Методичні рекомендації щодо фізкультурно-оздоровчої роботи у ЗДО

Держава гарантує усім дітям дошкільного віку реалізацію прав та охорону життя і здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу, забезпечення раціонального харчування, сприяє створенню безпечних умов  для формування всебічного розвиненої житттєво компетентної особливості в процесі суспільного і родинного виховання.

З огляду на зазначене, діяльність дошкільних навчальних закладів спрямована на збереження, зміцнення й відновлення фізичного, психічного і духовного здоров’я дітей, забезпечення їх своєчасного та повноцінного, гармонійного та фізичного розвитку з перших років життя.

Саме тому в  закладах створена певна система роботи з даного питання, яка передбачає наступні аспекти, а саме:

• Ø     фізичний розвиток;
• Ø     організація  режиму дня,
• Ø     організація харчування;
• Ø     валеологічне виховання;
• Ø     екологічне виховання;
• Ø     загартування,профілактична робота;
• Ø     взаємодія з батьками.

Основою системи фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишається руховий режим як сукупність різних засобів та організаційних форм роботи з дітьми у достатньому обсязі, раціонально поєднуваних і послідовно використовуваних залежно від віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо.

Педагоги дошкільного навчального закладу мають спонукати дітей до рухової діяльності, регулювати активність, схвалювати намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому важливо враховувати руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності. У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години для молодшого дошкіль­ного віку, 4-5 годин — для старших дошкільників.

Важливий складник життєдіяльності дітей — прогулянки.

      На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв, молод­шого — 35-45 хв, старшого — 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15 хв до її закінчення), щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту.  Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм.  При їх до­борі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентар.

       Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх по­переднього розучування. Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранко­вого прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках(дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонується одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться 4-8 рухливих ігор, залежно від пори року та вікової групи.  

       Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних ви­дів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з еле­ментами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м'ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійсню­ється на заняттях з фізичної культури, а закріплення — на прогулянках.

Фізичні вправи на прогулянках — один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм форму­ються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, коор­динація рухів, гнучкість).

Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнас­тика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо).

Ранкова гімнастика — обов'язкова складова організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Вона сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м'язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.

Добір вправ у комплексі визначається з урахуванням можливостей і стану здоров'я дітей певного віку, їхніх індивідуальних особливостей. Вправи повинні бути прості та доступні для виконання, доцільно включати в біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів. Тривалість ранкової гімнастики: для дітей раннього віку — 4-5 хв, молодшого дошкільного віку — від 5 до 6 хв, середнього – 7-8 хв, старшого — 8-10 хв. Комплекси ранкової гімнастики розучуються на заняттях з фізичної культури; діють 2 тижні з ускладненням на другому.

Протягом року вже знайомі комплекси періодично повторюються, збільшується навантаження за рахунок урізноманітнення вправ, підвищення інтенсивності виконання.

Гімнастика після денного сну проводиться після поступового підйому дітей у спальній, групових кімнатах або залі. Комплекс такої гімнастики включає загально-розвивальні вправи на різні м'язові групи із зміною вихідних положень та спеціальні вправи для формування стопи і постави. Тривалість від 4 до 10 хв залежно від віку дітей.

Фізкультурні паузи (динамічні перерви) проводяться в перерві між малорухливими видами діяльності та організованими заняттями з метою зняття втомлюваності дітей через використання нескладних рухливих вправ. Їх тривалість — 5-10 хв.

Фізкультурні хвилинки проводяться під час організованих занять у вигляді короткотривалих комплексів фізичних вправ, що дає можливість зменшити втомлюваність дітей і відновити їхню працездатність для подальшої успішної роботи. До комплексів фізкультурних хвилинок входять 3-4 вправи, кожна з яких повторюється 4-6 разів. Їхня тривалість 1-2хв.

Загартувальні процедури —система заходів, спрямованих на підвищення опірності організму дітей, розвитку у них здатності швидко й без шкоди для здоров'я пристосовуватися до змінних умов навколишнього середовища.

Спеціальні загартувальні процедури — повітряні й сонячні ванни, різноманітні водні процедури. При використанні водних процедур температура води поступово знижується відповідно до встановлених норм. Проводяться й інші загартувальні (ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо) та спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури тощо), які включають до системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров'я і самопочуття дітей.

Фізкультурні свята проводяться двічі-тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку. Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку — 40-50 хв, старшого віку — 50-60 хв. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати організацію повноцінної прогулянки у цей день. Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них, створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята — найважливіша мета ходу. Під час підготовки до фізкультурного свята необхідно розробити сценарій, розподілити обов'язки щодо оформлення місця проведення, підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо. 

Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов'язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні і навантаження, плануючи розваги передбачається раціональне чергування ігор із різними ступенями навантаження, колективних, масових — з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших правилами, руховими завданнями ігор — з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати естафети, конкурси, атракціони, а також використовуватися ігри та вправи спортивного характеру.

Дні здоров'я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі.
      У день здоров'я вся освітня робота пов'язується з темою здоров'я та здорового способу життя (бесіди, читання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров'я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу.   

Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.  

Самостійна рухова діяльність як форма активіза­ції рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.
     Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід вра­ховувати індивідуальні особливості здоров'я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкрет­ної дитини. Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостій­ної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє-четверо дітей. Мета — ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунен­ня відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров'я, фізичний розвиток, підготовленість та ін­тереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної ро­боти, добірку потрібного обладнання, інвентарю.    

Заняття розглядаються як ціле­спрямована та унормована форма організованої діяльності з фізичної культури та формування основ здорового спосо­бу життя. Вони дають змогу систе­матично, послідовно формувати, за­кріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсяк­денних заняттях фізичною культурою, оптимізувати рухову діяльність.

Організоване навчання у фор­мі фізкультурних занять прово­диться, починаючи з третього року життя. Тривалість занять для дітей раннього віку — 15-20хв, молодшого — 20-25 хв, середнього – 25-30 хв, старшого — 30-35 хв.
            Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття. Обов'язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання та інвентарю. Обладнання та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей добираються з урахуванням місця проведення занять і пори року.   

За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на:  
- мішані (подається новий руховий матеріал та закріплюються раніше набуті уміння і навички; співвідношення знайомого та нового матеріалу на таких заняттях складає 3:1 або 4:1);        
- заняття на закріплення й удосконалення рухових вмінь і навичок, або тренувальні (будується на більш або менш знайомих вправах);
- контрольні (проводяться за потребою в кінці місяця або кварталу, півріччя з метою перевірки рівня сформованості рухових умінь і навичок, спеціальних знань розвитку фізичних якостей тощо).

За змістом рухових завдань і методикою проведення фізкультурні заняття розрізняють:

- комплексні, або інтегровані, мішані (включають стройові, загальнорозвивальні вправи, основні рухи; рухливі ігри та інші види фізичних вправ; проводяться з використанням комплексу наочних, словесних, практичних методів і прийомів навчання залежно від віку дітей);

- сюжетні (будуються, як правило, за типовою структурою, але у формі "рухової розповіді", де всі рухові завдання пов'язані спільним сюжетом і виконуються в цікавих ігрових ситуаціях, на імітаціях тощо);      

- ігрові (всі освітні завдання розв'язуються лише допомогою ігор (3-5): спочатку проводяться 1-2 гри малої і середньої рухливості, потім — 1-2 гри великої рухливості, на закінчення — малорухлива гра; ігри добираються так, щоб за руховим змістом вони відповідали змісту всіх структурних частин типового заняття; проводяться на закріплення набутих рухових навичок або контрольною метою);        

- домінантні (акцентовані на реалізацію певних освітніх завдань, застосуванні певних засобів фізичного розвитку тощо, наприклад: заняття на розвиток швидкісно-силових якостей, або на оволодіння елементами спортивної гри чи вправи, або заняття з переважним використанням певного виду фізкультурного обладнання, інвентарю тощо). 

Усі заняття на свіжому повітрі мають таку у тривалість, що й заняття у залі.  Оскільки заняття проводяться під час проведення прогулянок, важливо правильно обрати період їх проведення: в хо­лодну погоду їх доцільно організовувати під кінець перебування дітей на повітрі, щоб запобігти переохолодженню організму після отриманих фізичних навантажень; у теплу пору такі заняття варто розпочати через 10-15 (до 20) хв після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники — частота пульсу й дихання — досягли належного для активної рухової діяльності рівня.     

Особливої уваги педагогів і медичного персоналу по­требує забезпечення оптимальних загальних навантажень на дітей у процесі фізкультурних занять.     

- Загальні навантаження — сукупність фізичних, психічних та емоційних навантажень на дітей під час занять фізичної культури.

- Фізичні навантаження — величина впливу фізичних вправ, виконуваних під час занять, на функціональну діяльність усіх органів та систем дитячого організму, таких навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття.       

Для регулювання (збільшення або зменшення) фізичних навантажень можна включати до змісту занять складніші чи простіші вправи (найістотніше навантаження на організм забезпечує робота великих, а не дрібних м'язів); змінювати їх кількість та дозування, темп виконання, амплітуду, кількісні параметри рухів (висоту, кину тощо) та інвентарю (вагу чи розмір предметів), пиво стежити за ступенем напруження м'язів при виконанні; скорочувати паузи між вправами, простою дітей за рахунок попередньої підготовки розмітки, обладнання та продумування способів оперативної розстановки/прибирання обладнання, роздачі/збирання інвентарю, раціональну організацію дітей на виконання рухів, доцільний добір методів і прийомів роботи з вихованцями.      

- Психічні навантаження — вплив фізичних вправ під занять на психіку дітей (увагу, пам'ять, мислення, сприймання, уяву, волю тощо.). Найбільше психічне навантаження має припадати на початок основної частини заняття, коли розучуються нові чи виконуються найбільш складні за технікою, недостатньо засвоєні дітьми вправи з основних рухів.        

-  Емоційні навантаження визначаються величиною впливу фізичних вправ на емоційний стан, настрій ді­тей. Максимальне емоційне навантаження, зазвичай, припадає на рухливу гру в основній частині заняття. Регулюванню емоційних навантажень у ході занять з фізичної культури допоможуть бадьорий, діловий, при цьому доброзичливий тон, активність педагога; домірні й педагогічно виправдані заохочення дітей до рухів; ес­тетично привабливі, різноманітні посібники у достатній кількості (проте надмір їх на одному занятті призводить до психологічної втоми); музичний супровід певних час­тин заняття; улюблені вправи та ігри дітей тощо.

Оптимальне поєднання всіх навантажень забезпечує більш високу працездатність дитячого організму й не викликає у дітей перевтоми. Помірна втома активізує відновлювальні процеси в організмі, пожвавлює темпи та поліпшує показники фізичного розвитку.       

Педагоги мають стежити за зовнішніми ознаками реак­ції дітей на запропоновані їм загальні навантаження, як от: колір шкіри обличчя, спітнілість чола, щік, голови, спини, спосіб і ритмічність дихання (через ніс або рот, поява за­дишки), якість виконання рухів, стан постави, дисципліна, рівень дитячої уваги, інтересу, млявість чи надмірна рух­ливість тощо. За перших ознак перевтоми або передчас­ної втоми, слід вжити заходів щодо їх запобігання й під­тримання здорового тонусу: внести зміни у зміст заняття, методику його проведення, дозування вправ, ввести до­даткові паузи для відпочинку тощо, стосовно всієї групи, підгрупи чи окремих дітей. Основний показник реакції організму на загальні навантаження — частота пульсу. Проводячи пульсометрію у дітей, слід враховувати таку орієнтовну динаміку зміни частоти пульсу порівняно зі станом спокою: упродовж вступної частини заняття вона зростає на 10-15%, підготовчої — на 20-25%, під кінець основної— на 60-80%, у заключній частині знижується приблизно до рівня вступної, а повертається до норми через 3-5 хв після завершення заняття.

З регулюванням навантажень тісно пов'язані загаль­на і моторна щільність фізкультурних занять.

Загальна щільність заняття — це відношення педа­гогічно виправданого часу до тривалості всього заняття. Педагогічно виправданим є час, відведений педагогом на пояснення і роз'яснення, показ дій, вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, допоміжні дії (шикування і переши­кування дітей, роздача і збирання атрибутів, установка й прибирання обладнання), безпосереднє виконання вправ дітьми тощо. Час, витрачений на розмови з колегами, не­доцільні пояснення та повчання, довгі бесіди, аналіз дій і поведінки дітей, довготривале очікування ними своєї черги під час виконання вправ чи при підготовці місця заняття, обладнання й інвентарю, зайві перешикування, повороти тощо, є педагогічно невиправданим і при визначенні за­гальної щільності занять не враховується. Тому всі ключові моменти організації та проведення занять слід ретельно продумувати, щоб час занять був педагогічно виправданим, а відтак загальна щільність занять наближалася до 100%.

- Моторна щільність розглядається як відношення часу, проведеного дітьми у русі, до тривалості заняття. Вона визначається методом індивідуального хронометражу і має орієнтовні вікові норми: для дітей 4-го року життя — 55-60 (до 65)%, 5-го року життя — 60-65 (до 70)%, 6-го року життя — 65-70 (до 75)%, для 7-го року життя — 70-75 (до 80)%. Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша, ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей та ін.