Банк ідей для педагогів

"Вимоги до проведення походів за межі 

закладу дошкільної освіти" 

          Вирушаючи на екскурсію чи здійснюючи піший перехід, вихователь повинен знати кількість дітей, яких він бере із собою. Якщо в ЗДО  залишаються з групи діти, їх передають під відповідальність одного з педагогічних працівників ЗДО(за вказівкою завідувача ).

§  При виході за межі ЗДО треба мати не менше двох пра­цівників. У разі переходу вулиці слід зупинити дітей біля переходу, вихователю або помічнику вихователя стати із червоним прапорцем на проїжджій частині дороги, що буде сигналом для припинення руху транспорту. Після повної зу­пинки транспорту діти переходять вулицю з дорослим. Той, хто зупинив рух, переходить вулицю останнім. Не дозволя­ється об'єднувати групи.

§  Не проводити екскурсії, піші переходи поблизу доріг з ін­тенсивним рухом транспорту, а також трамвайних, заліз­ничних колій.

§  Екскурсії на річку можуть проводитися лише зі старшими дошкільниками за умови невеликої групи дітей на одного дорослого (8-10 осіб).

§  Категорично забороняється кататися на човнах!

§  Піший перехід слід дозувати за віком і змінювати від пе­ріоду року, погоди і змісту. Довжина шляху в один кінець для дітей 4-5 років не повинна перевищувати - 1,5 км, а старших дошкільників - 2 км. Після   кожних 15 хв. ходьби слід робити   короткочасні (4-5 хв.) зупинки для відпочинку дітей.

§  Під час пересування маршрутом діти можуть іти вільно, зграй­кою, групуючись за бажаннями. Парами переходять тільки через дорогу та в той час, коли група йде по тротуару, де ходять пішоходи.

§  Після прибуття до місця проведення екскурсії, пішого пере­ходу нагадати дітям правила поведінки в природі.

§  Стежити за тим, щоб діти без дозволу вихователя не зривали і не вживали рослини, ягоди, гриби.

§  Під час проведення екскурсій, піших переходів необхідно весь час тримати в полі зору всіх дітей, збираючись у дорогу до ЗДО, перевірити наявність усіх дітей.

§  У спеку, щоб уникнути перегрівання, діти повинні мати легкі головні убори.

§  Під час повернення до ЗДО вихователь повинен йти трохи позаду, щоб бачити усіх дітей. Першими повинні йти най­більш організовані діти.

§  Стежити, щоб ніхто з дітей не відстав.

 Вимоги безпеки після пішохідного переходу

§  Вихователь повинен повідомити завідувача  та сестру медичну старшу про те, що група повернулася до ЗДО

§   Повідомити про стан здоров'я дітей.

§  Зробити відповідні записи в спеціальному журналі.

Пішохідні переходи здійснюються  під час ранкової прогулянки. Тривалість переходу залежить від віку:

Старші групи – 25 - 30 хв

Середні групи – 20 - 25хв

Молодші групи – 15 - 20 хв

З активним відпочинком між переходами 40-60 хв. Будь-якої пори року потрібно цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів.

У своєму плані вихователь фіксує:

1.     Місце кінцевої зупинки

2.     Мета (удосконалення рухових навичок, пізнавальні завдання)

3.     Вправи з основних рухів ( використовувати рельєф місцевості та природні умови)

4.     Рухливі ігри

5.     Обладнання

Плануючи екскурсію, необхідно пам’ятати, що вона має(забезпечувати первинне цілісне яскраве сприйняття дитиною предметів і явищ. Для розширення і поглиблення, узагальнення уявлень дітей про знайомі об’єкти  і явища природи проводять повторні екскурсії.

           Планують екскурсію в першу половину дня. У день екскурсії в групі проводять лише одне заняття, потім – екскурсія. Денну прогулянку цього дня не організовують. У своєму плані вихователь фіксує:

1.      Тему екскурсії 

2.     Програмовий зміст

3.     Підготовку вихователя та дітей (попередня робота)

4.     Матеріали, які необхідні для екскурсії (обладнання)

5.     Її хід.

         Кількість об’єктів для первинного ознайомлення на екскурсії має бути обмежена. Так, для середньої групи планують два-три незнайомих об’єкта, а для старшої – три-чотири. Для кращого запам’ятовування дітьми об’єкти слід обирати різних класів і видів, наприклад: дерево, трав’яниста рослина, комаха.)

Проведення кожного пішого переходу проводилося за чітко визначеним планом, у якому обов’язково було зафіксовано:

1.Визначення мети переходу.

2.Розроблення маршруту.

3.Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах).

4.Визначення місця для відпочину.

5.Добір фізичних вправ, що використовуватимуться під час маршруту.

6.Планування рухової діяльності на кінцевому пункті.

7.Добір ігор, вправ, художнього слова, цікавої інформації.

8.Планування спостереження.

9.Добір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цінності.

10.Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості.

11.Попередження заздалегідь батьків і дітей про проведення пішохідного переходу (щоб правильно дитину одягнути та взути).

12.Вивчення правил дорожнього руху.

13.Перед виходом із дитячого садка попередити завідувача (методиста).

14.Проведення інструкції з охорони праці під час проведення екскурсій, пішохідних переходів.

15.Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми.

16.Перевірити як одягнені діти, чи зручне взуття.

17.Правильно вишикувати дітей (попереду йдуть діти із середнім темпом ходьби; всередині – повільні малюки зі швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду – найбільш організовані діти).

18.Взяти з собою кип’ячену воду та аптечку.

Гра «Скласти план екскурсії або пішого переходу»

(Пропоную педагогам взяти з таці коло. Потім перевернути їх і подивитися. У кого піктограма з посмішкою, той стає учасником гри. У кого інші емоції, той глядач.) Для створення сюжету можна використовувати будь-який матеріал і іграшки. Час для роботи 3-4 хвилини  Потім потрібно придумати і обіграти цей сюжет всім разом за ролями.

Питання для обговорення:

- Ваші почуття, відчуття при виконанні даного завдання?

- В роботі з дітьми якого віку можна використовувати цю екскурсію,піший перехід? Чому?

Отже регулярне проведення пішохідних переходів та екскурсій дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою.

    УВАГА!!!! НА ЧАС ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ ЕКСКУРСІЇ ЗА МЕЖІ ЗДО ЗАБОРОНЕНІ!!!!

 

 Педагогічна майстерня

«Концепція спостережень під час прогулянки з молодшими дошкільниками»

Прогулянка для дошкільників — не просто відпочинок, а й щоденні відкриття і нові враження. Дізнайтеся, як за допомогою спостереження зробити прогулянки для дітей молодшого дошкільного віку насиченими та пізнавальними — скористайтеся орієнтовними планами для спостережень

         Дитячі спостереження за будь-якими проявами життя, явищами природи — важливі для розвитку мовлення, для активізації прагнення до творчості тощо. Саме під час спостереження дитина вчиться знаходити й бачити цікаве, захопливе, прекрасне, а ще — передавати іншим це бачення.

Як організувати спостереження

         Спостереження проводять із невеликою групою по 4-7 дітей чи з усією групою у куточку природи або надворі. Оптимальний час для інтенсивної розумової діяльності молодших дошкільників — від 5 до 10 хв. тож і спостереження має тривати у цих межах.

Залежно від його змісту спостереження можна проводити:

до та після сніданку;

на прогулянці;

перед обідом;

увечері.

Розкажіть або нагадайте вихованцям, що є певні правила поведінки під час спостережень:

обрати зручне для себе місце;

не заважати іншим.

Для збільшення концентрації уваги дітей використайте емоційні вправи, як-от «Вітер-вітерець», «Послухаємо тишу» тощо.

Заздалегідь спроєктуйте концепцію спостереження.

Спостереження побудуйте за такою схемою:

розглянути предмет, об’єкт, явище;

повідомити дітям цікаву інформацію про нього;

спрямувати дитяче сприймання відповідно до спроєктованої концепції;

детально проаналізувати об’єкт спостереження, стимулювати запитання від дітей;

узагальнити інформацію, наголосити на значенні природи в житті людей.

        Об’єктами спостережень можуть бути явища природи, рослини, тварини. Зазвичай дітям найцікавіше спостерігати за представниками тваринного світу.

        Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, порівняно зі спеціально організованими.

З молодшими дошкільниками можна провести цикли спостережень за різними об’єктами упродовж року:

вересень — квітучі рослини, пісок у пісочниці

жовтень-листопад — акваріумні рибки

грудень — ялинки, вечірнє небо

січень-лютий — птахи, які зимують, та домашні птахи у клітці

лютий-березень — цибуля, яка росте на підвіконні, гілки дерев у вазі

квітень-травень — рослини, які пробуджуються навесні

навесні-влітку — різні комахи: сонечко, бабка, мурахи, метелики

           Обсяг інформації й об’єкти спостережень визначайте відповідно до змісту програми, за якою працює ваш заклад, та інтересів дітей.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»

       Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин. 

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.

     Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.   

       Першим показав соціальну якість і значення гри, як дитячої, так і дорослої, швейцарський вчений К. Гросс. Дитячу гру він розглянув як важливий засіб формування і тренування навичок, необхідних для розвитку та майбутньої діяльності індивіда. За К. Гроссом, гра є первинною формою залучення людини до соціуму: добровільне підпорядкування загальним правилам чи лідеру; виховання почуття відповідальності за свою групу, благородного прагнення показати свої можливості в дії, що здійснюється заради групи; формування здатності до спілкування.

      На соціальне стимулювання і культурний вплив як на основні фактори, що обумовлюють форми гри і розваг, вказали в своєму дослідженні американські вчені М. і Е. Неймейер. На їхню думку, ігри містять подвійну соціальність: з одного боку, розвиваються в процесі соціальної взаємодії і групових впливів, з іншого, самі впливають через поведінку особистості на суспільство. Підкреслюючи груповий характер гри, автори підкреслюють, що саме групова стимуляція є найістотнішим елементом гри, що додає їй «родзинку».

         Особлива виховна роль, на думку родоначальника теорії гри у вітчизняній науці К. Д. Ушинського (1824-1871), належить колективним іграм, що виробляють у дітей навички суспільної поведінки і зав’язують «перші асоціації громадських відносин».

         Д. Б. Ельконін, називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», трактував її як діяльність, що виникає на певному етапі онтогенезу. Вчений визначив гру в дитячому віці як «головний засіб, що сприяє вирішенню внутрішніх суперечностей і являє собою приготування їжі дитини до здійснення нових видів діяльності».

         Інтерес до ігрової діяльності як однієї з найбільш важливих сторін в житті дитини в даний час природний, про що свідчить розвиток методів ігрової терапії.

         Ігрова терапія розглядається багатьма зарубіжними і вітчизняними педагогами і психологами як засіб:

-  «придбання нових знань, природним чином взаємодіючи один з одним, не тільки про інших дітей, але і про себе» (Г. Л. Лендрет);

 - сприяння «формуванню системи міжособистісних відносин дітей» (Г. І. Репринцева);

- «засвоєння суспільних функцій норм поведінки людей, що і визначає в цілому становлення його особистості» (А. С. Співаковська);

-  «забезпечення реального соціального оточення для знаходження та експериментування з новими, більш ефективними способами ставлення до однолітків» (Хейм Дж. Джінотт).

         Проведені дослідження показують, що в іграх сучасних дітей, у зв’язку  із змінами в суспільстві, зростає значення рухливих ігор з правилами, в яких мобілізуються духовні сили дитини в досягненні самостійно висунутих цілей. Правила, що регулюють соціальні відносини в світі, сприяють соціалізації особистості дитини, так як за допомогою правил вона апробує і практикує свій соціальний досвід, що впливає і на зміст, і на якість протікання самостійної гри.  Свідомість своєї самостійності і задоволення стає джерелом дитячої впевненості, комунікативних відносин з оточуючими, становлення соціалізованої  особистості.

         Отже, можна виділити наступні особливості ігрової діяльності, що сприяють соціалізації дітей:

- різноманітність предметного змісту ігор, що представляє широкий спектр знань про навколишній світ;

- емоційна привабливість, що забезпечує мотивацію до позитивного взаємодії з соціумом;

- практична спрямованість на творчість, що дає можливість самореалізації;

- досвід індивідуального проживання унікальних соціальних ролей;

- навички соціально адекватної поведінки.

         Таким чином, ігри допомагають зблизити дітей, об’єднати їх загальною цікавою для всіх діяльністю. Регулярне проведення спільних ігор збагатить дошкільнят новими враженнями, буде сприяти формуванню навичок соціальної компетентності, дасть їм новий соціальний досвід, який так важливий для розвитку їх особистості.

         Можна зробити висновок, що гра – вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння соціальних відносин, в якому формується і вдосконалюється соціально активна індивідуальність дитини.  Для дітей старшого дошкільного віку необхідно створювати спеціальний ігровий простір, в якому б дитина могла не просто вступати у взаємини з однолітками та близькими дорослими, але й активно засвоювати знання, норми, правила суспільства, іншими словами – формуватися як соціально компетентна особистість.

 

 Як організувати безстресовий освітній процес: 

консультація для вихователів 

      Велике розумове навантаження, підготовка до школи, додаткові заняття замість гри або прогулянки спричиняють перевтому дітей.  

        Дошкільний вік — це період, коли дитина інтенсивно розвивається і зростає. Він охоплює дві вікові кризи — трьох років та шести — семи років. Окрім біологічних кризових етапів, на дошкільний вік припадають переломні моменти соціалізації, такі як вступ до дитячого садка та перехід у школу. Кожна з цих подій потребує адаптації, яка не завжди проходить безболісно. А ще дитина цього віку має опанувати значну кількість умінь і навичок, навчитися взаємодіяти з дорослими й однолітками та ще багато чого іншого. Тож не дивно, що діти перевтомлюються й у них з’являються ознаки стресу. Поговорімо про те, як цього уникнути. 

   Не перенавантажуйте дітей. Коли педагоги ігнорують психофізіологічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо організації освітнього процесу, це може призвести не лише до перевтоми та стресу, а й до відхилень у фізичному та психічному здоров’ї вихованців. Перевтому дітей спричиняє, зокрема, велике розумове навантаження, посилена підготовка дошкільників до шкільного навчання, вивчення іноземних мов, різноманітні гуртки, заняття спортом, а також тривалі репетиції свят або додаткові заняття замість повноцінної прогулянки. 

     Коли вихователі орієнтуються виключно на програмові вимоги та ігнорують вікові особливості дошкільників, утома стає характерним станом для більшості вихованців. Вона з’являється через те, що дитина відчуває тривале навантаження, її внутрішні ресурси виснажуються та порушується узгодженість у роботі систем, що забезпечують діяльність. 

     Психологи виокремлюють три стадії психологічної втоми дитини. 

      Визначити втому допоможуть певні ознаки. Зазвичай стомлена дитина неуважна, розсіяна, млява, погано запам’ятовує та повільно засвоює матеріал. У неї порушується сон або навіть з’являється безсоння, погіршується апетит тощо. Утома дитини дошкільного віку виявляється на різних рівнях, зокрема: 

- поведінковому — знижується продуктивність праці, швидкість і якість роботи, порушується дисципліна; 

- фізіологічному — сповільнюється вироблення умовних зв’язків, підвищується інертність у динаміці нервових процесів; 

- психологічному — знижується чутливість, порушується увага, пам’ять, інтелектуальні функції, погіршується навчальна та загальна мотивація. 

       Якщо не вживати заходів, що зменшують ступінь утоми або знімають її залишкові явища, можуть розвинутися межові та хронічні стани — астенічний синдром, виснаження, нервово-психічні розлади та захворювання. Створіть умови для безстресової освіти.

   Для того, щоб запобігти стресовим станам вихованців, боріться з утомою, регламентуйте навчальне навантаження та неухильно дотримуйте психофізіологічних і санітарно-гігієнічних вимог під час організації освітньої роботи з дітьми. 

    Розгляньмо найважливіші оптимуми щодо організації освітнього процесу в дитячому садку. 

 Зміна видів діяльності 

    Вибудовуйте заняття так, щоб воно якнайменше втомлювало дитину та давало їй змогу активно включати мислення, почуття та уяву. Для цього варіюйте інтенсивність роботи та її тривалість і змінюйте види діяльності. 

     Традиційне заняття для старших дошкільників триває 25 хв, а інтегроване — до 35 хв. 

Однак діти цього віку здатні продуктивно займатись однією діяльністю не більше 10—15 хв. 

    Для того щоб раціонально використати час заняття й при цьому не перенавантажити дітей, не забувайте про вікові особливості перебігу пізнавальних психічних процесів у дошкільників та їхню здатність зосереджуватись і утримувати увагу. Пропонуйте їм різні види діяльності й пам’ятайте про відпочинок. 

  Для того щоб домогтися максимальної працездатності й запобігти втомі, скористайтесь орієнтовним таймінгом заняття: 

• 2—3 хв — входження дітей у ритм заняття; 

• 8—10 хв — найвища працездатність, активна увага дітей; 

• 3—5 хв — компенсаторна перебудова, фізкультпауза; 

• 5—8 хв — ефективна робота. 

Відпочинок дитини під час заняття складається з двох фаз — відновлення та зміцнення досягнутого стану працездатності. Тож після фізкультурної паузи не переходьте безпосередньо до розв’язання навчальних завдань. Дайте дітям змогу знову «включитися» в роботу. 

    Також під час заняття стежте за позою дітей. Сидіння — активний процес, пов’язаний зі значним напруженням мускулатури, щоб утримувати статичну позу. Тому довге сидіння за столом призводить до втоми. Щоб запобігти цьому, плануйте зміни статичної пози дітей — пропонуйте їм постояти, порухатися кімнатою, сісти на килим тощо. 

Режим провітрювання 

     Для того щоб зберегти здоров’я дітей та їхню продуктивну пізнавальну діяльність, дотримуйте в групі режиму провітрювань. Окрім цього, діти мають щодня перебувати на свіжому повітрі не менше чотирьох годин. Наявність у кімнаті великої кількості дітей призводить до різкої зміни складу повітря. 

    До кінця заняття процент вуглекислого газу в 4—5 разів перевищує норму. А якщо групу не провітрювати протягом дня, кількість вуглекислого газу перевищує норму в 20—25 разів. Це викликає спазмування кровоносних судин, настає кисневий голод. Діти стають млявими, сонливими, в них з’являється головний біль, вони швидко стомлюються. 

Контроль рівня шуму 

        Тривалий шум підвищує тиск, змінює ритм дихання, притлумлює гостроту слуху й уповільнює психічні реакції будь-якої людини. А в дітей молодшого та середнього дошкільного віку орган слуху має підвищену вразливість. Тому шум не лише знижує слух, а й спричиняє втомлюваність і негативні емоції. 

     У дошкільників трьох — п’яти років страх гучних звуків — це вікова особливість. Тож голосна розмова, крики, підвищений тон інструкцій або зауважень, часті падіння іграшок або посуду та інші шуми шкідливі для їхнього здоров’я. 

     Коли педагог підвищує голос, то, крім страху, образи та гніву, він також спричиняє й суто фізіологічне явище, яке негативно впливає на нервову систему дитини та призводить до відхилень у її здоров’ї. 

Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/958202

 

Ярмарок педагогічних знахідок

«Здоров'язбережувальні технології в ЗДО»

        Батьків і педагогів сьогодні надзвичайно турбує питання допомоги малюкам бути здоровими, сильними, витривалими, адже, на жаль, рівень дитячої захворюваності в нашій країні дедалі зростає.

        Головне завдання дорослих полягає в тому, щоб сформувати в малих українців свідоме ставлення до власного здоров'я.

        З огляду на це одним із пріоритетних напрямків роботи ЗДО повинен бути збереження і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дошкільнят, активної життєвої позиції  щодо власного життя та власної безпеки.

        Зважаючи на це, є ряд важливих завдань:

• створення сприятливих умов для рухово-оздоровчого простору;
• впровадження і використання в процесі фізичного розвитку дитини  інноваційних технологій сучасності;
• організація фізкультурно-оздоровчої роботи на основі  здоров'язбережувальних  технологій.

         На сьогодні в ЗДО склалася ціла система здоров'язбережувальних технологій, які практично реалізуються в роботі з дітьми з метою збереження та зміцнення їх здоров'я.

Види  здоров'язбережувальних технологій

Профілактично-лікувальні технології:

-  Дихальна гімнастика.

-  Різні види самомасажу, ходіння по доріжках здоров'я, загартувальні   процедури тощо.

                                  

Оздоровчі  технології терапевтичного спрямування:

·         Музична терапія;

·        Пісочна терапія (сендплей);

·        Казкотерапія;

·        Кольоротерапія;

·        Природотерапія та ін.

Інноваційні  оздоровчі  технології:

·        Елементи художньої гімнастики;

·        Пальчикова гімнастика;

·        Психогімнастика (вправи, ігри, етюди, пантоміми);

·        Фітбол - гімнастика;

·        Степ - аеробіка;

·        Ігровий  стретчінг.   

   Широко використовується нетрадиційне фізкультурне обладнання:

·        Тунель для повзання;

·        Різнокольорові сліди;

·        Килимки здоров’я з різного підручного, естетичного матеріалу;

·        Природний матеріал для виконання  вправ, що стимулює біологічно активні точки;

·        Яскраво оформлені предмети та інвентар для виконання вправ та ін.

         Впровадження інноваційних технологій з фізичного виховання такі, як: фітбол-гімнастика, стретчінг, степ-аеробіка  на заняттях з фізичної  культури сприяють ефективному доповненню здоровому способу життю і  є елементом фітнес-технологій в освітній діяльності ЗДО.

    Дитячий фітнес – це здоровий вид спортивної активності, що дозволяє організувати для дитини цікаве й корисне дозвілля, при цьому знизивши ризик травмування, який присутній під час відвідування більшості спортивних секцій. Такий варіант фізичного навантаження передбачає гармонійне поєднання елементів різних дисциплін: аеробіки, гімнастики, стретчинга та ін. Важлива особливість дитячого фітнесу полягає в тому, що заняття проводяться в ігровій формі, а значить, це завжди динамічно й захоплююче.

Фітбол-гімнастика

     Фітбол (Ви також можете називати його швейцарським м'ячем, м'ячем для фітнесу, гімнастичним м'ячем) - це велика надувна куля. Фітболи витримують різну вагу, бувають різних розмірів і кольорів.

    Фітболи  використовуються тепер не лише у фітнес-центрах і домашніх умовах, їх купують для садочків, шкіл, кабінетів лікувальної фізкультури. Завдяки вправам на гімнастичному м'ячі діти тренують координацію, розвивають гнучкість і зміцнюють м'язи. Але, мабуть, головною перевагою використання м'яча є те, що діти самі хочуть займатися, гратися, виконувати на ньому вправи. Причина популярності фітболу проста - на ньому може займатися дитина з будь-яким рівнем фізичної підготовки, а ще це дуже весело.

Степ-аеробіка

  Степ-аеробіка – це танцювальні вправи на спеціальній платформі, під час яких потрібно підніматися і опускатися в ритмі музики, у поєднанні із звичайними танцювальними рухами. В результаті занять степ-аеробікою тіло стає більш струнким, гнучким, пластичним і витривалим. Степ-аеробіка впливає на весь організм, зміцнюючи дихальну, серцевосудинну, м'язову й нервову системи, розвиває діяльність вестибулярного апарата; покращує психічний та емоційний стан дитини. Степ-аеробіка для дітей – це цілий комплекс різних вправ, які різні за темпом і інтенсивністю. Ритмічні рухи виконуються легко і тривалий час не викликають стомлення.

Ігровий стретчинг

      Стретчинг – це система вправ на статичне розтягнення хребта та м’язів тіла. Ці вправи дають змогу запобігати порушенню постави, мають оздоровчий вплив на весь організм, допомагають активізувати його захисні сили. Крім того, стретчинг використовується для профілактики плоскостопості. Фактично, стретчинг передбачає вправи на зміцнення й поліпшення еластичності та гнучкості м’язів й однаково корисний як для дітей, так і для дорослих. Ігровий стретчинг дозволяє без шкоди, стимулювати захисні сили організму, попереджати захворювання, т. к. впливу на хребет, органи, м'язи, залози внутрішньої секреції, дихальну і нервову системи, виробляти природну опірність  організму.

 МЕТОДИЧНИЙ ДІАЛОГ

Пiдбiр i використання iграшок для дiтей дошкiльного вiку у ЗДО

    Органiзацiя предметного середовища у ЗДО повинна вiдповiдати завданням фiзичного i психологiчного благополуччя дошкiльника. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років "Дитина" визначає основнi вимоги до його облаштування, а саме: рiзноманiтнiсть, варiативнiсть, доступнiсть для ознайомлення та використання iграшок, предметiв, фiзкультурного обладнання тощо.

    Однiєю iз важливих складових предметного середовища є iграшки, що створюють оптимальнi умови для зростання практично умiлого, вправного у взаємодiї з предметним свiтом дошкiльника.

    Розмаїття iграшок вимагає вiд дорослих, педагогiв та батькiв, виваженого пiдходу до їх пiдбору. Матерiали для гри повиннi створювати оптимально наповнене (без надлишку i недостачI) цiлiсне iгрове оточення, безпечне i комфортне для дитини.

    Створення педагогiчно доцiльної системи iграшок неможливе без врахування вiкового принципу та принципу дiяльностi. З одного боку, властивостi та якостi iграшок повиннi бути близькими i зрозумiлими дитинi певного вiку, з iншого — кожна iграшка у взаємодiї з системою iграшок в цiлому, повинна сприяти виникненню iгрових цiлей та способiв дiї, притаманних наступному, вищому етаповi розвитку iгрової дiяльностi (за Л. С. Виготським — зона найближчого розвитку).

    Необхiдно враховувати iншi аспекти педагогiчної класифiкацiї iграшок, вiдповiдно до якої iграшки розрiзняють за:

- ступенем готовностi (готовi, збiрно-розбiрнi, напiвфабрикати, — матерiали для виготовлення iграшок-саморобок);

- матерiалом (iграшки з деревини, тканини та хутра, паперу, гуми, пластмаси, металу та iнших матерiалiв);

- розмiром (дрiбнi (до 10см), середнi (спiврозмiрнi руцi дитина), великогабаритнi (вiд 35 см));

- за художньо-образним рiшенням (умовнi, прототиповi, реалiстичнI).

    Наказом Мiнiстерства освiти i науки України затверджено Типовий перелiк обов’язкового обладнання, навчально-наочних посiбникiв та iграшок у ЗДО, який пропонує загальну схему пiдбору iграшок за видами, а також їх орiєнтовну кiлькiсть на групу дiтей.  Запропоновано асортимент iграшок для дiтей 2-го та 3-го року життя, який повинен забезпечувати удосконалення сенсорного досвiду малюкiв, пiдготувати їх до засвоєння сенсорних еталонiв, розумiння призначення предметiв, засвоєння способу дiї з ними, виховання культури взаємодiї з iгровими партнерами як передумови виникнення сюжетно-рольової гри.

    Дошкiльний вiк знаменується становленням та розвитком сюжетно-рольової гри, яка є провiдним видом дiяльностi в цьому вiцi. Моделюючи вiдносини у свiтi дорослих, дiти засвоюють завдання, мотиви i норми iснування «дорослого» свiту. Дошкiльники оволодiвають рольовою поведiнкою, вiдображаючи взаємовiдносини людей з найближчого оточення. Розширене коло знань конкретного та бiльш загального характеру, розмаїття вражень вiд навколишнього свiту, багатший порiвняно з раннiм вiком особистий досвiд дитини потребує ширшого асортименту iграшок. Кiлькiсть однакових або подiбних iграшок зменшується, оскiльки дiти поступово оволодiвають спiльними сюжетно-рольовими iграми.

    В молодшому дошкiльному вiцi iграшка спочатку є пiдказкою, «пусковим механiзмом» iгрового сюжету. Спостерiгається досить помiтна залежнiсть дитини 3–4 рокiв вiд запропонованого дорослим iгрового оточення. Для розгортання сюжету молодшi дошкiльники потребують всiєї сукупностi сюжетних iграшок, що задають iгрову ситуацiю. Це iграшки, якi вказують на мiсце подiї (будиночки, кухонне обладнання тощо), на iгрових персонажiв (ляльки, фiгурки, iгровi костюми або iншi специфiчнi атрибути, наприклад, халат лiкаря), а також iграшки, що iмiтують засоби людської дiяльностi (праска, посуд, iнструменти тощо). Спостерiгається тенденцiя до зменшення розмiру iграшок. Проте iгровi предмети, пристосованi до зросту та ваги дiтей, не втрачають своєї актуальностi.

    Старшi дошкiльники, розiгруючи складнi сюжети, розгортаючи режисерськi iгри, є менш залежними вiд предметно-iгрового оточення, вiд тих чи iнших iграшок. Ігровi дiї набувають узагальненостi, стають бiльш згорнутими, вiдбувається перехiд до внутрiшнього або мовного плану дiй («малюнка дiї»). Іграшки вiдiграють роль стимулу, пiдтримки одного чи декiлькох компонентiв iгрової ситуацiї, служать для актуалiзацiї життєвого досвiду дiтей, який негайно задiюється у грi.

    Старшi дошкiльники потребують, з одного боку, реалiстичних, досконалих iграшок, що максимально передають ознаки та властивостi прототипу. Вони реалiзують потяг дiтей 5–6 рокiв до «справжнiх» предметiв. З iншого боку, високий рiвень розвитку творчої гри, необхiднiсть подальшої активiзацiї фантазiї дитини вимагає наявностi максимально умовних iграшок. Педагогiчно цiнними в цьому контекстi є iгровi модулi, великогабаритнi набори будiвельних матерiалiв. Такi iграшки та iгрове обладнання стають сюжетними, починають працювати» на iгровий задум пiсля творчого втручання дитини, намагання максимально задiяти iгровий простiр для вiдображення уявної iгрової ситуацiї.