Консультація для педагогів
Взаємодія сім’ї і ЗДО щодо зміцнення
духовного і фізичного здоров’я дошкільників
Виховна функція сім'ї
В усі часи і серед різних
народів родинне виховання було і є незмінною цінністю, головною духовною
основою життя нації, могутнім соціальним феноменом, який найтісніше об'єднує
людей, неперевершеним чинником самовиявлення людини в усіх її іпостасях.
Сім'я виконує
різноманітні зовнішні і внутрішні функції. Порушення функцій сім'ї може бути
пов'язане з політичними, соціально-економічними умовами її життя, особистісними
якостями її членів, особливостями їхніх взаємин. Неблагополуччя у сім'ї
породжує проблеми у розвитку дітей.
Саме завдяки проживанню в
сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям людина пізнає, осягає свою людську сутність,
обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками і дітьми, утверджує в
собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій витає дух
любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти,
любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок. Ці якості
виробляються в дитині передусім під час її взаємодії з найближчими їй людьми.
Відчуваючи любов до себе, спостерігаючи, у чому це виявляється, дитина вчиться
любити інших людей. А любов до дитини виростає із взаємної любові батьків, від
уроків любові, отриманих ними у своєму дитинстві, від щирості їхніх стосунків
зі своїми батьками.
Форми роботи дошкільного закладу з сім'єю з питань духовного
і фізичного здоров’я
дошкільників
1.
Спрямованість і адресність. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги
повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до
вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями
щодо власної дитини.
2.
Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на
основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості
педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні
корективи.
3.
Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь
допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як
керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її
особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.
Форми роботи з
батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. Очікувану
ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить
досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання,
допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною,
відкривати в ній нові якості й риси.
Часто педагоги свої міркування ілюструють
магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види
діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна, фізкультурні
заняття тощо), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.
Актуалізації
уваги батьків до проблем зміцнення духовного і фізичного здоров’я дошкільників
сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах;
«домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків,
проведенні фізкультурних ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у
проведенні рольових і ділових ігор.
Значного
поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти,
інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам цікаво не
тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх
умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному
змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).
Доцільно
залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім'ї, інших родичів, які
мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими
сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар