МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

    "ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІТНЬОГО    

       ОЗДОРОВЛЕННЯ В ЗДО"

    Літо для дошкільнят – це час для реалізації мрій, активних ігор, появи нових друзів. Для вихователів ЗДО літо – це відповідальна пора. Адже необхідно створити належні умови, щоб реалізувались дитячі мрії, з’явились нові яскраві враження, малюки зміцніли, засмагли, відпочили , а ще – дізналися багато нового.
Тому діяльність закладу у літній період спрямовується на організацію змістовного, різноманітного буття з метою оздоровлення дітей, забезпечення їхнього активного відпочинку, закріплення, уточнення, розширення запасу набутих упродовж навчального року знань через різні види дитячої діяльності: рухової, ігрової, пізнавальної, комунікативно – мовленнєвої, художньої, предметно-практичної тощо.

Організація літнього оздоровлення дітей

    Роботу з дітьми влітку прийнято називати оздоровчою. Цим визначається її основна мета і завдання. Важливо всесторонньо використати сприятливі для зміцнення здоров’я дітей умови літнього часу і домогтися того, щоб кожна дитина зміцніла і загартувалася. Успіх літньої роботи визначається перш за все тим, наскільки своєчасно підготувався до неї колектив закладу. Дуже важливо при підготовці до літа з’ясувати, хто із вихованців проведе все літо чи частину його разом зі своїми батьками і не буде тимчасово відвідувати дитячий садок.

    Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей, а саме: максимальне перебування дітей на свіжому повітрі, відповідну вікові тривалість сну та інших видів відпочинку, достатню рухову активність. Усе це забезпечується під час організа­ції різноманітної діяльності дітей, дозвілля та розваг, прогулянок та екскурсій у природу. 

    Важливим в режимі дня є виконання комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів: щоденна ранкова гімнастика та гімнастка після сну, фізкультурні заняття, екскурсії по екологічні стежині на території закладу, розваги, фізкультурні свята.

        Влітку особливого значення надається грі, як основній формі організації всього життя дітей. Протягом літнього дня діти потребують того, щоб їх об’єднували для колективних занять, повторення і закріплення знань, отриманих дітьми протягом навчального року, проводиться в повсякденному житті, в різноманітних іграх.
        Окремі види роботи з дітьми такі як, наприклад, праця і спостереження в природі, ознайомлення з оточуючим в літніх умовах стають значно різноманітнішими. Необхідно використовувати сприятливі погодні умови літа для цікавих прогулянок, щоб показати дітям те, що вони не можуть побачити в інші сезони – сільськогосподарську працю дорослих і ін. 

        Влітку у дітей підвищується потреба у воді. Для пиття повинна бути завжди приготована свіжа кип’ячена вода. На прогулянку помічники вихователя виносять чайник і чашки з водою за потребою. Для прийому їжї діти повинні сідати за стіл в спокійному стані, тоді їжа краще буде засвоюватися організмом. Перед обідом потрібно дати дітям можливість відпочити в затінку і не допускати шумних ігор і занять, особливо на сонці.
        Велике значення для зміцнення здоров’я, нервової системи дітей має сон. Тривалість денного сну збільшується. Після сну діти почувають себе бадьорими, активними. В спекотні дні дітей слід вкривати простирадлом, в прохолодні дні – поверх простирадла накинути байкову ковдру.
        Значний час протягом дня відводиться на гігієнічний догляд за дітьми і роботу, пов’язану з вихованням у них гігієнічних навичок. Ретельний догляд за дітьми – основна умова охорони їх від захворювань. Перш за все потрібно слідкувати за чистотою рук. Дітей потрібно привчити мити руки після забруднення і після користування туалетом. Миття ніг проводиться влітку перед обідом. Маленьким дітям миють ноги дорослі, а діти середньої і старшої групи привчаються робити це самостійно.

    Літній період, особливо сприятливий для початку загартування дитячого організму, як у повсякденному житті, так і спеціально організованого (повітряні, сонячні ванни, водні процедури, дозований біг, ходіння босоніж тощо), впровадження нових лікувально-профілактичних заходів. У всіх групах влітку проводяться повітряні ванни, сонячні ванни і загартування водою. Повітряні ванни особливо ефективні якщо вони проводяться в русі. Щоб діти не втомилися вправи великої рухливості повинні чергуватись із спокійними.
Голова дитини повинна бути закрита хустинкою або панамою. Але слід не забувати, що влітку збільшується ризик: перегрівання, сонячних опіків, зниження апетиту в спекотні дні, небезпека шлунково-кишкових захворювань, травм.
Завдання дитячого садка – в повній мірі використовувати, сприятливі для зміцнення здоров’я і фізичного розвитку дітей умови і застерегти вихованців від можливих небезпек. Ці завдання успішно вирішуються спільними зусиллями педагогічного, медичного і обслуговуючого персоналу дитячого садка.

    Літо – пора загартування. Адже перебування дитини на свіжому повітрі 2,5 – 3 години забезпечує організм добовою нормою вітаміну D. Найкращий час для сонячних ванн з 9 до 11 години або з 16 до 18 години. Але варто дотримуватися принципів дозованого перебування на сонці.

Правильне загартовування має певні принципи і цілі

Принципи загартовування дітей:

·        1. Слід враховувати вік дитини, його фізичні та психічні особливості.

· 2. Послідовність. Процедури загартовування потрібно проводити послідовно, поступово збільшувати час процедур і навантаження на організм

·       3. Систематичність. Цей принцип нагадує, що загартовування мають свій режим

·   4. Загартовування необхідно проводити тільки при позитивній реакції малюка. Не можна, щоб дитина боялась таких процедур, або проводити їх насильно.

Цілі загартовування:

·         Зміцнює імунну систему

·         Тримає тіло в тонусі

·         Зміцнює серцево-судинну систему

·         Підвищує настрій дитини, позитивно впливає на психіку.

В залежності від того, за допомогою яких ресурсів відбувається загартовування, існує кілька методів:

·         Повітряні загартовування

·         Сонячні загартовування

·         Водні загартовування

·         Влітку зручно поєднувати ігри з загартовуванням. Це дозволить дитині полюбити подібні процедури

·         У літній період зручно поєднувати загартовування з масажем і вправами

·         Навіть влітку таких процедур необхідно в міру. Не можна допускати перегрівання чи переохолодження малюка

Повітряне загартовування дітей. Що вона має на увазі?

·         Загартовування повітрям вважається найбільш природним. Його можна проводити навіть для дітей самого раннього віку

·         Повітряне загартовування відбувається навіть несвідомо: під час прогулянок з дитиною, провітрювання приміщення

·         Особливо ретельно слід провітрювати кімнати після сну і перед. Температура кімнат повинна бути 22-23 градуси

Загартовування дітей сонцем: як правильно здійснювати цей метод загартовування?

·         Сонячні ванни рекомендується проводити в головному уборі світлого кольору

·         Безпечне час сонячної активності – до 11 ранку і після 16 вечора

·         Сонячні ванни краще приймати за 2 години після їжі

·         Якщо у дитини є великі родимки або пігментні плями, їх слід закрити від сонця

·         Сонячні ванни рекомендується проводити при температурі повітря від 18 градусів

·         Підвищувати час сонячних ванн потрібно поступово

·         Слід звертати увагу на самопочуття дитини. Якщо дитину нудить, паморочиться голова, то слід негайно припинити процедуру

·         При проведенні сонячних ванн, потрібно пити достатньо рідини

Водні процедури загартовування

Водні загартовування вважаються найбільш дієвими. Їх дуже люблять діти, особливо в літню пору року.  Водні загартовування повинні вводитися поступово. 

 КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

"5 методів самоменеджменту для планування роботи вихователя"

Робота вихователя — це динамічний і багатогранний процес, що вимагає постійного планування, адаптації та вміння ефективно використовувати час. Успішний самоменеджмент є ключем до зниження стресу, підвищення продуктивності та, як наслідок, покращення якості освітнього процесу. Ось п'ять ефективних методів самоменеджменту, які допоможуть вихователю оптимізувати свою роботу.

1. Матриця Ейзенхауера: Принцип "Важливо/Терміново"

Матриця Ейзенхауера допомагає розрізняти завдання за їхньою важливістю та терміновістю. Розділіть усі свої завдання на чотири категорії:

• Важливі та термінові: Ці завдання потребують негайного виконання (наприклад, підготовка до термінової наради, вирішення конфлікту між дітьми).
• Важливі, але не термінові: Це завдання, які є ключовими для досягнення довгострокових цілей, але не вимагають негайної реакції (наприклад, планування тематичних тижнів, розробка нових дидактичних матеріалів). Саме на цих завданнях варто зосередитися найбільше.
• Неважливі, але термінові: Ці завдання можуть відволікати та створювати ілюзію зайнятості. Їх можна делегувати, якщо є така можливість, або звести до мінімуму (наприклад, відповіді на деякі електронні листи, участь у незначних заходах).
• Неважливі та не термінові: Завдання, які варто виключити або відкласти на потім (наприклад, перегляд нерелевантної інформації в інтернеті, надмірне спілкування на відволікаючі теми).

Використання цієї матриці дозволить вам чітко розставити пріоритети та зосередитися на найважливіших аспектах роботи.

2. Метод "Помідоро": Фокус на коротких інтервалах

Метод "Помідоро" передбачає розбиття робочого часу на 25-хвилинні інтервали, так звані "помідори", з короткими перервами між ними.

1. Виберіть завдання: Зосередьтеся на одному завданні.
2. Працюйте 25 хвилин: Встановіть таймер і працюйте над завданням без відволікань.
3. Коротка перерва (5 хвилин): Після кожного "помідора" робіть коротку перерву, щоб відпочити.
4. Довга перерва (15-30 хвилин): Після чотирьох "помідорів" зробіть довгу перерву.

Цей метод допомагає підтримувати високий рівень концентрації, запобігає вигоранню та дозволяє ефективно працювати навіть над складними завданнями. Для вихователя це може означати фокусування на одному виді діяльності з дітьми, потім коротка перерва для переключення уваги, а потім наступний вид діяльності.

3. Техніка "З'їж жабу": Починайте з найскладнішого

Цей метод ґрунтується на ідеї, що якщо ви з'їсте "жабу" (тобто виконаєте найскладніше або найменш приємне завдання) зранку, то решта дня буде здаватися легшою.

Оберіть одне найважче або найбільш обтяжливе завдання, яке ви відкладаєте, і виконайте його першим. Це не лише зніме з вас психологічний тягар, але й додасть мотивації для виконання інших завдань. Для вихователя це може бути написання складного звіту, розробка плану заходів, що вимагає багато часу та зусиль, або вирішення проблемного питання з батьками.

4. Принцип Парето (Правило 80/20): Визначте ключові дії

Принцип Парето стверджує, що 80% результатів походять від 20% зусиль. Застосовуючи це правило до своєї роботи, вихователь може визначити, які 20% завдань приносять 80% найважливіших результатів.

• Проаналізуйте свою діяльність: Визначте, які види діяльності мають найбільший вплив на розвиток дітей, взаємодію з батьками та загальну ефективність освітнього процесу.
• Зосередьтеся на ключових діях: Спрямуйте свою енергію на ці 20% найважливіших завдань, мінімізуючи витрати часу на менш значущі справи. Це може бути, наприклад, якісне планування занять, індивідуальна робота з дітьми, яка потребує особливої уваги, або побудова ефективної комунікації з батьками.

5. Планування "зверху вниз": Від глобального до детального

Цей підхід передбачає планування від загальних цілей до конкретних кроків.

• Визначте довгострокові цілі: Якими ви бачите результати своєї роботи через рік, півроку? (наприклад, підвищення рівня розвитку певних навичок у дітей, покращення взаємодії в групі).
• Розбийте на проміжні етапи: Сформулюйте цілі на місяць, тиждень.
• Деталізуйте щоденні завдання: На основі місячних і тижневих планів створіть детальний план на кожен день.

Такий підхід дозволяє бачити повну картину, тримати в полі зору глобальні цілі та послідовно рухатися до їх досягнення, уникаючи хаосу та розгубленості. Вихователь може спочатку визначити річні навчальні цілі, потім розбити їх на семестрові та місячні теми, а потім вже планувати конкретні заняття та активності на кожен день.

---

Застосування цих методів самоменеджменту допоможе вихователю не лише ефективніше планувати свою роботу, а й значно покращити якість освітнього процесу, зберігаючи при цьому власні ресурси та мінімізуючи вигорання. Експериментуйте з цими техніками, щоб знайти ті, які найкраще підходять саме вам і вашому стилю роботи!

 

"Ігрова діяльність дошкільників: 

сучасний формат"

Якщо дитина вміє організовувати гру та ігрову взаємодію, то накопичує на майбутнє добрий потенціал ініціативності, лідерства, винахідливості. 

     Аби організувати і провести будь-яку гру з дітьми, необхідно:

 -ураховувати їхні вікові особливості, особливо процеси сприймання і засвоєння інформації; 

-потреби й цінності;  

-закономірності поведінки й комунікації у групі. 

     Окрім того, вихователь має вміти: 

-доцільно організовувати ігровий простір та всі його компоненти;

-добирати ресурси для реалізації гри; 

-бути готовим до ефективного розв’язання непередбачуваних ігрових і поведінкових ситуацій. 

Будь-яка гра містить декілька етапів:

цілепокладання — ставите мету гри, визначаєте комплекс завдань для її досягнення;

проєктування — передбачаєте ланцюжок подій у розвитку гри, вибудовуєте дії, що відповідатимуть етапам гри;

реалізація — досягаєте поставленої мети аналізування результатів — підбиваєте підсумки разом із дітьми та аналізуєте ефективність власного керівництва.

Під час рефлексії з’ясуйте для себе ефективність педагогічного керівництва грою: 

чого вдалося досягти, а чого — ні;

що вдалося ліпше і чому;

які були цікаві знахідки;

яких помилок припустилися і як уникнути їх надалі тощо.

 Організація і проведення "Тижня безпеки дитини" в ЗДО

        Головна його мета - практично закріпити у пам'яті дітей зміст сказаного та показаного педагогом упродовж навчального року. 

Традиційно «Тиждень безпеки дитини» проводиться у квітні-травні місяці. Але підготовку до його проведення слід розпочинати за місяць наперед. 

За своєю структурою «Тиждень безпеки дитини» має підготовчий період та період безпосереднього проведення тижня.

     Протягом проведення «Тижня безпеки дитини»  робота спрямовується у трьох напрямках:

v робота з працівниками ЗДО;

v робота з дітьми;

v взаємодія з батьками вихованців.

 Економічне виховання дітей дошкільного віку в умовах освіти для сталого розвитку

    У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти передбачено формування у дітей елементарних споживчих уявлень,зокрема про товари,послуги,гроші. В освітній лінії «Дитина у світі культури» у частині «Предметний світ» зазначено, що дитина 6(7) років має «уявлення про ощадливе ведення домашнього господарства,вміє ощадливо ставитися до речей,грошей. Розрізняє соціальні ролі :«покупець», «продавець»,поняття: «товар», «гроші», «ощадливий», «недбайливий».

  У старшому дошкільному віці доречно сформувати в дітей такі економічні знання та уявлення:

• про товари та послуги;
• про людей,які виробляють товари та надають послуги;
• про те,яким має бути товар (якісним,корисним,безпечним,відповідної ціни);
• про необхідність вдумливого підходу до вибору потрібних товарів (промислових і продовольчих);
• про правила безпечного та  бережливого користування речами;
• про необхідність послуг, якими користується сім'я та дитячий садок;
• про гроші;
• про рекламу;
• про правила раціонального харчування та культуру поведінки.

        Сьогодні,  у час ринкових відносин й інформаційного суспільства, з самого дитинства людині необхідно мати хоча б елементарні економічні уявлення й навички відповідної поведінки. Економіка пронизує все наше життя, тому так важливо змалку вводити дітей в її світ, формувати економічну компетентність, що є невід'ємною складовою життєвої компетентності.

 Роль педагога в процесі формування економічної культури та фінансової грамотності у дошкільників

(Педагогічні знахідки)

Вихователь

Стьобало Руслана Анатоліївна

Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку дитина може й повинна дізнатися про світ економічних відносин? – саме ці питання часто турбують батьків та педагогів дошкільних закладів.

Але лише на перший погляд слова «економіка» і «дошкільник» здаються несумісними, так як сучасна дитина вже з перших років свого життя потрапляє в економічне середовище - різні професії, купівля і продаж товарів, реклама по телевізору, розмови батьків про сімейний бюджет – це далеко не повний перелік того, з чим постійно стикається дитина. Тому рівень підготовки їх до дорослого життя залежить передусім від батьків і вихователів.

Саме тому в дошкільній педагогіці з'явився новий напрямок – економічне виховання. Економічне виховання – це цілеспрямований процес взаємодії дорослого та дитини, орієнтований на засвоєння доступних її віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів та морально-економічних якостей, необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування навичок соціально-економічної поведінки.

Найважливіша у цьому процесі є робота саме педагогів дошкільного закладу, так як їхнє завдання навчати не лише дітей, а й давати поради та консультації батькам вихованців для досягнення бажаного результату.

Дитина як губка вбирає враження, знання, стилі поведінки педагога, працюючого з ним. Тому, правильно організований освітній простір служить джерелом повноцінного економічного розвитку, в процесі якого у дитини за допомогою дорослого складаються необхідні якості особистості: працьовитість, економічна грамотність, ініціативність.

Роботу з економічного виховання потрібно здійснювати за допомогою різноманітних форм та методів, які дають змогу зробити процес економічного пізнання доступним та захоплюючим.

Найперше з чого починається будь-яка тема з економічного виховання дошкільників – це бесіда. 

Кожна бесіда – це не тільки монолог педагога, але і його живе спілкування з дітьми, обмін думками і почуттями. Бесіди з економічного виховання поділяються, залежно від мети, на: вступні, супроводжуючі, узагальнюючі

Вступні – знайомство з новими поняттями (потреби, ресурси, праця, блага, товар, ціна та інші )

Супроводжуючі – використовуємопід час спостережень, екскурсій, розглядання картин, читання художніх творів

Узагальнюючі – для систематизації, закріплення, поглиблення та перевірки набутих економічних знань

 

 

 

 

 

Такий метод навчання, який застосовується в ході бесіди, активізує розумову діяльність дітей, підводить їх до отримання нових знань і сприяє закріпленню вже отриманих раніше. Готуючись до будь-якої бесіди з дітьми, педагог повинен:

ü намітити основні, додаткові, навідні запитання по її темі;

ü скласти план заняття у відповідності з метою, з якою передбачається досягти.

Приклад вступної бесіди з дітьми

«Що таке ціна?»

Мета :  ознайомити дітей із поняттям «ціна» та від чого вона залежить; розвивати зв’язне мовлення, уяву, мислення, пам'ять; виховувати інтерес до навколишнього.

Хід бесіди:

1. Вихователь запитує, що означає слово «ціна»,  як діти його розуміють, далі повідомляє,  що ціна – це сума грошей, яку ми сплачуємо, коли купуємо товар.

2. Запитання до дітей:

- Як ви вважаєте, чи однакова ціна на всі товари? Від чого залежить ціна товару? (Міркування дітей)

- Як ви розумієте, що ціна залежить від:

o   якості товару (Чим якісніший товар, тим він дорожчий);

o   попиту (Чим люди більше купують товар, тим він дорожчий);

o   кількості товару (Чим товару більше, тим ціна на цей товар нижче);

o   вкладеної в нього промислової праці (Чим більше часу використали на виготовлення , тим дорожче);

o   кількості матеріалу, який використали для виготовлення товару (Чим більше використали матеріалу, тим дорожчий товар).

3. У підсумку вихователь допомагає дітям підсумувати отримані знання.

Важливим методом навчання дітей дошкільного віку – є гра. З допомогою гри діти сприймають і засвоюють навколишній світ. Виховання, яке здійснюється за допомогою ігрової діяльності, природно для дитини. Надзвичайно важливе значення для  роботи з дітьми з економічного розвитку є економічні ігри. Гру розглядають як провідний вид діяльності тому, що в ній створюється зона найближчого розвитку дитини, проявляються та розвиваються психічні процеси, відбувається освоєння соціального простору через спілкування з дорослими та однолітками. Крім завдань економічної спрямованості, такі ігри розвивають  інтелект дитини, удосконалюють особистісні якості, створюють передумови для подальшої економічної сфери діяльності. Саме тому, економічна гра – найкраща підготовка дитини до дорослого життя. Ігри можна проводити як з усією групою чи підгрупою дітей, так, і індивідуально.

У практиці роботи з економічного виховання використовуємо: 

ü дидактичні ігри;

ü сюжетно – рольові ігри;

ü розвивальні ігри.

Вони спрямовані на формування у дітей економічних знань, активного інтересу, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

      Зміст дидактичних ігор економічної спрямованості на початку нашої роботи був спрямований на залучення дітей до сфери економічної діяльності і поділявся на чотири блоки: людина і її потреби; вчимося заощаджувати; хто виробляє товари; гроші, обмін, торгівля.

 

Людина і її потреби (закріпити знання про матеріальні і духовні потреби людей, вчити їх помічати та розповідати про них)

Вчимося заощаджувати (виховувати ощадливість у використанні води, світла, газу а також предметів побуту)

Хто виробляє товари (закріпити знання про професії, навчити встановлювати залежність між результатом трудової діяльності і професією людини)

 

 

Гроші, обмін, торгівля (вчити дітей практично здійснювати процес купівлі – продажу, розрізняти товари, які можна купити за гроші та товари, які не продаються)

                                          

 

Приклад дидактичної гри

«Що кому потрібно для роботи»

Мета:  систематизувати та розширити знання дітей про професії, про предмети та інструменти, які потрібні їм для виконання їх професійних обов’язків. Розвивати пізнавальні здібності, увагу, зосередженість. Виховувати повагу до праці дорослих.

Матеріал:  великі поля з зображенням певної професії, картки з зображенням інструментів до неї.

Хід гри:

Дітям пропонується картки на яких зображено людей різних професії та пусті клітинки для карток. Завдання дитини назвати, що це за професія, які функціональні обов’язки виконує людина та підібрати відповідні картки з предметами та інструментами, які потрібні для виконання цих професійних обов’язків. Викласти картки в пустих клітинках, аргументувати своє припущення.

Використовуючи ігрову діяльність з дошкільниками обов’язково потрібно дотримуватись трьох основних компонентів: ігровий задум; ігрові дії; правила гри.

Сюжетно-рольова гра  є ще однією ефективною формою роботи ознайомлення дошкільників з елементарними економічними поняттями. Під час такої гри діти моделюють соціальні відносини, приміряють на себе ролі представників різних професій, навчаються на практиці застосовувати нові знання.

Такі ігри проводяться в три етапи

ü підготовчий;

ü основний;

ü підсумковий.

І. Підготовчий – в нього ми включили екскурсії, цільові прогулянки, читання художньої літератури, заучування віршів, малювання, аплікація, дидактичні ігри, театралізовану діяльність для ознайомлення дітей з тою чи іншою сюжетно – рольовою грою;

ІІІ. Підсумковий – безпосередньо сюжетно – рольова гра.

 

ІІ. Основний – вчимося правильно розподіляти ролі і дії учасників ігор;

Економічну спрямованість мають сюжетно-рольові ігри «Перукарня», «Таксі» (продаж послуг). Ігрові дії можна включати і в заняття. При цьому вкрай важливо, промовляти всі маніпуляції, збагачуючи словниковий запас дітей економічними термінами. Можна також використовувати умовні грошові купюри.

Улюблену сюжетно-рольову гру дітей – «Магазин» ми ускладнюємо: розширюємо асортимент продуктів, які вже потрібно зважувати, вводиться роль не просто продавця, а касира, який видає чеки, до паперових купюр приєднуються монетки.

Дітям дуже цікаво грати в супермаркет, де продавець розповідає покупцям про вигідні акції. Магазин може пропонувати не тільки продукти, а й одяг, іграшки, спортивні та канцелярські товари та ін. Щоб сюжетно-рольова гра була максимально наближена до реальності, ми разом з дітьми виготовляємо цінники для товарів.

В ході таких ігор виникають проблемні ситуації, що вимагає від дитини вибору, наприклад:

-         Витратити в магазині всі наявні гроші або відкласти частину і поступово накопичити на більш велику покупку?

-         Витратити певну суму на ліки чи на новий одяг?

Це дає можливість дітям відчути себе дорослими та  почуватися, як в дорослому житті, відповідальними за обрані економічні дії.

Приклад підготовки до сюжетно – рольової гри

«Будівельники»

І. Екскурсія на будівництво.

o   Розглядання ілюстрованих картин: «Ми будуємо дім», «Діти граються в кубики»;

o   Читання художньої літератури: М. Познанська «Колосок», «Зварювальник», Д. Коломієць «Новосілля», М. Підгірянка «Гостинна хата», Т. Новацька  «Про кран, Наталочку та особливий подарунок».

o   Малювання: «Будинок для Тані», «Гараж», «Міст».

o   Дидактичні ігри: «Що потрібно муляру для роботи?», «Підбери силует», «Спецтранспорт».

ІІ. Ролі і дії учасників гри

o   Архітектор – створює ескіз будинку, звіряє, підраховує…

o   Муляр – кладе цеглу, виганяє стіни;

o   Покрівельник – робить дах;

o   Штукатур – штукатурить стіни, щоб вони були рівними і гладенькими;

o   Муляр – фарбує стіни, вікна, двері, підлогу;

o   Водій – підвозить на будівництво робочі матеріали – цеглу, панелі, вікна, двері тощо;

o   Сантехніки – встановлюють водопостачання;

o   Бухгалтер – робить розрахунки, платить заробітну плату за роботу….

ІІІ.  Сюжетно – рольова гра – оволодіння ігровими формами пізнання дійсності, вміння дітей застосовувати набуті знання у сюжеті гри, правильному розподілу ролей

Для закріплення отриманих знань з економічного розвитку ми пропонуємо діткам розвивальні вправи:

ü «Лабіринт успіху» - потрібно пройти лабіринт, прямуючи тільки через фінансові поняття;

ü «Які бувають товари» - поділити товари на дві категорії – дорогі та дешеві;

ü «Корисно – шкідливо» - поділити товари на категорії – якісних чи неякісних, корисних та шкідливих для здоров'я;

ü «Світ професій» - розглянути картинки з зображенням певної професії та скласти про неї розповідь.

Економічне виховання дошкільників також здійснюємо під час  екскурсій. Екскурсії дозволяють ближче знайомитись із світом професій (Наприклад: пропонуємо дітям відвідати магазин, пошту, аптеку, банк та ін.). Знайомство з рекламою можливе під час  екскурсій на найближчі вулиці, щоб розглянути рекламні банери або вивіски на вітринах магазинів. Також ближче знайомимо дітей з професіями співробітників дитячого садка, показавши їх робочі місця та знайомлячи з обов’язками.

Однією з основних форм організації економічної освіти дошкільнят, є заняття економічного спрямування.

 Заняття знайомлять дітей з основними економічними категоріями, навчають доцільній економічній поведінці. У процесі вирішення логічних і арифметичних задач підвищується інтерес дітей до економічних знань, спостерігається прагнення до саморозвитку.

Також не останнє місце займають економічні казки.

Діапазон застосування казок економічного змісту в педагогічному процесі обширний:

o   на заняттях (з розвитку мовлення, математики, природознавства, образотворчого мистецтва);

o   у спільній діяльності дорослих і дітей (дидактичні, сюжетно-рольові ігри. екскурсії);

o   у самостійній діяльності самих дітей (ігри-драматизації за сюжетами казкових творів, виготовлення атрибутів для ігор).

Казкові історії дають можливість розповісти про будь-що у вигляді ненав’язливих, цікавих і захоплюючих сюжетів. Ми  застосовуємо такі методи і прийоми як:

ü написання листа казковому герою;

ü складання казок за серією картинок;

ü змінювання характеру героя (Вовк став добрим у казці «Троє поросят»);

ü придумування нової кінцівки казки (Колобок, поки котився по лісу, засох, і Лисичка зламала зуби, захотівши з'їсти його...);

ü введення нового героя в казку (Що зміниться в сюжеті?);

ü складання задач за казками; складання казки за схемою, за опорними словами, за геометричними фігурами, за ігровою обстановкою; «прогулянка» в минуле чи майбутнє казкових героїв (Якою була Баба-Яга, коли була дівчинкою? Чому вона стала злою?);

ü виготовлення книжок-саморобок; театралізовані вистави, спектаклі.

Аналіз сюжету економічної казки дає змогу зосередитись на таких аспектах змісту теми:

o   Розкриття особистісних рис персонажів, важливих у певній економічний ситуації. Це можуть бути різноманітні як позитивні, так і негативні якості, наприклад, винахідливість, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, спритність, терпимість, балакучість, упевненість тощо.

o   Виявлення особливостей міжособистісних стосунків, які складаються в різних економічних ситуаціях (суперництво чи партнерство, змагання, співробітництво, взаємовиручка, підтримка, переслідування власних інтересів тощо).

o   Казки відображають соціальні тенденції, віддзеркалюють суспільну реальність, вивчення складних економічних понять, категорій, закономірностей через їхні прояви в умовній (казковій) ситуації з використанням прийомів алегоричності (перенесення), гіперболізації (перебільшення), а також зіставлення, контрасту, іронії, зображення від супротивного, самовикриття, самореклами тощо.

Казку можна вважати ефективним засобом в розвитку економічної компетентності у дітей дошкільного віку, а також одним із перших засобів формування передумов економічного мислення, навчання індивідуальних якостей, психологічного розвитку дітей.

За допомогою вищевикладених засобів, необхідно розкрити дітям навколишній предметний світ духовних і матеріальних цінностей, як частини загальнолюдської культури і, в процесі пізнання, навчити відповідним формам поведінки. Така робота сприяє посиленню позиції дитини «Я сам», «Я зроблю», «Я вмію».

В освітній програмі від 2 до 7 років «Дитина», починаючи з другої молодшої групи у розділі «Соціальний світ» є виокремлені завдання щодо економічного виховання дітей.

Окрім освітньої програми «Дитина» є спеціалізована програма для дітей 3 – 7 років «Афлатот» - яка розподілена на п’ять основних розділів:

    Ти, Я і Афлатун – розвиток позитивного і сприятливого  сприйняття своєї особистості;

    Я і моя сім’я – турбота про людей, яких ми любимо;

    Я і мої друзі – допомагаємо один одному;

    Я і суспільство – живемо і працюємо разом;

    Я і гроші – вивчаємо, накопичуємо та ділимося.

Участь батьків в освітньому процесі ЗДО

Як писав В. Сухомлинський  «Лише разом з батьками, спільними зусиллями, педагоги можуть дати дітям велике людське щастя».

У взаємодії з батьками використовуються такі  традиційні форми роботи:

o   батьківські збори;

o   бесіди (колективні, групові, індивідуальні);

o   консультації;

o   перегляд фільмів на економічні теми;

o   день відкритих дверей;

o   відкриті заняття для батьків;

o   семінари-практикуми;

o   підготовка тематичних папок з проблеми економічного виховання для батьків «Дітям про економіку» та ін..

Інноваційні форми роботи з батьками :

o   народні світлиці (спільне проведення свят, розваг);

o   аукціон педагогічних ідей (обмін досвідом);

o   тренінги;

o   збори-діалог;

o   круглі-столи;

o   майстер – класи.