Методичні рекомендації

«Безпека життєдіяльності в ЗДО відповідно до вимог 

Базового компоненту дошкільної освіти»

В організації освітньої роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити такі основні напрямки:

    така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;

    дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

    максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

    слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими (розповіді, бесіди, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек тощо).

Перевага в освітньому процесі має надаватися цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, релаксаційним паузам, етюдам з психогімнастики, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм. Особливу увагу слід звернути на те, щоб максимально використовувати наочність (ілюстрації, альбоми, картини, відеофільми тощо); проводити цільові прогулянки, екскурсії, вечори розваг, спеціальні дні або тижні безпеки, до участі в яких необхідно залучати медиків, батьків та інших спеціалістів.

Знайомлячи дітей з небезпечними чинниками довкілля, не можна у них викликати тривогу, страх, неспокій! Головне правило для вихователів і батьків – не лякати дітей можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність, прищеплювати навички правильних дій.

Навчання і виховання з питань захисту і здоров’я у надзвичайних ситуаціях на сьогоднішній день повинно спрямовуватися на формування у дітей:

    розуміння цінності власного життя та здоров’я, основ здорового способу життя;

    правил безпечної поведінки на ігрових та спортивних майданчиків, під час художньої праці тощо.

    правил безпечного перебування на вулицях, правил поводження з незнайомими людьми;

    навичок безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих;

    уявлень про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати знання у природному середовищі;

    уявлень про стихійні природні явища (землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град…),

    ознайомлення дітей з їх природою, характерними ознаками, негативними наслідками;

    уявлень про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях;

    бережного проводження з ліками, хімічними речовинами, побутовою хімією;

    відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, правил протипожежної небезпеки. 

       Адже людина може запобігти біді, уберегти себе і своїх близьких від небезпеки, якщо буде володіти елементарними знаннями основ безпеки життєдіяльності. Знання ці формуються в процесі виховання, отже, навчання дітей, забезпечення безпеки їх життєдіяльності є актуальним педагогічним завданням.

Як же зберегти здоров'я дітей? З перших років життя допитливість малят, активність у пізнанні навколишнього можуть інколи становити небезпеку для них. На жаль, формування безпечної поведінки найчастіше розуміють як цілу низку заборон. При цьому дорослі, які люблять дітей, опікуються ними, не помічають, як часто вони повторюють слова: «не можна», «відійди», забуваючи, що тільки слушні та вчасні поради дорослих можуть справді допомогти дитині вберегти своє життя, зміцнювати здоров'я, усвідомлювати, що гратися можна не скрізь і не завжди, і що деякі заборони та правила – не примхи батьків і педагогів, а життєва необхідність. Ми з вами маємо зробити все для того, щоб кожна дитина була здоровою та постійно перебувала у безпечних умовах.

Саме тому в освітніх напрямах Базового компоненту дошкільної освіти передбачено  дати дитині відповідні знання, прищепити вміння й навички безпечної поведінки:

    диференціює поняття «безпечне» і «небезпечне»,  усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей);

     знає правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому, спортивному майданчиках;

    орієнтується у правилах :

- поводження з незнайомими предметами та речовинами;

- пожежної та електробезпеки;

- користування транспортом;

- в основних знаках дорожнього руху;

    знає та може скористатися номерами телефонів основних служб допомоги (пожежної, медичної, поліції);

    знає до кого можна звернутись у критичній ситуації

    володіє навичками безпечної поведінки в разі проявів агресивності з боку однолітків або дорослих

Отже, бачимо, що державний стандарт дошкільної освіти ставить завдання навчити випускника ЗДО насамперед чітко диференціювати поняття: «безпека» і «небезпека», «безпечне» і «небезпечне», які мають поповнити активний словник дитини й стати дієвими правилами поведінки.

Як досягти безпеки дітей?

Звичайно, починати треба з просвітницької роботи як серед батьків так і серед дітей. Фахівці стверджують: формування відповідального ставлення до власної безпеки має відбуватися на всіх етапах життя людини, а розпочинати його варто з раннього дитинства. На жаль, значення раннього і дошкільного віку в становленні культури безпеки життєдіяльності людини, культури її здоров’язбереження сьогодні недооцінюється. Дорослі (педагоги і батьки) основну свою місію здебільшого вбачають у тому, щоб захищати та оберігати дитину, але ж дуже важливо – підготувати її саму до реального життя, насиченого різними подіями, зустрічами, ситуаціями, подекуди небезпечними.  Звичайно ж, максимального ефекту можна досягти, якщо в діяльності педагогічного та батьківського колективів буде відпрацьовано єдину  стратегічну лінію.

Що ж таке безпека дитини і які обов'язки дорослих?

Безпечний означає такий, що не завдає шкоди  організму, стану здоров'я та поведінці в соціумі. Насамперед, це захищеність від будь-якої небезпеки: предметів, речовин, людей, різних непередбачуваних ситуацій та іншого, що може становити загрозу здоров’ю та життю. В дошкільному віці цей захист мають здійснювати дорослі: педагоги і батьки. Постійне перебування дітей у їхньому полі зору та підтримання тісного контакту з ними – певна гарантія особистої безпеки кожного вихованця.

Основні напрями роботи– створення належних умов для безпечної життєдіяльності; формування елементарної життєвої компетенції з питань безпеки, виховання основ безпечної поведінки у дітей, а також культури безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя та здоров'я малят.

Щоб не допускати небезпечних ситуацій, важливо вміти передбачати їх, якщо можливо, уникати, а в разі необхідності – рішуче діяти.

Кожен працівник ЗДО несе відповідальність за життя і здоров'я дітей на своєму робочому місці. При цьому інколи можна спостерігати, як в роздягальнях, групових кімнатах на підвіконнях, ігрових шафах, шафах для роздягання прямо над головами дітей стоять важкі, незакріплені горщики з кімнатними рослинами. Або ж в куточках природи знаходяться рослини, які взагалі є отруйними (молочай, олеандр та ін.). Слід пам’ятати, що небезпеку також становлять і рослини зі специфічним запахом, які можуть викликати алергічні реакції чи головний біль у дитини (пеларгонія, лілія, гіацинт, нарцис). Ще раз наголошую, що кімнатні рослини мають розміщуватися в осередках природи і перелік їх повинен відповідати програмовим вимогам.

В ігрових куточках груп раннього віку іноді з'являється дрібний природний або ігровий матеріал (мозаїка) для вільного користування малюків. Вихователь у таких випадках запевняє, що все під її контролем. Але можна і незчутися, як дрібні деталі раптом опиняться у вусі або горлі малюка. От  чому безвідповідальне ставлення до створення дитячого довкілля небезпечне і неприпустиме! Звичайно ж перелік таких фактів можна продовжувати, а це свідчить, що проблема безпеки життєдіяльності дітей потребує від усіх нас посиленої уваги.

Від дошкільників ще не можна очікувати самостійних правильних рішень у тому чи іншому випадку. Безпечну поведінку маємо формувати.

Що ж має враховувати педагог?

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням таких головних чинників:

    Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм та правил поведінки. Їх треба також навчати обачності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

    Максимальний ефект досягається, якщо освітня робота ведеться одночасно в трьох напрямках: дитсадок – діти – батьки.

    Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої «шокової» терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

    Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм «вікові» страхи, спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, ми формуватимемо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

Принципи організації освітньої роботи з дітьми:

Принцип систематичності

Принцип урахування умов проживання

Принцип інтеграції

Принцип взаємодії дитсадка і сім’ї

Впевнена, що тільки завдяки спільним зусиллям у справі охорони життя і збереження здоров'я дошкільнят можна не тільки захистити їх від небезпеки, а й закласти основи безпечної поведінки, підготувати до подальшого шкільного, більш самостійного життя.   Завершити хочу висловом: «Чужих дітей не буває». Тож не будьмо байдужими до жодних проявів небезпечної поведінки дітей на вулиці, в громадських місцях, у транспорті. Завжди пам’ятаймо – наша увага, наша турбота і допомога – найдієвіші кроки до захисту дітей від будь-якої небезпеки.

 

 

 

Як збагатити театралізовані ігри дошкільників?

Театралізовані ігри належать до улюблених ігор дітей і супроводжують їх із раннього віку. Пропонуємо кілька ідей, як урізноманітнити такі ігри та зробити їх ще цікавішими для дітей.

Театралізована діяльність — одна з універсальних для розвитку дошкільників. Саме тому педагогам не слід забувати про театралізовані ігри, які дають змогу дітям «перевтілюватися» в улюблених персонажів. Однак слід пам’ятати, що театралізована гра — це не лише відтворення певного образу чи змісту літературного твору. Тому пропонуємо пригадати, як зробити театралізовану гру не лише цікавою для дітей, а й корисною.

Інтегруйте різні види діяльності

Зазвичай театралізовані ігри педагоги розгортають на основі певного літературного твору. Зокрема, пропонують дітям відтворювати конкретні образи за допомогою інтонаційно-виразних засобів мовлення — інтонації, міміки, жестів, пози, ходи.

Для того щоб урізноманітнити творчі прояви дітей під час таких ігор, доповніть їх різними видами самостійної діяльності дітей, як-от:

мовленнєва творчість — заохочуйте дітей не лише самостійно обирати твір для розігрування, а й пропонуйте складати власні твори на цікаві для дошкільників теми та надалі беріть їх за основу театралізованих ігор;

образотворення — залучайте дітей до підготовки елементів костюмів для персонажів, виготовлення декорацій і необхідних атрибутів;

музична діяльність — пропонуйте дітям під час театралізованих ігор виконувати знайомі пісні від імені персонажів, а також заохочуйте дітей підтанцьовувати, грати на шумових музичних інструментах тощо.

Поєднуйте різні ігри

Зацікавити дітей театралізованою діяльністю допоможе поєднання різних видів ігор. Не обмежуйтеся класичними іграм-драматизаціями. Поєднуйте їх із сюжетно-рольовими, народними, рухливими іграми.

Поєднання театралізованої гри (підготовка вистави) із сюжетно-рольовою (гра в театр) допомагає об’єднати дітей загальною ідеєю, дати змогу кожній дитині виявити активність, індивідуальність, творчість.

Також використовуйте різні види ігор як елемент театралізованої гри. Наприклад, театралізовану гру можна урізноманітнити за допомогою:

ігор-імітацій — відтворення образів тварин, людей, літературних персонажів;

ігрових діалогів на основі тексту або уявної ситуації;

ігор-імпровізацій — розігрування сюжету або кількох сюжетів без попередньої підготовки тощо.

Такі ігри будуть корисними маленьким акторам, адже формуватимуть не лише вміння відтворювати той чи той образ, а й імпровізувати. Приклади окремих ігор запропоновано в Додатку.

 

Дотримуйте правил

Значення, види та особливості театральних ігор описали у своїх працях провідні науковці у сфері дошкільної освіти. Тому ми не будемо заглиблюватися в теорію організації театральних ігор, а пригадаємо лише окремі правила організації театралізованих ігор, які дают­ь змогу зробити їх цікавішими для дітей.

Діалогічність. Обговорюйте з дітьми сюжет твору, за яким організуєте гру. Це дасть змогу дітям його ліпше зрозуміти. Також проговорюйте з дітьми те, якими вони бачать кожного персонажа твору. Перед тим як дитина розпочне грати роль, запитайте: «Що відчуває твій персонаж? Який він? Про що мріє? Що він хоче сказати?» тощо.

Індивідуальність. Театралізована гра — це не просто переказування казки. У ній не повинно бути чітко окреслених ролей із заз­далегідь вивченим текстом. Давайте дітям змогу проявити індивідуальність, створити свого персонажа, привносячи в нього риси своєї особистості. А відтак самостійно діяти від імені персонажа. І немає великої біди в тому, що персонаж створений однією дитиною буде геть не схожий на того самого персонажа у виконанні інших дітей.

Пропонуйте дітям психогімнастичні вправи на зображення емоцій, рис характеру обраного персонажа. Вони допоможуть дитині ліпше зрозуміти свого персонажа та відобразити його характерні особливості в грі.

Загальна участь. Театралізовані ігри слід організовувати так, щоб усі діти групи мали змогу взяти в них участь. Якщо за змістом гри не вистачає ролей людей та звірів, то активними учасниками вис­тави можуть стати дерева, кущі, вітер, хатинка тощо.

Свобода вибору. Кожний сюжет чи літературний твір програвайте з дітьми кілька разів. Повторюйте його доти, доки кожна дитина не зіграє всі ролі, які хоче.

Зворотний зв’язок. Після програвання сюжету обговоріть із дітьми гру та з’ясуйте, що найбільше їм сподобалося, чи потрібно надалі щось змінити тощо.

Наостанок пригадаємо ще одне важливе правило — правило мудрого керівника. Воно передбачає індивідуальний підхід до кожної дитини та коректний супровід діяльності дошкільників. Намагайтеся підтримувати творчі прояви дітей і не вимагайте від них «шаблонного» виконання ролей. І тоді театралізована гра стане однією з улюблених у ваших вихованців.

Методичний колаж 

"Педагогічне керівництво організацією 

театралізованої діяльності"

Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з художньою освітою та вихованням дітей; формуванням естетичного смаку; моральним вихованням; розвитком комунікативних якостей особистості; вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу); створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей у дошкільному віці, які акцентуються на основних результатах освітньої роботи протягом дошкільного дитинства.

 Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури дошкільника можна говорити за умов, якщо дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності; вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності; співвідносить індивідуальне театральне виконання з виконанням інших; радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів; дістає задоволення від спілкування з музикою, театром, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Такі якості успішно формуються в усіх видах театралізованої діяльності, різних формах музичного виховання – зокрема театралізованих дійствах. Театралізована діяльність як процес розвитку творчих здібностей дитини є процесуальною. Найважливішим в дитячому творчому театрі є процес репетицій, процес творчого переживання і втілення, а не кінцевий результат. Оскільки саме в процесі роботи над образом відбувається розвиток особистості дитини, розвиваються символічне мислення, рухливий емоційний контроль. Відбувається засвоєння соціальних норм поведінки, формуються вищі довільні психічні функції. Театралізована  діяльність дає широкі можливості щодо творчих проявів дітей. За Л.С. Виготським, акторська праця є "своєрідною творчістю психофізіологічних станів” людини.

      Вона поєднує в собі театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації , імпровізації та інсценізації літературних творів у процесі літературних свят, концертів, дитячих вистав тощо. Завдяки цій діяльності розвивається фантазія дошкільнят, в їхньому уявленні виникають яскраві образи літературних героїв. Театр – один з найяскравіших емоційних засобів, що формують смак дитини. Театр діє на уяву дитини різними засобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою. 

      Театралізована діяльність приносить величезну користь для естетичного та духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві. 

По-перше, це свято – яскраві вогні рампи, оплески, вітання, посмішки, побажання, квіти.

По-друге, розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення їх психічних процесів, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По-третє, це усвідомлення власного "Я” та можливість самовираження особистості. 

Тут формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовних та неорганізованих навчає витримки.

По-четверте, це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.

    Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів.  

Під час організації театралізованої діяльності враховуємо наступні принципи:

Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.

Принцип диференціації. Полягає в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.

Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.

Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.

Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.

Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.

Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!” – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

Організація роботи в театралізованій діяльності в групі раннього віку

Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. З допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань.

Розповідаємо вихованцям знайомі та нові художні твори за допомогою різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, фланелеграф, настільний іграшковий, магнітний, пальчиковий), спонукаємо дітей висловлювати свої думки та показувати окремі дії. 

Створюємо умови для виникнення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Вчимо дітей супроводжувати ігрові висловлювання відповідними рухами, які створюють виразний образ. Розширюємо словниковий запас, розвиваємо діалогічне мовлення, інтонаційну виразність мовлення, уяву, образне мислення. Сприяємо виникненню піднесеного емоційного стану

Молодша група

В молодшій групі продовжуємо показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучаємо вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в „Театр”

Продовжуємо вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями.

Розвиваємо інтерес до драматичних ігор, інсценівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі.

Формуємо елементарні навички володіння мовою жестів. Вчемо імітувати рухи людей, тварин (персонажів ігор-драматизацій), передавати мімікою певний стан людини. Привчаємо створювати своєрідність кожного ігрового образу за допомогою діалогів. Вправляємо в умінні інтонаційно передавати настрій персонажа. Вчимо способам водіння ляльок типу образних іграшок, настільного театру і театру-рукавички, театру на фланелеграфі

Середня група

 У години розваг показуємо вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), кінофільми. Залучаємо їх до показу вистав, самостійних ігор „У театр” за дитячими уподобаннями, до участі в дитячих драматичних гуртках. Спонукаємо до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них.Вчимо за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості.

Удосконалюємо навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів. Вправляємо дітей у наслідуванні поз людей у різних ситуаціях. Вчемо передавати відповідними рухами дії людей, характерні професійні рухи музиканта, швачки, столяра, доярки, пташниці тощо.Закріплюємо вміння інтонаційно передавати емоційний стан персонажів гри-драматизації, голосом відтворювати почуття радості, суму, прикрості, тривоги. Вчимо новим способам водіння ляльок (тіньового театру, театру ляльок з рухливими ніжками, театру п’яти пальців, театру бі-ба-бо). Допомагаємо дітям створювати ігрове середовище, виготовляти ляльки, деталі костюмів, декорацій. Бережно ставитись до дитячої творчості, розвивати вміння імпровізувати, підтримувати винахідливість, бажання щоразу по-новому розігрувати казки або інші твори за певним сюжетом

Старша група

Залучаємо дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до участі в дитячих драматичних гуртках. Вчимо обговорювати проведені вистави і інсценівки.

  Стимулюємо дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Удосконалюємо вміння відтворювати рухи і дії, які притаманні людям різних професій. закріплюємо вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. Підтримуємо творче відтворення різноманітних імітаційних рухів та емоційних станів персонажів ігор-драматизацій.

 Удосконалюємо інтонаційну виразність діалогічного мовлення. підтримуємо у дітей вигадку, фантазію.

Спонукаємо до самостійного складання та інсценування казок як форми художнього відображення життя. Допомагаємо оволодівати способами водіння ляльок у театрах різних видів.

Удосконалюємо вміння розігрувати постановки, творчо ставитись до самостійного створення та добору необхідної атрибутики для конкретних образів, розміщення декорацій та реквізиту. Збагачуємо мову виконавців образними висловами, розвиваємо пам’ять, художні, естетичні смаки та вподобання

Організація театралізованої діяльності  проводиться 

за двома напрямками:

- до творчості через емоції та почуття;

- до творчості через навчання.

Розвиток творчих здібностей вихованців забезпечується під час проведення занять художньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичної діяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їх задатків, здібностей 

 Діти раннього і молодшого дошкільного віку із задоволенням перевтілюються в тварин, проте розвинути і обіграти сюжет ще не можуть. Їх важливо навчити деяким способам ігрових дій за зразком вихователя. З цією метою проводиться ігри, розігруються вистави за літературним, використовуються потішки. Для створення самостійної гри, дітям даються іграшки, предмети.

 Театралізована діяльність організовується так, щоб дітям самим не доводилося відтворювати текст казки, вони виконують певну дію. Текст читає педагог два-три рази, що сприяє підвищенню звукової зосередженості дітей. Ігри з роллю активізують уяву дітей, готують до самостійної діяльності у грі. 

 Формування інтересу до театралізованим ігор складається в процесі перегляду лялькових вистав, які показує вихователь. Це стимулює бажання включитися в спектакль, доповнюючи фрази діалогів героїв. Малюки звертають увагу на те, що в кінці ляльки кланяються, просять подякувати, поплескати в долоні. Театралізовані ляльки використовуються на заняттях, у повсякденному спілкуванні. Від їх особи вихователь дякує, хвалить, вітається, прощається.

 Педагог розширює ігровий досвід дітей за рахунок освоєння ігор-драматизацій, що досягається послідовним вправлянням під час ігрових завдань, у які включається дитина. Виділяються ступені:

- гра-імітація окремих дій людини (в тому числі його емоції), тварин і птахів (виглянуло сонечко – діти зраділи: посміхнулися, заплескали в долоні, застрибали на місці);

- гра-імітація послідовних дій в поєднанні з передачею емоцій героя (веселі мотрійки заплескали в долоні і почали танцювати);

- гра-імітація образів знайомих казкових персонажів (незграбний ведмідь йде до будиночка, хоробрий півник крокує по доріжці);

- гра-імпровізація під музику («Веселий дощик»);

- німа гра-імпровізація з одним персонажем («Заїнька-потанцюй …»);

- гра-імпровізація за текстом коротких казок, оповідань і віршів, які розповідає вихователь (З. Александрова «Ялинка»);

- рольовий діалог героїв казок («Рукавичка», «Зайчикова хатинка»);

- інсценування фрагментів казок про тварин («Теремок»);

- гра-драматизація з кількома персонажами з народних казок («Ріпка») і авторським текстів (В. Сутєєв «Під грибом»).

Всі ці види ігрових театральних завдань включаються в заняття з розвитку мовлення, музичні, фізкультурні, ознайомлення з оточуючим, а також у вільній діяльності. 

 У дітей раннього і молодшого дошкільного віку відзначається первинне освоєння режисерської театралізованої гри - настільного театру іграшок, площинного, площинного на фланелеграфі, пальчикового. Процес освоєння включає міні-постановки за текстами народних та авторських віршів, казок. Ігровий досвід збагачується за умови розвитку спеціальних ігрових умінь.

 Перша група умінь пов'язана із засвоєнням позиції "глядач" (вміння бути доброзичливим глядачем, додивитися і дослухати до кінця, поплескати в долоні, сказати спасибі "артистам").

Друга група умінь забезпечує первинне становлення позиції "артист" (вміння використовувати деякі засоби виразності (міміки, жести, поза, рухи, сила і тембр голосу, темп мови) для передачі образу героя, його емоцій і переживань. Правильно "вести" ляльку або фігурку героя в режисерській театралізованої грі.

Третя група - вміння взаємодіяти з іншими учасниками гри, грати дружно, не сваритися, виконувати привабливі ролі по черзі і т.д.

Поступово діти включаються в процес ігрового спілкування з театральними ляльками, потім в спільні з дорослими імпровізації типу "Знайомство", "Надання допомоги", "Розмова тварини зі своїм дитинчам" пр. У дітей розвивається бажання брати участь в ігрових драматичних мініатюрах на вільні теми.

Через театралізовану діяльність розвивається соціальний інтелект дитини:

-                     засвоєння норм і правил в різних життєвих ситуаціях; 

-                     вміння дотримуватись правил гри;

-                     проявляти вміння просити про допомогу; 

-                     формувати адекватну полову ідентифікацію.  

   Отже, вимогами до театралізованої діяльності для дітей  дошкільного віку:

Виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення  дошкільників до підготовки, проведення та оцінки театралізованої діяльності, виконання учасниками своїх ролей, налагодження комунікативних зв’язків з партнерами.

Вдосконалювати уміння характеризувати особливості різноманітних персонажів гри, знаходити для них відповідну міміку, інтонацію, пантоміму.

Формувати в дитини виразне та дикційно чисте сценічне мовлення.

Заохочувати бажання підтримати партнера, допомогти йому, доброзичливо з ним спілкуватися, вступати в діалог, ставати на його місце.

Розвивати вміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити в образ, знаходитися в ньому до кінця театралізованого дійства.

Стимулювати прагнення дитини само реалізовуватися, самоствердитися, показати себе з кращого боку. Одним із основних напрямків є художньо-естетичний, мета якого – актуалізація дитячої творчості, розвиток природних нахилів дітей.

СТВОРЕННЯ УМОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для організації театралізованої діяльності у всіх вікових групах мають бути створені куточки театралізованої діяльності, в яких розміщено ширми, різні види театру – ляльковий, пальчиковий, настільний.

Для театралізованої діяльності зберіть костюми для героїв різних казок, маски, шапочки; різноманітний реквізит: кошики, посуд, муляжі фруктів, овочів; предмети побуту та вжитку тощо. Декорації, реквізит, костюми є загальнодоступними для всіх педагогів навчального закладу й використовуються відповідно до змісту казок.

Робота з дітьми проводиться систематично й послідовно з поступо­вим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями.

Ігри-драматизації слід організовувати із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети, яку визначає педагог під час попередньої підготовки.

ПІДГОТОВКА ГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

Завдання підготовки до гри-драматизації вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять.

У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.

У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо.

На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо).

Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фраг­мент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Структура занять змінюється залежно від ступеня ознайомлення дітей із літературним твором. На перших заняттях, де основна увага приділяється ознайомленню дітей із текстом художнього твору, може не бути підсумкової частини — вправляння дітей у драматизації частин твору. Якщо дітям відо­мий твір (ознайомлення проводилося на занятті з художньої літератури або в повсякденному житті), то проведення підсумкової частини заняття займає більше часу.

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Показниками ефективної організації театралізованої діяльності дітей середнього дошкільного віку є: здатність дитини активно взаємодіяти з дорослими та однолітками під час розігрування уривків казок, інсценування, ігор-імітацій; спроможність наслідувати, імітувати голоси тварин, птахів під час театралізацій окремих епізодів казок та драматизації літературних творів; уміння доречно імітувати рухи, жести персонажів; брати участь в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, іграх за сюжетами літературних творів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

До комплексу вмінь, що засвідчують компетентність дітей старшого дошкільного віку у сфері театралізованої діяльності, належать такі з них: організовувати самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів; брати участь в інсценуванні відомих казок; ідентифікувати почуття і вчинки персона­жів із власними діями; проявляти власну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ; запам’ятовувати сюжетну послідовність, своєчасно включатися в дію; використовувати музично-пластично-пісенний досвід під час театралізації різних творів літературних жанрів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.