«Створення безпечного розвивального середовища

в закладі дошкільної освіти»

Війна увійшла в наше життя безпосередньо – тривогами, вибухами, руйнуванням. Там, де це відбулось, ми нічого не можемо змінити. Але ми віримо в нашу Перемогу і маємо робити все, що в наших силах, для того, аби вона швидше настала. Тож працюючи у цих складних умовах, маємо налагодити повноцінний освітній процес попри всі випробування. І передусім ми повинні дбати про безпеку дітей. Важливим чинником, що впливає на формування у дітей навичок безпечної поведінки, є безпечне розвивальне середовище в закладі дошкільної освіти.

Розвивальне середовище – сукупність умов, що є найприроднішими для дітей, у яких вони почуваються вільно, впевнено, і, головне – безпечно. При створенні безпечного, здоров’язбережувального, і комфортного розвивального середовища у закладі дошкільної освіти слід керуватися такими принципами:

-         врахування психологічних закономірностей розвитку дітей на певних вікових етапах, дитячої активності та самостійності;

-         універсальність і динамічність;

-         раціональна організація, комплектування та гнучкий поділ простору на осередки;

-         забезпечення позитивного емоційного навантаження на дітей.

Щоб розвивальне середовище сприяло фізичному розвитку, збереженню та зміцненню здоров'я маленьких вихованців, збагачувало їхні знання про власний організм та правила безпеки життєдіяльності, воно потребує відповідного насичення. Облаштовуючи територію дитсадка, слід уникати всіх можливих чинників ризику (наявність отруйних рослин, вільний доступ тварин, можливість проникнення небезпечних відвідувачів тощо). При облаштуванні приміщення групової кімнати особливу увагу слід приділити матеріалам, з яких виготовлено різноманітне обладнання, та добору іграшок, їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам. Варто подбати про те, щоб у різних осередках групових приміщень було достатньо матеріалів, які сприяють формуванню в дошкільнят навичок безпечної поведінки. При облаштуванні приміщень особливу увагу слід приділяти:

-         якості матеріалів, з яких виготовлене обладнання правилам добору іграшок, їх відповідності санітарно-гігієнічним нормам.

При цьому потрібно керуватися такими документами щодо безпеки:

-         Санітарним регламентом для дошкільних навчальних закладів, затв. наказом МОЗ від 24.03.2016 № 234 (зі змінами від 09.09.2022).

-         Технічним регламентом безпечності іграшок, затв. постановою КМУ від 28.02.2018 № 151 (зі змінами від 05.12.2022).

-         Примірним переліком ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, затв. наказом МОН від 19.12.2017 № 1633.

-         Правилами пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затв. наказом МОН від 15.08.2016 № 974.

Розглянемо обов’язки вихователя щодо забезпечення безпеки життєдіяльності вихованців.

Вихователь до початку трудової діяльності повинен зробити огляд кімнат:

• ігрової
• туалетної
• спальні.

    Про всі виявлені несправності меблів, обладнання або приміщень потрібно негайно повідомити завгоспу або завідувачу закладу. Не допускається прийом дітей у неперевірене приміщення. Усі наявні предмети в групі – шафи, полиці, піаніно або фортепіано, дзеркала, підставки для рослин –  повинні  бути міцно закріплені. Заборонено вбивати гачки, цвяхи на рівні зросту дітей. Канцелярські кнопки, скріпки, швейні голки, шпильки педагог зобов’язаний зберігати в недоступному для дітей місці. Користуватися голками і ножицями діти можуть тільки під наглядом вихователя.

Не можна користуватися у присутності дітей електроприладами:

• чайниками
• електричними кип’ятильниками
• прасками тощо.

Вихід із приміщення групового осередку повинен бути завжди вільний для можливої екстреної евакуації у разі надзвичайної ситуації. У разі виявлення травмонебезпечних будівель, явищ, меблів або обладнання, які педагогічний працівник не здатний усунути самостійно, необхідно:

• вжити екстрених заходів щодо недопущення дітей до травмонебезпечного місця або обладнання;
• чим-небудь захистити небезпечне місце.

Привівши дітей до закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину:

• тільки батькам (законним представникам дитини)
• або, на письмове прохання батьків, дорослим родичам, які не молодші 16-ти років.

    Важливою є безпека дітей на прогулянці. Збираючись на прогулянку, вихователь забирає дітей, які першими одяглися, і виходить на майданчик, а решту дітей виводить на майданчик помічник вихователя. У разі виявлення небезпечних предметів на майданчику закладу (скло, пляшки, шприци, палиці тощо) педагог повинен негайно акуратно прибрати їх з території або повідомити двірнику і переконатися в очищенні ділянки.

Під час перебування дітей на території закладу треба пильно стежити за тим, щоб діти:

• не виходили за межі закладу
• не зривали отруйних рослин, ягід, грибів, трави тощо.

Повертаючись з прогулянки, вихователь повинен перевірити, чи всі діти на місці.

Під час руху вихователь повинен:

• іти поруч з дітьми в кінці колони
• у першій парі ставити найорганізованіших вихованців.

Дітей до трьох років супроводжує на прогулянку і під час повернення з прогулянки помічник вихователя. Один із дорослих має іти в кінці колони, стежачи, щоб діти не відставали та не відходили в сторону.

Вашими головними опорами в роботі мають бути осмисленість, відповідальність, гнучкість. Організація освітнього процесу має змінитися гнучким реагуванням на «живу» ситуацію з урахуванням реальних потреб та інтересів дітей. Тож педагогічні колективи мають діяти більш самостійно і відповідально, усвідомлюючи всі ризики конкретних умов, у яких їм доводиться працювати, свідомо оцінювати свій потенціал і ресурси, щоб зберегти себе і дітей та реалізувати освітні завдання, визначені в Держстандарті.

Одним із найважливіших завдань адміністрацій та колективів ЗДО, що працюють у ситуації постійної готовності миттєво зреагувати на сигнал тривоги, є облаштування укриттів. Щодо планування освітнього процесу, зрозуміло, що загальний каркас організації життєдіяльності дітей має бути збережений. Це важливо для забезпечення відчуття стабільності в дітей, батьків і самих педагогів.

Але щоб планування освітньої роботи було реальним, вихователі мають орієнтуватися на короткі за часом (не більше 10-15 хв) форми навчальної взаємодії. Тобто заняття як основну форму навчально-пізнавальної діяльності краще умовно розділити на 2-4 частини, чітко визначивши їхній методичний статус («розповідь про...», «читання тексту...», «спільна діяльність дітей...» тощо). Причому необхідно бути готовими реалізувати ці частини не цілісно в межах одного заняття, а послідовно, відокремлено в часі. Щоб не розгубити закладені в темі смисли, на початку кожної окремої форми роботи педагог має пов'язати її із загальною темою (наприклад: «Діти, ми сьогодні дізнавалися про...», «Спробуймо тепер з'ясувати...»).

Гнучкість в організації дня дасть змогу зняти зайве напруження в усіх учасників освітнього процесу, жваво реагувати на стан і потреби дітей. Це дасть можливість і вихователю, й дітям більш чітко розуміти, що і для чого відбувається, у разі необхідності перервати, замінити одну активність іншою чи відновити вимушено перервану. Надходить багато запитань від вихователів стосовно того, що робити якщо заняття або іншу форму роботу необхідно перервати за сигналом тривоги, чи варто продовжувати заняття в укритті. Зрозуміло, що у стані різкої зміни ситуації, різного емоційного реагування на неї дітей і дорослих неможливо діяти так, наче нічого не сталося. І дітям, і дорослим знадобиться певний час для відновлення емоційної рівноваги. Тож найкращим рішенням у цей момент буде фізичне й емоційне єднання (сісти в коло, взятися за руки, обійнятися за плечі, знайти одне одного очима тощо). Трохи згодом буде добре, якщо дорослі зможуть запропонувати дітям якісь спокійні види активності в межах теми заняття: малювання; викладання з лічильних паличок чи ґудзиків, геометричного дріб'язку; сортування картинок тощо (заготовки і матеріали для такої «тихої активності» мають бути підготовлені заздалегідь). А до продовження заняття можна буде повернутися вже в більш спокійних умовах у групі. Тому вихователь має пам’ятати про особисту відповідальність за реалізацію завдань Держстандарту, за якість освіти наших дітей.