"ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧОГО 

ПРОСТОРУ В ЗДО"

    Здоров’язберігаюче середовище ЗДО являє собою складно організовану систему, яка складається із сукупності санітарно-гігієнічних, організаційно-педагогічних та психолого-педагогічних умов.

       Тому воно спрямоване на оптимізацію санітарно-гігієнічних умов процесу організації життєдіяльності дітей, зокрема: 

- навчання та виховання, 

- вибір доцільних форм та методів фізкультурно-оздоровчої діяльності, - гуманізація взаємин учасників освітнього процесу, 

- активізація рухової діяльності, 

- запобігання розумовому та фізичному перенавантаженню дітей, - попередження стресових станів, 

- підвищення адаптаційних можливостей дитячого організму, 

- вибір доцільних інноваційних технологій, 

- моніторинг якості освітніх послуг. 

    Функції здоров’язберігаючого середовища включають: 

координаційну, 

інтеграційну, 

адаптивну, 

соціокультурну, 

орієнтаційну, 

пропедевтичну, 

стимулюючу та інші. 

        Координаційна функція забезпечує взаємодію різних структур у питаннях збереження та зміцнення здоров’я дітей, забезпечує наступність у реалізації державної політики на різних освітніх ступенях. 

    Інтегруюча функція тісно пов’язана із координаційною і спрямована вироблення спільних підходів до організації здоров’язберігаючого середовища.      Адаптивна – сприяє покращенню адаптаційних можливостей та функціональних можливостей організму дитини, готує до навчання в школі.               Соціокультурна спрямована на прилучення дітей до виробленої суспільством системи цінностей щодо здоров’я особистості, культивування здоров’язберігаючої поведінки як власної ціннісної потреби. 

       Орієнтаційна – забезпечує самовизначення дитини (відповідно до вікових можливостей) у різних сферах її життєдіяльності, допомога у пошуку адекватних шляхів вирішення різних життєвих ситуаціях. 

       Пропедевтична – характеризує валеологічних супровід дитини у освітньому процесі, як у змісті (сприяє формуванню валеологічних уявлень і виробленню певних практичних умінь), так і формах роботи. 

    Стимулююча – пов’язана з використанням позитивного зворотнього зв’язку, який дозволяє відстежувати зміни у особистості дитини, зокрема і у показниках здоров’я, орієнтацію не тільки на кінцевий результат, а й на процес його досягнення. 

      Створюючи здоров’язберігаюче середовище необхідно враховувати принципи організації здоровязберігаючої діяльності: 

принцип переходу до ціннісної парадигми виховання, 

принцип природоцільності, принцип педагогічної підтримки (педагогічного супроводу), 

принцип безперервності та наступності, 

принцип інтеграції зусиль суб’єктів освітнього процесу, спрямованих на забезпечення розвитку фізичного та психічного здоров’я дітей, 

принцип гармонійного розвитку особистості, 

принцип оздоровчої спрямованості освітнього процесу.

  Дані фактори поглиблюють розуміння сутнісних характеристик здоров’язбергаючого середовища, підкреслюючи необхідність комплексного підходу до його створення. 

    Під час проектування здоров’язберігаючого середовища ЗДО необхідно забезпечити наступні педагогічні умови: 

 розробка та затвердження здоров’язберігаючої концепції, формулювання стратегічних цілей та завдань, 

 здійснення діагностики та моніторингу стану здоров’я дітей, 

 прилучення дітей до основ здорового способу життя, формування валеологіної компетентності, 

 підвищення професійної компетентності педагогічного колективу в контексті здоров’язбережувальної діяльності, формування культури здоров’я, 

 змістовна взаємодія всіх суб’єктів педагогічного процесу (адміністрація, вихователі, інструктор з фізичної культури, психолог, медична сестра, діти, батьки), визначення їхніх обов’язків та відповідальності в реалізації програмних цілей.

Основою для розробки критеріїв ефективності функціонування здоров’язберігаючого середовища можуть слугувати наступні: матеріальнотехнічна забезпеченість здоров’язберігаючого середовища, їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам; 

відповідність організації системи харчування чинним санітарним правилам та нормам; 

міжособистісні взаємини між суб’єктами освітнього процесу; 

стан фізичного та психічного здоров’я дітей і вихователів; 

показники рухової підготовленості дітей, рівень професійної компетентності педагогів, цілісність оздоровчих впливів та стабільність результатів. 

Отже, створення здоров’язберігаючого середовища процес, який вимагає чіткого усвідомлення усіма суб’єктами освітнього процесу значущості відповідального ставлення до власного здоров’я. Таке середовище має забезпечувати не лише збереження та зміцнення здоров’я дітей, а й формування культури здоров’я. Лише злагоджена та змістовна співпраця дошкільного навчального закладу та родини у сфері здоров’язбереження зможе забезпечити успішну реалізацію здоров’язберігаючих технологій, спрямованих на покращення стану здоров’я дітей.