ФОРМИ ТА МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ В ДОШКІЛЬНИКІВ ЗНАНЬ ПРО МОРАЛЬНІ НОРМИ ТА ПРАВИЛА

Від народження дитина не здатна мислити критично, тому все, що оточує її, стає для неї звичним, буденним. Це пов’язано з недостатнім життєвим досвідом: дитина часто не знає, що буває інакше.

           Сформувати чіткі уявлення про добро і зло в дитини дошкільного віку — завдання батьків та педагогів. Робити це можна засобами мистецтва, залучаючи її до різних видів художньої діяльності:

Ë образотворчої

Ë музичної

Ë художньо-мовленнєвої

Ë театральної тощо.

Це й буде стартовим майданчиком для розвитку духовно-особистісного та творчого потенціалу дитини. Розглянемо деякі з форм роботи.

•Перегляд мультфільмів

        Сформуйте спеціально відібрану відеотеку з позитивними мультфільмами відповідно до віку дитини. Перед переглядом і після нього поговоріть з дитиною про мультфільм: його зміст почуття і переживання героїв ставлення дитини до персонажів та подій мультфільму почуття дитини під час його перегляду. 

•Розглядання та обговорення ілюстрацій

                  Це перший крок до сприймання дитиною класичних творів            образотворчого мистецтва.

•Власна творчість

•       Дає змогу дитині максимально наблизитися і глибше пройнятися кожним видом мистецтва, оскільки ефективне засвоєння цінностей відбувається на емоційній основі. Заохочуйте дитину вигадувати власні історії, писати вірші, малювати, ліпити, використовувати елементи театральної педагогіки.       

•Слухання та виконання пісень

•       Залучайте дитину до слухання класичної музики, починаючи з невеликих за обсягом (до 2 хв.) творів. Корисно вчити дитину грати на якомусь музичному інструменті, але лише за умови, що в неї виникне таке бажання. 

•Читання художньої літератури 

•       Казки, притчі, оповідання є дієвими засобами пізнання дитиною як навколишнього, так і свого внутрішнього світу. Це пояснюється особливістю літературних творів, специфікою їх сприймання, жвавим інтересом, який проявляє дитина до художньої літератури. У художній літературі представлено ситуації морального вибору, які дитина зустрічає чи зустріне в реальному житті. Норма в художніх творах постає не як поняття, а як модель поведінки, а якості людини демонструються на прикладах яскравих образах персонажів (добро — зло, щедрість — скупість, чесність — брехливість тощо)

•Театралізована діяльність

•       Під час театральної діяльності дитина відтворює певний сценічний образ, використовуючи засоби міміки, пантоміміки, виразного мовленнєвого інтонування. Значне місце в роботі посідає також художньо-мовленнєва діяльність, що передбачає виразне виконання віршів, монологів та діалогів, розповідання казок, оповідань, віршів. Це дає можливість дитині самовиражатися, розвивати особистісні якості — самооцінку, впевненість, відповідальність, моральну зрілість.

Моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.          

          Усі батьки прагнуть, щоб їхні діти зростали здоровими, добрими, щедрими тощо. Водночас вони дозволяють їм дивитися мультфільми, що містять сцени насилля, численні рекламні ролики, які демонструють, що «кращі люди» достойні відпочивати з найліпшими винами та найліпшими сортами тютюну. До досягнення повноліття дитина встигає близько 350 тис. разів зазнати впливу агітації щодо способів задоволення особистих потреб та бажань. Жорстокі та цинічні фільми, іграшки, книжки формують відповідний характер дитини. Завдання дорослих — мобілізувати сили для протистояння негативному впливу сучасного інформаційного світу заради повноцінного духовно-морального розвитку своїх дітей. Досягти цих завдань допомагають різні методи.

          Існує багато класифікацій методів морального виховання. Але найбільш послідовним та правильно обґрунтованим є такий поділ:

Ë Пояснювально-репродуктивні (розповідь, повчання, пояснення)

Ë Проблемно-ситуаційні методи (постановка моральних завдань)

Ë Вправляння та привчання (показ, тренування, доручення)

Ë Стимулювання (похвала, довіра, оцінка, заохочення)

Ë Попередження

Ë Керування самовихованням дітей ( поради щодо самоаналізу, самооцінки власної поведінки)      

Однією з найважливіших складових процесу розвитку дітей є процес соціалізації особистості, під час якої на дитину впливають різноманітні соціальні інститути, такі як сім`я, дошкільні та загальноосвітні заклади, позадошкільні заклади, засоби масової інформації (радіо, телебачення) та живе безпосереднє спілкування з оточуючими людьми.

Соціалізація – процес входження особистості в соціум, її взаємодія з суспільством – прийняття правил, норм, цінностей і моралі цього суспільства, набуття соціального досвіду.

    Під час вторинної соціалізації, коли дитина йде у дошкільний заклад, школу і коло її спілкування збільшується – вона починає спілкуватися з однолітками, вихователями, іншими дорослими людьми і відповідно засвоює певні, вже нові для неї, норми, правила, цінності та моралі.

    Для забезпечення позитивного соціального розвитку дитини можна використовувати такі прийоми, як демонстрація власної позитивної дії, заміна, «переключення» уваги, запровадження правил і відповідних наслідків, виконання чи невиконання.

Особистий приклад. Діти вчаться поводитися, спостерігаючи за навколишніми. Приклад інших показує дітям, що таке «добре» і що таке «погано». Їм дуже корисно бачити, що дорослі поводяться з дітьми ласкаво, спокійно, доброзичливо; допомагають розв’язанню проблем; пропонують допомогу і підтримку тим, хто її потребує. Навіть якщо діти ще не можуть відтворити слова «дякую», «будь ласка», для них буде корисним бачити зразки ввічливої поведінки.

Особистий приклад ефективний тоді, коли увага звернена на позитивну поведінку. Поєднання дій і слів допомагає дітям зрозуміти зміст правильної поведінки. Наприклад, вихователь, витираючи стіл після сніданку, коментує свої дії: «Я витираю стіл, щоб він був чистим. Ти вирішив допомогти мені? Ось тобі ганчірка. Разом ми справимося швидше». Якби дорослий не коментував своїх дій, дитина, мабуть не затримала б свою увагу на них.

Заміна і «переключення» уваги. Цей прийом відвертає увагу дитини від небажаних дій і предметів. Різкі вимоги і вилучення небажаних предметів без надання заміни не настільки ефективні і часто призводять до конфліктів.

Правила. Правила є показниками поведінки. Вони подібні до невидимої огорожі, яка окреслює межі. У міру того, як діти опановують правила, вони починають розуміти, що можна робити, а чого – ні. Дітям властиво «випробувати» правила для того, щоб переконатися в їх правильності. Однак усі діти мають зрозуміти, що у дозволеного є межа. Наскільки добре діти це зрозуміють, залежатиме, зокрема, й від того, наскільки добре дорослі сформулюють правила і як вони самі дотримуватимуться їх.

Дітям легше зрозуміти як слід діяти, коли їм кажуть: «Скажи, що зараз твоя черга», а не «Не бийся».

Порівняйте самі:

«Не  поспішай під час їжі» - «Будемо їсти повільно»;

«Не кричи голосно» - «Будемо розмовляти тихіше»;

«Не забирай іграшки» - «Іграшки в групі для всіх дітей»;

«Не малюй на стіні» - «Малюй на папері»

Наслідки. Наслідки – це результат поведінки, яка визначає ймовірність повтору подібної поведінки в майбутньому. Позитивні наслідки приводять до повтору подібної поведінки в майбутньому. Корективні – знижують таку ймовірність.

Позитивні наслідки. Посмішка, поплескування по спинці, підбадьорливі слова чи похвала означають для дитини, що ви схвалюєте те, що вона зробила. Спостереження за дітьми дає можливість помітити: хто з дітей намагається виконати правило, робить спробу, нехай навіть не зовсім успішну. Якщо дорослі схвалюють такі спроби, діти прагнутимуть до повторення.

Корективні наслідки. Якщо Ігор кидає іграшки на підлогу, то логічним наслідком такого поводження буде складання іграшок на місце. Якщо Катруся кидає пісок в обличчя іншій дитині, то логічним наслідком для неї – допомогти вихователю помити цій дитині очі. В обох випадках такі логічні наслідки показують дитині, що її дії були неправильними, що неправильна поведінка неприпустима і її наслідки потрібно виправляти.

Карати дітей – насильно саджати на стільчик, ставити в куток, скривджувати словами – неприпустимо і це, як правило, не дає позитивного результату без зовнішнього контролю.

Як вчити дитину за правилами.

Формулюйте очікування чітко і стисло. Багатослівність збиває дітей з пантелику.

Одночасно запроваджуйте не більше 1– 2-х правил. Вам самим складно відстежити виконання цих правил усіма дітьми.

Будьте послідовними, вимагаючи від дітей виконання правил. Дітям складно зрозуміти, чого від них хочуть, якщо правила постійно змінюються і до різних дітей застосовуються по-різному. Наприклад, є правило: після відвідування туалету слід обов’язково мити руки. Потрібно вимагати дотримання цього правила щоразу, коли дитина користується туалетом. Ретельність вимоги виконання правила робить життя передбачуванішим.

Формулюйте правила як пропозиції, а не як заборони чи накази. Малюки краще відгукуються на позитивні правила.

Кажіть «спасибі» і «будь-ласка». Ввічливість надає тону співпраці і моделює поведінку очікувану дорослими.

Наголошуйте на поведінці дитини, а не на її характері. «Я засмучуюся, коли ти б’єшся. Від удару буває боляче». «Ти взяла у Ганнусі іграшку. Ганнуся засмутилася». «Ти зібрала серветки». Варто уникати висловлень на кшталт: «Мені не подобаються маленькі хлопчики, які б’ються», «Мені не подобається, коли відбирають іграшки», «Розумна дівчинка, зібрала всі використані серветки».

Використовуйте і слова, і дії. Негайно зупиняйте дії дітей, якщо вони можуть бути небезпечними для них самих чи для навколишніх. Наприклад, двоє малюків б’ються через іграшку. Зупиніть бійку, взявши обох за руку чи розведіть їх у різні кутки кімнати. Якщо дитина забралася на верхню поперечину шведської стінки і збирається стрибнути звідти – зупиніть її. Коли небезпечна ситуація залишиться позаду, діти краще зрозуміють, що ви від них вимагаєте і що з цього приводу міркуєте.

Будьте терплячими, вимагаючи виконання правил. Малюки – новачки в суспільстві. Від них не можна очікувати дотримання правил на першу вимогу. Ставтеся до дітей, як до новачків, які ще тільки вчаться. Якщо у дітей проблема з виконанням правил, спробуйте:

Ø повторити свої слова повільно і чітко;

Ø сказати теж саме, але простішими словами;

Ø супроводити свої слова жестами;

Ø показати дітям, чого ви від них вимагаєте.

 Що робити у випадках «зухвалої поведінки»

Емоційні спалахи. У цьому стані дитина верещить, вона червоніє, руки і ноги тремтять. Такі спалахи виникають від нездатності малюка впоратися зі своїми емоціями гніву чи з фрустрацією (розчаруванням).

Ë Якщо це фрустрація, то з такими спалахами найкраще справитися, змінивши умови які її викликали. Наприклад, замінивши велосипед, який завжди падає, забравши пірамідку, яка ніяк не складається.

Ë   Якщо це – гнів, то тактика має бути іншою. Такі спалахи найкраще ігнорувати, бо якщо в такій ситуації звертати на дитину увагу, вона буде й надалі дозволяти собі подібне поводження. Після того як спалах затихне, дорослий має приділити дитині увагу, заспокоїти її, допомогти справитися з ситуацією.

Негативізм малюків. Іноді малюки роблять протилежне тому, чого від них хочуть чи очікують дорослі, або ж кричать: «Ні!», у такий спосіб стверджуючи власну автономію. Щоб запобігти таких негативних ситуацій можна використовувати такі прийоми.

Ë Не використовувати ультиматумів. Замість того, щоб сказати: «Підніми зараз!», краще сказати: «Як ти гадаєш, куди краще покласти цю іграшку?» чи «Як ти гадаєш, ляльку краще покласти на ліжко чи посадити на стілець?». Такі формулювання допоможуть дітям приймати рішення, а отже, контролювати ситуацію.

Ë Дати дітям можливість вибору. Малюки шукають можливість проявити свою силу. Даючи дітям можливість обрати одну з двох позитивних ліній поведінки, дорослі допомагають їм відчути власну успішність і використовувати власну силу у позитивному напрямі.

Ë Коли діти кажуть «ні», не реагуйте відразу, зробіть паузу. Невелика пауза дасть дитині можливість заспокоїтися, а вам – зібратися з думками і знайти конструктивне рішення. Друга спроба вже не викликає такого негативного прийому.

…Дитина повинна відчувати, що в кожній людині є серце, яке треба берегти.