності власного життя та здоров’я.

2.     Формувати у дітей уявлення про стихійні природні явища, як-то: землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град тощо, ознайомити дітей природою, характерними ознаками, негативними наслідками.

3.     Виховувати в дітей відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, навчання правил протипожежної безпеки, вміння швидко і правильно знаходити вихід з небезпечної ситуації.

4.     Навчити дітей обережно поводитись з ліками та хімічними  речовинами, побутовою хімією.

5.     Формувати в дітей уявлення про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати в природі набуті знання.

6.     Виховувати вміння надати собі та іншим потерпілим допомогу на випадок травмування, свідомо виконувати правила поведінки на вулиці, під час зустрічі з незнайомцями, у надзвичайних ситуаціях.

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням трьох основних чинників:

1.     Крім навчання правил безпечної поведінки потрібно навчити їх бути обачними, вміти орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

2.     Проводити роботу з батьками, бо максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться в трьох напрямках:

дитсадок – діти – батьки.

3.     Під час проведення роботи з БЖД слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість.

    Тому неприпустимо застосовувати так звану “шокову” терапію з акцентуванням на страшні наслідки пожежі, повені і т.п.

   Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

Також потрібно враховувати вік дітей готовність дітей до сприйняття відповідної інформації.

Організовуючи роботу з навчання дітей основ БЖД вихователь повинен дотримуватись таких принципів:

1.     Принцип системності. Робота проводиться протягом всього дня, а не тільки на занятті, а далі – забули.

2.     Принцип сезонності, особливо  дитина і природа:

стихійні явища;

ознайомлення з грибами, отруйними ягодами, рослинами;

зимою – властивості снігу;

у спеку – тепловий, сонячний удар, пожежа;

3.     Принцип врахування умов села і міста.

       Сільським – як вести себе у місті.

       Міським дітям розповідати, як поводитись із свійськими тваринами, в лісі, на городі.

4.     Принцип доступності, врахування віку дітей.

5.     Принцип інтеграції, тобто пізнавальна робота з даного питання повинна поєднувати всі розділи програми (ознайомлення з довкіллям,

ознайомлення з природою, художня література, фізичний розвиток, образотворча діяльність, екологічне та валеологічне виховання.

       Дітям середньої групи необхідно розповісти про властивості вогню, про наслідки необачного поводження з ним. Оскільки дітям цього віку властиві наочно-дійові та наочно-образні форми мислення, можна такі заняття проводити, спостерігаючи за роботою кухаря на робочому місці.

       Розширювати знання дітей  старшої групи:

      Правила пожежної безпеки:  слід навчити дітей правильно користуватись телефоном, ввічливо і лаконічно розмовляти по телефону, знати телефони –101, 102, 103, вміти чітко повідомляти необхідну інформацію.

     Пізнавальна діяльність також має включати й елементарні знання про вулицю, правила дорожнього руху, безпечної поведінки на вулиці, які систематично закріплюються й доповнюються батьками і вихователями.

     Проводячи роботу з розділу “Ознайомлення з природою” педагогам слід познайомити дітей з правилами безпечної поведінки в природі, під час взаємодії з тваринами, комахами, зміями; рослинами – отруйні рослини, плоди та гриби.

     Спостерігаючи за роботою дорослих – няні, мами, двірника слід познайомити дітей з миючими засобами та безпечну поведінку з ними.

     Ознайомлюючи з працею лікаря – дати знання про  ліки та медпрепарати.

       Дитині щодня доводиться зустрічатися з різними людьми. Завдання вихователя – дати дітям поняття, що люди бувають рідні, близькі і чужі.

     Вчити правил ввічливої, але обачної поведінки при контактах з незнайомими людьми.

     Дати уявлення про безпечні та небезпечні іграшки та ігри.

     Про те, як поводитись з живою природою, щоб не завдавати собі та їй шкоди (тварини, гриби,  отруйні рослини).

     Навчально-пізнавальна діяльність з даного виду роботи має бути інтегрованою, поєднувати різні розділи програми:

      “Фізичний розвиток”, ”Ознайомлення з довкіллям”, “Ознайомлення з природою”, “Художньо-естетичний розвиток” – образотворча діяльність, художня література.

ФОРМИ РОБОТИ з дітьми:

     Розширення уявлень дітей про небезпечні предмети, явища, ситуації повинно відбуватися не лише на інформативному, а й на емоційно-чуттєвому рівні. Найефективніший засіб – художнє слово.

     Дітям не подобаються моралізаторські застереження щодо правил  безпечної поведінки. Художнє слово набагато ефективніше       активізує дитячу пам’ять, увагу, мислення.

     Використання ІКТ – ефективний метод проведення роботи з даного напряму.

     Використання  наочності також стане  в нагоді педагогам.

     Використання спеціальних іграшок та дидактичних ігор.

     Ігри-драматизації, які розігруються за мотивами казок, оповідань чи проблемних ситуацій.

     Надзвичайно ефективним та корисним є фізкультурно-оздоровча робота – організація Днів здоров’я, спортивних свят та розваг. Тут дитина сама стає учасником дійства, доходить власних висновків, формує для себе певні настанови.

     „Тиждень безпеки дитини” в ЗДО. Готуючись до такого тижня, вихователі спочатку складають план заходів на цілий день. 

Це можуть бути такі форми роботи з дітьми:

тематичні заняття;

дидактичні, сюжетні, театралізовані, конструктивно-будівельні ігри та ігри з елементами безпеки життя;

конкурси, проведення різних видів театру;

естафети, змагання;

екскурсії та прогулянки;

читання художніх творів відповідної тематики;

моделювання правильної поведінки;

аналіз небезпечних ситуацій;

перегляд діапозитивів, діафільмів.

     Наприкінці „Тижня безпеки” в групах доцільно провести бесіди з дітьми з метою з’ясування, що особливо сподобалося і запам’яталося.

Організація роботи з батьками.

     Основною умовою навчання правил БЖД є наявність позитивного прикладу з боку дорослих. Тому вихователям необхідно приділити особливу увагу роботі з батьками і переконати їх, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо близькі і дорослі самі його не завжди виконують. Розбіжності у вимогах до дитини з боку ЗДО та батьків можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження і навіть агресію.

     Основні напрямки роботи з батьками:

Ознайомити батьків з правилами особистої безпеки та правилами поведінки в різних екстремальних ситуаціях;

Інформувати батьків про те, як створити максимально безпечні умови перебування дитини вдома, на подвір’ї, на відпочинку.

Ознайомлення батьків з роботою ЗДО з проблеми БЖД дитини та результатами навчання і виховання дітей.

Залучення батьків до навчально-виховного процесу ЗДО.

Шляхом  :

Оформлення тематичної папки-пересувки (давати додому для ознайомлення);

Проведення батьківських зборів на дану тему;

Статті в батьківському осередку;

Індивідуальні та групові консультації;

Запрошення батьків відвідати „Тиждень безпеки” в ЗДО.

 МІНІ-БРИФІНГ

"КОНСОЛІДАЦІЯ СПІВПРАЦІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ"