«Організація художньо-театралізованої діяльності дітей дошкільного віку відповідно до вимог освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина»       

     

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено основну мету діяльності ЗДО – забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника є саме театралізована діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до світу мистецтва, розвиває вміння бачити, чути та розуміти красу навколишнього світу.

Оновлена освітня програма для дітей від 2 до 7 років «Дитина», у відповідь на виклики сучасного соціуму, зокрема на орієнтир soft skills (гнучкі навички), протегує підсилення ролі мистецтва у розвитку особистості дошкільника. Сучасний підхід до театралізованої діяльності розкрито у підрозділі «Театральне образотворення».

Яка ж мета та завдання організації театралізованої діяльності дошкільників в закладі дошкільної освіти?

Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з вихованням дошкільників. Можна сміливо назвати цей вид мистецтва – мистецтвом самовираження. 

Неоціненним є вплив театру на розвиток особистості дитини:

Ø емоційний вплив – дитина отримає різний спектр емоцій як глядач;

Ø естетичний вплив – театр формує естетичний смак;

Ø когнітивний вплив – театр змушує глядача мислити;

Ø комунікативний вплив – театр є засобом колективного співпереживання;

Ø підвищення рівня психічних процесів – уваги, уяви, пам’яті, мислення, мовлення.

          Цінність театралізованої діяльності дошкільника полягає в тому, що дозволяє імпровізувати, проявляти фантазію у створенні сценічного образу,  відчути ситуацію успіху, пережити палітру емоцій і вражень у спільній творчій справі.

          Хочу звернути Вашу увагу, на реалізацію засад театралізованої діяльності дітей, які мають будуватися на принципах:

Ø гуманізації (виховання в дітей поваги до інших, самоповаги й гідності);

Ø ціннісної орієнтації (тобто розкривати загальнолюдські цінності театрального мистецтва й особистісні цінності дитини);

Ø інтеграції (цілісності освітнього процесу).

У контексті технології образотворення в Програмі визначено такі види театралізованої діяльності:

1.     За способом організації:

§  індивідуальні ігри;

§  парні ігри;

§  групові ігри;

§  колективні ігри.

2.     За змістом театралізованої діяльності:

§  пантомімічні етюди;

§  інтонаційні етюди;

§  інсценування літературних творів.

3.     За наявністю матеріалу:

§  без матеріалів

§  костюмований

§  імітаційний (пальчиковий театр, театр долоньок)

§  атрибутний (театр ляльок, театр іграшок, театр ложок, театр склянок, театр шкарпеток, театр рукавичок тощо).

Варто відзначити аспекти використання педагогами елементів театралізації у різних фрагментах життєдіяльності дітей:

Ø - під час ранкової гімнастики, гімнастики пробудження, сюжетних фізкультурних заняттях;

Ø - на музичних фізкультхвилинках, пальчикових іграх-інсценівках;

Ø - мімічних етюдах;

Ø - під час тематичних розваг;

Ø - в дидактичних іграх.

       Одним із найбільших актуальних завдань вихователя – створити театрально-мистецьке розвивальне середовище в групі, яке б:

1)    забезпечило психологічний комфорт кожній дитині;

2)    давало відчуття захищеності й упевненості в собі;

3)    створювало умови для саморозвитку й прояву творчості кожного вихованця групи.

      Проте, пам’ятайте, що метою залучення дітей до театралізованою діяльності є не лише підготовка їхніх виступів, а й передусім:

Ø створення атмосфери творчості;

Ø формування мистецької рефлексії;

Ø розвиток мовлення та інтонування;

Ø формування навичок акторсько-виконавської діяльності;

Ø соціалізація тощо.

Розглянемо три напрями ознайомлення дітей з театральним мистецтвом

1 напрям – безпосереднє ознайомлення (перегляд вистав, перегляд відео, мультфільмів про театр, зустрічі з акторами).

2 напрям – опосередковане ознайомлення (діалоги, полілоги, альбоми, листівки, слухання аудіо).

3 напрям – самостійна художня діяльність (інсценізація творів, режисерські, творчі ігри).

На допомогу вихователям в Освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина» виокремлено вектори огранізації театралізованої діяльності:

Ø формування глядацької та виконавської культури;

Ø подано алгоритм долучення дітей до мистецтва театру (створення особливої атмосфери, яка забезпечує емоційний відгук; ознайомлення з театральними професіями),

які представлені новими рубриками:

1. Дитяча академія уважного (емоційного, допитливого, свідомого) глядача. Формування в дітей основ глядацької культури.

2. Студія «Маленький актор» («Акторська студія» середня, старша групи).

Формування виконавської культури дитини, розвиток умінь роботи з образом.

3. Театральнi арабески (з іт. «візерунок») (старші групи). Ознайомлення з феноменом «театральна атмосфера», світом театральних професiй, театральним мистецтвом рiзних країн.

Організація театралізованої дiяльностi і проведення театральних вистав має два напрями:

1) театральнi вистави, у яких дитина виступає як глядач;

2) театральні вистави, якi дiти готують разом із дорослими, виступаючи у певній ролі (актор, режисер, музикант, диригент, танцюрист, художник, звукооператор, костюмер, суфлер, касир та ін.).

Умови, які сприяють ефективності формування глядацької культури дітей дошкільного віку:

ü створення відповідного мистецького простору;

ü забезпечення естетико-педагогічного контенту (якість, доступнiсть для віку дитини, гуманно-духовний зміст вистави);

ü забезпечення сприятливої психологічної атмосфери (настрій на перегляд, пояснення незрозумілого, обговорення побаченого, здiйснення рефлексії, зворотного зв'язку, запитання дітям, розставлення акцентів).

           Герої театральних вистав сильно впливають на дітей, адже малюки сприймають їх як реальних істот: переживають разом iз ними, не погоджуються з їхнiми руйнівними вчинками, вчаться бачити й розуміти прояви дружби, правдивості, хоробрості, винахідливості, взаємодопомоги. У зв'язку з цим у дітей розвивається вміння осмислювати явища довкілля, відбувається формування власної картини світу, чуттєвої й мистецької рефлексії.

          Під час показу інсценівок не варто робити дітям зауваження дисциплінарного характеру. Перед початком вистави доцільно провести з дітьми підготовчу роботу до перегляду, налаштувати їхній емоційний стан (нагадайте про особливий настрій пiд час перегляду; повідомте, яку казку дивитимуться діти тощо).

          Після закінчення показу не варто ставити дітям запитання за змiстом переглянутого. Слід дати їм можливість пережити свої почуття. Коли ж у дітей виникають запитання, потрібно відповідати на них чітко й точно. Через два-три дні після показу (як радять фахівці) проведіть роботу, спрямовану на закріплення: це може бути «інтерв'ю», малювання за змістом вистави, художнi iнсталяції тощо.

         Аспекти, на яких Вам варто зупинитись під час обговорення вистави з дітьми:

§  оцінити декорації вистави;

§  звернути увагу на акторську гру» (жести, інтонацію);

§  зробити акцент на музиці, які емоції вона викликала;

§  проаналізувати власнi вiдчуття під час вистави: коли хотілось

сміятись, коли хотілось плескати у долоні і чому, коли дратувала (ви-

кликала подив, гнів) поведінка, слова персонажів.

        Формування виконавської культури дітей передбачає:

ü уміння «входити в образ» і «утримувати» його протягом певного часу діяльності;

ü уміння передавати характерні особливості будь-якого художнього образу;

ü усвідомлення прояву своїх емоцій і власних виконавчих дій;

ü здатність виявляти зацікавленість до театру як виду мистецтва – усвідомлення змісту вистави, ідеї, художніх образів літературних творiв;

ü готовність творити в групі.

        У театралізованій діяльності дитина має простір свободи самовираження, створення свого образу найдоступнішими для неï способами – рух, міміка, інтонація, жести.

       Орієнтовну тематику творів також диференційовано за двома векторами:

1)    для формування глядацької культури дітей:

- малі фольклорні форми,

- українські народні, авторські казки,

- казки народів світу,

- вірші;

2) для формування виконавської культури дітей:

- пантомімічні етюди (вид сценічного мистецтва, у якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла),

- етюди інтонаційні (вправа для розвитку акторської майстерності, зокрема вправляння мелодики мовлення, ритму, темпу, наголосу),

- інсценування літературних творів (термін «інсценування» апелює до активізації почуттєвої сфери у передачі образу театрального героя і пріоритетом має не фотографічне відтворення тексту, а створення, проживання власного образу засобами театралізації),

- вiршi-діалоги,

- казки, оповідання.

         В Програмі запропоновано орієнтовну тематику творів для формування глядацької й виконавської культури дітей (ранній вік ст. 63-64, молодша група ст.122, середня група ст.191, старша група ст. 272-273).

         Розглянемо види театрів, з якими ознайомлюють дітей у закладі дошкільної освіти, відповідно до Освітньої програми.

Стендові види театрiв

        Являють собою просту конструкцію, що включає поверхню, яка є основою для кріплення дійових театральних персонажів та супутніх декорацій. Ляльки зазвичай пласкі, виготовлені з паперу, цупкого картону тощо. Спосіб, яким ляльки та декорацiї кріпляться на стендi, залежить від матеріалу, з якого вiн виготовлений. Існує кілька різновидів стендового театру:

-         фланелеграф – найпростіший театр на дошках, обтягнутих текстилем або іншими матеріалами. Таку поверхню можна виготовити самостійно або придбати вже готову. Персонажів вистави (відповідні фігурки, що кріпляться налiпками до зворотного боку дошки) бажано виготовляти разом із дітьми, принаймні в їхній присутності);

-         театр на магнітах – можна назвати різновидом фланелеграфного театру. Різниця у тому, що дошка знадобиться металева, а картинки кріпитимуться за допомогою магнітів. Малюки легко зможуть перемiщати фігурки й активно брати участь у виставі.

Настільний театр

        Різновидом цього театру є настільний театр iграшок. Рекомендується використовувати різні іграшки або фігурки з картону, гуми, дерева, природного матеріалу. Бажано, аби всі іграшки були однофактурними. Педагог має враховувати певні аспекти при підготовці та організації показу вистави в театрі іграшок:

-         ретельна робота над текстом, який потрібно знати напам'ять, читати голосно, чітко й виразно;

-         особливості маніпуляцій з іграшками: тримати іграшки слід зі спини, так щоб пальці були захованi пiд руками фігурки;

-         рухи іграшок повинні збігатися з текстом; якщо на сцені дві іграшки розмовляють між собою, їх обличчя мають бути звернені одне до одного: іграшка, яка говорить, легенько рухається, а коли припиняє говорити, стає нерухомою (цей прийом допомагає дітям розрізнити, яка з іграшок наразі розмовляє);

-         мiсцеположення іграшок: усі іграшки педагог кладе бiля себе на дитячі стільці так щоб іх не було видно дітям; іграшки, що з'являються праворуч, кладуть на правий стілець; ті, що ліворуч, на лівий;

-         головна вимога до іграшок, аби вони добре стояли на столі і їх легко можна було пересувати.

Театр на фартуху

          Особливість цього театру: фартух одягає дорослий, а пересувати площинні фігурки на липучках він може разом iз дітьми. Театр на фартуху цікавий малюкам наявністю різних кишеньок. Варто відзначити мобiльнiсть театру: зникає потреба довго готувати обладнання й приміщення, заощаджується час на організаційні заходи. Вихователь вільно маніпулює фігурками, доповнюючи й вносячи колорит у виставу своїми жестами, мімікою, відповідними рухами.

Teaтp нa прищіпках

          Для виготовлення цього театру потрібні прищіпки, бажано дерев'яні, щоб були зручні для розфарбовування: цупкий папір, клей. Персонажів можна вирізати з старих журналів, тематичних сторінок дитячих часописів або намалювати самим. Як сцену можна використати картонну коробку, прикрашену тематичною декорацією. Прищіпки забезпечують статичне або

динамічне розташування персонажів і декорацій. Вправляння прищіпками розвиває дрібну моторику рук, що впливає на мовлення дітей.

 

Тантамареска

         Вид театру, який являє собою яскравий стенд з ілюстрацією певного театралізованого сюжету та отворами для обличчя й рук. Театр можна виготовити самим, використовуючи великі коробки. Театр тантамаресок розвиває у дітей дошкільного віку уяву й творчі здібності.

Тіньовий театр

        Тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Фігури  потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.    

Організації роботи з театралізованої діяльності в групі раннього віку

Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. З допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань.

Молодша група

В молодшій групі продовжуємо показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучаємо вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в «Театр». Продовжуємо вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями.

Середня група

У години розваг показуємо вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), кінофільми. Спонукаємо до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них. Вчимо за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості. Удосконалюємо навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів.

Старша група

Залучаємо дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до участі в дитячих драматичних гуртках. Вчимо обговорювати проведені вистави і інсценівки. Стимулюємо дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Удосконалюємо вміння відтворювати рухи і дії, які притаманні людям різних професій. Закріплюємо вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. Підтримуємо творче відтворення різноманітних імітаційних рухів та емоційних станів персонажів ігор-драматизацій.

          Отже, завдання педагога не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів. Організація театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.