Сюжетно-рольова гра у формуванні соціальної компетентності дошкільника

    Відомий педагог В.О.Сухомлинського сказав: «Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ».

    Ми всі знаємо, що дошкільне дитинство є періодом інтенсивної соціалізації дитини. Воно забезпечує дитині адекватне ставлення до позитивних і негативних ситуацій, з якими вона мимоволі змушена стикатися в житті. Створення умов для підвищення ефективності входження дітей у світ міжособистісних відносин і формування компетентного самовідчуття в будь-яких життєвих ситуаціях, є завданням дошкільного навчального закладу. Адже дошкільник – часточка великого, складного життя. Тому поняття життєвої компетентності стає сьогодні все більш вживанішим.

     Провідний вид діяльності дітей дошкільного віку – сюжетно-рольова гра. Її вплив на формування соціальної компетентності дошкільника полягає у тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями людської діяльності та взаємовідносин, які стають зразками для її власної поведінки. Тобто гра в даному випадку може виступати як форма соціалізації дитини.

Сюжетно-рольові ігри – це дитячі імпровізації. Однак у кожній сюжетно-рольовій грі виокремлюється:

- тема, 

- ігровий задум, 

- зміст, 

- ролі.

Методика формування передумов рольової гри полягає в тому, що дорослий подає сюжет в словесній формі.

Щоб діти могли проявляти творчість в різних видах сюжетно-рольових ігор, щоб вони були цікаві і привабливі, необхідно дотримуватися відповідних умов.

Умови:

1. Зміст ігор має  відповідати інтересам  і можливостям  дітей;

2. Педагогічний супровід ігор будується з урахуванням поступового розвитку 
самостійності і творчості дитини;

3. Предметно-ігрове  середовище групи постійно змінюється).

Місце вихователя під час самостійної гри дітей? 

Вихователь стежить за ходом гри, спрямовує розвиток сюжету, допомагає вирішувати конфліктні ситуації. 

Чи може приймати вихователь участь у самостійній грі дітей? 

Так, це цілком допустимо, але тільки як грає партнер. Необхідність у цьому виникає, якщо педагог зауважує, що якась група дітей постійно розгортає один і той же сюжет, а дії учасників доведені до шаблону.

Які прийоми керівництва доводять, що вихователь грає як партнер?  
Тему гри визначили самі діти. Вони самостійно створили ігровий простір і розподілили ролі. Вихователька підключилася до діяльності дітей з їх згоди, а в ході гри не стільки збагачувала її тематичний зміст, скільки допомагала урізноманітнити дитячий задум.

Як  ви можете довести, що діти  самі створили сюжет гри, а  не ви? 

Дослідниками доведено, що старші дошкільнята, якщо вони дійсно грають, реалізуючи свої задуми, не в змозі самостійно підтримувати ігрову взаємодію з великою кількістю дітей. Тому справжня творча гра може розгортатися дітьми лише в невеликих группах. 
- На  I рівні високим змістом гри є дії з предметами, спрямовані на співучасника. Роль формується в дії;

- На  II рівні діти починають називати ролі. Виконання ролі полягає в реалізації відповідних дій;

- На  III рівні основний зміст гри - виконання ролі, відповідних їй дій;

- На  IV рівні основний зміст - виконання дій, пов'язаних зі ставленням до інших людей.

     Таким чином, зміст ігор у дошкільному віці міняється в такий спосіб: від предметних дій людей до відносин між ними, а потім до виконання правил, що регулюють поводження й відносини людей. 

Що дає гра дітям?

• Гра дає свободу. Гра не завдання, не борг, не закон. За наказом грати не можна, тільки добровільно.

• Гра дає порядок. Система правил у грі абсолютна і незаперечна. Неможливо порушувати правила і бути в грі.

• Гра створює гармонію. Формує прагнення до досконалості.

• Гра дає захопленість. Вона інтенсивно залучає всю людину, активізує його здібності.

• Гра дає елемент невизначеності, який збуджує, активізує розум, налаштовує на пошук оптимальних рішень.

• Гра дає компенсацію, нейтралізацію недоліків.

• Гра дає фізичне вдосконалення, оскільки в активних своїх формах вона передбачає навчання.

• Гра дає можливість проявити чи вдосконалювати свої творчі навички.

• Гра дає розвиток уяви.

• Гра дає можливість розвинути свій розум.

• Гра дає радість спілкування.

• Гра дає вміння орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях, дає психологічну стійкість. Знімає рівень тривожності, який так високий зараз у батьків і передається дітям. Виробляє активне ставлення до життя і цілеспрямованість у виконанні поставленої мети. 

    Принципи формування соціальної компетентності засобами сюжетно-рольової гри: 

• для того, щоб процес формування соціальної компетентності дітей протікав ефективніше, дорослими слід грати разом з ними;
• починаючи з раннього віку і далі на кожному етапі дошкільного дитинства, формуючи соціальну компетентність дітей, необхідно орієнтувати їх на можливу взаємодію з «партнерами однолітками», навчати способам узгодження дій з партнерами;
• дорослий, граючись разом з дітьми, протягом всього дошкільного дитинства, має на кожному його етапі розгортати гру таким чином, щоб діти «відкривали» й засвоювали специфічні, поступово ускладнені способи побудови гри.

 Методи і прийоми керівництва сюжетно-рольовою грою повинні бути спрямовані на:

• формування гри як діяльності;
• використання гри як засобу соціально-морального виховання. Тобто формування дружніх відносин, засвоєння дітьми норм і правил поведінки в соціумі і природному довкіллі.

Передумови для розвитку тривалої гри:

• вміння дітьми вибрати тему;
• важлива частина гри - вміння розподілити ролі (як правило, це робить 
  дитина-лідер);
• придумування підбір ігрового матеріалу;
• вміння встановлювати правила і чітко виконувати їх.

     У гри є ще одна перевага. Серед тих дорослих, що оточують дитину, вона найбільше любить тих, хто з нею грає. При цьому хотілося б особливо підкреслити, що ні дорогі подарунки, ні солодощі, ні цікаві заняття не можуть так вплинути на симпатії дитини, як спільна гра з нею. Однак важливо відзначити, що гра не виникає сама по собі. Хтось повинен відкрити для дитини світ гри, зацікавити її ним.