ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

       Сучасна дошкільна освіта орієнтує педагогів на реалізацію компетентнісного підходу до розвитку особистості. Природничо-екологічна компетентність дошкільника передбачає уявлення дитини про природне довкілля як цілісний живий організм, у якому взаємодіють повітря, грунт, рослини, тварини, люди в багатоманітності, єдності, русі, мінливості.

       Для формування уявлень про цілісність природи в дітей дошкільного віку спочатку необхідно актуалізувати знання про об’єкти та явища природи, про зв’язки й залежності, що існують у природі, і на цій основі формувати уявлення про природу як єдиний живий організм. Оскільки наявні уявлення дітей не гарантують їх дбайливого ставлення до природи й екологодоцільної поведінки, необхідно разом зізнанням й уявленням формувати відповідне ставлення до природи.

    Законодавчо встановлено, що зміст дошкільної освіти визначається освітнім стандартом — Базовим компонентом дошкільної освіти. Він передбачає вимоги до рівня розвиненості, вихованості та навченості дитини шести (семи) років перед вступом до школи. Одна з інваріантної складової змісту Базового компонента є «Дитина в природному довкіллі» передбачає формування доступних дитині дошкільного віку уявлень про природу планети Земля та всесвіт, розвиток емоційно ціннісного та відповідального екологічного ставлення до природного довкілля. Природнича освіченість передбачає наявність у дитини уявлень при живі організми і природне середовище, багатоманітність явищ природи, причинно-наслідкові зв’язки у природному довкіллі та взаємозв’язок природних умов, рослинного і тваринного світу, позитивний і негативний впливи людської діяльності на стан природи. 

    Ціннісне ставлення дитини до природи проявляється в її природоцільній поведінці:

- виваженому ставленні до рослин і тварин;

- готовності включатись у практичнудіяльність, що пов’язана з природою дотримання правил природокористування.

    Для підвищення ефективності формування цих завдань слід проводити роботу у трьох напрямах:

• з дітьми;

• з вихователями;

• з батьками.

    Основні зусилля слід спрямувати на роботу з дітьми, основною формою якої є повсякденне спілкування вихователя з дітьми з використанням казок природознавчого змісту. Учені довели, що через емоційну взаємодію з образами діти засвоюють певні знання й уявлення, формулюють судження й висновки. Образність казки сприяє формуванню перших уявлень про ті об’єкти та явища, про які в ній розповідається. Особливе місце в роботі з дітьми має посідати авторська казка, в основу якої покладено конкретні наукові факти, а форма подання інформації залишається казковою.

НАПРЯМКИ РОБОТИ З ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Робота з дітьми: Розповідь( читання) казки, бесіда за змістом казки, дидактична гра за змістом казки, читання казки після спостереження, діалогізована розповідь казки у процесі спілкування, спостереження, праці у природі, фантастичне аналізування казки, читання казки як відповідь на запитання дитини, експериментування, інсценівка, театралізована та рольова гра за сюжетом казки, продовження казки, придумування її кінця, оформлення «книжки-малятка» за змістом казки, моделювання казки на фланелеграфі чи магнітній дощці, нетрадиційні методи роботи з казкою.

Просвітництво батьків: Консультації, індивідуальні завдання, індивідуальні та групові бесіди, диспути, ділові ігри, круглі столи, батьківські збори, інформаційні стенди, конкурси авторських казок природознавчого змісту

Підвищення компетентності вихователів: Консультації, семінари-практикуми, творчі вечори, екологічні проекти, конкурси авторських казок природознавчого змісту, ділові ігри, самоосвіта

    У екологічній освіті дошкільника є важливий момент проведення діагностики екологічної вихованості дитини, яку вважаю важливою складовою в системі загального моніторингу освіти дитини, так саме моніторинг дозволяє оцінити не тільки успіхи дітей (необхідно знати його зону актуального розвитку тобто те, що дитина може зробити зараз і сам без допомоги дорослого) і зону найближчого розвитку (те, що він поки сам зробити не може, але прагне і з часом навчиться це робити самостійно) для більш ефективної і спрямованої роботи), а й проаналізувати ступінь ефективності роботи самого педагога, а педагог, виходячи з отриманих результатів, робить висновок про правильність обраних технологій і методів роботи як з групою дітей у цілому, так і з конкретною дитиною і при необхідності внести корективи в план своєї роботи.

Моніторинг передбачає:

• Виявлення уявлень дітей про тварин

• Виявлення уявлень дітей про життя рослин

• Виявлення уявлень дітей про об’єкти та явища неживої природи

• Виявлення відносин дітей до об’єктів природи

Критерії оцінки екологічних уявлень:

Повнота— дитина називає різноманітні живіо б’єкти і предмети неживої природи.

Суттєвість— дитина знає відмінні ознаки рослин і тварин, особливості їхнього способу життя і зростанні, а також властивості предметів неживої природи.

Узагальненість— дитина знає назви рослинних груп, а так само визначає екологічні групи тварин сформованості дбайливого ставлення до об’єктів природи.

Емоційні реакції в спілкуванні з природою.

Розуміння необхідності дбайливого ставлення до тварин і рослин.

Прояв активної турботи про об’єкти природи.

При оцінці сформованості вищезазначених критеріїв використовується рівнева диференціація: високий рівень, середній рівень, низький рівень.

Моніторинг можна проводити використовуючи різноманітні дидактичні, настільні ігри, вікторини, розваги, свята.

    Екологічне виховання є новим напрямком у дошкільній педагогіці. Ще в середині минулого століття не виникало питання про необхідність екологічної освіти підростаючого покоління. Від активної діяльності людини в природі страждає вся екосистема, баланс в якій порушено діяльністю людини; саме тому є необхідність виховання екологічно розвиненої особистості, яка б не шкодила природі, не губила б її,а знала, любила, охороняла б її і жила з нею в гармонії.